Постанова Львівський апеляційний суд № 465/2871/20

Справа № 465/2871/20 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С. Провадження № 22-ц/811/1035/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я. Категорія:53 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мельничук О.Я., суддів: Крайник Н.П., Ванівського О.М., без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И В : В травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначив, що 31 липня 2017 року о 20 годині 35 хвилин у м. Львові на перехресті вулиць Ст. Бандери Героїв УПА, біля будинку № 87 відбулося зіткнення між автомобілем марки «NISSAN ROGUE» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки «TOYOTA AVENSIS» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення вищевказані транспортні засоби отримали технічні пошкодження. Згідно постанови Залізничного районного суду м. Львова від 11 квітня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , передбачене ст. 124 КУпАП було закрито у зв`язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (копію постанови долучаю). З іншого боку, постановою Франківського районного суду від 19.11.2019р., провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП. Поряд з цим, цією ж постановою суд визнав, що у діях ОСОБА_2 є ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (копію постанови долучаю). На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована в ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" згідно полісу АК/6220627. Зазаначає, що що встановлення всіх обставин ДТП (зокрема і винуватця пригоди) зайняло більше ніж два роки. За цей час ОСОБА_1 неодноразово звертався до ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" з вимогою оглянути пошкоджений автомобіль марки «NISSAN ROGUE» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також виплатити належне йому страхове відшкодування. Проте, страховик ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" такі звернення ігнорував, мотивуючи свою позицію тим, що страхове відшкодування буде виплачене лише після того, як вина ОСОБА_2 буде встановлена відповідним рішенням суду. Ще 29 травня 2018р. позивач ОСОБА_1 вчергове повідомив страховика ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА", про необхідність оглянути пошкоджений автомобіль марки «NISSAN ROGUE» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Це підтверджується відповідними телеграмами (електронними повідомлення), що були надіслані як на адресу страховика так і на адресу ОСОБА_2 (копії повідомлень долучаю). Однак страховиком автомобіль оглянуто так і не було. Згідно Висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 15 червня 2018р., що був складений на підставі Акту огляду автомобіля від 01 червня 2018р. експертом автотоварознавцем ОСОБА_3 , який має кваліфікацію судового експерта, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки «NISSAN ROGUE» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 101 113,85 гривень (без ПДВ). Після того, як вину водія ОСОБА_2 у ДТП було встановлено, ОСОБА_1 надав страховику належним чином завірену копію відповідної постанови суду. У відповідь, ОСОБА_1 отримав на свою адресу лист від 28 січня 2020р. (копію долучаю) у якому ПРАТ СК "ПЗУ УКРАЇНА" повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування. Свою позицію страховик мотивував тим, що начебто ОСОБА_1 не надав для огляду пошкоджений автомобіль. На мою думку, така відмова страхової компанії виглядає дуже суперечливою адже страховик неодноразово мав можливість оглянути пошкоджений автомобіль протягом усього часу коли тривала судова тяганина, що стосувалися встановлення винуватця ДТП. Окрім цього страховик був запрошений потерпілою особою на огляд транспортного засобу, що відбувався ще 01.06.2018р. Просить позов задовольнити, стягнути з ПрАТ СК "ПЗУ Україна" 100 000,00 грн. страхового відшкодування, з ОСОБА_1 - 1113,85 грн. матеріальної шкоди та розподілити між сторонами судові витрати. Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 26 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих у результаті дорожньо-транспортної пригоди задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1113 (одна тисяча сто тринадцять) гривень 85 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень 00 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 11 (одинадцять) гривень 14 коп. судового збору. Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Вважає відсутніми підстави для здійснення виплати страховою компанією, оскільки подані документи для здійснення виплати були неналежно оформлені і не всі необхідні дані вони містили. В заяві про настання страхового випадку страхувальник не зазначив пошкоджений транспортний засіб, контакт потерпілої особи, а також місцезнаходження пошкодженого майна. Звертає увагу, що позивач не виконав свій обов`язок щодо збереження пошкодженого майна до його огляду страховиком, що позбавило можливості встановити розмір заподіяної шкоди. Також звертає увагу, що позивач не звертався до Нацкомфінпослуг зі скаргами на протиправні дії відповідача. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 листопада 2020 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відмовити повністю. Судові витрати просить стягнути з позивача. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 24 червня 2021 року, є дата складення повного судового рішення 30 червня 2021 року. 03 червня 2021 року від ОСОБА_4 , представника ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Звертає увагу, що ОСОБА_1 виконав всі свої обов`язки, визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач не перешкоджав скаржнику досліджувати, як обставини та причини ДТП, так і розмір заподіяної шкоди. Звертає увагу, що скаржник категорично відмовлявся здійснювати будь-які виплати по страховому випадку до моменту встановлення рішенням суду вини ОСОБА_2 .. Звертає увагу, що розмір матеріальних збитків було підтверджено висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 15 червня 2018 року. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення законним, в зв`язку з чим просить рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 листопада 2020 року залишити без змір, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до задоволення не підлягає із наступних підстав. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що ДТП, в наслідок якого позивачу завдано шкоду виникло з вини ОСОБА_2 , в зв`язку з чим у позивача виникло право на звернення до сулу про відшкодування шкоди до страхової компанії ОСОБА_2 в межах суми страхового ліміту та самого ОСОБА_2 , в межах суми матеріальних збитків не покритих лімітом страховика. З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин. Судом встановлено, що власником транспортного засобу марки «Nissan Rogue», державний номерний знак НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Як вбачається з полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/2389709 транспортний засіб марки «NISSAN ROGUE» реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахований у ПАТ СК "Галицька". Відповідно до інформації про перевірку чинності поліса внутрішнього ОСЦПВВТЗ транспортний засіб марки «Toyota Avensis», державний номерний знак НОМЕР_2 застрахований у ПрАТ СК "ПЗУ Україна" відповідно до полісу №АК6220627. Постановою Залізничного районного суду м.Львова від 11.04.2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , передбачене ст.124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постановою Франківського районного суду м.Львова від 19.11.2019р., провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП було закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП. Разом з тим, обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16 та 16.04.2019 у справі № 927/623/18). Вищевказаною постановою встановлено, що відповідно до протоколу від 18.12.2018 року серії БД №058098 водій ОСОБА_2 31.07.2017 року о 19 год. 30 хв. у м. Львові по вул. Бандери, 87, керуючи автомобілем марки «Toyota Avensis» державний номерний знак НОМЕР_4 проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не реагував на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і розпочав об`їзд попутнього автомобіля, водій якого виконував поворот праворуч, в той момент, коли зустрічний автомобіль марки «Nissan Rogue» державний номерний знак НОМЕР_1 вже перебував в процесі виконання маневру лівого повороту по смузі зустрічного руху, внаслідок чого між транспортними засобами відбулось зіткнення та автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків, чим порушив п. 10.1, 2.3. б, д ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. Окрім цього, постановою Франківського районного суду м.Львова від 19.11.2019р. встановлено, що в діях ОСОБА_2 наявні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, так як він порушив п.п. 10.1, 2.3б,д ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Його вина підтверджується зібраними у справ доказами. Однак, згідно п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Відповідно до ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Як вбачається з адміністративних матеріалів справи №465/7900/18 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, які витребовувались за клопотанням представника позивача, в таких наявний висновок експерта №1/1452 від 14.11.2018 року, яким встановлено, що з технічної точки зору при технічно спроможному механізмі розвитку даної автопригоди, причиною настання даного зіткнення стали не відповідаючі технічним вимогам п.10.1. чинних ПДР дії водія автомобіля Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2 , які виразились в тому, що він перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і розпочав об`їзд попутнього автомобіля, водій якого виконував поворот праворуч, в той момент, коли зустрічний автомобіль марки «NISSAN ROGUE» вже перебував в процесі виконання маневру лівого повороту на смузі зустрічного руху. Таким чином, вина ОСОБА_2 в створенні ДТП - 18.12.2018, під час якого було завдано матеріальну шкоду ОСОБА_1 є доведеною та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не спростовано. 31.07.2017 ОСОБА_2 повідомив ПрАТ СК "ПЗУ Україна" про настання дорожньо-транспортної події, що вбачається з заяви про настання страхового випадку по договору страхування ОСЦПВВНТЗ. 27.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ПрАТ СК "ПЗУ Україна" про настання страхового випадку по договору страхування ОСЦПВВНТЗ, відповідно до якої повідомив страхувальника про настання дорожньо-транспортної події, яка мала місце 31.07.2017 року, вказавши адресу, де можна оглянути пошкоджений транспортний засіб. Як вбачається з рапорту, за підписом СПД ФО ОСОБА_5 05.06.2018 року скерованого на ім`я СОССервіс Україна, в такому зазначено, що контактна особа ОСОБА_6 05.06.2018 року повідомив, що почав відновлювати автомобіль, для огляду його надавати не буде, він провів свою незалежну експертизу, так як страхова компанія протермінувала десятиденний термін на огляд авто після написання ним повідомлення. Надаючи оцінку цьому документу, слід зазначити, що такий рапорт не має, ні дати реєстрації, ні номеру, окрім того, не підтверджений жодними доказами. Дата складання такого, зазначена 05.06.2018, однак, така нічим насправді не підтверджена, оскільки копія такого рапорту , яка міститься в матеріалах справи ніким не завірена, з такої взагалі не вбачається, коли і кому вона надійшла. Також, як вбачається з такого рапорту, він адресований СОС- Сервіс Україна. Однак, яке відношення СОС-Сервіс Україна має до даної справи з відзиву та долучених до відзиву доказів не вбачається. Згідно з відповіддю наданою позивачу ПрАТ СК "ПЗУ Україна" від 28.01.2020 року вбачається, що суб`єктом оціночної діяльності неможливо провести автотоварознавчої експертизи у зв`язку з частковим відновленням транспортного засобу марки «NISSAN ROGUE», державний номерний знак НОМЕР_1 . Така відповідь надана саме на підставі вказаного вище рапорту. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №76 від 15.06.2018 року, складеного експертом автотоварознавцем ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки «NISSAN ROGUE» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 101 113,85 гривень (без ПДВ). Приватне акціонернео товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» жодними належними і допустимими доказами не спростовано висновку, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки «NISSAN ROGUE» реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 101 113,85 гривень (без ПДВ), чи така є значно меншою. Згідно із частиною першою статті 1187 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі ЦК України) передбачено джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 2,5 ст. 1187 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 4 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року за № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1166,1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (абзац 2 частини 1 статті 1192 ЦК України). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також вини заподіювача шкоди. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності). Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. До таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 04 березня 2020 року (справа № 641/2795/16). Тлумачення статті 1188 ЦК України свідчать про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. До таких висновків дійшов Верховний Суд у Постановах: від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18. Таким чином, позивачем виконано покладений на нього ст.81 ЦПК України обов`язок доведення належними доказами заявленої ним вимоги про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі відновлювального ремонту автомобіля, що становить 101 113,85 грн. Щодо тверджень відповідача ПАТ СК "ПЗУ Україна" про відмову позивача у проведенні огляду пошкодженого автомобіля представником страхової компанії, суд першої інстанції доречно зазначив наступне. Згідно положень ст.34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Закон не зазначає, що такий огляд має проводитись лише після заяви потерпілого, а лише визначає строк з якого моменту починається відлік 10 робочих днів. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). У разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний не пізніше 3-х робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про ДТП встановленого зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу (пп. 4 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Потерпілий має право на отримання страхового відшкодування і не зобов`язаний повідомляти про страховий випадок страхову компанію, яка за законом повинна здійснювати страхове відшкодування (Постанова Верховного Суду від 29.07.2019, справа №501/212/17). Обов`язок повідомлення страховика покладений саме на водія транспортного засобу, причетного до такої пригоди, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Постанови Верховного Суду від 18.12.2019, справа №127/7010/17; від 29.07.2019, справа №501/212/17; від 21.08.2018, справа №227/3573/16-ц). Факт неповідомлення страховика про страховий випадок не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, якщо такі дії не призвели до неможливості страховиком встановити що подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку (Постанови Верховного Суду від 26.12.2019, справа №362/686/17; від 18.12.2019, справа №127/7010/17; від 24.10.2019, справа №758/2874/16-ц). Як вбачається з заяви про настання страхового випадку по договору страхування ОСЦПВВНТЗ, ОСОБА_2 звернувся до ПАТ СК "ПЗУ Україна" з заявою про настання страхового випадку 31.07.2017, відтак суд не бере до уваги доводи представника відповідача ПАТ СК "ПЗУ Україна" про те, що їм стало відомо про ДТП, яке сталось 31.07.2017 лише 30.05.2018, оскільки таке спростовується зазначеною заявою ОСОБА_2 . Відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та розпорядження Нацкомфінпослуг № 3470 від 29.12.2015 року встановлено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого. Згідно ст.1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ч.1. ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного та вмотивованого висновку, що позов підлягає задоволення, шляхом стягнення з відповідача ПрАТ СК "ПЗУ України" страхового відшкодування в сумі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп., а також враховуючи що в межах встановленого ліміту страховика, сума матеріальних збитків виплачена не повністю, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1113,85 грн. Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду міста Львова від 29 жовтня 2020 року залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» - залишити без задоволення. Рішення Франківського районного суду міста Львова від 26 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 30 червня 2021 року. Головуючий: О.Я. Мельничук Судді: О.М. Ванівський Н.П. Крайник