Постанова 4873 № 910/11298/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" липня 2021 р. Справа№ 910/11298/16 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Майданевича А.Г. Шапрана В.В. за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л., за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 01.07.2021 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 (повний текст складено 15.03.2021) у справі № 910/11298/16 (суддя - Привалов А.І.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

2. Національний банк України,

3. ОСОБА_1 про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права, Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ «Банк Михайлівський») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (далі - ТОВ «ФК «Плеяда»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (далі - ТОВ «ФК «Фагор»), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО); Національного банку України (далі - НБУ) та ОСОБА_1 , в якому просило застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: - зобов`язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ПАТ «Банк Михайлівський» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2; - визнати відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу; - визнати недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»; - зобов`язати ТОВ «ФК «Фагор» передати ПАТ «Банк Михайлівський» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2; - визнати відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього. 21.04.2017 позивач заявою уточнив свої позовні вимоги та, крім вищезазначеного просив стягнути з ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» на користь ПАТ «Банк Михайлівський» 682 297 854, 87 грн, яку судом першої інстанції 10.05.2017 прийнято до розгляду. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» від 30.05.2016 № 37 затверджено результати проведеної перевірки, наведені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «ФК «Плеяда» договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, за умовами якого останній зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження ПАТ «Банк Михайлівський», а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників), яке у подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» за договором факторингу від 20.05.2016 №

1. Посилаючись на нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, зважаючи на положення ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивач просив задовольнити його позовні вимоги. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 16.01.2020 касаційну скаргу ФГВФО задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 замінено позивача у справі - ПАТ «Банк Михайлівський» на його правонаступника - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Виключено ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зі складу третіх осіб без самостійних вимог. 10.02.2020 від позивача до суду надійшли заперечення на клопотання арбітражного керуючого розпорядника майна ТОВ «ФК «Фагор», клопотання про залишення без розгляду ПАТ «Банк Михайлівський» про уточнення позовних вимог від 21.07.2017 та розгляд позову за первинними вимогами. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2021, зокрема, відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про залишення без розгляду заяви ПАТ «Банк Михайлівський» про уточнення позовних вимог від 21.07.2017, закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у задоволенні позову відмовити повністю. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що заявлений позов в частині визнання відсутнім у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у: договорі факторингу № 1905 від р9.05.2016; реєстрі прав вимог № 1 від 19.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; реєстрі прав вимог № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; акті прийому-передачі № 1 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; акті прийому-передачі № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача. Встановлення вказаних обставин можуть бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому заявлена позивачем вимога може бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення між сторонами спору про право, зокрема, за вказаним договором факторингу № 1905 від 19.05.2016. Також рішення мотивовано тим, що підставою заявлених позовних вимог у даній справі слугувало порушення прав безпосередньо ПАТ «Банк Михайлівський» укладенням договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 з ТОВ «ФК «Плеяда». Однак, ПАТ «Банк Михайлівський» після звернення до суду з даним позовом здійснило відступлення прав вимог, які були предметом договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підстав договору №7_БМ від 20.07.2020. Сама по собі наявність у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» інтересу щодо прав вимог, які були предметом договорів факторингу № 1905 від 19.05.2016 та факторингу № 1 від 20.05.2016, не обґрунтовує наявність у нього порушеного права оспорюваними договорами. Так, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» факту порушення саме його права або охоронюваного законом інтересу відповідачами. Суд першої інстанції також виходив з того, що матеріалами справи не доведено, що документи, які позивач просить суд зобов`язати відповідачів передати, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не отримував, уклавши договір №7_БМ від 20.07.2020. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ПАТ «Банк Михайлівський» отримало кошти за відступлені права вимоги згідно платіжного дорученням № 25 від 09.07.2020, то відсутні підстави для стягнення з ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор» 682 297 854, 87 грн.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду У квітні 2021 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 в частині відмови в задоволенні вимог про: зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2; визнання відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу; визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»; зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлывський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2; визнання відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги позивача в частині немайнових вимог. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.04.2021 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021, розгляд якої призначено на 24.05.2021. Надано учасникам справи час на подачу відзивів, заяв та клопотань. 20.05.2021 до суду апеляційної інстанції від ФГВФО надійшли пояснення, які прийняті судом до розгляду як письмові пояснення, надані стороною в засіданні. 24.05.2021 розгляд справи відкладено до 07.06.2021. У судовому засіданні, суд розпочав з`ясовувати обставини справи, заслухав пояснення присутніх учасників справи та дослідив докази. 07.06.2021 оголошено перерву до 01.07.2021. Судовий розгляд закінчився на стадії оголошення перерви на судові дебати. 30.06.2021 до суду апеляційної інстанції від ТОВ «ФК «Плеяда» надійшло клопотання про призначення експертизи, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. 01.07.2021 у судове засідання з`явилися представники скаржника і ФГВФО. Представники відповідачів та третіх осіб 2, 3 у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України. Так арбітражний керуючий ТОВ «ФК «Фагор» отримав кореспонденцію 17.06.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Треті особи 2, 3 отримали кореспонденцію 16.06.2021 та 18.06.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Кореспонденція надіслана на адресу ТОВ «ФК «Фагор» та ТОВ «ФК «Плеяда» повернулися до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Кореспонденція надсилалася за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Інших адрес відповідачами суду не повідомлено. До того ж, про обізнаність відповідачів про апеляційне провадження свідчать подані ними відзиви на апеляційні скарги, клопотання про призначення експертизи та заявлені клопотання про відкладення попередніх судових засідань. