Постанова 4874 № 903/199/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА 29 червня 2021 року Справа № 903/199/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В. секретар судового засідання Блащук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020р. (ухвалене о 13:56год. у м. Луцьку, повний текст складено 14.12.2020р.) у справі № 903/199/20 (суддя Вороняк А.С.) за позовом ОСОБА_2 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування рішення загальних зборів за участю представників сторін: від позивача - Андріяш Н.В.; від відповідача - не з`явився; від третьої особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ВСТАНОВИВ: ОСОБА_2 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр", в якому просив суд визнати недійсними рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр", оформленого протоколом зборів учасників товариства № 1/13 від 20.03.2013, а саме: про вихід учасника товариства та відчуження його частки у статутному капіталі, приведення статуту товариства у відповідність чинному законодавству України та внесення змін до установчих документів товариства та їх державної реєстрації. В обґрунтування позовних вимог (із врахуванням змін підстав позову від 26.08.2020 та від 28.10.2020, які прийнято судом) зазначає, що рішення загальних зборів, оформлені протоколом №1/13 є незаконним, таким, що позбавляє учасника юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах з переліком питань, що викладені в протоколі №1/13 від 20.03.2013 та підлягає скасуванню, оскільки позивача не було повідомлено про збори; не було надіслано порядок денний; перше питання порядку денного було сформульовано: "Про вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю з виплатою його частки у статутному фонді товариства", за таке питання порядку денного голосував позивач, а питання, про передачу його частки у статутному капіталі у розмірі 50% на користь ОСОБА_1 на підставі укладеного договору купівлі-продажу (відступлення) частки до порядку денного включено не було, на обговорення учасників не виносилось та на голосування не ставилось. Позивач звертає увагу суду, що акту приймання-передачі частки у статутному капіталі немає. Зазначає, що якщо і змінювався порядок денний, то в протоколі про це відомостей немає. Крім того, позивач повідомляє, що дата договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі - 20.03.2013 є доказом того, що відповідач не дотримався вимог закону про повідомлення учасників за 30 днів до скликання загальних зборів. Протокол загальних зборів не містить його підпису, що свідчить про відсутність його волевиявлення та наявності необхідної кількості голосів для прийняття такого рішення. За обрання секретарем зборів учасників товариства ОСОБА_1 позивач не голосував, оскільки таке питання не виносилось на голосування на зборах, ОСОБА_1 не являлась учасником товариства, не мала права голосу на таких зборах. На зборах головою був директор товариства, що суперечить ч. 6 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства". За наслідком виходу зі складу учасників товариства позивачу так і не було виплачено його частки. Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у справі №903/199/20 позов задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр", оформлені протоколом зборів учасником товариства №1/13 від 20.03.2013, а саме: про вихід учасника товариства та відчуження його частки у статутному капіталі; приведення статуту товариства у відповідність чинному законодавству України; внесення змін до установчих документів товариства та їх державної реєстрації. При ухвалені вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.3.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр" в редакції 2008 року ОСОБА_2 володіє часткою у розмірі 50% в статутному капіталі ТОВ "Офісно-Торговий центр". 20.03.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупця свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр", а ОСОБА_1 зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названу частку. Із протоколу загальних зборів № 1/13 від 20.03.2013 суд встановив, що на зборах було заслухано голову зборів учасників - ОСОБА_6, який повідомив, що надійшла заява від учасника товариства - ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників (засновників) товариства та передачу його частки у статутному капіталі у розмірі 50% в еквіваленті 110 000 грн на користь ОСОБА_1 . Зазначено, що інші учасники товариства не виявили бажання придбати частку у статутному капіталі, що належить ОСОБА_5 . На загальних зборах були прийняті рішення:

1. Погодити заяву ОСОБА_2 про вихід із учасників (засновників) товариства та передачу його частки у статутному капіталі у розмірі 50% в еквіваленті 110000 грн. на користь ОСОБА_1 на підставі укладеного між ними Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі від 20.03.2013 у зв`язку із чим виключити ОСОБА_2 зі складу учасників (засновників) товариства та прийнято до складу учасників (засновників) ОСОБА_1 з розміром належної їй частки у статутному капіталі товариства 50% в еквіваленті 110 000 грн. Після чого учасниками Товариства будуть наступні особи з відповідним розподілом статутного капіталу Товариства: ОСОБА_1 - учасник товариства, якому належить 50% статутного капіталу товариства в еквіваленті 110 000 грн та ОСОБА_6 - учасник товариства, якому належить 50% статутного капіталу товариства в еквіваленті 110 000 грн. Інший учасник товариства ОСОБА_6 не виявив бажання придбати частку у статутному капіталі, що належить ОСОБА_2 та не заперечує проти відчуження її на користь третьої особи - ОСОБА_1 .

