Ухвала КАС ВС № 420/12042/20

УХВАЛА 01 липня 2021 року м. Київ справа № 420/12042/20 адміністративне провадження № К/9901/21411/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мацедонської В.Е., суддів -Данилевич Н.А., Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія», у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» щодо не проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні; - стягнути з Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 30.08.2019 року по 07.09.2020 року у сумі 128 169,80 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, з 30.08.2019 року по 07.09.2020 року, у розмірі 17 892,50 грн. (сімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні п`ятдесят копійок). В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» оскаржив його в апеляційному порядку. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення від 24.12.2020 року відмовлено та визнано неповажними причини пропуску такого строку, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі № 420/12042/20. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Частиною третьою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З матеріалів касаційного провадження та рішень, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що рішення суду першої інстанції прийнято 24 грудня 2020 року. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року апеляційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» залишено без руху, надавши строк у 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків, шляхом подання обґрунтованого клопотання/заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 24.12.2020 року у справі № 420/12042/20, із зазначенням обґрунтованих поважних підстав для поновлення такого строку. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у задоволенні клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення від 24.12.2020 року відмовлено та визнано неповажними причини пропуску такого строку. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інституту Військово-Морський Сил Національного університету «Одеська морська академія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морський Сил Національного університету «Одеська морська академія», про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовлено. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд керувався наступним. З матеріалів справи встановлено, що відповідач оскаржує рішення Одеського окружного адміністративного суду, прийняте 24 грудня 2020 року у порядку письмового провадження. Повне судове рішення було отримано апелянтом 14 січня 2021 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Тобто кінцевий строк для подання апеляційної скарги сплинув 14 лютого 2021 року. Однак, апеляційну каргу на зазначене вище судове рішення відповідачем подано до суду лише 14 квітня 2021 року, тобто з пропуском встановленого статтею 295 КАС України строку, а саме через два місяці по закінченню законодавчо встановленого строку для подання апеляційної скарги на судове рішення. Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що рішення суду першої інстанції надійшло до нього 15 січня 2021 року. При цьому, вказує на неможливість вчасного подання апеляційної скарги, зважаючи, що Інститут Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» не мав можливості сплатити судовий збір. А тому апеляційну скаргу подано уже після сплати судового збору, однак з пропуском процесуального строку. Також, скаржник посилається на певну судову практику, яка, на його думку, склалась з приводу подання апеляційних скарг без сплати судового збору. Суд відхиляє такі доводи відповідача, адже такі є передчасними, оскільки у кожному конкретному випадку судом оцінюються певні конкретні доводи та докази. Суд зазначає, що поважність причин пропуску строку підлягає оцінці у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин. В свою чергу, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено жодних обставин, які є об`єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою, і в жодному разі не дають право особі у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Обставини, на які посилається відповідач більшою мірою стосуються процедур фінансового забезпечення, що не перешкоджало можливості реалізації права на апеляційне оскарження у визначений законом строк шляхом подання відповідної апеляційної скарги без доказу сплати судового збору, що своїм наслідком мало б залишення апеляційної скарги без руху з наданням апелянту часу для усунення недоліків скарги. Однак, апелянт таким правом не скористався та у визначений статтею 295 КАС України строк апеляційну скаргу на рішення суду не подав. Також суд зазначає, що сама по собі неналежна організація фінансового забезпечення органу та відсутність кошторисних призначень для сплати судового збору фактично обґрунтовує відсутність можливості сплатити судовий збір, однак не перешкоджає реалізації права сторони на подання апеляційної скарги протягом визначених процесуальним законом строків. Неналежне фінансове забезпечення органу є суто суб`єктивною причиною пропуску строку подання апеляційної скарги у даному випадку, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Окрім того, неналежне фінансування органу не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії. До того ж відповідач, як особа, що зацікавлена в ході розгляду справи у встановлений процесуальний термін, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних обставин, які склались у нього на відповідний період (відсутність фінансування, зміна органу фінансового забезпечення, тощо), шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, зокрема щодо своєчасного звернення з апеляційною скаргою. Водночас, визначальним у даному випадку, є факт того, що апеляційну скаргу у даному випадку подано апелянтом з тривалим пропуском строку на апеляційне оскарження вперше. Відповідно до приписів статті 44 КАС України, відповідач має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених апелянтом у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Оскільки зазначені апелянтом підстави щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження визнані апеляційним судом неповажними, то апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року. Керуючись статтями 295, 299, 333 КАС України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді Н. А. Данилевич О. Р. Радишевська