Постанова 4856 № 120/5741/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5741/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П. Суддя-доповідач - Смілянець Е. С. 27 травня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Смілянця Е. С. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : в жовтні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області (відповідача) про визнання протиправним та скасування постанови № 198559 від 18.09.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 грн. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 11.01.2021 в задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивоване тим, що враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198559 від 18.09.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу по суті є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи не встановлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що як доказ перевищення нормативного навантаження на одиничну та строєну вісь, відповідачем взято до уваги талон вагового комплексу, зі змісту якого неможливо встановити характеристик зважувального обладнання, яке використовувалось. Наголошує на відсутності методики виконання вимірювання поосьових навантажень на маси вантажних транспортів вантажу, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Також вважає, що оскаржувана постанова винесена начальником структурного підрозділуапарату Укртрансбезпеки Соколовським О.Д., який не являється ні керівником органу державного контролю, ні його заступником, а саме особою, яка не має повноважень. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21.07.2020 року у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М 21 Виступовичі-Могилів-Подільський, уповноваженими працівниками Житомирського управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF д.н. НОМЕР_1 з причепом FRUEHAUF д.н. НОМЕР_2 , що використовувався перевізником ОСОБА_1 . Під час зважування зазначеного транспортного засобу виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень (без дозволу, виданого компетентними уповноваженими органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів у разі неподільного вантажу), встановлених ПДР України. Так, посадовими особами управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області встановлено, що фактичне навантаження на одиничну вісь 13,01 т при нормативно допустимих 11 т, на строєну вісь автомобіля становить 26,62 т при допустимих 22 т (відповідно до п. 22.5 ПДР рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т). За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.07.2020, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 21.07.2020, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 21.07.2020 та розрахунок № 223310 від 21.07.2020 плати за проїзд та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 1206,51 євро. 18.09.2020 в управлінні Укртрансбезпеки у Вінницькій області відбувся розгляд справи щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про автомобільний транспорт. За результатами розгляду справи відповідач прийняв постанову № 198559 від 18.09.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 грн., яка одночасно є предметом оскарження у даній справі. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, Законом України "Про автомобільний транспорт" визначені засади організації та діяльності автомобільного транспорту. Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону України "Про автомобільний транспорт"). Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. На виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Постанова № 103). Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства). Згідно з п.п. 1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті. Відповідно до п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи. Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області. В силу вимог п.п. 15, 27 п. 5 постанови № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі Порядок № 1567). Так, відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. За приписами п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Отже, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Згідно з п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Водночас, статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Згідно статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги", рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства. Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. При цьому, згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Відповідно до п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Приписами пункту 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Також, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок № 879). Зокрема, підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль, контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Також положеннями пункту 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що оскаржувана постанова винесена начальником структурного підрозділу апарату Укртрансбезпеки Соколовським О.Д., який не являється ні керівником органу державного контролю, ні його заступником, оскільки саме ОСОБА_2 . Згідно з пунктами 16-18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Відповідно п. 28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Як встановлено судом першої інстанції, 21.07.2020 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М 21 Виступовичі-Могилів-Подільський, уповноваженими працівниками Житомирського управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF д.н. НОМЕР_1 з причепом FRUEHAUF д.н. НОМЕР_2 , що використовувався перевізником ОСОБА_1 , під час якого виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, а саме фактичне навантаження на одиничну вісь 13,01 т при нормативно допустимих 11 т, на строєну вісь становить 26,60 т при допустимих 22 т. Відповідно до п. 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. Також, пунктом 21 Порядку № 1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком

3. Як встановлено з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 21.07.2020 року. В акті зафіксовано порушення вимог пункту 22.5 ПДР, а саме: навантаження на одиничну вісь 13,01 т, на строєну вісь вантажного автомобіля, яка становить 26,60 т що на 17,13% перевищує встановлену норму. Водночас документи, передбачені частиною четвертою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні. Згідно абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс постанову № 198559 від 18.09.2020 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 грн. При цьому, відповідачем у розрахунку плати за проїзд № 223310 від 21.07.2020 зафіксовано, перевищення вагових параметрів навантаження на одиничну вісь 13,01 т (17,13 %) при нормативно допустимих 11 т, на строєну вісь 26,62 т (18,27%) при нормативно допустимих 22 т, а також перевищено загальну масу транспортного засобу 46,85 т (21%) при нормативно допустимих 40 т. Згідно з пп. 3 п. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки. Також відповідно до п. 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Водночас приписами пункту 21 Порядку № 879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, який під час транспортування здатний змінювати розподіл навантаження на вісі транспортного засобу. З матеріалів справи встановлено, що загальна маса належного позивачу транспортного засобу становила 46,850 т при допустимих 40 т також навантаження на одиничну вісь сягало 13,01 т, на строєну вісь склало 26,62 т при допустимих 22 т. Разом з тим, відповідно до п. 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР. Як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки навантаження на одиничну вісь склало 17,13 %, на строєну вісь 18,27%, та перевищено загальну масу транспортного засобу на 21%, що є більше від нормативних параметрів, тому суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оскаржуваного адміністративно-господарського штрафу. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну правову оцінку тій обставині, що на момент виникнення спірних правовідносин дійсно не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою згідно з п. 19 Порядку № 879 мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, тому з врахуванням вимог ст.ст. 4 та 29 Закону України "Про дорожній рух", ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги", визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, суб`єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача і складено відповідну довідку та розрахунок. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції стосовного того, що ваги, які використовувались відповідачем при зважуванні транспортного засобу, не відповідають вимогам законодавства щодо обладнання, яке повинно використовуватися для обладнання пересувного пункту габаритно-вагового контролю та не можуть застосовуватись для зважування транспортних засобів в русі, колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до пунктів 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ваг автомобільних електичного типу, ДП "Житомирстандартметрологія" Мінекономрозвитку України № П/573/Щ від 24.047.2020 приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі ТВА-20Д за № 18832, виробник ТзОВ НВП-20Д, відповідає вимогам ДСТУ EN45501, ДСТУ OIMLR134-1:2010. Свідоцтво чинне до 24.04.2021, тобто і станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача. Таким чином, враховуючи зміст зазначеного свідоцтва та суб`єкта його видання (Житомирстандартметрологія), колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів. Отже, на підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що постанова управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області № 198559 від 18.09.2020 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу по суті є правомірною і достатніх підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи не встановлено. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.