2. Привести положення статуту товариства у відповідність вимогам чинного законодавства України.

3. Відобразити відповідні корегування та зміни у статуті товариства. Статут товариства у новій редакції затвердити та підписати. Для проведення державної реєстрації вище вказаних змін уповноважити ОСОБА_8 (ідент.№ НОМЕР_1 ) подати та підписувати усі необхідні документи державному реєстратору за місцезнаходженням товариства, а також сплачувати усі необхідні платежі при цьому. Проаналізувавши обставини справи суд дійшов висновків, що загальні збори, рішення яких оспорюється позивачем були проведені з порушенням норм законодавства та статуту ТОВ "Офісно-Торговий центр", з огляду на відсутність доказів на підтвердження волевиявлення ОСОБА_2 з оскаржуваних питань порядку денного, недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, головування директора ОСОБА_6 на зазначених зборах, а як наслідок не доведення самого факту проведення загальних зборів з зазначених у ньому питань та порушення права позивача на виплату його частки у статутному капіталі товариства через її неотримання за наслідками виходу. Також, суд не застосував позовну давність у цій справі, з тих підстав, що заява про її застосування подана ОСОБА_1 , яка не є стороною у справі. Розглядаючи спірні правовідносини, місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 53, 54, 61, 62 Закону України "Про господарські товариства". Не погоджуючись з вказаним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , у якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у справі № 903/199/20 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, третя особа вказує таке. У позовній заяві ОСОБА_2 жодним чином не зазначав, яким чином оспорюване рішення загальних зборів порушує його права та інтереси, коли він все ж таки не заперечував факту подання ним заяви про вихід із складу учасників (засновників) товариства. В подальшому, у запереченнях на пояснення третьої особи, представник позивача зазначила про порушення прав ОСОБА_2 , а саме, що рішенням загальних зборів, оформлених протоколом № 1/13 від 30.03.2013 позбавлено ОСОБА_2 права на виплату його частки у статутному капіталі в розмірі 50% в еквіваленті 110 000 грн., тобто, починаючи з 20.03.2013 і по сьогоднішній день останнього позбавлено права на виплату його частки у статутному капіталі, що передбачене cm. 54 Законом України "Про господарські товариства". Якщо позивач, посилається на порушення його права на виплату частки у статутному капіталі, то він би мав звертатися із позовною вимогою про стягнення цієї невиплаченої частки за наслідком його виходу зі складу учасників в порядку ст. 54 Закону України "Про господарські товариства". Проте, останній звернувся із неефективним способом захисту крізь призму заявленого ним порушеного права та просить визнати недійсними рішення загальним зборів від 20.03.2013, яким фактично вирішувалося питання про зміну складу учасників товариства. Оскільки, позивач обрав неефективний спосіб захисту його порушеного права на виплату частки у статутному капіталі, то ця обставина була і є окремою підставою для відмови у задоволені позову, так як визнання недійсними рішення загальних зборів жодним чином не поновить порушеного права позивача на виплату. Обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зводиться до того, що він дійсно був на зборах учасників ТОВ "Офісно-торговий пентр" 20.03.2013, при цьому вказує, що першим питанням порядку денного було не його вихід із товариства у зв`язку із відчуженням належної йому частки ОСОБА_9 , а "вихід учасника з Товариства з обмеженою відповідальністю з виплатою його частки у статутному фонді Товариства". Також, зазначає про те, що він не голосував за секретаря зборів ОСОБА_1, при цьому не заперечує, що головою зборів було обрано іншого учасника - ОСОБА_6 . Вказує, що оспорюваний протокол він, як учасник, не підписував, а тому це є безумовною підставою стверджувати, що він не голосував на зборах від 20.03.2013 за питання про свій вихід із учасників у зв`язку із відступленням своєї частки ОСОБА_1 . Однак, жодних доказів в обґрунтування таких своїх доводів ОСОБА_2 не надав. З позовної заяви вбачається, що позивач як, учасник ТОВ "Офісно-торговий центр", який володів часткою 50% у статутному капіталі, мав намір вийти зі складу учасників товариства та звернувся з відповідною заявою. ОСОБА_2 також не заперечується того факту, що він брав участь у загальних зборах від 20.03.2013 у особисто та голосував за питання про свій вихід. Також, доказом присутності його на зборах є реєстр учасників загальних зборів учасників ТОВ "Офісно-торговий центр" від 20.03.2013, що був поданий державному реєстратору для проведення відповідний реєстраційних дій свого часу. Із вказаного реєстру вбачається присутність на зборах ОСОБА_2 , і те, що йому відомо було, що секретарем була ОСОБА_1 , і свого часу він цього не заперечував. Посилаючись на те, що директор відповідача був головою зборів, позивач не зазначив, яким чином таке порушення вплинуло на прийняття загальними зборами відповідного рішення, а тому це порушення не було безумовною підставою для визнання рішення загальних зборів недійсними. Щодо дати укладення договору купівлі-продажу частки у статутному фонді та дати проведення оспорюваних загальних зборів учасників товариства, скаржник зазначає, що це немає жодного правового значення, оскільки ОСОБА_2 визнає, що був присутній на зборах 20.03.2013, не заперечував факту укладення такого договору. За наведеного, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 вважає рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у справі № 903/199/20 незаконним та необґрунтованим. Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких ОСОБА_2 зазначає, що долучений третьої особою Договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 20.03.2013 підтверджує, що до порядку денного не могло бути включене питання "Про вихід учасника товариства та відчуження його частки у статутному капіталі". Також, дата такого договору ставить під сумнім виконання ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції на момент проведення загальних зборів). Не включення до порядку денного зборів від 20.03.2013 питання про вихід учасника з товариства та відчуження його частки у статутному капіталі має прямий наслідок у вигляді безумовної недійсності рішення загальних зборів товариства. Посилаючись на неподання позивачем документів, скаржник ігнорує, що такі документи були адресовані відповідачу та зберігаються у нього. Відповідач в спростування тверджень позивача про проведення загальних зборів товариства з іншим порядком денним, ніж тим про який повідомлявся позивач та який був на загальних зборах на яких був присутній позивач, мав подати ряд письмових документів, однак ним це не було зроблено. Позивач заперечує факт підписання та укладання між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 20.03.2013, з тих мотивів, що підпис на такому договір позивачу не належить, а також, що будь-якого волевиявлення відчужувати свою часту третій особі, позивач не мав. Вказує, що в провадженні Господарського суду Волинської перебуває справа № 903/808/20 предметом якої визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 20.03.2013. Скаржник посилається на те, що позивачем не доведено факту порушення його прав, однак це не відповідає дійсності, оскільки ст. ст. 53, 54 Закону України "Про господарські товариства" передбачає два способи виходу з товариства, а саме: відчуження своєї частки; подання заяви про вихід з подальшою виплатою вартості частки майна товариства або повернення вкладу в натуральній формі. Майнові наслідки для учасника товариства полягають в тому, що в одному випадку учасник набуває право на отримання компенсації вартості свої частки, а в іншому - ні. В той же час, існування оскаржуваного рішення, оформленого протоколом зборів учасників товариства № 1/13 від 20.03.2013, позивачу не було виплачено вартості його частки в статутному капіталі. Доводи скаржника про обрання позивачем неефективного способу захисту є необґрунтованими, оскільки до моменту визнання оспорюваного рішення загальних зборів недійсним в судовому порядку, останнє вважається легітимним, а як наслідок до моменту його скасування у судовому порядку, будь-які позови про стягнення коштів в якості несплаченої частки учасника є безпідставними. Тому, вказаний скаржником спосіб захисту буде неефективним. Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр" не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу третьої особи, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Окрім того, від скаржника надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів (т. 2, а. с. 69-89), а саме: - статті "Суддя-господар з Рівного і словацький бізнес від 20.04.2017; - копії адвокатського запиту № 33 від 26.04.2021; - копії відповіді журналіста ОСОБА_10 від 30.04.2021 на адвокатський запит; - копії відеозапису MVI_9024 (2).МОV; - копії відеозапису MVI_9025 (2). МОV. ОСОБА_1 зазначає, що такі докази підтверджують, що у квітні 2017 року ОСОБА_2 відкрито заявляв для ЗМІ, що він переписав свою дольову участь у належних йому фірмах, в тому числі і ТОВ "Офісно-торговий центр" на дружину ОСОБА_1 . Вважає, що вищевказані докази мають важливе доказове значення при вирішенні спору по суті та додатково підтверджують доводи скаржника щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_2 . Суд апеляційної інстанції зазначає, що такі докази не були подані до суду першої інстанції, а тому в силу вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України, скаржник має надати докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Обґрунтовуючи причини неподання таких доказів суду першої інстанції, ОСОБА_1 зазначає вона була позбавлена можливості подати такі докази під час розгляду справи судом першої інстанції по тій причині, що їй не було відомо про таке інтерв`ю та