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належне повідомлення відповідачів про розгляд справи в розумінні ст. 242 ГПК України та можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Клопотань про неможливість розгляду справи учасниками справи не заявлялося. Учасники справи були не обмежені в праві взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів. Судові засідання, за клопотанням ОСОБА_1 , транслювалися он-лайн на офіційному каналі Youtube «Судова влада України». Стосовно клопотання ТОВ «ФК «Плеяда» про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 ГПК України). Так, судом апеляційної інстанції, відкриваючи апеляційне провадження у справі, ухвалою від 19.04.2021, зокрема, було встановлено учасникам справи (крім скаржника) строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. З матеріалів справи вбачається, що ухвала від 19.04.2021, надіслана на адресу відповідача 1, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» від 27.04.2021. Крім того, в матеріалах справи наявний відзив на апеляційну скаргу, поданий ТОВ «ФК «Плеяда» 27.04.2021 через поштове відділення зв`язку. А тому саме із вказаної дати ТОВ «ФК «Плеяда» вважається повідомленим про відкриття апеляційного провадження та обізнаність із встановленими в ухвалі від 19.04.2021 строками. Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи у відповідності до ст. 267 ГПК України, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи. Тобто строк, встановлений судом апеляційної інстанції, для подачі клопотань та заяв для ТОВ «ФК «Плеяда» сплив 07.04.2021. За приписами ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України). При цьому ТОВ «ФК «Плеяда», звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення експертизи, не заявляв про причини неможливості подачі такого клопотання або ж надання часу для подачі такого клопотання не зазначав. Звертаючись з таким клопотанням 30.06.2021, сторона не обґрунтувала неможливість подачі клопотання про призначення експертизи вчасно, до 07.04.2021 та не порушує питання про продовження або поновлення строку для звернення з відповідним клопотанням. За приписами ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Враховуючи те, що ТОВ «ФК «Плеяда», звертаючись з клопотанням про призначення експертизи напередодні судового засідання на стадії судових дебатів, не заявив клопотання про продовження або поновлення строку для його подачі, відповідне клопотання залишено без розгляду в порядку ст. 118, 207 ГПК України, про що постановлено усну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання. Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник ФГВФО підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній та відповіді на відзив доводів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові з огляду на таке. Скаржник зазначає, що предметом позову у даній справі є застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права. ПАТ «Банк Михайлівський», правонаступником якого є позивач, звернулося до суду за захистом своїх прав кредитора за понад ніж сто тисяч кредитів фізичних осіб, і вимоги про визнання відсутнім прав вимоги у відповідачів спрямованим на усунення правової невизначеності та недопущення настати негативних наслідків для боржників-фізичних осіб, зокрема в частині сплати коштів неналежному кредитору, виникнення додаткових (штрафних) зобов`язань тощо. А тому, на переконання скаржника, висновки суду першої інстанції про те, що заявлені вимоги позивача про визнання відсутнім у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено y спірних правочинах є встановлення факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права) та не стосується захисту права цивільного не відповідає положенням ст. 16 Цивільного кодексу України та суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, щодо застосуванням норми права у подібних правовідносинах. Крім того, судом першої інстанції в ухвалі від 03.09.2020 встановлено, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є правонаступником ПАТ «Банк Михайлівський» в частині прав кредитора за понад ніж сто тисяч кредитів фізичних осіб, захист якого і є предметом розгляду даної справи. А тому висновок суду першої інстанції про те, що права ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» суперечить власним висновкам суду викладені в ухвалі від 03.09.2020, та не ґрунтуються на матеріалах справи. Скаржник також вказує, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачами передано банку чи ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, то згідно з положеннями ч. 2 ст. 74 ГПК України така обставини є встановленою, а отже висновок суду про те, що «матеріалами справи не доведено, що документи, які позивач просить суд зобов`язати відповідачів передати, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не отримував, уклавши договір №7_БМ від 20.07.2020» прямо суперечить вимогам процесуального законодавства. Також скаржник вказує, що поза увагою суду повністю залишилася вимога про визнання недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». На переконання скаржника, договір факторингу № 1 не відповідає вимогам положень ст. 1077 Цивільного кодексу України, оскільки з аналізу положень вказаної статті вбачається, що за договором факторингу не може бути проведено заміну сторони у зобов`язанні, чи передачі повного спектру прав за договором, оскільки його предметом може бути виключно право грошової вимоги. В той же час у відповідності до положень п. 2.4 договору факторингу № 1 ТОВ «ФК «Фагор» набуло не лише права вимоги за кредитними договорами, а і всі інші права. Крім того, скаржник зазначає, що значна частина договорів, права та обов`язки за якими було вилучено у незаконний спосіб від ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «ФК «Фагор», за своєю суттю договорами банківського рахунку, а не кредитним договорами та ТОВ «ФК «Плеяда» не могла набути за ними жодних прав та обов`язків i відповідно не могла передати будь-які права за ними ТОВ «ФК «Фагор». Скаржник також зазначає, що договір факторингу № 1 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Так, за умовами договору факторингу № 1 ТОВ «ФК «Плеяда» мало отримати більш ніж 483 млн. грн протягом 30-ти календарних днів з моменту укладення договору та реєстрів до нього. Однак, у матеріалах справи відсутні докази оплати договору факторингу № 1, які свідчили б про відплатність придбання майна. Також скаржник звертає увагу на те, що предметом договору факторингу № 1 є пул роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» який складається з 116 589 кредитних договорів. Так у відповідності до реєстру прав вимог № 1 відповідач 1 відступив відповідачу 2 наявні у нього права вимоги за 115 355 кредитними договорами ПАТ «Банк Михайлівський» а з реєстром прав вимог №

