Постанова 4822 № 718/1109/20

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2021 року м. Чернівці справа № 718/1109/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М. секретар Герман Я.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кирилюк Тетяна Анатоліївна, до Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства «Сетам», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Креатив Імоті», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання протиправною бездіяльність Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), визнання протиправними дій Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу і акту про проведені торги, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кирилюк Тетяна Анатоліївна, на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Масюк Л.О.),- ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльність Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),визнання протиправними дій Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), визнання електронних торгів недійсними та скасування протоколу і акту про проведені торги. ________________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/620/21 Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 23 лютого 1985 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12.10.2015 року було розірвано. 29.03.2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та його дружиною ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №762, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 36000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нежитлове приміщення вбудоване, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Посилався на те, що кредитні кошти були використані ОСОБА_2 не в інтересах сім`ї, а для власної господарської діяльності, яку вона розпочала у січні 2007 року, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ. Свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів ОСОБА_2 не змогла виконати належним чином, внаслідок чого утворилась грошова заборгованість. 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимог, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило свої права на грошові вимоги за Кредитним договором №762 від 29.03.2007 року, укладеним між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 . У червні 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до Кіцманського районного суду Чернівецької області з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, і рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 02.08.2017 року, яким змінено рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17.11.2016 року, позовні вимоги задоволено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме нежитлове приміщення вбудоване, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим зазначав, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30.06.2016 року задоволено його позовні вимоги про поділ спільного майна подружжя та визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежиле приміщення загальною площею 60,27 м2, що складається з кабінету 1-33 площею 20,70 м2, роздягальні 1-34 площею 10,7 м2, комори 1-35 площею 1,9 м2, частини вестибюлю 1-37 площею 26,97 м2, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , та визначено частки сторін у вказаному майні по 1/2 за кожним; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежилого приміщення, загальною площею 60,27 м2, що складається з кабінету 1-33 площею 20,70 м2, роздягальні 1- 34 площею 10,7 м2, комори 1-35 площею 1,9 м2, частини вестибюлю 1-37 площею 26,97 м2, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 . Таким чином, на підставі даного судового рішення ОСОБА_1 на праві приватної власності належить індивідуально-визначене майно, а саме - 1/2 частка нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 , інша його частина належить його колишній дружині ОСОБА_2 , що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Інформація про право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку нежитлового приміщення була внесена до реєстру ще 02.11.2016 року, однак, через 5 місяців після того, як ОСОБА_1 було виділено у власність частину майна, що було набуте ним у шлюбі, рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17.11.2016 року по справі №718/1499/14-ц було задоволено позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 62 761,36 доларів США суд звернув стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення її боргу перед Банком, а саме: на все нежитлове приміщення вбудоване, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що власника частини цього майна, ОСОБА_1 , суд до участі у цій справі не залучив. В подальшому Апеляційним судом Чернівецької області по даній справі було ухвалено рішення від 02.08.2017 року по справі №718/1499/14-ц, так само без залучення до участі у справі ОСОБА_1 , яким було змінено рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17.11.2016 року та ухвалено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 вже в сумі 50 772,70 доларів США, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 619 450 грн. 06.09.2017 року Кіцманським районним судом Чернівецької області було видано виконавчий лист №718/1499/14-ц від 17 листопада 2016 року, який взагалі не відповідав судовому рішенню, оскільки виконавчий лист датований 17.11.2016 року - дата проставлена на титульній стороні документу, хоча рішення суду набрало законної сили лише 02.08.2017 року. У виконавчому листі №718/1499/14- неправомірно стягнуті судові витрати, про які не зазначено у рішенні апеляційного суду не зазначено з кого стягнути кошти, так само як не зазначено кому належить приміщення, на яке звернуто стягнення, не вказаний його реєстраційний номер. Такий виконавчий лист, враховуючи його недоліки, або взагалі не підлягав виконанню, або ж працівникам державної виконавчої служби слід було звернутися до суду за роз`ясненням щодо порядку і способу його виконання в порядку ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», однак ДВС проігнорував усі недоліки виконавчого листа. 24.11.2017 року Кіцманським PB ДВС ГТУЮ у Чернівецькій області було відкрито виконавче провадження №55224318 про яке ОСОБА_1 майже нічого не було відомо, так як він не спілкується з колишньою дружиною і не був стороною виконавчого провадження. Також посилався на те, що незважаючи на встановлене право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно, яке жодним рішенням не скасовано, рішень про стягнення з ОСОБА_1 боргу не існує, так само як і рішення про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 чи на його частку у спільному майні, належну йому нерухомість було обтяжено арештом, а потім піддано процедурі примусової реалізації з прилюдних торгів, а відомості про приватну власність позивача внесено відповідачем Кіцманським районним відділом ДВС до заявки на проведення електронних торгів та реалізовано, про що його ніхто не повідомив. 27.04.2020 року на сайті ДП «СЕТАМ» позивач ОСОБА_1 виявив у розділі «Архів» оголошення про те, що 21.02.2020 року відбулися електронні торги, номер лоту 318546. Відповідно до інформації на сайті усе нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 60,27 м2 було виставлено на торги як лот №318546 за стартовою ціною 619 450 грн. та вказано, що цього ж дня торги відбулися, однак про жодні дії, що вчинялися по відношенню до його майна на прилюдних торгах, ОСОБА_1 ніхто не повідомляв. Того ж дня, 27.04.2020 року, він негайно ж звернувся до Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про надання копій документів із ВП№55224318, відповідно до яких було передано на реалізацію його майно, однак листом від 30.04.2020р., який позивачем було отримано 08.05.2020р., йому було відмовлено в отриманні копій документів, оскільки позивач не є стороною даного виконавчого провадження. Вважав, що вищезазначені дії по продажу належного ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухомого майна є протиправними, оскільки відповідач без згоди власника і законних правових підстав розпорядився належним йому нерухомим майном, а тому передача Кіцманським райвідділом ДВС 1/2 частини нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , на електронні торги здійснена незаконно. Також зазначав, що процедура проведення електронних торгів була проведена з порушенням Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року. Так, реалізація майна у процедурі проведення електронних торгів можлива лише щодо майна боржника, а боржником у виконавчому провадженні є ОСОБА_2 , ніяк не ОСОБА_1 , а тому майно, що належить йому на праві власності, а саме 1/2 частка нежилого приміщення, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , не могло вноситись державним виконавцем до заявки на проведення торгів та піддаватися подальшій процедурі реалізації. Оскільки реалізації на електронних торгах підлягала лише частка боржника ОСОБА_2 у нерухомому майні, а не все майно, яке належить боржнику та позивачу на праві спільної часткової власності, то проведена процедура електронних торгів не відповідає закону та призвела до порушення його прав і законних інтересів. Зазначав, що оскільки він не є стороною виконавчого провадження, у рамках якого проводились торги, його взагалі не повідомляли ні про які процесуальні дії та рішення відносно його власності, а тому він не міг скористатися процедурою їх оскарження, як сторона виконавчого провадження. Враховуючи вище викладене, просив визнати протиправною бездіяльність Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), визнати протиправними дії Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), визнати торги недійсними та скасувати протокол і акт про проведені електронні торги з реалізації нерухомого майна. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кирилюк Тетяна Анатоліївна, подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Свої доводи мотивує тим, що підставою для звернення до суду стало порушення органом державної виконавчої служби вимог законодавства про виконавче провадження щодо з`ясування належності майна боржнику та визначення/виділу частки боржника у спільній частковій власності, порушення порядку надання заявки замовником торгів та порушення процедури проведення електронних торгів їх організатором. Судом першої інстанції були допущенні ряд порушень, зокрема було повністю проігноровано та навіть не описано у рішенні однієї із заявлених у позові підстав для визнання недійсними електронних торгів і скасування протоколу та акту про проведені 21.02.2020 року торги щодо неповідомлення його як співвласника майна, яке було об`єктом електронних торгів про день та час їх проведення. Мотивуючи підстави для відхилення позовної заяви про визнання недійсними електронних торгів суд взагалі не вказує, чи поширюється дана норма матеріального права (п.2 розділ 6 Порядку) на спірні правовідносини та жодним чином не зазначає у рішенні, з яких підстав судом відхилено таку підставу заявленого позову, чим спростовуються вказані доводи, навіть не перелічує цю