вона не мала у наявності відеозаписи його інтерв`ю. Про вказані обставини стало відомо виключно у квітні 2021 року та лише 05.05.2021 отримано відеозаписи, з яких вбачається факт визнання ОСОБА_2 тих обставин, що він переписав свої частки у статутних Фондах ТОВ "Офісно-торговий центр" та ТОВ "Фірма Любарт" ОСОБА_1 . Представники ОСОБА_1 в судових засіданнях 06.05.2021, 07.06.2021 та 29.06.2021 підтримали вказане клопотання та просили надати оцінку доданим до нього доказів. Представник ОСОБА_2 заперечила проти надання оцінки таким доказам, з підстав подання їх з порушенням норм процесуального права. Розглянувши подане клопотання, суд апеляційної інстанції відхиляє його з таких мотивів. Відповідно до норм ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів. За приписами ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно із ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Однак, подаючи вищевказані докази, третя особа не ставить питання про поновлення строку на подання таких доказів. Також, суд зазначає, що такі докази, як стаття "Суддя-господар з Рівного і словацький бізнес від 20.04.2017 та відеозаписи MVI_9024 (2).МОV, MVI_9025 (2).МОV були виготовлені та обліковані ще в 2017 році, перебували у вільному доступі в мережі інтернет, тертя особа не була позбавлена можливості дізнатися про них під час розгляду справи в суді першої інстанції та долучити їх до матеріалів справи під час розгляду справи Господарським судом Волинської області. При цьому, ч. 4 ст. 269 ГПК України чітко передбачено, що скаржник має надати докази неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. В той же час, заявник не надала суду доказів щодо неможливості ознайомлення зі вказаною вище статтею під час розгляду справи судом першої інстанції, а лише посилається на необізнаність з відповідним інтерв`ю позивача. Одночасно, суд зазначає, що адвокатський запит та відповідь на нього є наслідком ознайомлення третьої особи зі вказаною вище статтею, а тому також не приймаються судом апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, суд не надає оцінку вказаним вище доказам, котрі долучені скаржником до клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. 06.05.2021, 07.06.2021 та 29.06.2021 в судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду представники скаржника підтримали доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджують, що судом першої інстанції при ухвалені оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Пояснили, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, не доведено порушення його прав оспорюваним рішенням загальних зборів учасників, а також, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту. З огляду на вказане, вважають, що рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у справі № 903/199/20 є незаконним та необґрунтованим, а тому просили його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Представник позивача в судових засіданнях заявила, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги. В судове засідання 29.06.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр" не з`явився. Враховуючи приписи ст.ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що явка представників сторін та третіх осіб в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача. Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача та представників ОСОБА_1 , перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухвалені рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з такого. Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що відповідно до п. 1.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр" в редакції 2008 року (далі - Статут; т. 1, а. с. 10-16) засновниками товариства є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Розмір Статутного фонду товариства становить 220 000 грн. Причому внески засновників становлять: ОСОБА_2 - 110 000 грн у вигляді фінансового внеску; ОСОБА_6 - 110 000 грн у вигляді фінансового внеску. На підставі ст. 51 Закону України "Про господарські товариства" статутний фонд товариства розподіляється таким чином: ОСОБА_2 50 % Статутного фонду ; ОСОБА_6 50 % Статутного фонду (п. 3.3. Статуту). Згідно п. 3.8.1 Статуту, учасник товариства може за згодою решти учасників уступити свою частку (її часину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а також і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учаснику, який її відступив, пропорційно їх, часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. Відповідно до п. 3.8.2 Статуту, якщо учасник товариства не скористався своїм переважним правом протягом 10 днів з дня повідомлення про намір учасника продати, або іншим чином відчужити частку (її частину), то вона може бути відчужена третій особі. Згідно із п. 5.2.1.1 Статуту вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. Матеріали господарської справи містять копію Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі від 20.03.2020 (далі - Договір; т. 1, а. с. 89), укладеного між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець). Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність покупця свою частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр", а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити названу частку. Згідно п. п. 1.2-1.3.2 Договору ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 частку у розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр" в еквіваленті 110 000 грн. Відповідно до п. 2.1 Договору покупець після підписання цього Договору, може звернутися до товариства з проханням про переоформлення установчих та інших документів товариства щодо розміру належної йому частки у статутному капіталі. За відступлення частки покупець зобов`язується сплатити продавцю суму, що становить 1 100 грн (п. 3.1. Договору). Суд відмічає, що в матеріалами справи не підтверджується звернення покупця ( ОСОБА_1 ) до відповідача з проханням про переоформлення установчих та інших документів товариства щодо розміру належної їй частки у статутному капіталі. Позивач зазначає, що він звернувся до ТОВ " Офісно-Торговий центр " із заявою про вихід із учасників товариства з виплатою його частки у статутному фонді Товариства і за наслідками такого звернення було проведено 20.03.2013 загальні збори ТОВ "Офісно-Торговий центр" на яких було прийнято рішення за яке він голосував. Відповідно до п. 1 спірного протоколу загальних зборів № 1/13 від 20.03.2013 на зборах було заслухано голову зборів учасників - ОСОБА_6 , який повідомив, що надійшла заява від учасника товариства - ОСОБА_2 про вихід зі складу учасників (засновників) товариства та передачу його частки у статутному капіталі у розмірі 50% в еквіваленті 110 000 грн на користь ОСОБА_1 . Зазначено, що інші учасники товариства не виявили бажання придбати частку у статутному капіталі, що належить ОСОБА_5 (т. 1, а. с. 17). Згідно спірного протоколу загальних зборів № 1/13 від 20.03.2013 було вирішено погодити заяву ОСОБА_2 про вихід із учасників (засновників) товариства та передачу його частки у статутному капіталі у розмірі 50% в еквіваленті 110 000 грн на користь ОСОБА_1 на підставі укладеного між ними Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі від 20.03.2013; виключено ОСОБА_2 зі складу учасників (засновників) товариства та прийнято до складу учасників (засновників) ОСОБА_1 з розміром належної їй частки у статутному капіталі товариства 50% в еквіваленті 110 000 грн. Після чого учасниками Товариства будуть наступні особи з відповідним розподілом статутного капіталу Товариства: ОСОБА_1 - учасник товариства, якому належить 50% статутного капіталу товариства в еквіваленті 110 000 грн та ОСОБА_6 - учасник товариства, якому належить 50% статутного капіталу товариства в еквіваленті 110 000 грн. Інший учасник товариства ОСОБА_6 не виявив бажання придбати частку у статутному капіталі, що належить ОСОБА_2 та не заперечує проти відчуження її на користь третьої особи - ОСОБА_1 . Привести положення статуту товариства у відповідність вимогам чинного законодавства України. Відобразити відповідні -корегування та зміни у статуті товариства. Статут товариства у новій редакції затвердити та підписати. Для проведення державної реєстрації вище вказаних змін уповноважити ОСОБА_8 (ідент.№ НОМЕР_1 ) подати та підписувати усі необхідні документи державному реєстратору за місцезнаходженням товариства, а також сплачувати усі необхідні платежі при цьому. По всіх питаннях голосували одноголосно "за". Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено ст. 16 Цивільного кодексу України. Статтею 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", яка кореспондується з приписами частин 1 та 2 статті 116 Цивільного кодексу України (тут і надалі в редакції чинних на момент проведення загальних зборів), учасники товариства мають право: брати участь в управлінні товариством в порядку, визначеному установчими зборами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі або цінних паперів. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом. Згідно зі ст. 145 Цивільного кодексу України та ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства (ч.4 ст.98 ЦК України). Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду. Відповідно до ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу. Загальні збори учасників товариства повинні скликатися також на вимогу виконавчого органу. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових загальних зборів учасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до статті 167 Господарського кодексу України правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах, є однією зі складових корпоративних прав. Відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг узяти участі у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 926/3973/17. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/540/16 викладено правову позицію, відповідно до якої рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. В постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 915/698/18 викладено правову позицію, згідно з якою безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; 2) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; 3) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; 4) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 вказано, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства. Якщо учасник (або його представник) узяв участь у загальних зборах і голосував на них, то ця обставина сама собою не обов`язково свідчить про те, що учасник був належним чином повідомлений про збори і мав змогу підготуватися до розгляду питань порядку денного, зокрема вирішити, чи може він довірити участь у таких зборах своєму представнику з огляду на конкретні питання, які виносяться на розгляд зборів, чи визнати доцільним узяти участь у зборах особисто. За приписами ч. 1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства. Згідно ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Доводи третьої особи про, що в порядку денному зборів було саме питання про вихід зі складу учасників (засновників) товариства та передачу його частки у статутному капіталі у розмірі 50% в еквіваленті 110 000 грн на користь ОСОБА_1 , тобто погодження такого відчуження, суперечить самому змісту протоколу, в якому зазначено: "на підставі укладеного між ними Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі від 20.03.2013". Тобто зі змісту оспорюваного рішення убачається, що збори відбулися за наслідками вже укладеного Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі від 20.03.2013, хоча мали йому передувати згідно п. 3.8.1 Статуту товариства. За наведеного, більш вірогідними є твердження позивача, що питання було сформульовано: "Про вихід учасника з товариства з обмеженою відповідальністю з виплатою його частки у статутному фонді товариства", за наслідками укладеного Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі від 20.03.2013, ніж докази, надані на їх спростування. Як стверджує ОСОБА_2 він не був присутній на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр" 20.03.2013 з переліком питань, що викладені в протоколі №1/13 від 20.03.2013, протокол не підписував, секретаря зборів не обирав, що свідчить про відсутність його волевиявлення та наявності необхідної кількості голосів для прийняття такого рішення. Проаналізувавши матеріали господарської справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що вони не містять доказів надсилання та вручення повідомлень про скликання загальних зборів 20.03.2013. В матеріалах справи відсутні докази, що позивачу у відповідності до чинного законодавства було надіслано порядок денний для ознайомлення з ним, можливості запропонувати свої пропозиції щодо порядку денного, відповідачем не спростовано твердження позивача, що питання, про передачу частки позивача у статутному капіталі у розмірі 50% на користь ОСОБА_1 , на підставі укладеного договору купівлі-продажу (відступлення) частки, не було включено до порядку денного, а порядок денний загальних зборів було змінено в день їх проведення - 20.03.2013 у зв`язку з наявністю Договору купівлі-продажу частки, хоча як вбачається з самого протоколу зборів учасники товариства за зміну порядку не голосували. Посилання ОСОБА_1 на не подання позивачем копії заяви про вихід зі складу засновників з проханням виплати належної частки, копії порядку денного зборів учасників товариства призначеного на 20.03.2013, де питанням 1 порядку денного було б вихід учасника ТОВ "Офісно-торговий центр" з виплатою його частки у статутному капіталі товариства, копії протоколу загальних зборів ТОВ "Офісно-торговий центр" із редакцією, вказаною позивачем, не беруться до уваги судом оскільки заява про вихід учасника з товариства, адресується самому ТОВ "Офісно-торговий центр", а рішення загальних зборів ТОВ, оформлене протоколом №1/13 від 20.03.2013 прийняте вищим органом товариства, а відповідно такі документи зберігаються саме у ТОВ "Офісно-торговий центр", який є відповідачем у справі та міг подати докази, які на його переконання, спростували б відповідні доводи позивача. Враховуючи викладене в сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновків про порушення норм Закону України "Про господарські товариства" та положення Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр" щодо належного та своєчасного повідомлення одного з двох учасників в особі ОСОБА_2 про дату, час та місце проведення зборів, а також про порядок денний зборів 20.03.2013 з переліком питань, що викладені в протоколі №1/13 від 20.03.2013. Такі порушення негативно впливають на корпоративні права учасника, порушують право позивача на виплату його частки у статутному капіталі товариства через її неотримання за наслідками виходу. Також, суд бер до уваги, що датою укладання Договору купівлі-продажу частки є 20.03.2013, що є датою і проведення спірних