2. Відповідач 1 відступив відповідачу 2 наявні у нього права вимоги за 1 234 кредитними договорами ПАТ «Банк Михайлівський». Натомість як вбачається з реєстру прав вимог № 1 від 19.05.2016 укладеного до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та реєстру прав вимог № 2 від 20.05.2017 предметом договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 є права вимоги за 110 600 кредитними договорами. Таким чином, з поданих до матеріалів справи документів, складається ситуація за якою ТОВ «ФК «Плеяда» спочатку отримала від ПАТ «Банк Михайлівський» права вимоги за 110 600 кредитними договорами а потім передало до ТОВ «ФК «Фагор» вже 116 589 кредитних договорів. 03.06.2021 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшли додаткові письмові пояснення, в яких сторона вказувала про те, що доводи відповідачів не спростовують доводів апеляційної скарги. Також скаржник наголосив на тому, що в матеріалах справи відсутні докази оплати за договором факторингу № 1950 та за договором факторингу № 1.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу 29.04.2021 на адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ «ФК «Фагор» надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам справи та в строк, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України. Відповідач 2 зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 1 від 20.05.2016 відповідач 1 зобов`язався відступати відповідачу 2 права вимоги за кредитними договорами, а відповідач 2 зобов`язався передати (сплатити) відповідачу 1 суму фінансування. А тому, на переконання сторони, договір факторингу № 1 від 20.05.2016 є відплатним та права вимоги за кредитними договорами можуть бути витребувані у відповідача 2 лише з підстав, визначених ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України. Однак, позивачем не наводяться підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, та не надавалися їх документальне підтвердження для витребування у відповідача 2 прав вимоги, що були набуті відповідачем 2 за договором факторингу № 1 від 20.05.2016, та не заявляється до нього віндикаційний позов. Також відповідач зазначає, що матеріалами справи не підтверджується, що відповідач 1 не мав права відчужувати права вимоги за кредитними договорами, про що відповідач 2 знав чи міг знати, а також що права вимоги за кредитними договорами були загублені позивачем, чи були викрадені у позивача, або вибули із володіння позивача не з його волі іншим шляхом. З урахуванням ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України відповідача 2 слід вважати добросовісним набувачем прав вимоги за кредитними договорами, що були ним набуті згідно з договором факторингу № 1 від 20.05.2016. Крім того, відповідач 2 вказує, що судовим рішенням у цивільній справі №707/2486/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач 2 є добросовісним власником набутих прав вимог за договором факторингу № 1 від 20.05.2016. 29.04.2021 на адресу суду апеляційної інстанції від ТОВ «ФК «Плеяда» надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання іншим учасникам справи та в строк, встановлений судом. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України. Відповідач 1 вказує, що за договором № 1905 банк отримав від відповідача 1 більше 482 млн. грн. Отже, укладення та виконання договору № 1905 ніяк не могло призвести до неможливості виконання Банком грошових зобов`язань перед іншими кредиторами. Зазначене свідчить про безпідставність посилання на недійсність договору № 1905 за п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також відповідач 1 зазначає, що відповідність ціни договору № 1905 рівню звичайних цін підтверджується звітом про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, від 18.05.2016, зробленого суб`єктом оціночної діяльності ПП «Дельта Консалтінг». Позивачем не надані документальні підтвердження, що ціна договору № 1905 на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості ціни на права вимоги за беззаставники кредитними договорами з фізичними особами, за яку зазвичай здійснюється відчуження таких прав вимоги. Крім того, відповідач 1 вказує, що за договором № 1905 відповідач 1 набув статусу боржника, а не кредитора і жодних i переваг (пільг) він від банку не отримав у зв`язку із укладенням договору. Також у ході судового розгляду позивачем не надані документальні підтвердження отримання відповідачем 1 таких переваг (пільг). Відповідач 1 також вказує, що із матеріалів справи не вбачається, що правлінням банку або Національним банком приймалось рішення про віднесення відповідача 1 до пов`язаних із банком осіб. Отже, безпідставними є посилання позивача на п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як підставу нікчемності договору № 1905.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, постановою Національного Банку України від 22.12.2015 № 917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії проблемних. Указаною постановою, зокрема, було віднесено ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних строком до 180 днів. Також установлено певні обмеження, зокрема, не здійснювати кредитних операцій в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття даної постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов`язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам. 19.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» (клієнт) і ТОВ «ФК «Плеяда» (фактор) укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ «ФК «Плеяда» право вимоги до третіх осіб (боржників). З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2016 між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «ФК «Плеяда» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» права вимоги, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору факторингу № 1905. 23.05.2016 згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ «Банк Михайлівський» віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. На виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноваженою особою, згідно з наказом від 24.05.2016 № 27/1 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Банк Михайлівський». Під час перевірки комісія виявила, що між ПАТ «Банк Михайлівський» і ТОВ «ФК «Плеяда» було укладено договір факторингу від 19.05.2016 № 1905, відповідно до якого банк відступив право вимоги за кредитними договорами на суму 682 297 854, 87 грн. Комісія за результатами перевірки встановила таке: - банком під час укладення договору № 1905 не враховано/неналежним чином врахована категорія якості активів, які здебільшого віднесені до І категорії (82, 9 % від загальної суми заборгованості) та сума дисконту, за якими є недоцільною, та здійснено відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної понад 20 %, зокрема на 29, 2 %, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; - здійснюючи відчуження прав вимог за кредитними договорами за зниженою ціною, банком не отримано 199 261 694, 87 грн доходу від таких операцій, а отже, банк взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; - під час укладання договору та реєстрів прав вимоги до договору, банком та відповідачем 1 порушено вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України і ст. 193 Господарського кодексу України, та фактично проведено відчуження прав вимоги банку за кредитними договорами без попередньої оцінки, і за заниженою ціною, банк фактично уклав правочин, умови якого передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитору переваги (пільги), прямо не встановленої для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що є ознакою нікчемності правочину згідно з положеннями п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; - враховуючи те, що операції з оплати прав вимоги банку за кредитними договорами здійснено із порушеннями банківського законодавства, яке регулює такі правовідносини, що тягне за собою додаткового захисту, то виконавши платіжні доручення відповідача-1 як розрахунок за договором № 1905, банк здійснив операції із порушенням норм законодавства, які призвели до збільшення витрат, пов`язаних із виведенням банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочину за змістом положень п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 30.05.2016 згідно з наказом Тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» № 37 затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності. 09.06.