Постанова 4857 № 140/15668/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/15668/20 пров. № А/857/6974/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б., з участю секретаря судових засідань Смолинця А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі за його позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суддя у І інстанції Лозовський О.А., час ухвалення судового рішення 11 год 23 хв, місце ухвалення судового рішення м. Луцьк, дата складення повного тексту рішення 03 березня 2021 року, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі ГУ ДГК) від 14 вересня 2020 року № 139-к «Про звільнення ОСОБА_2 », яким його звільнено з посади головного спеціаліста відділу у Луцькому районі ГУ ДГК у зв`язку iз вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»; 2) визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДГК від 05 жовтня 2020 року №160-к «Пpo звільнення ОСОБА_1 », яким днем його звільнення визначено 05 жовтня 2020 року; 3) поновити на роботі на посаді головного спеціаліста відділу у Луцькому районі ГУ ДГК; 4) стягнути з ГУ ДГК на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 06 жовтня 2020 року по день винесення cyдoвoгo рішення (час поновлення на роботі); 5) стягнути з ГУ ДГК на користь позивача моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі № 140/15668/20 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами дисциплінарної справи повністю підтверджується факт вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) (перевищення службових повноважень). Дисциплінарне стягнення щодо позивача застосовано уповноваженою на те особою із дотриманням вимог статей 64-69, 74 Закону № 889-VIII, а отже оскаржуваний наказ від 14 вересня 2020 року № 139-к є правомірним. Наказом № 160-к від 05 жовтня 2020 року ГУ ДГК було визначено, що днем звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу у Луцькому районі ГУ ДГК слід вважати 05 жовтня 2020 року, а фінансовому управлінню провести розрахунок із ОСОБА_1 та виплатити компенсацію за 16 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 04 квітня 2019 року по 03 квітня 2020 року, 15 календарних днів щорічної основної відпустки за період роботи з 04 квітня 2020 року по 05 жовтня 2020 року, 7 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби за 2019 рік. При винесенні зазначених наказів ГУ ДГК діяло відповідно до вимог чинного законодавства України. Рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем, який у апеляційній скарзі просив таке скасувати та задовольнити позовні вимоги у частині скасування оспорюваних наказів ГУ ДГК, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що не допустив перевищення службових повноважень. Окрім того, відповідачем не враховано того, що він отримав позитивну оцінку діяльності за 2019 року, інших дисциплінарних стягнень не мав. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення. Ні висновок дисциплінарної комісії від 04 вересня 2020 року, ні подання дисциплінарної комісії від 04 вересня 2020 року не містять законних підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Окрім того, підписані ним накази ГУ ДГК від 03 червня 2020 року № 3-5038/15-20-СГ та № 3-5053/15-20-СГ, які слугували підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, є чинними. Звертає увагу апеляційного суду на заінтересованість у притягненні його до дисциплінарної відповідальності голови дисциплінарної комісії ОСОБА_3 , оскільки позивач скеровував матеріали перевірки відносно останнього до Держгеокадастру України з метою притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за перевищення влади та службових повноважень за виділення та передачу у приватну власність земельної ділянки із земель водно-болотно фонду, оскільки в повноваження ГУ ДГК розпорядження землями водного фонду не входить. Наполягає на тому, що у порушення вимог статті 73 Закону № 889-VIII дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ не було в повному обсязі з`ясовано ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку та не встановлено факту нанесення шкоди позивачем. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДГК підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позову у частині скасування оспорюваних наказів ГУ ДГК, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Представник ГУ ДГК у ході апеляційного розгляду у режимі відеоконференції заперечила обґрунтованість вимог апелянта доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого. Як свідчать матеріали справи та не заперечується її учасниками, наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) від 22 квітня 2020 року № 100-то «Про покладання виконання обов`язків на ОСОБА_1 » виконання обов`язків начальника ГУ ДГК з 24 квітня 2020 року було покладено на позивача, який обіймав посаду головного спеціаліста Відділу у Луцькому районі ГУ ДГК. Наказом ГУ ДГК від 03 червня 2020 року № 3-5038/15-20-СГ (за підписом в.о. начальника ГУ ДГК Маркевича Р.Я.) надано згоду ДП ДГ «Перемога» на розроблення документації з землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2019,55 га, що перебувають в користуванні згідно із державним актом на право постійного користування землею серія ВЛ №11, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 25 березня 1994 року за № 11 для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами населених пунктів Баківцівської сільської ради Луцького району. Відповідно до клопотання ДП ДГ «Перемога» (вх. № Л-4962/0/94-20 від 03 червня 2020 року) наказом ГУ ДГК від 03 червня 2020 року № 3-5053/15-20-СГ (за підписом в.о. начальника ГУ ДГК Маркевича Р.