Постанова КАС ВС № 404/1127/16-а

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року м. Київ справа №404/1127/16-а адміністративне провадження №К/9901/24120/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Стародуба О.П., суддів - Єзеров А.А., Кравчука В.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2017 (суддя - Іванова Н.Ю.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 (судді - Панченко О.М., Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, враховуючи уточнення, просив: -визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 29.12.2015; -скасувати рішення відповідача №812611 від 11.01.2016 про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; -зобов`язати відповідача призначити та виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 29.12.2015 по 08.06.2016 виходячи з 90% щомісячної суддівської винагороди у сумі 25768,60 грн. без обмежень максимальним розміром. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював суддею апеляційного суду Кіровоградської області Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 №788-VІІІ звільнений з посади у зв`язку з поданням заяви про відставку. 28.12.2015, наказом голови апеляційного суду Кіровоградської області №27-к від 24.12.2015, позивача відраховано зі штату апеляційного суду Кіровоградської області. Згідно розрахунку, стаж роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 28 років 01 місяць 28 днів. Відповідно до довідки, заробітна плата позивача, яка враховується при призначенні довічного грошового утримання суддям у відставці, склала 25 768,60 грн. 28.12.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області від 11.01.2016 №812611 повідомлено позивача про відмову у призначенні щомісячного грошового утримання судді у відставці з посиланням на те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІІ у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку з чим з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених, в тому числі зазначеним законом, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. В подальшому, листом №212/К-11 від 27.07.2016 відповідач повідомив позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання з 08.06.2016, в розмірі 23 861, 73 грн. (27 115, 60грн. х 88%). Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач протиправно відмовив йому у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з посиланням на п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-УІІІ. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017, позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 29.12.2015. Скасовано рішення відповідача №812611 від 11.01.2016 про відмову у призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов`язано відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 29.12.2015 по 08.06.2016 виходячи з 90% щомісячної суддівської винагороди у сумі 25768,60 грн. без обмежень максимальним розміром з урахуванням проведених виплат за цей період. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивача звільнено з посади судді 12.11.2015, а 28.12.2015 його було відраховано зі штату суду у зв`язку з поданням заяви про звільнення у відставку. При цьому, заява про звільнення у відставку ним подана до Верховної ради 26.02.2015, тобто до того, як був прийнятий та набрав чинності Закон України №213-VIII від 02.03.2015. Суди дійшли висновку, що зволікання державних органів у реалізації права судді бути звільненим у відставку, не може тягнути за собою порушення встановлених Конституцією України та спеціальними законами, які регулюють спірні правовідносини, гарантій незалежності судді, а саме права на відповідне матеріальне забезпечення. Крім того суди дійшли висновку, що протягом дії Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI у редакції, чинній до 28.03.2015, позивач набув достатнього для відставки стажу роботи судді, який становить 28 років 01 місяці 28 дні, правильність розрахунку якого неодноразово перевірялась Державною судовою адміністрацією України, Вищою радою юстиції, Верховною Радою України, до того ж позивач отримував щомісячне довічне грошове утримання ще з 25.12.2007, тобто ще до набрання чинності Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а тому відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, ніхто не має права позбавляти гарантованих та вже наданих законом його прав. Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення статей 8, 19, 22, 126 Конституції України, а також частина 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015), а тому оскаржувані дії відповідача та рішення №812611 від 11.01.2016 про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправними. З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що під час звернення позивача щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці не призначалося згідно положень п. 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ. Також вказує, що вимога позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% є безпідставною, посилаючись на частину 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону №213-VIIІ від 02.03.2015), відповідно до якої щомісячне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначено Конституцією і законами України, зокрема, на час виникнення спірних відносин - Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 (далі Закон №2453-VІ). Положеннями статті 126 Конституції України та статті 100 Закону №2453-VІ (в редакції на час виходу позивача у відставку) передбачено, що суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив на посаду, в тому числі у разі подання суддею заяви про відставку. Відповідно до статті 109 Закону №2453-VI (в зазначеній редакції) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Згідно з частиною першою статті 141 Закону №2453-VI (в редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» (далі - Закон №192-VIII)) судді, який вийшов у відставку, виплачується щомісячне довічне грошове утримання або пенсія за його вибором. Відмовляючи позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, пенсійний орган посилався на пункт 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІІ відповідно, до якого у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону №2453-VI. Проте, згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У постанові від 13.12.2018 у справі №712/10074/15-а Верховний Суд висловив позицію, відповідно до якої, у суддів, які до 01.06.2015 мали стаж роботи суддею не менше 20 років, виникло право на отримання щомісячного грошового утримання судді незалежно від ухвалення Закону №213-VІІІ, відповідні положення якого, рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016 були визнані неконституційними. Водночас, з прийняттям Закону №213-VIII та у зв`язку з неприйняттям до 01.06.2015 закону щодо спеціальних пенсій, не скасовано положення статті 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції від 12.02.2015, частиною другою якої передбачено щомісячне довічне грошове утримання для судді у відставці. Таким чином, при розгляді заяви позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідач повинен був керуватися положеннями вищезазначеної статті, оскільки частина друга статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не втратила чинності в частині права судді на відставку та призначення йому щомісячного довічного грошового утримання. Враховуючи викладене, позивач, маючи право на відставку та звернувшись у встановленому законом порядку з відповідною заявою до відповідача, він мав всі законні підстави на отримання щомісячного довічного грошового утримання, що вказує на обґрунтованість рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; скасування відповідно рішення та зобов`язання призначити та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді. Разом з цим, Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог щодо визначення позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання, оскільки спір між сторонами виник з приводу наявності чи відсутності у позивача права у спірний період на отримання щомісячного грошового утримання, а не щодо його розміру. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 13.12.2018 у справі №712/10074/15-а (2а/712/436/15), від 15.05.2019 у справі №712/6486/16-а, від 23.12.2019 у справі №200/25803/15-а і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від таких висновків під час розгляду даної справи. Відповідно до статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення позовних вимог про визначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% грошового утримання судді, виключивши з абзацу четвертого резолютивної частини постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2017 словосполучення: "виходячи з 90% щомісячної суддівської винагороди». Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п о с т а н о в и в : Касаційну скаргу Кропивницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Кіровоградської області - задовольнити частково. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 скасувати. Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2017 змінити Виключити з четвертого абзацу резолютивної частини постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2017 словосполучення: "виходячи з 90% щомісячної суддівської винагороди». В решті постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2017 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: О.П. Стародуб А.А. Єзеров В.М. Кравчук