Постанова 4854 № 420/699/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/699/21 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Кравця О.О. при секретарі Цехмейстренко Ю.В.., за участі представника від апелянта ОСОБА_1 , представника позивача Стойкова М.І., позивача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИЛА: У січні 2021 року Селянське (фермерське) господарство Тиченка Сергія Валерійовича звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову №ОД 1231/2164/АВТД-ФС від 17.12.2020 року. В обґрунтування позову зазначалось, що оскаржувана постанова про накладення штрафу на думку позивача є протиправною, з огляду на те, що голова селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 не вчиняв протиправної бездіяльності, оскільки ОСОБА_3 не працює у суб`єкта господарювання. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року, ухваленим в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса, позов задоволено. Не погоджуючись з таким рішенням, Головним управлінням Держпраці в Одеській області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що під час планового контрольного заходу відповідно до направлення від 07.02.2020 року, протягом 21-26 лютого, надаючи пояснення на засіб віеофіксації, гр.-н ОСОБА_3 повідомив, що він є безробітним та перебуває на обліку в Центрі зайнятості, проте на даний час підміняє основного охоронця ОСОБА_4 . Апелянт також зазначив, що керівнику С(Ф)Г Тиченка С.В. було запропоновано надати пояснення щодо правомірності перебування сторонньої особи, проте останній відмовився від надання пояснень. Крім того, апелянт зазначає, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, таким чином, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, акт інспекційного відвідування не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не може бути оскажений в судовому порядку. Також ,апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було встановлено процедурних порушень з боку відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови, тому оскаржувана постанова та дії посадових осіб щодо її складання є законними та обґрунтованими, вчиненими згідно вимог діючого законодавства. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що вимоги апелянта є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки підставою для прийняття оскаржуваної постанови, на думку відповідача, є навмисна бездіяльність голови СФГ ОСОБА_2 щодо не оформлення трудових правовідносин з громадянином ОСОБА_3 , яка у свій час зашкодила реалізацію його права на працю. Проте, зазначена підстава взагалі не відображена у приписі відповідача №15-31-013/0086-0028 від 27.02.2020 року, таким чином, відсутні підстави вважати, що на день перевірки 21.02.2020 року зазначені правопорушення взагалі існували. Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, основним видом діяльності селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 , відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.44), є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Відповідно до направлення Головного управління Держпраці в Одеській області на здійснення планової перевірки від 07.02.2020 №15/01-29-409 (а.с.63), державних інспекторів направлено для проведення планової перевірки селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 у період з 20.02.2020 р. по 26.02.2020 р. Предметом здійснення планової перевірки зазначено: контроль за додержанням законодавства у сферах зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю з питань визначених у розділі 3 Акту за результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року №1338. За результатами проведення перевірки щодо додержання субєктом господарювання селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018-2019 роки у період з 21.02.2020 р. по 26.02.2020 р., Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено акт №15-31-013/0086 від 26.02.2020 р. (а.с.34-39). Відповідно до акту №15-31-013/0086 від 26.02.2020 виявлені порушення: - на підприємстві протягом 2019 року зобов`язання стосовно дотримання квоти для працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників відсутні; - на підприємстві не дотримується норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця. На підставі акту №15-31-013/0086 від 26.02.2020 Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №15-31-013/0086-0028 від 27.02.2020 (а.с.40), відповідно до якого зобов`язано селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 у строк до 16.03.2020 здійснити дії щодо усунення та не допущення у подальшому порушень у частині 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в частині виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік (а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця) шляхом: -вжиття заходів з встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік; - виконання встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. 13.03.2020 селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 скерувало на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області лист №2 (а.с.45-47) щодо виконання припису від 27.02.2020 та надала копію звіту форми №3-ПН. 23.10.2020 головним державним інспектором відділу з питань оплати праці управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Перебийносюком Русланом на адресу т.в.о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області скеровано службову записку (а.с.30-31) у якій зазначається, що під час заходу державного контролю селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 протягом 21-26 лютого 2020 в приміщенні сторожа було зафіксовано перебування ОСОБА_3 , який повідомив, що є безробітним, проте на даний час підміняє основного охоронця ОСОБА_4 . Зважаючи на викладене просив прийняти рішення щодо доцільності здійснення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці (зокрема, з питань виявлення неоформлених трудових відносин). При цьому, позивачем наявність факту перебування ОСОБА_3 у приміщенні сторожа не заперечується. Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято наказ №2710 від 26.10.2020 «Про проведення інспекційного відвідування» (а.с.82), відповідно до якого наказано: « 1.Головному державному інспектору відділу з питань оплати праці управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області ОСОБА_5 , в термін з 09.11.2020 по 20.11.2020 (включно), здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса здійснення фактичної господарської діяльності: 67160, Одеська область, татарбунарський район, село Тузли), з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці та з інших подібних питань, які передбачені пп.3.1., пп.3.9., пп.3.10 розділу 3 частини І Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 №1338, зокрема з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

2. ОСОБА_5 оформити результати інспекційного відвідування у відповідності до наказу Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 №1338 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування інвалідів». 26.10.2020 Головним управлінням Держпраці в Одеській області видане направлення №15/01-29-2249 (а.с.83) ОСОБА_5 для здійснення позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 в термін з 09.11.2020 по 20.11.2020. 20.11.2020 за результатами інспекційного відвідування складено акт №ОД1231/2164/АВ (а.с.84-107). Відповідно до акту №ОД1231/2164/АВ від 20.11.2020 встановлені порушення ч.1,3 ст.24 КЗпП України відносно ОСОБА_3 , який щонайменше 21.02.2020 був допущений головою селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 до роботи та здійснював за місцем провадження останнього господарської діяльності, а саме функціональні (посадові) обов`язки за посадою «Сторожа». Також, відповідно до акту №ОД1231/2164/АВ від 20.11.2020 встановлено порушення ч.1,3 ст.24 КЗпП України стосовно ОСОБА_6 , який щонайменше з 02.11.2020 по 12.11.2020 виконував роботи на умовах трудового договору оформленого наказом №27 від 01.11.2020, при цьому, ОСОБА_6 був допущений до роботи без повідомлення до Державної податкової служби України та її територіальних органів. 20.11.2020 Головним управлінням Держпраці в Одеській області на адресу селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 скеровано припис про усунення виявлених порушень №ОД1231/2164/АВ/П (а.с.108-109), відповідно до якого зобов`язано здійснити дії щодо усунення та не допущення у подальшому наступних порушень, а саме: - недотримання норм чинного трудового законодавства в частині неможливості допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. - недотримання норм чинного трудового законодавства в частині повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 на адресу Головного управління Держпраці в Одеській області надало відповідь на припис від 20.11.2020 (а.с.48) у якій зазначило, що ОСОБА_4 не повідомляв керівництво селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 про тимчасову відсутність на робочому місці та його прохання ОСОБА_3 підмінити його. Також, позивач повідомляв, що повідомлення центрального органу виконавчої влади про прийняття на роботу ОСОБА_6 направлено належним чином. До листа надані пояснення ОСОБА_4 та копія повідомлення, направленого до ДПС України. Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_4 від 24.02.2020 (а.с.42), останній 21.02.2020 під час знаходження на зміні сторожа відлучився з місця роботи з метою отримання пам`ятника, який він замовив на могилу матері. На момент відсутності просив свого знайомого ОСОБА_3 підмінити його на годину-другу, при цьому, про зазначені дії голову селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 не повідомляв. Матеріали справи містять квитанцію №2 від 12.11.2020 (а.с.42) селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 на адресу ДПС України щодо направлення повідомлення про прийняття ОСОБА_6 на роботу (а.с.43), відповідно до якого зазначено дата початку роботи: 02.11.2020. 27.11.2020 головним державним інспектором відділу з питань оплати праці управління з питань праці Головного управління Держпраці в Одеській області Перебийносюком Русланом на адресу т.в.о. начальника Головного управління Держпраці в Одеській області скеровано службову записку (а.с.110-111) у якій зазначається, що під час заходу державного контролю селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 протягом 21-26 лютого 2020 в приміщенні сторожа було зафіксовано перебування ОСОБА_3 , проте, під час здійснення заходу державного контролю 09.11.2020 було встановлено, що щодо ОСОБА_3 у селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 відсутня обліково-розпорядча та бухгалтерська документація відносно працевлаштування його у лютому 2020. Крім того, ОСОБА_6 щонайменше з 02.11.2020 р. по 12.11.2020 виконував роботи на умовах трудового договору оформленого наказом №27 від 01.11.2020, був допущений до роботи без повідомлення до Державної податкової служби України та її територіальних органів. Просив розглянути питання щодо прийняття до розгляду справи про накладення штрафу на селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України. 03.12.2020 на адресу селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 Головним управлінням Держпраці в Одеській області було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 02.12.2020 №15/01-33-11887 (а.с.112-113). 17.12.2020 Головне управління Держпраці в Одеській області прийняло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОД1231/2164/АВ/ТД-ФС (а.с.116-117), відповідно до якої на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, вирішено накласти на селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, що становить 50000,00 грн. 18.12.2020 зазначену постанову було направлено на адресу позивача. Не погоджуючись з зазначеною постановою №ОД1231/2164/АВ/ТД-ФС від 17.12.2020 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою. Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року відповідають, а викладені у апеляційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні. Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно із підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що ГУ Держпраці наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю. Так, відповідно до частини першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентовано статтею 256 КЗпП України, частиною першою якої передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (пункт 2 частини другої статті 256 КЗпП України). Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. За змістом підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту З аналізу даної норми слідує, що для проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин керівник органу контролю має прийняти відповідне рішення. При цьому підставою для такого рішення може бути результат аналізу інформації, отриманої з перелічених у вказаному пункті джерел. Згідно з пунктом 11 Порядку №823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування, у тому числі з питань виявлення неоформлених трудових відносин, засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та матеріали, необхідні для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування. Також, згідно із п. 19 Порядку № 823, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Пунктами 16, 17 Порядку №823 визначено, що У разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, визначених пунктом 10 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням. Відповідно до п. 4 Порядку № 823 форми акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування), в якому визначається перелік питань, що підлягають інспектуванню, довідки про стан додержання законодавства про працю, припису, вимоги інспектора праці затверджуються Мінсоцполітики. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службової записки інспектора Р. Перебийносюка від 26 жовтня 2020 року, в якій були описані обставини щодо отримання інформації про виявлення під час планової перевірки 21-26 лютого 2020 р. неоформлених трудових відносин, був виданий наказ №2710 від 26.10.2020 року, в якому зазначено про ухвалення його у відповідності, зокрема, до п.п. 3 пункту 5 Порядку №823. 26.10.2020 року відповідачем видано направлення на здійснення інспекційного відвідування СФГ ОСОБА_2 № 15/01-29-2249. В подальшому 20 листопада 2020 року відповідачем був здійснений вихід на місце перевірки та складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №ОД 1231/2164/АВ. Як вбачається з Акту інспекційного відвідування № ОД 1231/2164/АВ від 20.11.2020 р. перевіряючі особи діяли на підставі зокрема п. 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю №295, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 року. Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 р. у справі № 826/8917/17 визнано нечинною та скасувано постанову Кабінету міністрів України від 29.04.2017 № 295, яка визначала процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Отже, колегія суддів зазначає, що на момент здійснення перевірки Порядок № 295 втратив чинність та не підлягав застосуванню при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства в сфері праці під час інспекційного відвідування підприємства. В свою чергу, відповідно до діючого на той час законодавства інспекційне відвідування, регулювалось іншим діючим на той час Порядком, затвердженим Постановою №823 від 21 серпня 2019 року. Також, судом встановлено, що згідно направлення на здійснення інспекційного відвідування предметом здійснення позапланового заходу було забезпечення застосування правових норм щодо використання праці та з інших подібних питань, які передбачені пп.3.1, пп..3.9, пп.3.10 розділу 3 частини І Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства мінсоцполітики України від 18.08.2017 р. №1338, зокрема з питань виявлення неформлених трудових відносин. При цьому, в направленні на здійснення інспекційного відвідування зазначено, що попередній захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування СФГ ОСОБА_2 , ГУ Держпраці в Одеській області не здійснювався. Період проведення інспекційного відвідування визначено з 09.11.2020 р. по 20.11.2020 р. З Акту інспекційного відвідування № ОД 1231/2164/АВ від 20.11.2020 р. вбачається, що одним з порушень виявлених інспектором, що є спірним у цій справі, є допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, яке нібито було виявлено під час планової перевірки проведеної відповідачем ще у лютому 2020 р., тобто яка проводилась на дев?ять місяців раніше. На підставі зазначеного акту перевірки від 20.11.2020 р. та встановлених обставин у лютому в 2020 року відповідачем в оскаржуваній постанові про накладання штрафу зазначено про наявність навмисної бездіяльності Голови СФГ ОСОБА_2 в частині не оформлення трудових правовідносин з громадянином ОСОБА_3 при наявності відповідних підстав щонайменше протягом 21.02.2020 р., що свідчить про грубе порушення позивачем трудового законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Таким чином, інспектор Головного управління Держпраці в Одеській області здійснючи інспекційне відвідування позивача у період з 09.11.2020 р. по 20.11.2020 р. та зазначаючи про порушення головою фермерського господарства ОСОБА_2 вимог законодавства про працю в частині не оформлення на роботу гр. ОСОБА_3 вийшов за межі своїх повноважень, оскільки а ні в акті перевірки, а ні в приписі складеному за наслідками перевірки, здійсненої представником відділу з питань трудови відносин Управління з питань праці ГУ Держпраці в Одеській області у лютому 2020 р., відповідачем не було зафіксовано обставини про знаходження громадянина ОСОБА_3 