Постанова Київський апеляційний суд № 756/5285/20

Справа № 756/4410/20 Головуючий в суді І інстанції - Жежера О.В. Провадження № 33/824/2843/2021 Головуючий - Олійник В.І. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2021 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду Олійник В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про порушення митних правил за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Коротенко Євгенією Олександрівною на постанову Оболонського районного суду м.Києва від 22 липня 2021 року, - в с т а н о в и в : Постановою судді Оболонського районного суду м.Києва від 22 липня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Згідно з постановою суду та протоколу про адміністративне правопорушення, 23.04.2020 року близько 12 години 51 хвилини ОСОБА_1 здійснював продаж алкогольних напоїв на розлив в приміщенні магазину розливного пива «ІНФОРМАЦІЯ_1», чим порушив вимоги постанови КМУ від 11.03.2020 року №211, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст.44-3 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки про оскаржувану постанову йому стало відомо випадково з додатку «Дія» і виклику в судове засідання він не отримував. Вказує, що 19 травня 2021 року ознайомився з матеріалами справи та отримав копію постанови Оболонського районного суду м. Києва. В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що протокол складено незаконно та з порушенням КУпАП, а саме: до протоколу не долучений жодний доказ того, що в магазині здійснювалась саме реалізація товару, не долучені жодні пояснення хоча б одного свідка, який би підтвердив той факт, що він придбавав товар саме в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не долучений жодний «Чек» на придбання товару, пива на розлив, або будь-який інший напій саме в той день - 23.04.2020 року. Вказує, що як вбачається з фото, які долучені до протоколу, вартість товару вказана за об`єм в розмірі 1 літр, тобто, це не розлив алкогольних напоїв у стакан (бокал). Це приміщення облаштовано на продаж напоїв високої якості, короткого терміну зберігання, яка продається у пляшках, також в магазині продаються продукти харчування, а торгівельна площа функціонує як заклад продажу продуктів харчування, як магазин. Приміщення не обладнане під вживання продукції, як заклад громадського харчування. Алкогольні напої на розлив продаються виключно через заклад ресторанного господарства або спеціалізований відділ підприємства, що має статус закладу ресторанного харчування, підприємства з універсальним асортиментом товарів та облаштованим місцем для вживання алкоголю та продуктів харчування. Зазначає, що саме в той день - 23.04.2020 року проходило налаштування установки пива при наливі пляшки у зв`язку із закінчення карантинних обмежень з 25.04.2020 року. Крім того, як вбачається з долучених до апеляційної скарги фото магазину, та долучених документів, це приміщення розміром загальною прощею 35 кв.м. саме для магазину і ОСОБА_1 отримав окрему ліцензію для продажу напоїв об`ємом від 1 літру. Звертає увагу, що в протоколі навіть не зазначено належним чином посадова особа, яка складає протокол, лише зазначено посада і прізвище, а до якого органу відноситься посада головного спеціаліста ОСОБА_2 не зрозуміло (до якого району, міста та інше) і лише з матеріалів адміністративного провадження вбачається, що ОСОБА_2 наказом від 30.10.2019 року №262-ОС «переведено на посаду головного спеціаліста сектору екології відділу контролю за благоустроєм та збереження природного середовища Оболонської районної в місті Києві державної з посадовим окладом згідно штатного розпису ОРК ДА зі збереженням раніше встановленого випробувального терміну» - без зазначення, того самого випробувального терміну, і без надання наказу про призначення ОСОБА_2 на посаду на постійній основі. Це означає, що суд першої інстанції не перевірив найголовнішу підставу законності складання протоколу - повноваження посадової особи ОСОБА_2 з моменту наданого наказу №262-ОС від 30.10.2019 року вже пройшло майже 6 місяців, що фактично дає підставу, що випробовуваний термін відповідно до КЗоТ України вже закінчився, але чомусь нового наказу до матеріалів не долучено. Вказує, що всі ці обставини він ( ОСОБА_1 ) бажав викласти в своїх поясненнях при розгляді протоколу в суді, але його належним чином не повідомили про дату і час розгляду протоколу і тому він був обмежений в захисті своїх прав. Під час апеляційного розгляду суд заслухав пояснення ОСОБА_1 та його захисника Коротенко Є.О., які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду м.Києва від 22 липня 2021 року і просили апеляційну скаргу задовольнити з наведених в ній підстав. Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши викладені особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, причини поважності строку апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Як встановлено в суді апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, розгляд справи в місцевому суді відбувся за відсутності ОСОБА_1 та за результатами розгляду справи 22 липня 2020 року судом прийнята постанова, яка оскаржується. Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу. Вбачається, що з урахуванням положень ст.294 КУпАП останнім днем подання апеляційної скарги у даній справі було 01 серпня 2020 року. Як зазначив ОСОБА_1 та його захисник у поданому клопотанні про поновлення строку оскарження вказаної постанови, він не був присутній під час розгляду справи і копію постанови він отримав 19 травня 2021 року, що підтверджується заявою, яка міститься в матеріалах справи, а апеляційну скаргу подано 28 травня 2021 року, тобто в межах десятиденного строку з дня отримання копії оскаржуваної постанови суду (а.с.17). За викладених обставин апеляційний суд приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, у зв`язку з чим підлягає поновленню. Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд дійшов наступного. Положеннями частини другої статті 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до пункту першого статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вищевказаних вимог закону не дотримався та дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. Згідно положень частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Диспозицією статті 44-3 КУпАП у редакції Закону №530-IX від 17.03.2020 року було передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм. Положеннями статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов`язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров`я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. Так, відповідно до підпункту 10 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №641 від 22 липня 2020 року (у редакції, що діяла станом на момент вчинення вказаного у протоколі правопорушення) на території України на період дії карантину заборонялося перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. На підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, суддя місцевого суду у своїй постанові послався на протокол про адміністративне правопорушення серії КВ №2-075 від 23.04.2020 року, складений головним спеціалістом відділу контролю за благоустроєм та збереження природного середовища, та наявні в матеріалах справи фотозображення. Проте, у постанові судді не викладені інші конкретні докази, якими підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення при обставинах, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, та відповідно на момент розгляду справи в суді першої інстанції такі докази були відсутні. Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що всупереч викладеним у постанові посиланням на дослідження фотокарток матеріали справи містять додані до протоколу фотознімки, де відсутня особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. Перевіркою матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали не містять усіх необхідних відомостей, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 дій, які вказані у протоколі, а саме. продаж алкогольних напоїв та розлив в приміщенні магазину розливного пива. Крім того, долучені до матеріалів справи фотознімки магазину, не можуть бути прийняті до уваги на підтвердження обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки з них не можливо встановити коли та за яких саме обставин вони були зроблені. Разом з тим, з протоколу також не можливо встановити, що особою, відносної якої складено протокол, здійснювався продаж алкогольних напоїв на розлив. Даний доказ також не може бути прийнятий судом в силу ст.251 КУпАП та висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 15 листопада 2018 року по справі №524/5536/17, так як в протоколі не зазначено яким саме технічним засобом здійснено фотофіксацію, у зв`язку з чим неможливо встановити ким саме здійснено таку фотофіксацію та коли саме вона була здійснена, тобто в час, місце та дату. Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достатні та допустимі докази, які поза розумним сумнівом підтверджують порушення ОСОБА_1 правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на вищевказане, не повно розглянув справу, не надав зібраним доказам по справі належну правову оцінку та дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Допущені порушення вимог закону є безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі за відсутністю у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року у справі про вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою адвокатом Коротенко Євгенією Олександрівноюна постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року задовольнити. Постанову судді Солом`янського районного суду міста Києва від 27 листопада 2020 року скасувати. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.44-3КУпАП закрити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду В.І. Олійник