норму серед тих, які на думку суду регулюють процедуру проведення електронних торгів. Судом першої інстанції не описано мотиви відхилення ряду письмових доказів, які були отримані вже в ході розгляду справи, на які посилався позивач на підтвердження свої вимог. В матеріалах виконавчого провадження міститься велика кількість доказів того, що державному виконавцю та ДП «Сетам» було відомо про його право власності на нерухоме майно, яке підлягало реалізації, однак даний факт було повністю проігноровано відповідачами, які не внесли відомості про право власності ОСОБА_1 до заявки на проведення торгів. Крім того, судом повністю проігноровано доводи позивача, що існуюче право власності ОСОБА_1 на передане на реалізацію нерухоме майно, яке жодним рішенням не скасовано, рішень про стягнення з нього боргу не існує, так само як і рішення про звернення стягнення на його майно чи на частку у спільному майні, виконавчих документів відносно нього також не існує, тому фактично на реалізацію передано майно особи, яка не є боржником за виконавчим провадженням без відповідних правових підстав. У постанові про відкриття виконавчого провадження не вірно вказано арештоване майно так як там значиться про звернення стягнення на предмет іпотеки квартира, а іпотечне майно нежитлове приміщення. Суд також не встановив у оскаржуваному рішенні факт того, коли саме було здійснено повний розрахунок за лот переможця торгів та чи був виданий акт про проведені електроні торги від 11.03.2020 року протягом 5 днів після повного розрахунку переможця відповідно до вимог Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №2831/5 від 29.09.2016 року. Також судом мне надано належної правової оцінки бездіяльності ДП «Сетам», яка полягала в тому, що заявка на проведення електронних торгів була оформлена з порушенням вимог чинного законодавства та вказаного Порядку. Вказує, що в 2016 році коли він зареєстрував своє право власності на це нерухоме майно, вже діяв новий електронний реєстр прав та обтяжень на нерухоме майно, тому з 02 листопада 2016 року майно за реєстровим номером 17375552 вже припинило існувати, оскільки воно було поділене та частково переоформлене на ОСОБА_3 , однак працівники ДВС та ДП «Сетам» продовжували використовувати старі витяги про належність ОСОБА_2 всього майна під №17375552. Оскаржуваний протокол про проведені торги від 21.02.2021 року та акт від 11.03.2020 року взагалі не містять реєстраційного номера нерухомого майна, що не дозволяє ідентифікувати його за реєстром прав та обтяжень на нерухоме майно. Отже, зміст інформаційних довідок з Реєстру нерухомості був проігнорований державним виконавцем і він неправомірно вніс до заявки на торги майно, яке не належить боржнику, в чому і полягає незаконність дій даного відповідача, оскільки державний виконавець повинен був звернутись до суду з поданням про виділення в натурі частки боржника з цього майна для її подальшої реалізації. Судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, щодо недотримання строків процесуальних засобів до витребування доказів. Просить скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є підставними та підлягають задоволенню. Зазначає, що акт про проведення електронних прилюдних торгів від 11.03.2020 року є недійсним так як в ньому не зазначено яке саме майно було продано на торгах (немає номеру майна) та відсутній номер лоту, що є підставою для визнання торгів недійсними та скасування даного акту. Також в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази сплати коштів за даний лот та відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.06.2018 року, яка нібито надіслана разом із заявкою на реалізацію арештованого майна до ДП «Сетам», але така відсутня. В матеріалах ВП №55224318 від 24.11.2017 року також відсутній оригінал інформаційної довідки від 24.11.2018 року за №146203893, яка нібито надсилалася ДП «Сетам». Вказує, що арешт було накладено на нерухоме майно тільки ОСОБА_2 , але ніяк не на майно ОСОБА_1 , тому незрозуміло на підставі чого було виставлено на торги майно ОСОБА_1 , яке не було арештоване та описане, а також не повідомлено власника майна про такі торги, що є порушенням чинного законодавства. Посилається на те, що начальник Кіцманського ВДВС не перевірив, або сфабрикував заявку та документи до ДП «Сетам» по боржнику ОСОБА_2 , надавши документи, які не відповідають дійсності, що призвело до протиправних дій та бездіяльності Кіцманського РВ ДВС по не визначенню перед початком примусової реалізації частки боржника ОСОБА_2 у загальному майні, яким вона володіє на праві спільної часткової власності із ОСОБА_1 , такі дії привели до того, що ДВС протиправно передав на електронні торги, що відбулися 21.02.2020 року, ніким не арештоване майно ОСОБА_3 , а саме Ѕ частки нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 . Зазначає, що документи, які надійшли від Кіцманського РВ ДВС до ДП «Сетам» є незаконними і тому ДП «Сетам» мало їх передивитися та повернути назад для виправлення недоліків та для уточнення боржників та власників майна. позивач випадково довідався про те, що майно, співвласником якого він являється, виставлено на прилюдні торги та продано без повідомлення та опису майна. Вважає, що державний виконавець, перед тим, як винести постанову про опис та арешт майна, повинен був виявити у боржника ОСОБА_2 майно згідно виконавчих документів, а потім накласти на нього арешт. Дані обставини свідчать про порушення законодавства ДВС та ДП «Сетам» щодо незаконного продажу ніким не арештованого майна ОСОБА_1 , які нібито керувалися «Порядком реалізації арештованого майна», в якому чітко зазначено, що подається заявка на реалізацію арештованого майна. на даний час державні виконавці позбавили позивача права розпоряджатися його нерухомим майном. Суд першої інстанції взагалі не описав і не послався на докази по справі та на сторінки виконавчого провадження, які були досліджені і в судовому засіданні і з яких чітко видно, що відбулося порушення чинного законодавства, а саме Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна відповідачами, тому є всі підстави задовольнити позовні вимоги позивача. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо. Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції відповідає в повному обсязі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання електронних торгів, проведених ДП «Сетам» 21.02.2020 року, щодо реалізації іпотечного майна недійсними, а також відсутність підстав, які б свідчили про порушення відповідачами вимог Закону України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року №2710/5 при проведенні та організації електронних торгів 21.02.2020 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 1 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до статті 5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Порядком, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2015 року № 2710/5, який був чинний на час проведення електронних торгів, визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну. Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16 викладено правовий висновок, що при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15; від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів. Отже, не лише недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, є способом захисту та підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Тобто для визнання судом електронних торгів недійсними необхідним є: наявність підстав для визнання прилюдних торгів недійсними (порушення правил проведення електронних торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Торги можуть бути визнані недійсними у разі встановлення порушень процедури їх проведення, що впливають на результати торгів і порушуватимуть права та законні інтереси особи, яка оскаржує ці торги. З матеріалів справи вбачається, що29.03.2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №762, за умовами якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 36 000 доларів США(а.с.17-19 Том.1). Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12.10.2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 23.02.1985 року у міському відділенні ДРАЦ м. Чернівці, розірвано (а.с.21 Том.1). Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 30 червня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено та визнано об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежиле приміщення загальною площею 60,27 м2, що складається з кабінету 1-33 площею 20,70 м2, роздягальні 1-34 площею 10,7 м2, комори 1-35 площею 1,9 м2, частини вестибюлю 1-37 площею 26,97 м2, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , та визначено частки сторін у вказаному майні по 1/2 за кожним; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку нежилого приміщення, загальною площею 60,27 м2, що складається з кабінету 1-33 площею 20,70 м2, роздягальні 1- 34 площею 10,7 м2, комори 1-35 площею 1,9 м2, частини вестибюлю 1-37 площею 26,97 м2, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 (а.с.22-24 Том.1). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру щодо об`єкта нерухомого майна №204413560 від 17.03.2020 року за ОСОБА_1 02.11.2016 року за №17250498 зареєстровано Ѕ частини нежилого приміщення, загальною площею 60,27 м2, що складається з кабінету 1-33 площею 20,70 м2, роздягальні 1- 34 площею 10,7 м2, комори 1-35 площею 1,9 м2, частини вестибюлю 1-37 площею 26,97 м2, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 (а.с.25-26 Том.1). Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 17 листопада 2016 року по справі №718/1499/14-ц, поданої до суду у червні 2014 року, що не оспорюється представником позивача та зазначено у позові, позовну заяву ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 62761,36 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення її боргу перед Банком, а саме: на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27-29), яке змінено рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 02.08.2017 року та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 50772,7 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на нежитлове приміщення вбудоване, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 619450 грн.(а.с.31-32 Том.1). 06.09.2017 року Кіцманським районним судом було видано виконавчий лист на виконання рішення суду від 17.11.2016 року (а.с.33 Том.1). Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.11.2017 року на підставі виконавчого листа №718/1499/14-ц державним виконавцем Кіцманського РВДВС Головного ТУЮ у Чернівецькій області Григорчаком А.П. було відкрито виконавче провадження №55224318 (а.с.34 Том.1). Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 10.01.2018 року, державного виконавця Кіцманського РВДВС Головного ТУЮ у Чернівецькій області Григорчака А.