Я.) внесено зміни до наказу від 03 червня 2020 року №3-5038/15-20-СГ і його пункт 1 викладено у такій редакції: «Надати ДП «Дослідне господарство «Перемога» згоду на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2019,55 га, які перебувають в користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею серія ВЛ № 11, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 25.03.1994 за № 11 для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Баківцівської сільської ради Луцького району». Наказом Держгеокадастру від 15 липня 2020 року № 157-то з ОСОБА_1 знято виконання обов`язків начальника ГУ ДГК. 11 серпня 2020 року на підставі доповідної записки голови комісії з проведення перевірки, заступника директора Департаменту - начальника відділу використання земель сільськогосподарського призначення Департаменту землеустрою, використання та охорони земель ОСОБА_4 від 07 серпня 2020 року № 505/3-20-0.13, акту про перевірку деяких питань діяльності ГУ ДГК від 07 серпня 2020 року № 504/3-20-0.13 щодо ОСОБА_1 відкрито дисциплінарне провадження наказом ГУ ДГК від 11 серпня 2020 року № 118-к «Про відкриття дисциплінарного провадження» 04 вересня 2020 року дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ ГУ ДГК за результатами дисциплінарного провадження оформила висновок про наявність у діях державного службовця головного спеціаліста Відділу у Луцькому районі ГУ ДГК ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності, що проявилося у перевищенні службових повноважень. При цьому дисциплінарна комісія рекомендувала начальнику ГУ ДГК притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з посади у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII (перевищення службових повноважень). Наказом ГУ ДГК від 14 вересня 2020 року № 139-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивач був звільнений з посади головного спеціаліста Відділу у Луцькому районі ГУ ДГК у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII. Відповідно до частини 5 статті 87 Закону № 889-VIII днем звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності. Згідно із пунктом 1 наказу ГУ ДГК від 05 жовтня 2020 року № 160-к «Про звільнення ОСОБА_1 » днем звільнення позивача з посади головного спеціаліста Відділу у Луцькому районі ГУ ДГК слід вважати 05 жовтня 2020 року. Позивач ОСОБА_1 не погодився із своїм звільненням з посади головного спеціаліста Відділу у Луцькому районі ГУ ДГК та завернувся до суду з адміністративним позовом, що розглядається. При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади державної служби, а також порядок реалізації громадянами України права на проходження державної служби регламентовано приписами Закону №

889. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Частиною 2 статті 5 цього Закону встановлено що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина 3 статті 5 Закону № 889-VIII). Відповідно до приписів статті 8 Закону № 889-VIII державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України. Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах. Положеннями статті 64 Закону № 889-VIII передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 65 Закону № 889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Так, згідно з пунктом 7 частини 2 статті 65 зазначеного Закону дисциплінарним проступком є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення. До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби (частина 1 статті 66 Закону № 889-VIII). При цьому, частиною 5 статті 66 Закону № 889-VIII передбачено, можливість звільнення з посади державної служби у разі вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого, зокрема, пунктом 7 частини 2 статті 65 цього Закону. Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків (частина 1 статті 67 Закону № 889-VIII). Пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII передбачено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення. Статтею 74 цього Закону визначені гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення. Так, дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідно до частини 1 статті 68 Закону № 889-VIII дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців. Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) (частина 1 статті 69 Закону № 889-VIII). Приписами частини 1 статті 71 Закону № 889-VIII передбачено, що порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі. Відповідно до наявного у матеріалах дисциплінарного провадження пояснення начальника управління землеустрою та охорони земель ГУ ДГК Сергія Волчка щодо видачі наказів ГУ ДГК від 03 червня 2020 року № 3-5038/15- 20-СГ та № 3-5053/15-20-СГ до відповідача надійшло клопотання ДП ДГ «Перемога» Волинської ДСДС НААН України (далі ДП ДГ «Перемога») щодо надання дозволу на встановлення меж земельних ділянок відповідно до Державного акта на право постійного користування землею Серія ВЛ № 11 від 25 березня 1994 року (зареєстроване в системі електронного документообігу ДокПроф 27 травня 2020 року № Л-4730/0/94-20), до якого додано копію Державного акту на право постійного користування землею Серія ВЛ № 11 від 25.03.1994, викопіювання з публічної кадастрової карти. Наказом ГУ ДГК від 03 червня 2020 року № 3-5038/15-20-СГ за підписом позивача ДП ДГ «Перемога» надано згоду на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) які перебувають в користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею серія ВЛ № 11, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 25.03.1994 за № 11 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Баківцівської сільської ради Луцького району. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2019,55 га, за цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва. Окрім того, до ГУ ДГК від ДП ДГ «Перемога» надійшло звернення про внесення змін до наказу відповідача від 03 червня 2020 року № 3-5038/15-20-СГ, а саме слова «розташованих за межами населених пунктів Баківцівської сільської ради» замінити на слова «розташованих на території Баківцівської сільської ради». Наказом ГУ ДГК від 03 червня 2020 року № 3-5053/15-20-СГ було внесено зміни до наказу від 03 червня 2020 року № 3-5038/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості)» та викладено пункт 1 у такій редакції: «Надати ДП «Дослідне господарство «Перемога» згоду на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), із земель державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2019,55 га, які перебувають в користуванні згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ВЛ № 11, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 25.03.1994 за № 11 для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Баківцівської сільської ради Луцького району.» Згідно із частиною 2 статті 55 Закону України «Про землеустрій» у редакції на час виникнення спірних правовідносин встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Частиною 8 статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що у разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом). Відповідно до пункту 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними. Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону визначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Разом із тим, передача в користування ДП ДГ «Перемога» земельних ділянок державної власності не передбачається, оскільки вони вже перебувають у постійному користуванні цього підприємства згідно із Державним актом на право постійного користування землею серія ВЛ № 11 від 25 березня 1994 року. При цьому технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем. Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що при прийнятті наказів від 03 червня 2020 року № 3-5038/15-20-СГ та № 3-5053/15-20-СГ позивачем було порушено вимоги статті 55 Закону України «Про землеустрій» при наданні згоди на розроблення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а не згоду на відновлення меж земельної ділянки користувачем, що свідчить про перевищення ним службових повноважень. У ході апеляційного розгляду ОСОБА_1 не зміг пояснити суду необхідності надання згоди на встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП ДГ «Перемога», а також фактичної відмінності у процедурі встановлення та відновлення меж земельної ділянки на обґрунтування правомірності своїх дій по підписанню наказів від 03 червня 2020 року № 3-5038/15-20-СГ та № 3-5053/15-20-СГ. Окрім того, у ході судового розгляду було встановлено, що на підставі документації з землеустрою, розробником якої є ПФ «Реформатор», до Державного земельного кадастру внесено земельну ділянку загальною площею 72,189 га (кад. номер 0722880500:03:000:0013) із цільовим призначенням: 01.09 «Для дослідних і навчальних цілей». Частина зазначеної земельної ділянки площею 16,00 га відповідно до Робочого проекту із землеустрою щодо створення громадських пасовищ шляхом поліпшення кормових угідь в межах населених пунктів Баківцівської сільської ради, розробленого ТОВ «Горизонт» та затвердженого рішенням Баківцівської сільської ради від 30 квітня 2015 року № 34/40.2, відносилась до громадського випасу. Згідно із витягом із протоколу № 16 засідання президії Української академії аграрних наук від 28 листопада 2002 року та витягом із протоколу № 7 засідання президії Української академії аграрних наук від 20 травня 2004 року було надано згоду на вилучення 100 га землі із землекористування ДП ДГ «Перемога» для передачі Баківцівській сільській раді з метою надання земельних ділянок працівникам і пенсіонерам господарства, що свідчить про те, що земельна ділянка пасовищ площею 16 га вилучена із постійного користування ДП ДГ «Перемога». ТОВ «Горизонт» на виконання розпорядження Волинської обласної ради від 19 грудня 2005 року № 266-р розроблено проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж населених пунктів сіл Баківці та Озеряни Баківцівської сільської ради Луцького району, відповідно до якого земельна ділянка площею 16 га увійшла в межі с.Баківці. Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), розробленої згідно із наказом ГУ ДГК від 03 червня 2020 року № 3-5038/15-20-СГ (зі змінами, внесеними наказом від 03 червня 2020 року № 3- 5053/15-20-СГ), розробленої ПФ «Реформатор», земельну ділянку площею 16 га внесено у Державний земельний кадастр як дослідні землі ДП ДГ «Перемога» без врахування факту її вилучення із дослідних земель та належності до громадських пасовищ с. Баківці. Водночас апеляційний суд звертає увагу на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить будь-яких доводів щодо порушення відповідачем встановленої процедури проведення дисциплінарного провадження та прийняття наказів про його звільнення та визначення дати звільнення. При цьому позивачем не заперечується те, що відповідна комунікація з ним щодо відкриття і здійснення дисциплінарного провадження здійснювалася відповідачем шляхом надсилання інформації на його електронну адресу відповідно до приписів статті 91 Закону № 889-VIII та Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1042. Посилання ОСОБА_1 на зацікавленість щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності голови дисциплінарної комісії ОСОБА_3 , на думку апеляційного суду, є непереконливими, оскільки не підтверджуються будь-якими доказами упередженості вказаної особи. Окрім того, дисциплінарна комісія є колегіальним органом, а її подання носять рекомендаційний характер (частини 3, 10 статті 69 Закону № 889-VIII). Визначення виду дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку відноситься до дискреційних повноважень відповідача. При цьому апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про очевидну невідповідність обраного ГУ ДГК заходу дисциплінарного впливу на ОСОБА_1 з огляду на встановлені судом обставини на підставі матеріалами дисциплінарної справи, якими підтверджується факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII (перевищення службових повноважень). Відтак слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що дисциплінарне стягнення до ОСОБА_1 було застосовано уповноваженою на те особою із дотриманням вимог статей 64-69, Закону № 889-VIII. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі № 140/15668/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Постанова у повному обсязі складена 02 липня 2021 року.