Постанова 4854 № 420/215/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/215/21 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідачаКравця О.О. судді Зуєвої Л.Є. судді Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року по справі № 420/215/21, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження у складі судді Завальнюка І.В., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ: 06 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07; зобов`язати відповідача списати суму недоїмки у розмірі 20012,84 грн за період з 01.01.2017 по 25.02.2019, а також штрафні санкції та пеню з Єдиного соціального внеску у відповідності до Закону України № 592-ІХ. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року позов був задоволений, визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07 та зобов`язане Головне управління ДПС в Одеській області вирішити питання про списання суми недоїмки ОСОБА_1 у розмірі 20012,84 грн за період з 01.01.2017 по 25.02.2019, а також штрафні санкції та пеню з Єдиного соціального внеску у відповідності до Закону України № 592-ІХ. II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Не погоджуючись з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року ГУ ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та просило його скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги апелянт, обґрунтовує тим, що станом на 15.06.2020 в інтегрованій картці платника податків позивача рахувалась заборгованість в сумі 20 012,84 грн. На підставі цих даних та відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» позивачем було направлено заяву про списання суми недоїмки по єдиному внеску від 16.06.2020 № 67606/М/15-32. За результатами розгляду зазначеної заяви було винесено рішення від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07 щодо відмови у списанні суми недоїмки по єдиному внеску. Апелянт наголошує, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець у період з 09.02.2007 по 25.02.2019. Надалі 27.04.2020 позивачем здійснена повторна реєстрація як фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, яка припинена 11.06.2020. За результатами камеральної перевірки було встановлено, що позивачем самостійно були подані звіти за 2017, 2018 та 2019 рр. та визначено зобов`язання по єдиному внеску на загальну суму 20 112,84 грн. Відповідальним за правильність та достовірність звіту є страхувальник, тому підстави для визначення поданих звітів нечинними відсутні, та самостійне виправлення інформації у звітах не передбачено. Отже для списання заборгованості з єдиного внеску за п. 9-15 розділу VІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 відсутні, так як позивачем не дотримано обов`язкову умову перебування на загальній системі оподаткування, а також самостійно визначено зобов`язання по єдиному внеску на загальну суму 20 112,84 грн. 22.06.2021 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу , згідно з яким вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги та обґрунтовує свій відзив висновками суду 1-ої інстанції , просить залишити її без задоволення , а рішення суду 1-ої інстанції без змін. III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2021 року продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав: IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_1 09.02.2007 зареєстрований фізичною особою-підприємцем Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису: 25560000000054790; 52.62.0 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ З ЛОТКІВ ТА НА РИНКАХ (основний). Діяльність припинена 25.02.2019, номер запису: 25560060003054790; підстава: власне рішення. В цьому періоді ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. Також ОСОБА_1 27.04.2020 зареєстрований фізичною особою-підприємцем Юридичним департаментом Одеської міської ради, номер запису: 25560000000161325; 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг (основний); 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку; 79.11 Діяльність туристичних агентств; 79.90 Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність; 93.19 Інша діяльність у сфері спорту; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства. Діяльність припинена 11.06.2020, номер запису: 25560060002161325; підстава: власне рішення. В цьому періоді ФОП ОСОБА_1 перебував на спрощеній системі оподаткування. 15.06.2020 ОСОБА_1 подано до Малиновської ДПІ ГУ ДПС в Одеській області заяву про списання суми недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного соціального внеску відповідно до п. 5 Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» (а/с 27-28). При цьому, у заяві ОСОБА_1 зазначено, що в періоді з 01.01.2017 та до моменту набрання чинності Законом № 592-IX ним не отримано доходу (прибутку) від діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. За результатами розгляду ГУ ДПС в Одеській області листом від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07 повідомила позивачу про відсутність підстав для списання недоїмки, зважаючи на те, що за результатами камеральної перевірки встановлено, що за звітні періоди 2017, 2018, 2019 і 2020 рр. заявником самостійно визначено зобов`язання по єдиному внеску на загальну суму 20112,84 грн. Порядком № 435 не передбачено повторне подання Звіту за один і той же період після граничного терміну подання Звіту, також не передбачено самостійне виправлення помилок. При цьому письмове звернення від такого платника щодо визнання звіту нечинним не має законодавчих підстав, оскільки п. 16 розділу ІІ Порядку № 435 визначено, що відповідальним за правильність та достовірність заповненні Звіту є страхувальник. Також відповідно до абз 6 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником (а/с 30-31). Не погодившись із вищезазначеним результатом розгляду свого звернення, позивач подав до ДПС України скаргу на рішення ГУ ДПС в Одеській області, викладену у листі від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07 (а/с 33). За результатами адміністративного оскарження ДПС України листом від 30.11.2020 № 33751/6/99-00-04-05-01-06 відмовлено позивачу у задоволенні скарги з тих підстав, що за інформацією ГУ ДПС в Одеській області фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на обліку з 28.04.2020 на спрощеній системі оподаткування з 27.04.2020 по 11.06.2020. Обов`язковою ж умовою для списання заборгованості з єдиного внеску є, зокрема, перебування платника на загальній системі оподаткування. Отже заявником не виконано умови для списання заборгованості з єдиного внеску, передбаченого п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 (а/с 34-38). V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) ТА ОЦІНКА СУДУ : Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до підпункту 2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.п. 4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, база нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професій діяльність є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. Частиною 8 ст.9 Закону №2464-VI визначено, що періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 (особи, що провадять незалежно, а тому числі адвокатську діяльність) частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. При цьому, п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI передбачено, що у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. З приписами ч.12 ст.9 Закону № 2464-VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до ч.4 ст.6 Закону №2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем. Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. 03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» № 592-IX (в іншій частині Закон набрав чинності 1 січня 2021 року). Згідно з п. 5 Закону № 592-IX у розділі VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнити пунктом 9-15 такого змісту: Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників": а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше; б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом. У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою. Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються. Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені. Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції , кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII). Тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії"(Scordino v. Italy) (№ 1) [ВП], № 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V та п.52 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (заяви №№ 23759/03 та 37943/06), від 14 жовтня 2010року, яке набуло статусу остаточного 14 січня 2011року ). Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pinc v. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення ЄСПЛ у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ( див п. 110 рішення ЄСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97). Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормі , що міститься у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків( див.п.

