Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/6139/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/6139/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Баргаміна Н.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (розглянута у письмовому провадженні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 26 січня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови, викладеної в рішенні від 04.11.2020 №250-0325-8/4277, в задоволенні заяви позивача стосовно призначення пенсії за вислугу років; зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 23.06.2016. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності кількості виключно календарної вислуги, а тому він має право на призначення пенсії, враховуючи вислугу років у пільговому обчисленні, яка становить 25 років 8 місяців 18 днів. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі наказу голови Національної поліції України від 23.06.2016 № 422 о/с «По особовому складу Департаменту захисту економіки» підполковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу управління захисту економіки в Чернігівській області було звільнено за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 30.06.2016. Стаж служби в поліції складає 18 років 10 місяців 15 днів, вислуга років на пільгових умовах - 6 років 10 місяців 03 дні. На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі № 620/3255/19 (а.с. 26-30) Сектором з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області було надіслано подання від 29.05.2020 № 813 з відповідним документами про призначення позивачу пенсії, згідно якого вислуга років для призначення пенсії станом на 30.06.2016 складає 25 років 08 місяців 18 днів, календарна - 18 років 10 місяців 15 днів. За наслідками розгляду подання, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було прийнято рішення, оформлене протоколом № 153 від 03.11.2020, про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, оскільки позивач на день звільнення не мав визначеної Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» необхідної вислуги років для призначення пенсії (22 календарних років та 6 місяців і більше). Листом № 2500-0325-8/42777 від 04.11.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 , що на день звільнення зі служби (30.06.2016) позивач не має визначеної Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» необхідної вислуги років для призначення пенсії (22 календарних роки та 6 місяців і більше), призначити пенсію за вислугу років немає законних підстав. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон). Відповідно до статті 1 Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону. Так, згідно пункту «а» статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону. Одночасно стаття 17 Закону визначає вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії. Згідно частини другої статті 17 цього Закону до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби. Аналіз норм Закону дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). Колегія суддів звертає увагу на те, що жодної відсилочної норми вказана стаття не містить, а також не містить посилання на те, що види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, можуть бути встановлені підзаконними актами. Виходячи з наведеного, в Законі не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам, що звільнені зі служби з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року при наявності 22 календарних роки та 6 місяців і більше, обчисленої на пільгових умовах. Вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних років та 6 місяців та визначено виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років. Щодо посилання позивача на те, що в даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393, колегія суддів зазначає наступне. Так, колегія суддів вважає зазначені вище посилання необґрунтованими, оскільки згідно частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Щодо посилання позивача на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі № 620/3255/19, колегія суддів зазначає наступне. Так, суд апеляційної інстанції не приймає ло уваги зазначені вище посилання, оскільки відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не має встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону календарної вислуги років. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 806/1470/16, від 15.08.2019 у справі № 281/459/17, від 22.08.2019 у справі № 295/7220/16-а, від 30.09.2019 у справі № 360/1432/19, від 24.10.2019 у справі № 295/7219/16-а, від 14.11.2019 у справі № 806/1469/16, від 29.01.2020 у справі № 344/9109/17, від 23.06.2020 у справі № 750/10827/16-а, від 20.01.2021 у справі № 620/509/19. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль