Постанова Херсонський апеляційний суд № 654/3305/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 654/3305/20 Провадження № 33/819/428/20 Головуючий в 1 інстанції Ширінська О.Х. Категорія: ст. 44-3 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Батрак В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 листопада 2020 року. Херсонський апеляційний суд під головуванням судді Батрак В.В. за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 . визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., ВСТАНОВИВ: Згідно з постановою місцевого суду, 16 вересня 2020 року близько 11 години 45 хвилин, в АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 перебувала на своєму робочому місці в магазині «Продукти» без захисної маски, чим порушила пп.1 п. 10 постанови КМУ №641 від 22.07.2020 року. Не погоджуючись із вказаною постановою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, однобічне та неповне з`ясування всіх обставин справи, просить оскаржувану постанову скасувати, у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрити. Так, апелянт зазначає, що диспозиція ст. 44-3 КУпАП є бланкетною, натомість протокол про адміністративне правопорушення містить невірне посилання на конкретну норму закону щодо дотримання вимог в умовах карантину, що прямо суперечить принципу правової визначеності. Аналізуючи законодавство апелянт наголошує, що наслідки можливого правопорушення під час карантину мають застосовуватись до особи, яка допустила до роботи свого працівника, тобто до суб`єкта господарювання, однак така особа не встановлювалась. Крім того, зазначає, що потерпілих від правопорушення не має, оскільки жодних даних про звернення громадян до медичного закладу після відвідування даного закладу матеріали справи не містять, тобто будь яка шкода не завдана. Також, зазначає, що фотографії долучені до протоколу не можуть слугувати належним доказом правопорушення, оскільки відсутні відомості з якого саме технічного пристрою та в який час вони були зроблені. Заслухавши доповідь судді, пояснення особи притягнутої до адміністративної відповідальності, вивчивши та дослідивши, матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного. У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані вимоги закону судом першої інстанції виконано належним чином. Висновок районного суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, при обставинах викладених у постанові, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку. Так, положеннями ст. 44-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. Вказана норма є бланкетною, тобто відсилає до нормативно-правових актів, які регулюють правила карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм та є обов`язковими для виконання. У відповідності до п.п.1 п.10 постанови КМУ від 22.07.2020 року №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 заборонено перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. У відповідності до ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України. Допитана під час судового засідання суду першої інстанції ОСОБА_1 пояснила, що засіб індивідуального захисту (маска) в неї була, однак лежала на прилавку, оскільки покупців не було. Разом з тим, відповідно до наявних в матеріалах справи пояснень, наданих ОСОБА_1 під час складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, вона не заперечувала та підтвердила в поясненнях обставини, за яких порушила вимоги карантинних заходів. Враховуючи те, що вимоги Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" поширюються на коло як фізичних осіб, так і суб`єктів господарської діяльності, у працівників поліції були законні підстави для складання протоколу відносно ОСОБА_1 . Статтею 44-3 КУпАП передбачає відповідальність громадян та посадових осіб за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами. На підставі викладеного, судом зроблено обґрунтований висновок про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. Не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою. При складанні протоколу, ОСОБА_1 були роз`ясненні права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, при цьому вона не відмовилася давати пояснення щодо вчиненого правопорушення, будь-яких зауважень щодо змісту протоколу від неї не надходило, тобто вона реалізувала своє право на захист. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення чітко зазначено, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що порушила вимоги пп.1 п. 10 постанови КМУ №641 від 22.07.2020р, тобто із зазначенням спеціальної норми, а тому, апеляційний суд, приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складено з дотримання вимог ст.ст.254, 256 КУпАП і доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу. З огляду на викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, дослідивши всі зібрані у справі докази, дав їм належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. Позбавлені обґрунтованих підстав доводи апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення та фотоматеріали не є належним доказом у справі, оскільки такі доводи жодним чином не вмотивовані. Наявність свідків, для підтвердження обставин порушення особою карантинних заходів не є обов`язковою умовою, визначеною як КУпАП так і постановою КМУ від 22.07.2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а тому це не свідчить про порушення будь-яких законодавчо визначених норм органами поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Доводи ОСОБА_1 про те, що вона перебувала без маски в магазині, коли в ньому взагалі не було відвідувачів є необґрунтованими, оскільки останню притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.10 постанови КМУ від 22.07.2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», тобто об`єктивна сторона правопорушення виражена саме у діях особи, які не були спрямовані на перебування в захисній масці або респіраторі в період введення карантинних заходів і це жодним чином не спростовує доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП. Інших вимогами та доводами апеляційна скарга не обґрунтована. Стягнення на ОСОБА_1 судом накладено відповідно до вимог ст.33 КУпАП у межах, установлених санкцією ст.44-3 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу порушника, із врахуванням майнового стану особи, її вини, відсутності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність. Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, які повністю узгоджуються між собою, а доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови. Отже, підстави для скасування постанови суду першої відносно ОСОБА_1 та задоволення апеляційної скарги, відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 13 жовтня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн - залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя: