Постанова Одеський апеляційний суд № 501/2782/20

Номер провадження: 22-ц/813/6160/21 Номер справи місцевого суду: 501/2782/20 Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.06.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 501/2782/20 Номер провадження22-ц/813/6160/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - заявник Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович, - боржник - ОСОБА_1 , - стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОКСИМА» - правонаступник Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича, заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_1 , - стягувач - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОКСИМА», про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області, постановлену у складі судді Петрюченко М. І. 04 вересня 2020 року, про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. звернувся до суду з вищезазначеним поданням про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Подання мотивоване тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича (далі Приватний виконавець) перебуває виконавчий лист по справі №520/16456/13-ц, виданий Київським районним судом міста Одеси 05.09.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК»: 1) заборгованості за кредитним договором, яка складається з: - борг за кредитом - 564 404 долара 48 центів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.13 р. - 7,993 грн. за один долар США, становить - 4 511 285,01 грн.; - борг за відсотками по кредиту - 131 769 доларів 75 центів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.13 р. - 7,993 грн. за один долар США, становить - 1 053 235,61 грн.; - пеня за несвоєчасне повернення кредиту 1 023 752,15 грн.; - пеня за несвоєчасне погашення процентів за кредитом - 126 595,53 грн.; - пеня за несвоєчасне погашення комісії за кредитом 2 201,34 грн.; - борг за відсотками по кредиту - 25 218,00 грн.; - борг з оплати комісії по кредиту - 40 319,97 грн.; - пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 8 818,28 грн.; - пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту - 5 661,78 грн.; - судовий збір у сумі - 3 441,00 грн.. У добровільному порядку боржник не виконує рішення суду і відповідні постанови приватного виконавця. На виклики виконавця не з`являється. Про причини невиконання рішення суду не повідомляє. Не надає виконавцю достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Боржник належним чином ознайомлений з постановою про відкриття виконавчого провадження та іншими матеріалами справи. Однак, до теперішнього часу рішення суду не виконано. ОСОБА_1 жодного разу не намагався сплатити заборгованість за кредитом або вчинити інші дії, спрямовані на добровільне (самостійне) виконання рішення суду. Невиконання боржником рішення Київського районного суду міста Одеси по справі № 520/16456/13-ц призвело до відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання та вжиття до боржника заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Заявник стверджує в поданні, що факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням є об`єктивно наявним та доведеним, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження (Т. 1, а. с. 1 - 4). 2.2 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.09.2020 року задоволено подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича. Тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань за рішенням суду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у добровільному порядку боржник не виконує рішення суду і відповідні постанови приватного виконавця. На виклики виконавця не з`являється. Про причини невиконання рішення суду не повідомляє. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно боржнику належить нерухоме майно, за рахунок якого добровільно можливо погасити боргові зобов`язання. Факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, є об`єктивно наявним та доведеним, що підтверджується копіями документів, долучених до подання та досліджених у судовому засіданні (Т. 1, а. с.118 - 122). 2.3 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану ухвалу суду першої інстанції. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. 2.4 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвала постановлена судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) місто Чорноморськ Одеської області не є місцем виконання рішення. Місцезнаходження офісу приватного виконавця в м. Чорноморськ не робить його місцем виконання рішення суду; 2) суд розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного (приватного ) виконавця. Подання було розглянуто за участю представника приватного виконавця, а у подальшому, після дослідження доказів у справі, суд продовжив розгляд подання без участі представника заявника, за його попередньою згоди; 3) суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду (Т. 1, а. с. 130 - 135). 