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» направило ТОВ «ФК «Плеяда» повідомлення про нікчемність правочинів від 01.06.2016 № 05-53, в якому зазначило про нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та вимагало негайно повернути усі отримані на підставі нікчемного договору документи. Відповідач 1 у листі від 08.07.2016 № 1-08-07/16 повідомив позивача про те, що не погоджується із визнанням договорів нікчемними, вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки законних підстав для визнання договорів нікчемними не має. У зв`язку з цим, вважаючи, що договір факторингу № 1905 є нікчемним в силу п. 2, 3, 7, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ПАТ «Банк Михайлівський» звернулося до суду з позовом, в якому просило: - застосувати наслідки нікчемності договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 року, а саме: зобов`язати ТОВ «ФК «Плеяда» передати ПАТ «Банк Михайлівський» документи, що були отримані ТОВ «ФК «Плеяда» від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, акту прийому-передачі № 1 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та акту прийому-передачі № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; - визнати відсутнім у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у: договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016; реєстрі прав вимог № 1 від 19.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; реєстрі прав вимог № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; акті прийому-передачі № 1 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; акті прийому-передачі № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; - визнати недійсним договір факторингу № 1 від 20.05.2016, що укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»; - зобов`язати ТОВ «ФК «Фагор» передати ПАТ «Банк Михайлівський» документи, що були отримані ТОВ «ФК «Плеяда» від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, акту прийому-передачі № 1 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 та акту прийому-передачі № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; - визнати відсутнім у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у: договорі факторингу № 1905 від 19.05.2016; реєстрі прав вимог № 1 від 19.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; реєстрі прав вимог № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; акті прийому-передачі № 1 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; акті прийому-передачі № 2 від 20.05.2016 до договору факторингу № 1905 від 19.05.2016; договорі факторингу № 1 від 20.05.2016 та додатках до нього; - стягнути з ТОВ «Плеяда» та ТОВ «Фагор» користь ПАТ «Банк Михайлівський» грошові кошти у розмірі 682 297 854, 87 грн. Під час нового розгляду справи, 05.06.2020 відбувся продаж ПАТ «Банк Михайлівський» на публічних торгах (аукціоні) лоту №GL16N618071, який включав кредитний портфель фізичних осіб, відчужений на користь ТОВ «ФК «Плеяда» (з подальшою переуступкою ТОВ «ФК «Фагор»), за яким застосована нікчемність. Переможцем вказаних торгів (аукціону) стало ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». 20.07.2020 року відбулось підписання договору №7_БМ відступлення ПАТ «Банк Михайлівський» (за договором - банк) прав вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (за договором - новий кредитор) за результатами проведення вищезгаданих торгів (аукціону). Згідно з п. 2. вказаного договору новий кредитор у день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами. За регламентом роботи електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лота, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції для продажу активів (мапа) що виводяться з ринку або ліквідуються в розділі 7.21 зазначається, що переможець аукціону зобов`язаний: 1. здійснити повну оплату коштів за лот, які повинні надійти на рахунок банку (банків) не пізніше кінця 18 (вісімнадцятого) робочого дня з дати формування ЦБД протоколу електронного аукціону; 2. укласти договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати формування протоколу електронного аукціону за умови відсутності рішення Фонду стосовно продовження такого строку. З огляду на викладене, укладання договору купівлі-продажу майновий вимог проводилося після оплати кредитного портфелю за домовленою ціною, що підтверджується платіжним дорученням № 25 від 09.07.2020. Представник ПАТ «Банк Михайлівський» у суді першої інстанції підтвердив факт отримання коштів від ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Так, судом першої інстанції було здійснено заміну позивача у справі ПАТ «Банк Михайлівський» на його правонаступника - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», про що постановлено відповідну ухвалу. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Скаржник оскаржує рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про: зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2; визнання відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 № 1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу; визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор»; зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлывський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2; визнання відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього скасувати та ухвалити нове рішення. А тому апеляційний перегляд здійснюється у вказаних межах. Між сторонами склалися правовідносини щодо набуття права вимоги за пулом активів (кредитний портфель). Спір у справі пов`язаний із процедурою визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацією в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та відчуженням пулу активів банку. Щодо способу захисту Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, зокрема, дійшов висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту, оскільки заявлена позивачем вимога за своєю суттю є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення (визнання відсутнім права) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача. Встановлення вказаних обставин, на переконання суду першої інстанції, може бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому заявлена позивачем вимога може бути предметом дослідження та доказування в разі виникнення між сторонами спору про право, зокрема, за вказаним договором факторингу № 1905 від 19.05.2016. Північний апеляційний господарський суд вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними з огляду на таке. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц зазначила, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником). Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права. Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним. Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц. Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся, зокрема, з позовними вимогами про визнання відсутнім у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905 та у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905 та договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач правомірно (шляхом викупу на публічних торгах (аукціоні)) набув право власності на пул активів, який раніше неправомірно, за твердженням заявника, було відступлено спочатку відповідачу 1, а потім відповідачу

