Ухвала КАС ВС № 620/6869/20

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 01 липня 2021 року м. Київ справа № 620/6869/20 провадження № К/9901/22878/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 620/6869/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, у с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив: 1) визнати неправомірною відмову відповідача, викладену у листі від 08.09.2020 щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Праця": з 26.01.2004 по 31.01.2004; з 08.02.2004 по 31.03.2004; з 13.06.2004 по 30.06.2004; з 24.07.2004 по 31.07.2004; з 22.08.2004 по 31.08.2004; з 01.01.2005 по 31.07.2005; в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Праця Стольне": з 16.10.2005 по 31.10.2005; з 15.11.2005 по 30.11.2005; з 21.12.2005 по 31.12.2005; з 30.01.2006 по 31.01.2006; з 13.02.2006 по 28.02.2006; з 15.03.2006 по 31.03.2006; з 25.04.2006 по 30.04.2006; з 30.08.2006 по 31.08.2006; з 09.11.2006 по 31.11.2006; з 11.12.2006 по 31.12.2006; з 08.01.2007 по 31.01.2007; з 12.02.2007 по 28.02.2007: з 09.04.2007 по 31.03.2007; з 14.04.2007 по 30.04.2007; з 15.05.2007 по 31.05.2007; з 21.06.2007 по 30.06.2007; з 21.07.2007 по 31.07.2007; з 23.08.2007 по 31.08.2007; з 23.09.2007 по 30.09.2007; з 18.10.2007 по 31.10.2007; з 08.11.2007 по 30.11.2007; з 18.12.2007 по 31.12.2007; з 08.01.2208 по 31.01.2008; з 12.02.2008 по 29.02.2008; з 02.03.2008 по 31.03.2008; з 02.04.2008 по 31.07.2008; з 25.11.2008 по 30.11.2008; з 06.12.2008 по 15.12.2008; 2) зобов`язати відповідача зарахувати стаж роботи, що дає право на пенсію за віком, на пільгових умовах, період роботи ОСОБА_1 в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Праця": з 26.01.2004 по 31.01.2004; з 08.02.2004 по 31.03.2004; з 13.06.2004 по 30.06.2004; з 24.07.2004 по 31.07.2004; з 22.08.2004 по 31.08.2004; з 01.01.2005 по 31.07.2005; в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Праця Стольне": з 16.10.2005 по 31.10.2005; з 15.11.2005 по 30.1 1.2005; з 21.12.2005 по 31.12.2005; з 30.01.2006 по 31.01.2006; з 13.02.2006 по 28.02.2006; з 15.03.2006 по 31.03.2006; з 25.04.2006 по 30.04.2006; з 30.08.2006 по 31.08.2006; з 09.11.2006 по 31.11.2006; з 11.12.2006 по 31.12.2006; з 08.01.2007 по 31.01.2007; з 12.02.2007 по 28.02.2007: з 09.04.2007 по 31.03.2007; з 14.04.2007 по 30.04.2007; з 15.05.2007 по 31.05.2007; з 21.06.2007 по 30.06.2007; з 21.07.2007 по 31.07.2007; з 23.08.2007 по 31.08.2007; з 23.09.2007 по 30.09.2007; з 18.10.2007 по 31.10.2007; з 08.11.2007 по 30.11.2007; з 18.12.2007 по 31.12.2007; з 08.01.2208 по 31.01.2008; з 12.02.2008 по 29.02.2008; з 02.03.2008 по 31.03.2008; з 02.04.2008 по 31.07.2008; з 25.11.2008 по 30.11.2008; з 06.12.2008 по 15.12.2008 та призначити пенсію за віком, на пільгових умовах, з 14 серпня 2020 року. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.02.2021, яке було залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, позовні вимоги задоволено повністю. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій та ухвалити в цій справі нове судове рішення про відмову в позові повністю. Дослідивши зміст касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з огляду на таке. Приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд, насамперед, має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку. Законодавець у КАС України встановив диференційований підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо можливості їхнього касаційного оскарження. За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин. У частині шостій статті 12 КАС України закріплено перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положеннями пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Спір у цій справі виник через рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови у зарахуванні позивачу до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах періодів роботи в Сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Праця" і в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Праця Стольне" та, відповідно, відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Тому з огляду на те, що предметом спору є рішення суб`єкта владних повноважень щодо відмови у призначенні пенсійного забезпечення особи, ця справа є справою незначної складності відповідно до вимог пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України. Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою. Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права. У касаційній скарзі заявник зазначає про обставини, на підставі яких Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також надає правове обґрунтування наведеним ним обставинам. Натомість ці обставини та аргументи не є підставою для касаційного перегляду справи незначної складності, оскільки скаржник не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Колегія суддів також не встановила випадків, зазначених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності. Колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відповідач зазначає, що вона становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для учасника справи, однак при цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Також, посилання скаржника на те, що розгляд даної справи становить значний суспільний інтерес, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наявність «суспільного інтересу» як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями як-от: 1) суспільна значущість, тобто вплив на права не окремої людини, а спільноти індивідуумів, які можуть стверджувати, що мають охоронюваний законом інтерес щодо предмета спору (кількісний критерій); 2) інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу, тобто встановлення певних обтяжень для групи осіб майнового чи немайнового характеру, пов`язаних із предметом позову, та, переважно, але не винятково, триваючий характер дії таких обтяжень або обмежень у реалізації прав щодо певного суспільного блага (якісний критерій). У світлі обставин цієї справи та з обґрунтувань касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав, які б дозволили стверджувати, що вона становить значний суспільний інтерес. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на те, що касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подана на судове рішення, яке за законом не належить оскаржувати у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити. Керуючись приписами статей 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 620/6869/20.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя Я.О. Берназюк Суддя В.М. Кравчук