2.5 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. ОСОБА_2 зазначає, що: 1) звернення приватного виконавця з поданням про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань саме до Іллічівського міського суду Одеської області є правомірним, оскільки офіс приватного виконавця розташований саме у м. Чорноморську (колишня назва м. Іллічівськ) Одеської області та є місцем виконання відповідного рішення; 2) суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Проте, обов`язковість участі приватного виконавця передбачена лише в ч. 6 ст. 441 ЦПК України при розгляді заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України; 3) факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, є об`єктивно наявним та доведеним, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження(Т. 1, а. с. 155 - 159). У заяві щодо апеляційної скарги, яка за своєю природою є відзивом на апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОКСИМА» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. ТОВ «Фінансова компанія «ПРОКСИМА» вказує на те, що станом на теперішній час рішення суду залишається невиконаним. Боржник не вживає жодних заходів спрямованих на виконання судового рішення та врегулювання наявної заборгованості. Не з`являється за викликами виконавця, не надав декларацію про майно та доходи. Жодних платежів на рахунок первісного кредитора (стягувача) або нового кредитора або приватного виконавця боржник не здійснює. З часу відступлення права вимоги за кредитним договором, боржник жодного разу до ТОВ «ФК «ПРОКСИМА» із жодними пропозиціями щодо погодження умов врегулювання заборгованості на взаємовигідних умовах не звертався (Т. 1, а. с. 205 - 209, Т. 2, а. с. 17 - 18). 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.01.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04 вересня 2020 року залишено без руху (Т. 1, а. с.140). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04 вересня 2020 року (Т. 1, а. с.145). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.02.2021 року призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до судового розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду(Т. 1, а. с.146). 14.04.2021 року та 20.04.2021 року від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича надійшов відзив на апеляційну скаргу (Т. 1, а. с. 155 - 159). 15.04.2021 року від адвоката Шевченко Катерини Сергіївни, діючої від імені Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК», надійшла заява про залучення до справи правонаступника банку - ТОВ «Фінансова компанія «ПРОКСИМА» (Т. 1, а. с. 162 - 164). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.04.2021 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОКСИМА» до участі у справі в якості правонаступника Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк» (Т. 1, а. с. 183 - 186). 21.05.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОКСИМА» надійшла заява щодо апеляційної скарги (Т. 1, а. с. 205 - 209). 27.05.2021 року від адвоката Гусельщикової М.А. надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів (Т. 2, а. с. 3 - 4). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.05.2021 року витребувано з Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 520/16456/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Ювелірно-гранувальна компанія «Діамант», про стягнення заборгованості за кредитним договором (Т. 2, а. с. 13 - 15). 31.05.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОКСИМА» надійшла заява щодо апеляційної скарги (Т. 2, а. с. 17 - 18). 16.06.2021 року з Київського районного суду м. Одеси надійшла цивільна справа № 520/16456/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Ювелірно-гранувальна компанія «Діамант», про стягнення заборгованості за кредитним договором. 24.06.2021 року від адвоката Дубовка С.А., діючого від імені ОСОБА_1 , надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів. У судовому засіданні адвокат Дубовка С.А., діючий від імені ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. У судовому засіданні адвокат Глазов О.О., діючий від імені ТОВ «ФК» Проксима», просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. У судовому засіданні адвокат Зауліна О.Г., діюча від імені ОСОБА_2 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.12.13 р. позов Банку задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Банку: 1) заборгованість за кредитним договором у сумі 6 753 228,49 грн.; 2) судовий збір у сумі 3 441,00 грн.. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08.05.14 р. заява ОСОБА_1 від 19.02.14 р. про перегляд вищевказаного заочного рішення була визнана неподаною і повернута ОСОБА_1 .. Відомостей про оскарження ОСОБА_1 вказаної ухвали матеріали справи не містять. Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06.08.2014 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 грудня 2013 року змінено. Задоволено позов публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Ювелірно-гранувальна компанія «Діамант», про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК»: 1) заборгованість за кредитним договором, яка складається з: - боргу за кредитом, виданим у доларах США 564 404 (п`ятсот шістдесят чотири тисячі чотириста чотири) долара 48 центів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.13 р. 7,993 грн. за один долар США становить 4 511 285 (чотири мільйона п`ятсот одинадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 01 коп.; - боргу за відсотками по кредиту, виданому у доларах США 131 769 (сто тридцять одна тисяча сімсот шістдесят дев`ять) доларів 75 центів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.13 р. 7,993 грн. за один долар США становить 1 053 235 (один мільйон п`ятдесят три тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 61 коп.; - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, виданого у доларах США 1 023 752 (один мільйон двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят дві) грн. 15 коп.; - пеня за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, виданим у доларах США - 126 595 (сто двадцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 53 коп.; - пеня за несвоєчасне погашення комісії за кредитом, виданого у доларах США 2 201 (дві тисячі двісті одна) грн. 34 коп.; - борг за відсотками по кредиту, виданому у гривні 25 218 (двадцять п`ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.; - борг з оплати комісії по кредиту, виданому у гривні 40 319 (сорок тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 97 коп.; - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, виданого у гривні 8 818 (вісім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 28 коп.; - пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, виданому у гривні 5 661 (п`ять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 78 коп.; судовий збір у сумі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп.. На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовича (далі Приватний виконавець) перебуває виконавчий лист по справі №520/16456/13-ц, виданий Київським районним судом міста Одеси 05.09.