2. При цьому з матеріалів справи вбачається, що до такого пулу активів входить більше ста тисяч договорів. А тому вирішення питання наявності або ж відсутності права вимоги за такими договорами (більше ста тисяч) в кожній з потенційних справ про стягнення, ураховуючи порушене дане провадження, не може вважатися належним способом захисту, про яке вказував суд першої інстанції. У даному випадку, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: по-перше, вимоги про визнання відсутнім права є похідними вимогами від застосування наслідків нікчемності правочину та визнання недійсним правочину; по-друге, отримавши право вимоги за придбаним пулом активів, заявник правомірно заявляє вимогу про визнання відсутнім права у інших осіб за цими ж зобов`язаннями, що спрямовано на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором. Наведений спосіб захисту є превентивним. Отже, позивачем було обрано спосіб захисту, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а саме визнання права у негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку), що є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності. Наведене повністю узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана справа вже переглядалася судом касаційної інстанції, за наслідками якого судові акти попередніх інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд. Однак, скасовуючи судові акти, суд касаційної інстанції не вказував про невірно обраний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові. А тому, суд апеляційної інстанції вважає висновок суду першої інстанції у вказаній частині таким, що не відповідає нормам матеріального права, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 2 ст. 20 ГПК України. У даній частині приймаються доводи апеляційної скарги. Щодо заміни кредитора Другою підставою для відмови в позові суд першої інстанції вказав те, що підставою заявлених позовних вимог слугувало порушення прав безпосередньо ПАТ «Банк Михайлівський» укладенням договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 з ТОВ «ФК «Плеяда». Однак, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Банк Михайлівський» після звернення до суду з даним позовом здійснило відступлення прав вимог, які були предметом договору факторингу № 1905 від 19.05.2016, на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підстав договору №7_БМ від 20.07.2020. А тому, на переконання суду першої інстанції, сама по собі наявність у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» інтересу щодо прав вимог, які були предметом договорів факторингу № 1905 від 19.05.2016 та факторингу № 1 від 20.05.2016, не обґрунтовує наявність у нього порушеного права за вказаними договорами. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ухвалою від 03.09.2020 замінено позивача у справі - ПАТ «Банк Михайлівський» на його правонаступника - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС». Виключено ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» зі складу третіх осіб без самостійних вимог. Нормою ст. 52 ГПК України урегульовано питання процесуального правонаступництва, відповідно до ч. 1 якої у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. В силу приписів ч. 2 ст. 52 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України). Згідно з п. 2 договору №7_БМ 20.07.2020 новий кредитор у день настання відкладальної обставини відповідно до п. 16 цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами. Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за усіма правами кредитора за основними договорами, що існували на момент переходу цих прав в порядку, передбаченому ст. 514 Цивільного кодексу України та п. 2 договору №7_БМ 20.07.2020. Відповідно, у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» виник не тільки інтерес щодо прав вимоги, а й цілком реальне правомірне очікування на стягнення заборгованості за переданими договорами. Тобто у особи виникло право на стягнення відповідної заборгованості. А тому висновок суду першої інстанції про відсутність порушеного права визнається передчасним. До того ж, положення ч. 1 ст. 2 ГПК України до завдань господарського судочинства відносять справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Норма ч. 2 ст. 4 ГПК України також визначає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Тому судом першої інстанції помилково не застосовано до спірних правовідносин ч. 2 ст. 4 ГПК України. Аналіз наведених норм свідчить, що особа може звернутися до суду за захистом як порушених, невизнаних або осопорюваних прав, так і за захистом законного інтересу. А тому висновок суд першої інстанції про відсутність порушеного права заявника та відсутність підстав для розгляду питання захисту законного інтересу позивача визнається необґрунтованим. У даній частині приймаються доводи скаржника. Щодо суті позовних вимог Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин - ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України). Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Відповідно до ч. 3 ст. 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі у редакції, чинній на час момент виникнення спірних відносин) Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті. У ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи ФГВФО, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту його укладення згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України і ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов`язок повернути все одержане за нікчемним договором (правочином), також настають для сторін у силу вимог закону. Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17. При цьому наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України і ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» застосовуються саме до договорів неплатоспроможного банку. Отже, у даному випадку слід з`ясувати наявність або ж відсутність підстав недійсності правочину, встановлених законом (нікчемний правочин). Як вбачається з матеріалів справи поточний рахунок ТОВ «ФК «Плеяда» № НОМЕР_1 був відкритий 17.05.2016. Аналіз руху коштів за поточним рахунком компанії № НОМЕР_1 , з якого проведені розрахунки між ТОВ «ФК «Плеяда» та ПАТ «Банк Михайлівський» за договором, свідчить, що оплата за права вимоги була проведена двома платіжними дорученнями в розмірі 300 000 000, 00 грн та 180 600 001, 20 грн. Водночас п. 3.1.2 договору факторингу № 1905 від 19.05.2016 сторони узгодили, що сума фінансування вказана в підпункті а) п. 3.1.1 договору належна до сплати клієнту та вказана у відповідному реєстрі прав вимоги, сплачується фактором одним платежем не пізніше наступного банківського дня з дня підписання сторонами такого реєстру прав вимоги. Так, банком було виконане платіжне доручення компанії на перерахування коштів в сумі 180 600 001, 20 грн. Згідно з вимогами п. 1.9 глави 1 та п. 3.6. глави 3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку від 21.01.2004 №22 (далі - Інструкція № 22), платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Договором між банком та платником може бути передбачено інший порядок приймання та виконання платіжних доручень. Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору банківського рахунку № НОМЕР_1 , укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» 17.05.2016, не передбачено іншого порядку приймання та виконання платіжних доручень. У додатку 1 до акту № 5 - 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними (а.с. 80 - 87, т. 4) встановлено, що на рахунках ТОВ «ФК «Плеяда» було недостатньо коштів для здійснення платежу в такому розмірі (180 600 001, 20 грн). Тобто, приймаючи до виконання платіжне доручення ТОВ «ФК «Плеяда» на суму 180 600 001, 20 грн та виконуючи його, ПАТ «Банк Михайлівський» порушені вимоги Інструкції № 22, та, фактично, здійснено кредитування ТОВ «ФК «Плеяда» в порядку іншому, ніж передбачено внутрішніми документами банку. Зазначене не спростовано сторонами під час апеляційного перегляду. Крім того, згідно з висновком експерта № 1041/22701 від 04.10.2018 (а.с. 24 - 66, т. 19) документально підтверджується, що частина грошових коштів загальною сумою щонайменше 126 017 541, 23 грн, перераховані ПАТ «Банк Михайлівський» протягом 18.05.2016 та 19.05.2016 за договорами відступлення права вимоги від 18.05.2016 № 1805 та від 19.05.2016 № 1, від 19.05.2016 № 2, після проходження через ланцюг рахунків юридичних та фізичних осіб були отримані 19.05.2016 та 20.05.2016 ПАТ «Банк Михайлівський» в оплату за договором факторингу від 19.05.2016 № 1905. З матеріалів також вбачається, що всі перерахування коштів здійснювалися в межах балансу ПАТ «Банк Михайлівський», що підтверджується зокрема, банківськими виписками та інформацією по рахунках банку. Наведене також встановлено у додатку 1 до акту № 5 - 2 Комісії по перевірці правочинів. При цьому проблемність банку була встановлена ще постановою Правління Національного Банку України № 917/БТ від 22.12.2015 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку». За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що транзакції здійснені на виконання умов договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 не свідчать про реальний рух коштів від ТОВ «ФК «Плеяда» до ПАТ «Банк Михайлівський» на виконання вимог розділу 3 вказаного договору, оскільки всі перерахунки здійснювалися в межах балансу ПАТ «Банк Михайлівський»; частина грошових коштів була перерахована після проходження через ланцюг рахунків юридичних та фізичних осіб; на рахунках ТОВ «ФК «Плеяда» було недостатньо коштів для здійснення платежу в такому розмір. Отже, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, що є підставою нікчемності правочину в силу п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідачі ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції жодними доказами в розумінні ст. 76 - 79, 269 ГПК України не спростовували викладеного. Крім того, п. 3.1.1. п. 3.1. договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 сторони узгодили, що сума фінансування встановлюється в кожному реєстрі прав вимог та складається з фіксованого платежу зазначеного у відповідному реєстрі прав вимог, що відповідає оціночній вартості прав вимог, які відступаються клієнтом фактору, згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності дані якого зазначаються у відповідному реєстрі прав вимог. Плата фактора у відповідності з п. 3.2 договору факторингу № 1905 складає суму у вигляді дисконту, що визначається як різниця між загальною сумою заборгованості та сумою фінансування по договору факторингу, розмір якого визначається в кожному реєстрі прав вимоги, при цьому фактичне отримання цієї плати з боржника здійснюється фактором без участі клієнта. Так, на виконання договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» було укладено два реєстри прав вимоги у відповідності до яких Банк здійснив відступлення прав вимоги за кредитними договорами на загальну суму 682 297 854,87 грн, за ціною 483 036 160, 00 грн. Згідно з реєстром прав вимоги № 1 до договору ПАТ «Банк Михайлівський» відступлене право вимоги за кредитними договорами у кількості 109 366 шт. на суму 679 861 696, 07 гривень за ціною 480 600 001, 20 гривень. У відповідності до п. 2 наведеного реєстру оціночна вартість прав вимоги, які відступаються за реєстром становить 479 814 366, 00 гривень, згідно зі звітом суб`єкта оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтинг». Згідно з реєстром прав вимоги № 2 до договору ПАТ «Банк Михайлівський» відступлене право вимоги за кредитними договорами у кількості 1 234 шт. на суму 2 436 158, 80 гривень за ціною 2 436 158, 80 гривень. У вказаному реєстрі відсутнє посилання на те, що права вимоги, які відступаються за реєстром, були оцінені суб`єктом оціночної діяльності. У матеріалах справи наявні копії «Звіту № 05/57 про оцінку пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський»» та «Звіту № 05/57 про оцінку майнових прав (права вимоги позичальниками), сформованих по пулу (групі) роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський»». Указані звіти складені ПП «Дельта-Консалтінг» 18.05.2016. Метою складення першого звіту було визначення ринкової вартості об`єкту оцінки, а другого - визначення оціночної вартості об`єкту. Згідно з вказаними звітами ринкова вартість об`єкту оцінки складає 479 814 366, 00 грн, з яких майнові права за готівковими кредитами - 125 624 818, 00 грн, майнові права за споживчими кредитами - 58 893 636, 00 грн, майнові права за кредитним картками - 295 295 912, 00 грн. Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на безпідставність ціни договору факторингу, оскільки предметом оцінки є весь пул роздрібних беззаставних кредитів банку, а не перелік прав вимог, наведений в реєстрі № 1 з огляду на те, що за договором факторингу № 1905 продано право вимоги в меншому розмірі, ніж було зазначено в звіті оцінювача, проте за більшу ціну, ніж була визначена оцінювачем ринковою, тому це жодним чином не порушує прав позивача, адже він отримав за права вимоги більшу плату, ніж була визначена ринковою суб`єктом оціночної діяльності. Водночас у матеріалах справи наявна рецензія на «Звіт про оцінку пулу роздрібних без заставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» № 05/57 від 18.05.2016, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтінг»» від 22.07.2016, складена ТОВ Центр судових експертиз «Альтернатива». Згідно із п. 2 зауважень до звіту, викладеними у вказаній рецензії у звіті відсутній аналіз вихідних даних - даних реєстрів по беззаставних кредитах ПАТ «Банк Михайлівський», хоча згідно з п. 4 Методичних рекомендацій до оцінки права вимоги зобов`язання, що виникає внаслідок здійснення банком кредитних операцій (методичні рекомендації, які застосовувалися оцінювачем у звіті) рекомендується здійснювати аналіз інформації, що міститься у вихідних даних. Так, банком було визначено, а оцінювачем безапеляційно (без відповідного аналізу) використано дані про те, що для усіх кредитів (у кількості 116 378 штук) визначено категорію якості кредитів як ІІІ (значний ризик) та IV (високий ризик). Згідно з Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями позначення показника ризику (кількісний показник ризику невиконання боржником зобов`язань) для категорії якості кредитів III (значний ризик) складає 21 - 50 %, а для категорії IV (високий ризик) 51 - 99 %. У рецензента є сумніви у обґрунтованості визначення банком категорії якості кредитів. Так, згідно з фрагментарно наведених оцінювачем в звіті даних по заборгованості та пристроченій заборгованості (аркуші 33, 34 звіту) за кредитними договорами на час оцінки, процент простроченої заборгованості (тобто ризикованої) від загальної заборгованості складає: по тілу кредиту для споживчих беззаставних кредитів, що надані фізичним особам на придбання побутової техніки - 3 % (2 569 891, 88 грн: 80 773 146, 23 грн); по тілу кредиту для виданих кредитних карт - 3 % (11 521 215, 84 грн: 375 361 236, 88 грн); по тілу кредиту для нецільових споживчих кредитів - 10 % (14 569 504, 49 грн: 142 492 307,72,88 грн). Тобто, не проведення відповідного аналізу оцінювачем вихідних даних - даних реєстрів по беззаставних кредитах ПАТ «Банк Михайлівський», призвело до некоректного визначення оцінювачем розміру складової дисконтування ставки (що відображає додаткові ризики за наданими кредитами), і відповідно вплинуло на результати оцінки. Відповідно до п. 3 зауважень до звіту, викладеними у рецензії оцінювачем невірно методично та математично визначено коефіцієнт коригування до базової ставки за кредитним договором (аркуші 35, 36 Звіту) при визначенні складової додаткових ризиків ставки дисконту. При припущенні оцінювачем максимальних ризиків для категорії якості кредитів III та IV (про що вже вказувалось в п. 2 зауважень), незрозумілим є визначення коефіцієнта коригування до базової ставки (що відображає додатковий ризик) в розмірі 1, 5 (для категорії III) та 1, 9 (для категорії IV) при значеннях показника ризику (кількісний показник ризику невиконання боржником зобов`язань) 50 % (для категорії III) та 99 % (для категорії IV). Так, згідно з п. 6.4. Методичних рекомендацій до оцінки права вимоги зобов`язання, що виникає внаслідок здійснення банком кредитних операцій під час визначення ставки дисконту як норми доходу, що є адекватною компенсацією ризику неотримання доходу від погашення зобов`язань за кредитною операцією (кредитним портфелем), право вимоги за якими оцінюються, враховується сукупність ризиків, пов`язаних з одержанням такого доходу, на основі аналізу ступеня ризиковості інвестування його