Постанова 4855 № 620/6842/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий суддя у першій інстанції: Падій В.В. суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року Справа № 620/6842/20 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» до Головного управління Державної податкової служби в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В : Історія справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Чернігівській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.09.2020 № 00001233201. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на акцизному складі, що розташований за адресою: Чернігівська область, Сновський район, м. Сновськ, вул. Незалежності, 108 (уніфікований номер 1004343), здійснювалась реалізація скрапленого газу з використанням двох резервуарів та одного витратоміра-лічильника без обладнання рівнемірами-лічильниками у введених в експлуатацію резервуарах та не зареєстровано один витратомір-лічильник та двох рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників. Разом з тим, суд зазначив, що законодавчі зміни, на підставі яких у позивача виник обов`язок обладнати акцизний склад відповідними засобами вимірювання, були прийняті до запровадження карантину, на який посилається товариство, і що позивач мав достатньо часу для того щоб придбати, встановити та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники на своєму акцизному складі. При цьому, суд вказав, що прийнявши рішення у формі наказу від 29.07.2020 №1023 «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ЛПГ Рітейл» та зазначивши у ньому нормативні підстави, ГУ ДПС у Чернігівській області діяло у спосіб, що визначений нормами Податкового кодексу України. Також суд встановив, що враховуючи пункт 52.8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» строк розгляду скарги позивача не було порушено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою позов задовольнити повністю. В обґрунтування заявлених апеляційних вимог, апелянт зазначає, що наказ про призначення перевірки, на підставі якого вона здійснювалася, не містить такого предмета перевірки як контроль за дотриманням норм законодавства з питань встановлення та реєстрації рівномірів-лічильників та витратомірів лічильників. При цьому, апелянт вважає, що такі обставини безпідставно не були досліджені судом першої інстанції. Разом з тим, апелянт посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 29.11.2019 щодо перегляду рішення Вищої ради правосуддя та на рішення Верховного Суду, зокрема у справах №№ 826/17123/18, 826/16221/15, 820/11291/15, 820/850/16, 815/4392/15, 640/21536/19, 520/8836/18, 520/12028/18, 804/12558/14, а також на висновки апеляційного суду в інших справах. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив його посилання на наказ Міністерства фінансів України від 21.05.2015 № 916 та не застосував п. 56.21 ст. 56 ПК України. Також апелянт вважає, що застосовані до нього санкції є непропорційними. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин цієї справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 29.06.2021. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та правильності висновків суду першої інстанції. Позивачем подано додаткові письмові пояснення у справі. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» (код ЄДРПОУ 39793006) (далі - ТОВ «ЛПГ Рітейл») зареєстровано як юридична особа, яка здійснює господарську діяльність за основним видом роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30) та перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Чернігівській області. Позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним (термін дії до 01.07.2024), видану 01.07.2019 та здійснює господарську діяльність на акцизному складі, що розташований за адресою: Чернігівська область, Сновський район, м. Сновськ, вул. Незалежності, 108, з використанням введених в експлуатацію резервуарів для зберігання скрапленого газу без обладнання рівнемірами-лічильниками та не зареєстрованим одним витратоміром-лічильником у місті відпуску пального На підставі наказу від 29.07.2020 № 1023 посадовими особами ГУ ДПС у Чернігівській області проведено фактичну перевірку ТОВ «ЛПГ Рітейл» за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими працівниками). За результатами перевірки складено акт від 31.07.2020 № 147/32/39793006, у якому зазначено про порушення «ЛПГ Рітейл» пункту 12 підрозділу 5 Розділу ХХ Перехідних положень та підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, а саме: на акцизному складі, що розташований за адресою: Чернігівська область, Сновський район, м. Сновськ, вул. Незалежності, 108 (уніфікований номер 1004343), здійснювалась реалізація скрапленого газу з використанням двох резервуарів та одного витратоміра-лічильника без обладнання рівнемірами-лічильниками у введених в експлуатацію резервуарах та не зареєстровано один витратомір-лічильник та двох рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівномірів-лічильників. На вказаний акт перевірки позивачем надіслано пояснення від 17.08.2020, у яких ТОВ «ЛПГ Рітейл» зазначило, що здійснити всі реєстраційні дії щодо встановлення/обладнання та реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального було неможливо через введення карантинних заходів в країні. Одночасно товариством зазначено, що між ТОВ «ЛПГ Рітейл» і ТОВ «НВК «ІНТЕРГАЗ» було укладено договір від 13.04.2020 №13042020 щодо поставки вимірювальної техніки, виробником якої є Республіка Італія. У зв`язку з жорсткими обмежувальними карантинними заходами, які запроваджені у вказаній країні, поставка магнітострикаційного рівноміра була відкладена. 02.09.2020 ГУ ДПС у Чернігівській області винесено ТОВ «ЛПГ Рітейл» податкове повідомлення-рішення № 00001233201, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України, в сумі 40 000,00 грн. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС України від 04.12.2020 № 34302/6/99-00-06-02-05-06 таку скаргу позивача залишено без задоволення Позивач, вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо процедури проведення перевірки. Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Порядок проведення фактичних перевірок встановлений нормами статей 75 та 80 ПК України. Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 цієї статті ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Статтею 61 ПК України визначено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення. Згідно із пунктом 61.2 статті 61 ПК України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 62.1 статті 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу. Відповідно до підпункту 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, передбачений термін податкова інформація для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію». Відповідно до пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Як передбачено пунктом 74.3 статті 74 Податкового кодексу України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики. Щодо правопорушення. Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це, зокрема, спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального. Відповідно до підпункту 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу. Відповідно до пункту 230.1. статті 230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку. Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1. статті 230 ПК України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу. За змістом пункту 12 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року. Пунктом 18 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 Податкового кодексу України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року. Разом з тим Законом України від 18.12.2019 № 391-ІХ «Про внесення змін до ПК України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку» до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені зміни, а саме в абзаці четвертому слово «січня» замінено словом «квітня». Відповідно до пункту 128-1.1. статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового. Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Щодо розгляду скарги позивача. Згідно з пунктом 56.8 статті 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків (пункт 56.9 статті 56 ПК України). Однак згідно із пунктом 52.8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу. Висновки суду апеляційної інстанції. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством було регламентовано обов`язок розпорядників акцизних складів обладнати акцизні склади, на території яких здійснюється господарська діяльність з відповідним підакцизним товаром - паливом витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, та зареєструвати їх у відповідному Єдиному державному реєстрі до 01.04.2020. Разом з тим, з 01.04.2020 за невиконання такого обов`язку передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 20 000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем як розпорядником акцизного складу у законодавчо визначених строк, а саме до 01.04.2020, не було виконано обов`язок щодо обладнання такого складу витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками і їх реєстрації у відповідному Єдиному державному реєстрі, а тому застосування до нього спірних штрафних санкцій є правомірним. При цьому, в апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності. Доводи апелянта про те, що наказ про призначення перевірки, на підставі якого вона здійснювалася, не містить такого предмета перевірки як контроль за дотриманням норм законодавства з питань встановлення та реєстрації рівномірів-лічильників та витратомірів лічильників, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Так, аналіз наказу ГУ ДПС у Чернігівській області від 29.07.2020 № 1023, на підставі якого відповідачем проведена фактична перевірка позивача, дозволяє стверджувати, що предметом такої перевірки охоплюється діяльність суб`єктів господарювання з підакцизними товарами /т.1 а.с.18/. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, контролюючі особи були допущені до проведення такої перевірки, наказ про її призначення та/або дії уповноважених осіб контролюючого органу щодо її проведення у порядку, визначеному законодавством, протиправними не визнавалися і у своїх поясненнях на акт перевірки позивач не посилався на безпідставність її проведення (поза межами предмета перевірки) /т.1 а.с.19-21/, а лише вказував про неможливість виконати відповідне зобов`язання внаслідок встановлення карантину. Втім, як було правильно встановлено судом першої інстанції, позивач був обізнаний щодо виникнення в нього відповідного обов`язку ще з 01.01.2019, тобто до запровадження карантину. Крім того, договір поставки №13042020 щодо придбання відповідних приладів на виконання вимог законодавства, укладений між позивачем та ТОВ «ЛПГ Рітейл» та ТОВ «НВК «ІНТЕРГАЗ» лише 13.04.2020, тобто після дати (01.04.2020), з якої акцизні склади вже повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками. Поряд з цим згідно пункту 4.1 розділу 4 «Умови поставки і приймання товару» вказаного Договору, товар, що є предметом даного договору, постачається постачальником протягом 30 робочих днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати (авансу) в розмірі 80% від загальної вартості товару, з можливістю дострокового виконання поставки. Водночас, будь-яких доказів неможливості укладення такого договору раніше, з іншим контрагентом або з інших підстав, які не залежали від його волі та позбавили останнього можливості вчасно придбати відповідні прилади, позивачем не наведено та під час розгляду цієї справи не встановлено. З приводу посилань апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в рішенні від 29.11.2019 щодо перегляду рішення Вищої ради правосуддя та на рішення Верховного Суду, зокрема у справах №№ 826/17123/18, 826/16221/15, 820/11291/15, 820/850/16, 815/4392/15, 640/21536/19, 520/8836/18, 520/12028/18, 804/12558/14, колегія суддів зазначає, що рішення у вказаних справах ухвалені за інших обставин, ніж ті, що мають місце в цій справі. Посилання апелянта на висновки апеляційного суду в інших справах, судова колегія до уваги не приймає, оскільки висновки судів апеляційної інстанції не є обов`язковими для врахування, відповідно до КАС України. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив його посилання на наказ Міністерства фінансів України від 21.05.2015 № 916 та не застосував п. 56.21 ст. 56 ПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як було правильно встановлено судом першої інстанції, Податковий кодекс України має вищу юридичну силу, ніж зазначений позивачем наказ Міністерства фінансів України. Разом з тим, пунктом 52.8 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України було прямо передбачено, що тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу. Доводи апелянта про те, що застосовані до нього санкції є непропорційними, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки розмір санкції та порядок її застосування чітко визначений вищенаведеними нормами ПК України, що були дотриманні відповідачем при винесення спірного рішення. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі. Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року - без змін. Розподіл судових витрат. З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПГ Рітейл» - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 29 червня 2021 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська А.Г. Степанюк