загальних зборів товариства, а отже, договір, на підставі котрого скликались та проводились загальні збори, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , перед проведенням таких спірних загальних зборів, є порушенням вимог ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" стосовно порядку та строків повідомлення учасників про загальні збори (не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів) та надання їм можливості ознайомлюватись з документами(не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів), що стосуються винесених на збори питань та ставить під сумнів реальність їх проведення. Окрім вказаного, суд бер до уваги, що за приписами ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства. Згідно п. 5.2.1.1 Статуту загальні збори учасників товариства вибирають голову зборів, директор не може бути головою зборів учасників. Однак, як встановлено зі змісту спірного протоколу № 1/13 від 20.03.2013 головою зборів був ОСОБА_6 - директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісно-Торговий центр". Беручи до уваги імперативні норми ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" ОСОБА_6 , як директор товариства, не міг бути головою загальних зборів. Зазначене також вказує на порушення норм Закону України "Про господарські товариства" під час проведення оспорюваних загальних зборів товариства. Щодо доводів скаржника про відсутність порушеного права позивача, суд зазначає, що з аналізу ст. ст. 53, 54 Закону України "Про господарські товариства" вбачається, що учасник товариства має два способи виходу зі складу учасників Товариства: шляхом відчуження належної йому частки та шляхом подання заяви про вихід з подальшою виплатою вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства або повернення вкладу в натуральній формі Тому, наявність оспорюваного рішенням, в якому зазначено про вихід позивача із учасників (засновників) товариства та передачу його частки у статутному капіталі у розмірі 50% на користь ОСОБА_1 на підставі укладеного між ними Договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі від 20.03.2013 порушує право позивача на виплату вартості відповідної частки позивачу. Доводи третьої особи про невідповідність обрано способу захисту, на думку суду апеляційної інстанції, є помилковими, з огляду на таке. За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді. Частиною першою статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених , невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 ). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 ). Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним , тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 ). Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так самовстановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)). Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)). У рішенні від 05.04.2005 у справі "Афанасьєв проти України" ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Апеляційний господарський суд враховує, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто такі рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Отже, до моменту визнання рішення спірних загальних зборів недійсним у судовому порядку, таке рішення вважається легітимним, а як наслідок, до моменту його скасування у судовому порядку будь-які позови ОСОБА_2 до товариства про стягнення грошових коштів в якості несплаченої частки учасника є безпідставними. З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що обраний позивачем спосіб захисту права є цілком ефективним та доцільним на даному етапі захисту порушених прав учасника Товариства. За наведеного, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження волевиявлення ОСОБА_2 з оскаржуваних питань порядку денного, недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, головування директора ОСОБА_6 на зазначених зборах в порушення Статуту і ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", а як наслідок не доведення факту проведення загальних зборів з зазначених у ньому питань та порушення права позивача на виплату його частки у статутному капіталі товариства через її неотримання за наслідками виходу. Тому, суд першої інстанції правомірно ухвалив рішення про задоволення позовних вимог. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що ним було надано відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником в апеляційній скарзі. Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються встановленими обставинами справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у справі № 903/199/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у справі № 903/199/20 - без змін.

2. Поновити дію рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2020 у справі №903/199/20.

3. Справу № 903/199/20 надіслати Господарському суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "01" липня 2021 р. Головуючий суддя Петухов М.Г. Суддя Гудак А.В. Суддя Маціщук А.В.