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 (номер картки фізичної особи-платника податків - НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК»: 1) заборгованість за кредитним договором, яка складається з: - боргу за кредитом, виданим у доларах США - 564 404 (п`ятсот шістдесят чотири тисячі чотириста чотири) долара 48 центів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.13 р. 7,993 грн. за один долар США становить - 4 511 285 (чотири мільйона п`ятсот одинадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн. 01 коп.; - боргу за відсотками по кредиту, виданому у доларах США - 131 769 (сто тридцять одна тисяча сімсот шістдесят дев`ять) доларів 75 центів США, що за курсом НБУ станом на 20.08.13 р. 7,993 грн. за один долар США становить - 1 053 235 (один мільйон п`ятдесят три тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 61 коп.; - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, виданого у доларах США 1 023 752 (один мільйон двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят дві) грн. 15 коп.; - пеня за несвоєчасне погашення процентів за кредитом, виданим у доларах США - 126 595 (сто двадцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 53 коп.; - пеня за несвоєчасне погашення комісії за кредитом, виданого у доларах США - 2 201 (дві тисячі двісті одна) грн. 34 коп.; - борг за відсотками по кредиту, виданому у гривні - 25 218 (двадцять п`ять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.; - борг з оплати комісії по кредиту, виданому у гривні - 40 319 (сорок тисяч триста дев`ятнадцять) грн. 97 коп.; - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, виданого у гривні - 8 818 (вісім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 28 коп.; - пеня за несвоєчасне погашення процентів по кредиту, виданому у гривні - 5 661 (п`ять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 78 коп.;- судовий збір у сумі - 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) грн. 00 коп., що підтверджується копією виконавчого листа (а.с.5-6), постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.8-10). Виконавчий лист по справі №520/16456/13-ц, виданий Київським районним судом міста Одеси 05.09.2014 року, декілька разів перебував на виконанні у відділах ДВС та у примусовому порядку стягнуто з боржника ОСОБА_1 - 426 176,66 грн., що підтверджується інформацією на виконавчому листі (Т. 1, а. с. 6). Постановою приватного виконавця від 10.1.2019 року накладено арешт на майно та кошти боржника (Т. 1, а. с. 12 - 14), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Т. 1, а. с. 15 - 42). Вказані постанови направлялись приватним виконавцем за адресою боржника (Т. 1, а. с. 7, 11), але повертались у зв`язку із закінченням терміну зберігання (Т. 1, а. с. 44 - 46). Приватним виконавцем направлено запити до ДФС України щодо джерел його доходів (Т. 1, а. с. 47), Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів (Т. 1, а. с. 48), Пенсійного фонду України щодо його доходів (Т. 1, а. с. 49), банківських установ щодо наявності в них відкритих банківських рахунків (Т. 1, а. с. 50 - 51). На запити приватного виконавця з банківських установ надійшла відповідь, що рахунках боржника ОСОБА_1 кошти відсутні (Т. 1, а. с. 52 - 70). На адресу ОСОБА_1 приватний виконавець направив вимогу про необхідність з`явитись до приватного виконавця, надати письмові пояснення, декларацію про доходи та майно і т. і. (Т. 1, а. с. 71 - 73). Приватним виконавцем за адресою, вказаною у виконавчих листах, здійснено виїзд та складено акт у присутності понятих, що ОСОБА_1 не знайдено, що підтверджується копією відповідного акту від 30.01.2020 року (Т. 1, а. с. 74 - 76). Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 30.01.2020 року описано та накладено арешт на майно, належне боржнику ОСОБА_1 (Т. 1, а. с. 76 - 82), яку направлено на адресу боржника (Т. 1, а. с. 83). Приватним виконавцем на адресу банківської установи направлялись платіжні вимоги (а.с.85), які повернуто без виконання (Т. 1, а. с. 86). 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Положенням ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України» встановлено, що громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянину, який має паспорт, може бути відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов`язання, якщо особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням-до виконання зобов`язань. За змістом пункту 19 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи чи керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка у відповідності до статті 9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод громадян», Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» є частиною національного законодавства, передбачає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом. При цьому, виконання будь якого рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам ст. 6 Конституції про захист прав людини та основних свобод. Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини, ухваленому 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» рішення якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, може застосовуватись судами як джерело права: «суд знову наголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, на шкоду будь якій стороні. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень». Пунктом 8 статті 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення в`їзду в Україну або виїзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом першим частини першої статті третьої Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Доводи апелянта, що місто Чорноморськ Одеської області не є місцем виконання рішення колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. Питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України регулюються спеціальною нормою Цивільного процесуального кодексу України, а саме статтею 441 ЦПК України. Згідно частини 4 вищевказаної норми, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Аналогічне закріплено в абзаці 1 пункту І розділу ХП Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5. Статтею 24 Закону України визначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Отже, правильним є звернення приватного виконавця з поданням про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань саме до Іллічівського міського суду Одеської області, адже, офіс приватного виконавця розташований саме у місті Чорноморську Одеської області та є місцем виконання відповідного рішення. Доводи апелянта, що дана справа була розглянута за участю представника приватного виконавця, а у подальшому, після дослідження доказів у справі, суд продовжив розгляд подання без участі представника заявника, за його попередньою згоди, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно ч. 4 ст. 441 ЦПК України, ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця, проте обов`язковість участі приватного виконавця передбачена лише в ч. 6 ст. 441 ЦПК України при розгляді заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. Доводи апелянта, що суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду колегія суддів також відхиляє, з огляду на наступне. Відповідно до матеріалів справи та виконавчого провадження, у добровільному порядку боржник не виконує рішення суду і відповідні постанови приватного виконавця. На виклики виконавця не з`являється; про причини невиконання рішення суду не повідомляє. Не надає виконавцю достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами. про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, про кошти та майно, належні йому від інших осіб. Боржник належним чином ознайомлений з постановою про відкриття виконавчого провадження та іншими матеріалами справи. Однак, до теперішнього часу рішення суду не виконано. ОСОБА_1 жодного разу не намагався сплатити заборгованість за кредитом або вчинити інші дії спрямовані на добровільне (самостійне) виконання рішення суду. Саме невиконання боржником рішення Київського районного суду міста Одеси по справі №520/16456/13-ц призвело до відкриття виконавчого провадження щодо його примусового виконання та вжиття до боржника заходів примусового виконання рішень, передбачених Законом України «про виконавче провадження». Факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, є об`єктивно наявним та доведеним, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Також слід зазначити, що факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «МАРФІН БАНК» до ОСОБА_1 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Ювелірно-гранувальна компанія «Діамант», про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, підтверджується матеріалами справи №520/16456/13, які були витребувані судом апеляційної інстанції та оглянуті апеляційним судом. Також з наданих матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 08.05.14 р. заява ОСОБА_1 від 19.02.14 р. про перегляд вищевказаного заочного рішення була визнана неподаною і повернута ОСОБА_1 .. За приписами статті 129 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних, адміністративних, господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили, порушує положення статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України, статті 4-9 ГПК України, інших нормативно-правових актів України, суперечить практиці Європейського суду з прав людини у справах проти України щодо тривалого невиконання рішень національних судів та відсутність ефективних національних засобів юридичного захисту в розумінні статей 6 та 13 Конвенції та стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції. Право на суд, захищене пунктом І статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Суду у справі Савіцький проти України, по. 38773/05, від 26.07.2012). Пункт 1 статті 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті І статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадженнявимагає оперативності (рішення Суду у справі Глоба проти України, по. 15729/07, від 05.07.2012). Вищевказані доводи апелянта не мають наслідком скасування рішення суду першої інстанції, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є справедливою, законною та обґрунтованою. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України після її перегляду в апеляційному порядку оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04 вересня 2020 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 02 липня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Суддів О. В. Князюк С. О. Погорєлова