П., описано та накладено арешт на нежитлове приміщення вбудоване, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.35-36 Том.1). Згідно договору купівлі-продажу частини приміщення від 16.03.2005 року та договору про виділ в натурі частки нерухомого майна (нежилих приміщень), що є спільною частковою власністю від 12.07.2006 року, ОСОБА_2 являється власником 39/100 ідеальних часток вбудованого приміщення аптеки, загальною площею 60,27 м2, що складається з кабінету 1-33 площею 20,70 м2, роздягальні 1- 34 площею 10,7 м2, комори 1-35 площею 1,9 м2, частини вестибюлю 1-37 площею 26,97 м2, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 і сплатити обговорену грошову суму (а.с.132-133, 136-137 Том.1). Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13113593 від 29.12.2006 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13954718 від 21.03.2007 року підтверджується те, що ОСОБА_2 являється власником вбудованого приміщення аптеки, загальною площею 60,27 м2, що складається з кабінету 1-33 площею 20,70 м2, роздягальні 1- 34 площею 10,7 м2, комори 1-35 площею 1,9 м2, частини вестибюлю 1-37 площею 26,97 м2, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 (а.с.134-135, 138 Том.1). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта №119103826 від 30.03.2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано Ѕ частини нежилого приміщення, загальною площею 60,27 м2, що складається з кабінету 1-33 площею 20,70 м2, роздягальні 1- 34 площею 10,7 м2, комори 1-35 площею 1,9 м2, частини вестибюлю 1-37 площею 26,97 м2, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 . Вказане майно перебуває під обтяженням арешт, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №55224318 (а.с.18-20 Том.2). Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №149901448 від 17.12.2018 року підтверджується те, що на нежиле приміщення, загальною площею 60,27 м2, що складається з кабінету 1-33 площею 20,70 м2, роздягальні 1- 34 площею 10,7 м2, комори 1-35 площею 1,9 м2, частини вестибюлю 1-37 площею 26,97 м2, яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , накладено заборону (а.с.24-25 Том.2). Згідно матеріалів виконавчого провадження за номером за АСВП 55224318 встановлено, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 29.10.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23.06.2020 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТзОВ «Кредитні ініціативи», третя особа Кіцманський РВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна, закрито (а.с.48-52 Том 2) Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29.07.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 12.06.2020 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову залишено без змін (а.с.53-56 Том 2). Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23.06.2020 року по справі №718/3147/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТзОВ «Кредитні ініціативи», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Кіцманський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна, а саме 1/2 частини нежитлого приміщення, яка належить ОСОБА_1 , вбудоване, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , відмовлено (а.с.57-61 Том 2). Постановою Чернівецького апеляційного суду від 03.06.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 18.02.2020 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про виправлення помилки у виконавчому листі та визнання виконавчого документа, таким, що не відповідає вимогам закону, залишено без змін (а.с.62-64 Том 2). Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30.04.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.03.2020 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зняття арешту, залишено без змін (а.с.65-67 Том 2). Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07.02.2020 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, залишено без змін (а.с.69-71 Том 2). Згідно Ату про проведені електронні прилюдні торги від 11.03.2020 року №4702, державним виконавцем по примусовому виконанні виконавчого листа №718/1499/14-ц (виконавче провадження №55224318) здійснено реалізацію нерухомого майна -нежиле приміщення вбудоване, загальною площею 60,27м.кв.,що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , за початковою ціною 619450 грн., продажна ціна 619450 грн., покупець ТзОВ «Компанія Креатив Імоті», кошти перераховано стягувачу ТзОВ "Кредитні ініціативи" 05.03.2020 року (а.с.73 Том 2). Відповідно до Протоколу №467090 про проведення електронних торгів, торги відбулися 21.02.2020 року, реєстраційний номер лота: 318546, предмет іпотеки: нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 60.27 кв.м. (а.с.75 Том 2). Предметом спору у цій справі, зокрема, є оскарження електронних торгів у виконавчому провадженні шляхом примусового продажу арештованого майна. Відповідно до статті 177 ЦК України частка у праві спільної власності є об`єктом цивільних прав. Відповідно до статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність є різновидом права власності, що ускладнена множинністю суб`єктів. Крім того, специфіка правовідносин спільної власності полягає в єдності об`єкта права власності відносно зазначеної множинності суб`єктів такого права. Так, частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. З урахуванням наведеного, правовий режим спільної власності може передбачати визначення часток кожного із співвласників у праві спільної власності (спільна часткова) або відсутність такого визначення у праві спільної власності (спільна сумісна). Згідно з наведеним критерієм спільна власність поділяється на спільну часткову і спільну сумісну. Розмір часток у праві спільної часткової власності вважається рівним. При