Постанова Київський апеляційний суд № 753/4987/20

Постанова Іменем України 29 червня 2021 року м. Київ провадження №22-ц/824/7659/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О.В., Кравець В.А., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2020 року в складі судді Коренюк А.М. у цивільній справі №753/4987/20 Дарницького районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, В С Т А Н О В И В: 16 березня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування позову вказувала, що вона з відповідачем перебувала в шлюбі з 19.02.2016 по 31.01.2020 . Син ОСОБА_3 народився в період їх спільного проживання з відповідачем до реєстрації шлюбу, а донька ОСОБА_4 вже у шлюбі. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з нею, утриманням дітей вона займається самостійно, відповідач жодних коштів на утримання дітей не надає, укладати договір про сплату аліментів відмовляється. Позивачка, посилаючись на те, що діти проживають з нею, а відповідач не виконує свого обов`язку щодо надання матеріальної допомоги на їх утримання, просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28 квітня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до повноліття сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а потім у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, до повноліття доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 березня 2020 року. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду, відповідач подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд не врахував того, що позивачка звертаючись до суду з позовом не надала жодних належних доказів на підтвердження того, що діти проживають саме з нею та перебувають на її утриманні. Судом також не враховано, що позивачкою не підтверджено жодними доказами стан здоров`я та матеріальний стан дітей, стан здоров`я та матеріальний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дітей, наявність у платника аліментів рухомого або нерухомого майна, грошових коштів, витрат сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб та доказів на підтвердження будь-яких інших обставин, що мають значення для справи. Вважав, що за таких обставин, не відповідають дійсності зазначення судом в рішенні щодо врахування матеріального стану позивачки, на утриманні якої знаходяться діти, їх стан здоров`я, потреби, та відповідача, який працює, не має інших утриманців, крім сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 , а також має можливість сплачувати аліменти. Зазначив, що є помилковим висновок суду про те, що відповідач має регулярний дохід, проте не надає повноцінної матеріальної допомоги своїм дітям, оскільки до заяви про перегляд заочного рішення ним долучено докази про переказ коштів в рахунок сплати аліментів на утримання дітей. За наведених обставин просив скасувати заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28.04.2020 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона розглядається в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11-13). Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 січня 2020 року шлюб, укладений 19.02.2016, між ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 розірваний (а.с. 10). Судом також встановлено, що відповідач працює, має регулярний дохід, проте не надає повноцінної матеріальної допомоги на утримання та виховання дітей. Сторони не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, проживають за різними адресами. Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказувала на те, що діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач працює, однак коштів на утримання дітей не надає. Зазначила також, що угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дітей між нею та відповідачем не досягнуто, у зв`язку з чим вона і звернулася до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини (ст. 180, ч. 3 ст. 181, ст. 182-184 СК України), та встановивши, що діти проживають разом з матір`ю, знаходяться на її утриманні, батько повноцінно не утримує дітей, а також врахувавши стан здоров`я та потреби дітей, відповідача, який працює, і не має інших утриманці крім сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 , дійшов правильного висновку про обов`язок обох батьків утримувати дитину, а відтак і наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей. Доводи апеляційної скарги, що позивачкою не надано доказів проживання дітей разом з нею не звільняють відповідача, як батька дітей, від обов`язку матеріально утримувати своїх дітей. Відтак, такі доводи не спростовують висновку суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Більше того, відповідач не зазначив та відповідно не надав доказів проживання дітей разом з ним, що могло б слугувати підставою для звільнення його від сплати аліментів позивачці на утримання дітей. Також, слід зазначити, що в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він надає матеріальну допомогу на утримання своїх дітей, що підтверджується меморіальними ордерами, долученими до заяви про перегляд заочного рішення. Дана обставина вказує на визнання відповідачем факту проживання дітей з позивачкою. Поряд з цим, щодо доводів апеляційної скарги про переказ грошових коштів в рахунок сплати аліментів, то дана обставина не спростовує висновку суду про наявність правових підстав для стягнення аліментів з відповідача, оскільки аліменти стягуються на майбутнє з дня пред`явлення позову. Відповідач не надав суду доказів, що діти знаходяться на утриманні батька. Доводи апеляційної скарги, що в матеріалах справи відсутні докази щодо місця роботи відповідача та доказів його регулярного доходу не спростовують висновку суду першої інстанції щодо обов`язку обох батьків утримувати дітей, а поряд з цим і наявності правових підстав для стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) відповідача. Звертаючись до суду з позовом позивачка вказувала на те, що між нею та відповідачем виник спір щодо матеріального утримання їх спільної дитини. Факт щодо наявності між сторонами спору щодо утримання дитини відповідачем не заперечувався. В той же час, відповідач, звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, не надав до суду першої інстанції доказів на підтвердження свого доходу, які б спростовували вимоги позивачки. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів для утримання дитини у частці від заробітку (доходу) відповідача. Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині визначеного розміру аліментів. Водночас, колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку, що після досягнення старшою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття з ОСОБА_1 підлягають стягненню аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 від всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, до досягнення донькою повноліття. Так, за приписами статті 183 СК України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Таким чином, після досягнення старшою дитиною повноліття, аліменти на утримання іншої дитини (дітей) стягуються в розмірі рівної половини частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки від всіх видів доходу (заробітку) відповідача, то після досягнення старшою дитиною (син ОСОБА_3 ) з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/6 від всіх видів доходу (заробітку) до досягнення дитиною повноліття. Проте, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 183 СК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що після досягнення старшою дитиною повноліття на утримання іншої дитини з відповідача підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/4 від всіх видів доходу (заробітку). З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в силу ст. 376 ЦПК України, рішення суду в частині визначеного розміру аліментів, які підлягають стягненню на доньку ОСОБА_4 після досягнення старшою дитиною повноліття необхідно змінити. Зважаючи на те, що колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду лише в частині визначеного судом розміру аліментів, то апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню. Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Дарницького районного суду Києва від 28 квітня 2020 року - змінити в частині визначеного розміру аліментів на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виклавши резолютивну частину в наступній редакції: "Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_6 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ОСОБА_3 повноліття, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16 березня 2020 року". В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.Ф. Мазурик Судді О.В. Желепа В.А. Кравець