кредитором в альтернативні дохідні операції. Визначення ставки дисконту може відбуватися в такі способи: а) визначення середньої ринкової процентної ставки за кредитними операціями банків, що характеризуються подібними ризиками (базова ринкова процентна ставка); б) коригування базової ринкової процентної ставки з метою врахування додаткових ризиків окремої кредитної операції, групи подібних кредитних операцій шляхом кумулятивної побудови або застосування коефіцієнта, що дорівнює відношенню розміру резерву під кредитні ризики, що визначається в установленому порядку і залежить від оцінки кредитної операції кредитором, до залишкової суми заборгованості». Суд апеляційної інстанції вважає, що некоректне визначення остаточної ставки дисконтування (що відображає і додаткові ризики за наданими кредитами) відповідно, вплинуло на результати оцінки. Відповідно до п. 4. зауважень до звіту, викладеними у рецензії, у додатках до звіту взагалі не міститься деталізованих розрахунків по визначенню вартості об`єкта оцінки методом дисконтування грошових потоків, хоча у п. 6 звіту (визначення вартості об`єкта оцінки, аркуш 36) є на це посилання. Відповідно до висновку рецензії звіт про оцінку пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» № 05/57 від 18.05.2016, що виконаний суб`єктом оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтінг» не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним, і не може бути використаний. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Згідно з п. 2 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 за № 1440, неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування. Рецензія може містити перелік аргументованих рецензентом зауважень до звіту про оцінку майна, у тому числі застереження про можливість впливу цих зауважень на достовірність оцінки майна (п. 66 Національного стандарту № 1). Згідно з п. 67 Національного стандарту № 1 рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. У даному випадку рецензія містить висновок про те, що звіт про оцінку пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» № 05/57 від 18.05.2016, що виконаний суб`єктом оціночної діяльності ПП «Дельта-Консалтінг» не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним, і не може бути використаний. Судом апеляційної інстанції було перевірено зауваження до звіту, викладені в рецензії та встановлено, що такі зауваження є обґрунтованими та відповідають вимогам нормативно-правових актів та обставинам справи, а тому суд дійшов висновку, що звіт про оцінку пулу роздрібних без заставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» № 05/57 від 18.05.2016 не може бути прийнятий судом до уваги та відхиляється як неякісний. Інших звітів учасники справи не надали. Клопотань про проведення експертизи, у встановлений законом та судом строк, не заявляли. При цьому в матеріалах справи відсутні клопотання учасників справи про проведення додаткової експертизи. 17.09.2019 (під час першого апеляційного перегляду) у судовому засіданні вирішувалося питання лише виклику експерта. Судом апеляційної інстанції самостійно не встановлено підстав, передбачених ст. 99 ГПК України, для призначення експертизи. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно з формою статистичної звітності № 302 «Звіт про класифікацію кредитних операцій» Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного Банку України, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 19.03.2003 № 124, станом на 01.05.2016 74, 3 % та 91, 4 % від загальної суми кредитів на поточні потреби та кредитів овердрафт за поточними та картковими рахунками відповідно, належить до I категорії якості. Відповідно до п. 2.1. Глави 2 розділу I Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку від 25.01.2012 № 23 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) банк з метою формування резерву за активами/наданими фінансовими зобов`язаннями здійснює оцінку ризиків таких активів/наданих фінансових зобов`язань, починаючи з дати визнання їх в обліку до дати припинення такого визнання. Банк з метою розрахунку резервів класифікує активи/надані фінансові зобов`язання за такими категоріями якості: І (найвища) - немає ризику або ризик є мінімальним; ІІ - помірний ризик; ІІІ - значний ризик; IV - високий ризик; V (найнижча) - реалізований ризи (п. 2.2. вказаного Положення). Тобто категорія якості І є найвищою і немає ризику або ризик мінімальним відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу I Положення. Відповідно зниження ціни та/або дисконт за правами вимоги було неправомірним. За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що звіт про оцінку пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ «Банк Михайлівський» № 05/57 від 18.05.2016 не може бути підставою для встановлення оціночної вартості прав вимоги за кредитними договорами, які було відступлено за договором факторингу від 19.05.2016 № 1905. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, згідно з реєстром прав вимоги № 1 до договору ПАТ «Банк Михайлівський» відступлене право вимоги за кредитними договорами у кількості 109 366 шт. на суму 679 861 696, 07 гривень, а згідно з реєстром прав вимоги № 2 відступлене право вимоги за кредитними договорами у кількості 1 234 шт. на суму 2 436 158, 80 гривень. Тобто загальна вартість вимоги за договором факторингу складає 682 297 854, 87 грн. Відповідач 1 зобов`язувався передати грошові кошти в розпорядження другої сторони в розмірі 483 036 160, 00 грн. Таким чином, ПАТ «Банк Михайлівський» недоотримав 199 261 694, 87 грн оплати за відступлене право вимоги, що складає 29, 2 % від загальної вартості проданого активу ((199 261 694, 87 * 100 %) / 682 297 854, 87). Тобто ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», невірно визначивши категорію якості активів, фактично здійснили відступлення / отримання права грошової вимоги за плату меншу більше як на 20 % від дійсної, що є підставою нікчемності правочину в силу п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договір факторингу № 1905 від 19.05.2021, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» є нікчемним в силу закону, а саме п. 1, 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Інші доводи скаржника з приводу нікчемності правочину відхиляються судом з огляду на те, що спростовуються встановленими обставинами справи. Як було зазначено вище, наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов`язок повернути все одержане за нікчемним договором (правочином), також настають для сторін у силу вимог закону. Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17. При цьому наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України і ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» застосовуються саме до договорів неплатоспроможного банку. Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ПАТ «Банк Михайлівський» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 визнається необґрунтованим. При цьому згідно зі ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ч. 2 ст. 181 Цивільного кодексу України). Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ст. 182 Цивільного кодексу України). Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ст. 183 Цивільного кодексу України). Споживною є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або припиняє існувати у первісному вигляді. Неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу (ст. 185 Цивільного кодексу України). У ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України закріплено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. У статті 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі. З наведеного можна зробити висновок про те, що документ є рухомою, неподільною, визначеною індивідуальними ознаками, неспоживчою річчю, тобто є майном в розумінні цивільного законодавства. Особливістю документа як майна є те, що він не має номінальної вартості та не обліковується в бухгалтерському обліку. Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 у справі № 759/9008/19. Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином. Таким чином, за встановлених фактичних обставин справи, позовна вимога про зобов`язання передати документи, отримані за договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 є юридично правильною, оскільки у відповідача 1 відсутні правові підстави утримувати у володінні спірні документи. Вимога повернути документи, які є майном, яке належить на праві власності товариству, носить виключно документарний характер та не має номінальної вартості. Отже, позовна вимога про зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 підлягає задоволенню, а рішення у вказаній частині - скасуванню. Крім того, суд апеляційної інстанції, враховуючи правомірність визначеного позивачем способу захисту порушеного права (викладена позиція вище) та фактичних обставин справи, які свідчать про відсутність підстав у ТОВ «ФК «Плеяда» володіти та розпоряджатися майновими правами, отриманими за договором факторингу від 19.05.2016 № 1905, позовна вимога про визнання відсутнім у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу також підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у вказаній частині скасуванню. Що стосується решти позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Як встановлено судом, договір факторингу № 1905, укладений 19.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», є нікчемним в силу Закону. 20.05.2016 між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ «ФК «Плеяда» за плату відступило на користь ТОВ «ФК «Фагор» права вимоги, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» на підставі договору факторингу № 1905. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України). Водночас, як встановлено вище, ТОВ «ФК «Плеяда» не набуло права власності на права вимоги за договором факторингу № 1905, а тому у останнього не виникло право розпоряджатися таким майном, у тому числі, відчужувати його іншим особам. За приписами ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору факторингу № 1 від 20.05.2016, укладеного між ТОВ «ФК «Плеяда» і ТОВ «ФК «Фагор» недійсним на підставі ч. 2 ст. 203, ст. 215, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, оскільки у ТОВ «ФК «Плеяда» був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності. А тому рішення у вказаній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову у цій частині. Що стосується позовних вимог про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2; визнання відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього, суд апеляційної інстанції виходить із вищевикладених висновків, зроблених в постанові та наслідків недійсності договору факторингу № 1 від 20.05.2016. Як було встановлено вище, ТОВ «ФК «Плеяда» не набуло права вимоги за договором факторингу № 1905, відповідно, таке право і не було відступлено ТОВ «ФК «Фагор» за договором факторингу № 1 від 20.05.2016, у зв`язку з чим останній визнано недійсним. А тому, враховуючи наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України, ТОВ «ФК «Фагор» зобов`язане передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і №

2. Відповідно, така позовна вимога теж підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню у цій частині. Також підлягає задоволенню позовна вимога про визнання відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього з огляду на те, що жодних прав за таким правочином ТОВ «ФК «Фагор» не набув. При цьому захист права позивача в такий спосіб відповідає способу, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (визнання відсутнім як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором), а також практиці Великої Палати Верховного Суду (постанова від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц) та спрямований у даних правовідносинах на усунення правової невизначеності. Тобто, дане судове рішення має забезпечити, щоб усі сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. Водночас суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи відповідача 2 про те, що судовим рішенням у цивільній справі №707/2486/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідач 2 є добросовісним власником набутих прав вимог за договором факторингу № 1 від 20.05.2016, з огляду на таке. Предметом розгляду у цивільній справі №707/2486/16-ц є стягнення за одним із кредитних договорів, право вимоги за яким було відступлено спочатку за договором факторингу № 1905, а потім за договором факторингу №

1. Однак, під час вказаного судового провадження не вирішувалося питання правомірності відступлення права вимоги за договорами факторингу № 1905 від 19.05.2016 та №1 від 20.05.2016. Обставини правомірності таких правочинів є предметом даного рішення. А застосування відповідного способу захисту (щодо визнання відсутнім права), у даному випадку, власне, і застосовано у даній справі з метою усунення правової невизначеності, що існує у зв`язку з наявними правочинами та з метою запобігання зловживання правом.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України). Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту та відсутність порушеного права у позивача - ТОВ «Діджи Фінанс», у зв`язку з чим не розглянув вимоги по суті спору. Суд апеляційної інстанції, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків нікчемного правочину, визнання відсутнім права/, зобов`язання вчини дії та похідних вимог. Оскільки апеляційний перегляд здійснювався в межах апеляційної скарги, в решті рішення суду першої інстанції не переглядалося. Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та часткове скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення - про задоволення позову в частині немайнових вимог. У решті рішення суду першої інстанції не переглядалося у відповідності до ч. 1 ст. 269 ГПК України з урахуванням меж доводів та вимог апеляційної скарги.

9. Судові витрати З урахуванням задоволення апеляційної скарги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», понесені ним судові витрати як за розгляд справи в суді першої та апеляційної (даний розгляд) інстанції (судовий збір) в частині немайнових вимог покладаються на відповідачів порівну у порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/11298/16 скасувати в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» у цій частині. Застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і №

2. Визнати відсутніми у Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу. Визнати недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор». Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» документи, отримані ним від Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і №

2. Визнати відсутніми у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та в договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в судах першої та апеляційної інстанцій за немайнові вимоги, покласти на відповідачів порівну. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Плеяда» (80000, Львівська обл., Сокальський р-н, місто Сокаль, вул. Героїв УПА, будинок 58, код 40210636) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код 42649746) 8 622, 50 (вісім тисяч шістсот двадцять дві 50 коп.) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (01103, місто Київ, вул. Німанська, будинок 3 код 40202955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (04112, місто Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код 42649746) 8 622, 50 (вісім тисяч шістсот двадцять дві 50 коп.) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції. Видачу відповідних наказів доручити суду першої інстанції.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 02.07.2021. Головуючий суддя О.М. Коротун Судді А.Г. Майданевич В.В. Шапран