цьому, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. За змістом статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Відповідно до положень частини другої статі 366 ЦК України кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов`язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку. Правовий аналіз положень статей дає підстави для висновку, що частка у праві спільної часткової власності є самостійним об`єктом цивільних прав та на неї кредитором може бути звернуто стягнення у рахунок погашення боргу шляхом вимоги продажу цієї частки з публічних торгів. Як вбачається із постанови Верховного Суду від 16.07.2020 року (справа №335/13754/16-ц, провадження №61-38936св18), поняття «визначення частки» і «виділення частки в натурі» є різними за своїм змістом правовими поняттями, а частиною шостою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року (частина шоста статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції є тотожною) передбачена лише необхідність визначення частки боржника у спільному майні, якщо така частка не визначена. Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження» 1999 року, ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні, чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону. Згідно з вимогами частин першої та третьої статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» 1999 року крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону. Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 13 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Разом з тим слід зазначити, що оскільки за змістом ч.1 ст.215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Порядком реалізації арештованого майна. До предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна, направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна, тощо), правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів, правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів. Доводи апеляційної скарги щодо визнання електронних торгів недійсними через допущені державним виконавцем порушення вимог статті 58 Закону №606-ХІV, при здійсненні своїх повноважень, такі як неповідомлення співвласника майна про проведення торгів, не зазначення реєстраційного номеру майна та відсутній номер лоту майна, та інші, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійних спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Жодних доказів на підтвердження своїх доводів про визнання електронних торгів недійсними позивачем не надано, отже організатор електронних торгів здійснив всі необхідні дії в межах чинного законодавства для реалізації майна. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (частина перша статті 2 ЦПК України). Стаття 76 ЦПК України визнає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України). Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених тимчасовим положенням, тому суд правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання електронних торгів недійсними, а відтак і правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування акту про проведення електронних прилюдних торгів від 11.03.2020 року та протоколу №467090, оскільки такі вимоги є похідними. Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №367/6231/16-ц та спростовує доводи апеляційної скарги. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до вимог про визнання протиправною бездіяльність відділу ДВС по не визначенню перед початком примусової реалізації частки боржника ОСОБА_2 та визнання протиправними дій щодо передачі даного майна на електронні торги, однак колегія суддів на спростування вказаних доводів апеляційної скарги зазначає, що перехід права власності на предмет іпотеки чи його частку від іпотекодавця до іншої особи не припиняє іпотеку та не замінює її цілісність у разі поділу майна подружжя. У рішенні від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 (щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» Конституційний Суд України зазначив, що іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки. Вищенаведеним також спростовуються посилання апелянта про наявність неправомірних дій державного виконавця щодо внесення до заявки на торги майно, яке не належить боржнику, не виділення частки майна боржника з урахуванням його частки, оскільки зміна власника іпотечного майна не припиняє іпотеку на вказане майно. Судом першої інстанції вірно наголошено на тому, що судовими рішеннями встановлено правомірність відкриття виконавчого провадження №55224318 на підставі виконавчого листа №718/1499/14-ц щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме нерухомого майна нежиле приміщення вбудоване, 60,27м.кв.,що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , та правомірність накладення арешту на вказане майно, тому доводи апеляційної скарги про те, що у постанові про відкриття виконавчого провадження не вірно вказано майно, на яке накладено арешт є безпідставними та необґрунтованими. Фактично наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який обґрунтовано їх спростував. Рішення суду першої інстанції містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2021 року - без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Керуючись ст.ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кирилюк Тетяна Анатоліївна, залишити без задоволення. Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Дата складання повного тексту постанови 02 липня 2021 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: І.М. Литвинюк І.Н. Лисак