Постанова 4850 № 200/11606/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2021 року справа №200/11606/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Сіваченка І.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі № 200/11606/20-а (головуючий І інстанції Чекменьов Г.А.) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила: визнати неправомірними дії щодо відмови у виплаті грошової разової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, враховуючи висновки, викладені в Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), в загальному розмірі 6800,00 грн; стягнути разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, враховуючи висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18), в загальному розмірі 6800,00 грн; відшкодувати судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката в сумі 1621,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, до яких відноситься виплата разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, але всупереч висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, відповідач протиправно виплатив таку допомогу у неповному розмірі, а саме в розмірі 1390 грн. з необхідних 8190 грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної разової допомоги до 5 травня відповідно до статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ у розмірі 6800 (шість тисяч вісімсот) грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову професійну правничу допомогу у розмірі 800 (вісімсот) грн. Не погодившись з судовим рішенням в частині зменшення суми компенсації витрат позивача на професійну правничу допомогу, представник позивача звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просила змінити рішення суду першої інстанції та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову професійну допомогу у розмірі 1621 грн. Обґрунтування апеляційної скарги. Пунктом 1 Додатку 1 до договору про надання правової допомоги №125/12/20 від 01.12.2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Латиш К.О. узгоджена сума наданої правової допомоги, із деталізацією послуг. Матеріалами справи підтверджується факти отримання позивачем послуг адвоката, а саме представником складені та підписані: запит, позовна заява. Всі копії доданих до позову документів завірені представником позивача з дотриманням ст. 94 КАС України, копія довідки від 09.12.2020 року підтверджує сплату суми 1621,00 грн. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач - ОСОБА_1 , має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 03 липня 2019 року. Позивача включено до переліку осіб, які мають право на отримання щорічної разової допомоги до 5 травня, що не є спірним у справі. 01.12.2020 року представник позивача звернулась до відповідача з письмовим зверненням з питань виплати вказаної допомоги в розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. За результатами розгляду вказаної заяви відповідач листом повідомив позивача про виплату допомоги до 5 травня в розмірі 1390 грн. на підставі Постанови КМУ № 112 від 19 лютого 2020 року в межах бюджетних призначень, встановлених Законом про Державний бюджет України. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі № 200/11606/20-а оскаржено в частині стягнення витрат на правничу допомогу. В іншій частині рішення суду не оскаржено. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Оцінка суду. За приписами ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу. Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат. За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За змістом частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України). Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи свідчать, що на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано довідку про підтвердження сплати правової допомоги від 09 грудня 2020 року за договором про надання правової допомоги № 125/12/20 від 01 грудня 2020 року на суму 1621,00 грн., яка відповідно до додатку № 1 до договору складається з: складення та надіслання адвокатського запиту до УСЗН Краматорської міської ради в сумі 608,00 грн. (30% прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01 поточного року), підготовки позовної заяви в сумі 1013,00 грн. (50% прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01 поточного року). Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Суд зауважує, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського cуду з прав людини як джерело права. За практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Боттацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V). У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно зменшення розміру на професійну правничу допомогу з огляду на наступне. Предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень (загалом судова практика у аналогічних спорах є сталою), вивчення обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значним. Слід також відзначити, що у Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги № 125/12/20 від 01.12.2020 вказана назва послуги «Підготовка позовної заяви», в той час як в статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» такого виду адвокатської діяльності не зазначено і в ст. 20 цього закону до професійних прав адвоката не віднесено такої дії . З огляду на це суд апеляційної інстанції вважає помилковим посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19. До того ж, це не перша справа за цією категорією позовних вимог, в якій позовна заява складена адвокатом Латиш К.О. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що понесені позивачем витрати в сумі 1621,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи. З урахуванням наведеного, суд вважає підтвердженими сплату позивачем адвокату витрат на суму 800 грн. за надання професійної правничої допомоги у цій справі, оскільки такі витрати є співмірними зі складністю цієї справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі № 200/11606/20-а залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі № 200/11606/20-а залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 01 липня 2021 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар І.В. Сіваченко