57. Рішення ЄСПЛ по справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року). (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1-2 ст.308 КАС України, в редакції Закону на момент вчинення процесуальної дії). Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи), встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Апеляційний суд зазначає, що за приписами внесених змін податковий орган має право відмовити в списанні боргу лише у наступних випадках: 1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників"; 2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом. Разом з тим, Міністерство фінансів України листом від 26.08.2020 №11220-16-62/26150 надало роз`яснення щодо порядку застосування дії пункту 9-15 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в якому вказало, що обов`язковою умовою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року є виконання вимог, встановлених пунктом 9-15 Закону №2464, зокрема подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року заяви про списання заборгованості, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності або заяви до податкового органу про зняття з обліку, та подання звітності з єдиного внеску. Враховуючи вищенаведене, дія пункту 9-15 Закону №2464 поширюється на фізичних осіб - підприємців, які перебували в стані припинення до набрання чинності пунктом 5 розділу I Закону України від 13.05.2020 №592. Таким чином, підставою для списання заборгованості зі сплати єдиного внеску є факт відсутності отриманого фізичною особою - підприємцем на загальній системі оподаткування доходу у період з 01.01.2017, своєчасне звернення до контролюючого органу з відповідною заявою, подання заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності та подання звітності з єдиного внеску. З матеріалів справи вбачається, що у періоді з 09.02.2017 по 26.02.2019 ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. Діяльність припинена 25.02.2019, номер запису: 25560060003054790; підстава: власне рішення. 26.02.2019 позивачем подано до податкового органу заяву про прийняття податкової звітності за період з 09.02.2007 по 31.12.2014; звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 (з січня по грудень підприємцем самостійно нараховано 704 грн щомісячно), 2018 (з січня по грудень підприємцем самостійно нараховано 819,06 грн щомісячно), 2019 (нараховано за січень та за лютий по 918,06 грн) рр. Сукупно розмір нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування склав 20012,84 грн. Апеляційний суд зазначає, що у пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)» зазначено про те, що встановлення обов`язку сплати ЄСВ без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання даного виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування ЄСВ саме отриманий дохід. Також зазначене положення суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо кола осіб, які мають право на державну трудову пенсію. Отже, метою прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)» було усунення дискримінаційного підходу щодо визначення коло платників єдиного соціального внеску при відсутності отриманого доходу від підприємницької діяльності. Таким чином, відповідачем було протиправно відмовлено у задоволенні заяви позивача про списання недоїмки, оскільки така відмова не відповідає меті прийнятого Закону. Апеляційний суд звертає увагу на те, що правова норма, зазначена у п.9-15 абз.3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" містить вичерпний перелік підстав для відмови списати суму недоїмки, водночас спірна відмова прийнята з підстав, які не передбачені наведеною нормою. Зокрема, позивачем не було самостійно сплачено суми недоїмки, рівно як не були стягнуті у порядку, передбаченому Законом. В свою чергу, недоїмкою є як самостійно визначені зобов`язання зі сплати єдиного внеску, проте своєчасно не сплачені у строки, встановлені Законом, так і обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом, сума єдиного внеску. Апеляційний суд також відхиляє доводи апелянта, що позивач перебував на обліку з 28.04.2020, обравши спрощену систему оподаткування з 27.04.2020 по 11.06.2020, а обов`язковою умовою для списання заборгованості з єдиного внеску є, зокрема, перебування платника на загальній системі оподаткування, а тому заявником не виконано умови для списання заборгованості з єдиного внеску, передбаченого п. 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, оскільки зазначена обставина не була покладена в основу оскарженого рішення ГУ ДПС в Одеській області від 30.06.2020 № 13389/М/15-32-51-05-07, а наведена у рішенні ДПС України від 30.11.2020 № 33751/6/99-00-04-05-01-06 про результати розгляду скарги, яка в межах даного спору не оскаржується. Окрім того, факт перебування позивача в періоді з 27.04.2020 по 11.06.2020 на спрощеній системі оподаткування для вирішення порушеного позивачем в заяві від 15.06.2020 питання щодо списання суми недоїмки за 2017, 2018 та 2019 р. (коли позивач перебував на загальній системі оподаткування) жодним чином не впливає на порядок його вирішення, та не може слугувати підставою для відмови в списанні такої недоїмки, адже факт подальшої (другої) реєстрації фізичною особою-підприємцем з 27.04.2020 (із обранням спрощеної системи оподаткування) не впливає на правовідносини, які передували такій реєстрації. Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача списати недоїмку апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В даному випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію. Враховуючи встановлені обставини справи, принципи верховенства права, належного врядування, презумпції правомірності дій платника податків , практику ЄСПЛ , як джерело права, правові позиції Верховного суду , застосовуючи підхід тлумачення чинного законодавства , найбільш сприятливий для платника податків, доходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та погоджується із відповідним висновком суду 1-ої інстанції . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю. (2) Висновки апеляційного суду: Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні. Апеляційний суд доходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення суду 1-ої інстанції залишити без змін та також вважає, що відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст.8,19,55 Конституції України, ст. 6 та ст. 1 Першого протоколу Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7, 242, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, встановлених ст.328 КАС України. Повне судове рішення складене та підписане 30 червня 2021 року. Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.