на території господарства позивача, як неформленого працівника, однак у листопаді 2020 року під час відвідування відповідач за відсутності цього порушення в акті перевірки у лютому 2020 року, відобразив в акті перевірки ці обставини, що на думку судової колегії свідчить про те, що те, що відповідач діяв не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, не у спосіб, визначений Конституцією та Законами України. Також, колегія суддів вважає за небхідне зазначити, що відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Таким чином, для притягнення особи до відповідальності необхідно встановити той факт, що ОСОБА_2 усвідомлював суспільну небезпечність неформлення працівника, бажав настання таких наслідків, або байдуже ставився до їх настання чи свідомо допускав їх настання. Проте, матеріали справи не містять жодних даних про форму вини позивача, про наявність прямого умислу на вчинення правопорушення, та не містять жодних доказів на підтвердження такого умислу. Натомість, з матеріалів справи чітко вбачається, що вина в діях ОСОБА_2 відсутня. Судом з матеріалів справи встановлено та заперечувалось сторонами під час розгляду справи про перебування ОСОБА_3 на господарстві у позивача 21.02.2021 р. Згідно матеріалів справи, пояснень сторін та відеозапису встановлено, що громадянин ОСОБА_3 перебував 21.02.2021 р. у приміщенні сторожа за проханням саме основного працівника ОСОБА_4 , який попросив його підмінити на нетривалий час. Також, на запитання інспектора чи працює він тут, ОСОБА_3 відповів, що є безробітним. Разом з тим, згідно до письмових пояснень ОСОБА_4 , які були надані відповідачу на вимогу припису №ОД 1231/2164/АВ/П від 20.11.2020 р., суд встановив, що ОСОБА_4 не повідомляв керівництво селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 про тимчасову відсутність його на робочому місці (годинна, дві) та його прохання ОСОБА_3 підмінити його. Тобто, з наявних в матеріалах справи письмових пояснень вбачається, що ОСОБА_4 не повідомив ОСОБА_2 про необхідність відлучитись з робочого місяці на одну дві годинни та вирішив своє питання самостійно, а саме зателефонував своєму товаришу ОСОБА_3 , якому він довіряв та з яким раніше працював сторожем. Також, судом з відеозапису встановлено, що громадянин ОСОБА_3 надав інспектору номер телефону ОСОБА_4 , який по телефону повідомив інспектора, що відлучився з робочого місця та скоро приїде. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є послідовними, чіткими та такими, що узгоджуються між собою. Разом з тим, відповідачем при вирішенні питання про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю не надано оцінку письмовим поясненням ОСОБА_4 та поясненням ОСОБА_3 , що свідчить про необґрунтованість рішення, оскільки під час його прийняття не були враховані всі обставини, які мають значення для справи. Під час апеляційного розгляду справи представник відповідача повідомила, що зазначені пояснення надійшли на адресу управління вже після винесення постанови та зазначила, що позивач не надавав цих пояснень до управління після проведеної перевірки у лютому 2020 року, хоча ці пояснення були відібрані у ОСОБА_4 ще 24.02.2020 р. З цього приводу колегія суддів зазначає, що відеозапис який став підставою для складання оскаржуваної постанови був зроблений відповідачем 21.02.2021 р. під час планового заходу (контролю) за додержанням позивачем законодавства про працю, проте, як вже було вищезазначено а ні акт, а ні припис відповідача від 27.02.2020 р. №15-31-013/0086-0028 не містить цих фактів та вимог щодо надання пояснень, тому позивач не був зобов`язаний надсилати на адресу управління будь-які пояснення з цього приводу. Таким чином, колегія суддів зазначає, що посадові особи відповідача як при проведенні інспекційного відвідування, так і при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу, зобов`язані були встановити наявність беззаперечних доказів допуску саме позивачем працівника ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудового договору, проте такі докази відсутні в матеріалах справи та не були надані представником апелянта під час судового засідання. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що обставини справи не містять наявності ознак трудових правовідносин між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством ОСОБА_2 . Суд взагалі не встановив наявність укладених між позивачем з фізичною особою ОСОБА_3 будь-яких угод, які б характеризували трудові функції, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач не був обізнаний про знаходження ОСОБА_3 на території господарства, оскільки основний працівник ОСОБА_4 не повідомив ОСОБА_2 про необхідність відлучитись з робочого місяці та вирішив самостійно зателефонувати своєму товаришу ОСОБА_3 . Враховуючи усі обставини, викладені вище, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутня суб`єктивна сторона, а саме вина у формі умислу, правопорушення та негативні наслідки таких дій, а отже, і склад правопорушення також відсутній. Щодо встановленого відповідачем порушення про недотримання норм чинного трудового законодавства в частині повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття ОСОБА_6 на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суд встановив, що на позивача оскаржуваною постановою не було накладено штраф за таке порушення, та позивачем було надано на вимогу приписа докази повідомлення про прийняття ОСОБА_6 , що не заперечується відповідачем. Таким чином колегія суддів зазначає, що під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, тому рішення суду про задоволення позовних вимг є обґрунтованим та законним, тому підстави для його скасування відсутні. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено та підписано 01.07.2021 року Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва Суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець