Постанова Донецький апеляційний суд № 219/7742/19

Єдиний унікальний номер 219/7742/19 Номер провадження 22-ц/804/1278/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Азевича В.Б., Халаджи О.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 219/7742/19 за позовом ОСОБА_1 до Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про відшкодування матеріальної шкоди за апеляційною скаргою Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року (суддя Медінцева Н.М., повний текст рішення складений 04 березня 2021 року), в с т а н о в и в : 12 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес» про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що 04 травня 2019 року приблизно о 15 годині 45 хвилин він разом з іншими постраждалими сусідами від стрибка напруги подали заявку до ОСКП «Прогрес» про неполадки в електромережі (миготіння світла, висока напруга в загальній мережі). Після приїзду працівники відповідача нічого не виявили та уїхали. Того ж дня, приблизно о 20 годині 30 хвилин він з іншими постраждалими сусідами повторно подали заяву. При повторному виїзді співробітниками відповідача було виявлено, що в поверховому розподільчому щиті в четвертому під`їзді на 1 поверху будинку перегорів нульовий провід, виявлене пошкодження усунуто. В результаті стрибка напруги у зв`язку з перегоранням нульового проводу в належній йому квартирі було пошкоджено та вийшли з ладу: інтернет роутер ТР LINK вартістю 250 грн., холодильник Samsung вартістю 12000 грн., подовжувач - мережевий фільтр вартістю 180 грн., подовжувач мережевий фільтр вартістю 180 грн., на загальну суму 12610 грн. Просив стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в розмірі 12610 грн. та понесені судові витрати. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес» про відшкодування матеріальної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСКП «Прогрес» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 12610 грн., понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 грн. З вказаним рішенням не погодися відповідач ОСКП «Прогрес» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що обов`язок доведення причин пошкодження майна внаслідок неправомірних дій з боку відповідача та вини відповідача покладається на позивача, однак позивачем не надано належних та допустимих доказів про наявність вини відповідача у спричиненні шкоди. Таким доказом може бути тільки висновок судової електротехнічної експертизи, про призначення якої повинен клопотати перед судом саме позивач у відповідності до обов`язків, покладених на нього положеннями частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України. Акт огляду поверхневого розподільного щита від 07 травня 2019 року, складеного ОСКП «Прогрес», не може розцінюватися судом як належний та допустимий доказ наявності вини відповідача у спричиненні шкоди позивачу у зв`язку із тим, що тільки фіксує обставини, що ймовірно визвали спричинену шкоду. Причину завдання матеріальної шкоди позивачеві може визначити тільки судова електротехнічна експертиза, адже ані суд, ані сторони у справі не мають спеціальних знань. Суд не взяв до уваги, що обов`язок доведення факту завдання матеріальної шкоди покладено на позивача, перекладаючи обов`язок доказування на відповідача. Позивачем не надано належних та допустимих доказів розміру завданої матеріальної шкоди. Звіт № 002 про оцінку рухомого майна (електроприладів) не може слугувати належним та допустимим доказом завданої матеріальної шкоди. Суб`єкт оціночної діяльності не є судовим експертом в розумінні положень Закону України «Про судову експертизу», тому не є суб`єктом складу злочину, передбаченого статтями 384, 385 КК України та, відповідно, не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків. Вказане дає підстави відповідачу сумніватись в об`єктивності та законності висновків, які зроблені суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_6 , яка має тільки сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України, який не додано до позову та не можливо встановити навіть строк його дії. Належним та допустимим доказом розміру завданих матеріальних збитків може бути тільки судова товарознавча експертиза, клопотати про призначення якої та оплачувати повинен позивач. В матеріалах справи відсутні докази придбання пошкодженого майна позивачем, та те, що саме він є власником пошкодженого майна, а не його родичі, друзі тощо. Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справа здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що з акту огляду поверхового розподільного щита від 07 травня 2019 року вбачається, що цей акт було складено комісією, в яку також входив представник відповідача, про те, що 04 травня 2019 року була виявлена та усунута в поверховому розподільчому щиті в четвертому під`їзді на 1 поверху будинку, перегорів загальний нульовий провід. Де також в цьому акті було зазначено, що зі слів мешканців в квартирах № 39, 40, 43, 44, 47, 48, 49 постраждали (вийшли із ладу) електроприлади: кв. № 39 - опалювальний котел; кв. № 40 - телевізор 24, приставка Т2, кв. № 43 - два тюнера супутникового телебачення, кв. № 44 - тюнер супутникового телебачення, кв. № 45 - інкубатор для яєць, телевізор 10, телевізор 42, мікрохвильова піч, приставка Т2, комп`ютер, тюнер супутникового телебачення, домашній кінотеатр, кв. № 47 - інтернет роутер, холодильник, два подовжувача (а.с. 5). Відповідно до копії договору дарування квартири від 04 жовтня 2004 року власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с. 6). Згідно копії звіту від 20 травня 2019 року величина вартості, отримана в результаті оцінки рухомого майна (електроприладів), що були у використанні в квартирах АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та були ушкоджені (вийшли з ладу), згідно акту огляду поверхового розподільного щита від 07 травня 2019 року всього, без ПДВ: складає 39824 грн., а у квартирі АДРЕСА_6 шкода складає на загальну суму 12610 грн. (а.с. 7-8). З копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСКП «Прогрес» є юридичною особою та його керівником є ОСОБА_7 (а.с. 48-49). Згідно копії листа директора ОСКП «Прогрес» від 03 грудня 2020 року у зв`язку з відсутністю актів розмежування балансової приналежності внутрибудинкових електромереж їх підприємство керується постановою № 312 від 14 березня 2018 року Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії п. 2.2, межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності, точка розподілу (а.с. 174). З відповіді начальника Бахмутського РЕМ АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 03 березня 2021 року вбачається, що відповідно до угоди про постачання електричної енергії № 2154 від 30 травня 2014 року між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та Опитненське сільське КП «Прогрес» межа балансової за стан та обслуговування мереж та установок встановлюється на вихідних клемах приладів обліку у ввідно-облікових пристроїв, встановлених на фасаді будинку АДРЕСА_9 . Споживач несе відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію електроустановок, які знаходяться в його віданні. Внутрішньо будинкові мережі (електропроводка) за адресою АДРЕСА_9 знаходяться на балансі споживача ОСКП «Прогрес». Таким чином, будинок АДРЕСА_9 , знаходиться на балансі та обслуговується ОСКП «Прогрес». Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дійсно був встановлений факт того, що 04 травня 2019 року була виявлена та усунута в поверховому розподільчому щиті в четвертому під`їзді на 1 поверху будинку (там де живе позивач), перегорів загальний нульовий провід, цей факт було встановлено комісією, в яку також входив і представник відповідача, окрім того, Бахмутський РЕМ АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» зазначив, що відповідно до угоди про постачання електричної енергії № 2154 від 30 травня 2014 року між ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» та ОСКП «Прогрес» межа балансової за стан та обслуговування мереж та установок встановлюється на вихідних клемах приладів обліку у ввідно-облікових пристроїв, встановлених на фасаді будинку АДРЕСА_9 . Споживач несе відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію електроустановок, які знаходяться в його віданні. Доказів на спростування відсутності вини у пошкодженні побутових приборів позивача внаслідок перегорання загального нульового проводу відповідачем суду не надано, іншого судом не встановлено. Апеляційний суд погоджується з висновками суду з наступних підстав. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до 25 Закону України «Про електроенергетику» вбачається, що споживачі електричної енергії, серед іншого мають право на отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, згідно з законодавством. За змістом статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право отримувати електричну енергію належної якості згідно з умовами договору та стандартами якості електричної енергії; на відшкодування збитків, завданих внаслідок невиконання його контрагентами умов договорів, укладених на ринку електричної енергії. Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. Відповідно до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 22 ЦПК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі. Зобов`язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди. Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме відповідач повинен нести відповідальність за технічний стан та безпечну експлуатацію електроустановок, які знаходяться в його віданні. Натомість, апеляційний суд не приймає доводи відповідача про те, що наявність вини відповідача у спричиненні шкоди позивачем не доведено, оскільки встановлення причини пошкодження майна мало здійснюватися виключно висновком судової електротехнічної експертизи, з огляду на наступне. За змістом частини 2 статті 1166 ЦК України у справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач. Тобто самі по собі доводи без надання відповідних доказів презумпцію вини відповідача не спростовують, а з клопотанням про призначення відповідної експертизи для визначення причин пошкодження майна відповідач під час розгляду справи не звертався і висновків експертів не надав. Тому, враховуючи викладене, відповідач не надав доказів спростування своєї вини у завданні шкоди. Згідно з нормами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (статті 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява N 63566/00, § 23). Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, є доведеними. Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно. Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд відхилив заперечення відповідача проти позову та вважав встановленою наявність правових підстав для задоволення позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача. Відповідно до статті 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін, підстави для зміни розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, відсутні. Крім того, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, підстави для відшкодування йому витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги також відсутні, такі судові витрати покладаються на відповідача. Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані. Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відповідача Опитненського сільського комунального підприємства «Прогрес» на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року залишити без задоволення. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 30 червня 2021 року. Судді І.В. Кішкіна В.Б. Азевич О.В. Халаджи