Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/15107/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/15107/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Панченко О.М. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року (суддя Лозицька І.О., м. Дніпро) у справі № 160/15107/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик Юніон» до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, - встановив: У листопаді 2020 року ТОВ «Логістик Юніон» звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з втратою працездатності № 389/02 в частині донарахованої суми 14 366,67 грн. (в т.ч. неправомірно використані кошти 9 577,78 грн., штрафна санкція 4788,89 грн.). Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 позовні вимоги задоволено. Вказане рішення мотивоване протиправністю не врахування Фондом у складі страхового стажу працівників позивача періодів перебування осіб на військовій службі, період праці особи за цивільно-правовим договором, а також періоди перебування осіб у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав на порушення судом першої інстанції законодавчо встановленого строку розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Також, скаржник послався на використання судом першої інстанції у описовій частині оскаржуваного судового рішення не вірного терміну «донарахування», який не має місця у спірних правовідносинах, а спірні суми, зазначені у Рішенні № 389/02 є нарахованими. Крім того, скаржник не погодився з твердженням суду першої інстанції про відсутність у позивача доступу до інформації, що була отримана скаржником в порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, посилаючись на те, що інформацію з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування може отримати будь-яка особа за індивідуальним зверненням. Окрім цього, скаржник послався на залишення поза увагою судом першої інстанції, що для нарахування матеріального забезпечення по страхових випадках, які настали після 11.10.2017, до страхового стажу прирівнюються також періоди, починаючи з 01.01.2016, протягом яких особа не підлягала страхуванню за Законом про соціальне страхування, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок відповідно до закону. Також, скаржник не погодився з неврахуванням судом першої інстанції роз`яснення Міністерства соціальної політики України, оформлене листом від 18.12.2018 № 450/247-18, посилаючись на те, що воно не встановлює нових правових норм. При цьому, зазначив, що

мотивувальна частина оскаржуваного судового рішення містить загальні норми законодавства, а також норми, які не мають відношення до спірних правовідносин. Посилаючись на не дослідження усіх наданих доказів, а також на відсутність законних підстав для врахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по догляду за дитиною до 01.01.2016, скаржник заперечив висновок суду щодо правомірності включення позивачем такого періоду з 2011 по 2015 роки до страхового стажу його працівників. Не погодився скаржник також з висновком суду щодо правомірності зарахування до страхового стажу періоду перебування осіб на військовій службі, посилаючись на не врахування судом пропорцій розподілу єдиного соціального внеску, які затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 №

675. Щодо включення до страхового стажу періоду праці особи за цивільно-правовою угодою скаржник вказав, що такий період підлягає включенню до страхового стажу тільки за період з 01.01.2016 у разі настання страхових випадків після 11.10.2017. Враховуючи вищевикладені обставини, скаржник зазначив про правомірність спірного рішення про застосування фінансових санкцій, просив рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Ознайомившись з матеріалами апеляційної скарги, позивач відзив на неї не надав. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Дніпровським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Логістик Юніон» (код ЄДРПОУ 37090215) за період з 01.10.2017 по 31.03.2020, за результатами якої складено Акт перевірки дотримання страхувальником вимог законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування від 09.07.2020 № 204/2. За результатами проведеної перевірки встановлено наявність порушень ТОВ «Логістик Юніон» вимог законодавства, зокрема, ч. 1 ст. 24 Закону України № 1105 - по 29 листках непрацездатності серія НОМЕР_1 за період з 03.06.2017 по 08.06.2017, виданому ОСОБА_1 , серія АДІ № 716072 за період непрацездатності з 30.07.2017 по 07.08.2017, виданому ОСОБА_2 , серія АДК №198565 за період непрацездатності з 30.10.2017 по 08.11.2017, виданому ОСОБА_3 , серія АДК №538706 за період непрацездатності з 10.05.2018 по 14.05.2018, серія НОМЕР_2 за період непрацездатності з 10.09.2019 по 20.09.2019, серія НОМЕР_3 за період непрацездатності з 14.01.2020 по 27.01.2020, серія НОМЕР_4 за період непрацездатності з 28.01.2020 по 14.02.2020, виданих ОСОБА_4 , серія АДІ №783004 за період непрацездатності з 19.06.2018 по 27.06.2018, виданому ОСОБА_5 , серія АДП №832632 за період непрацездатності з 22.11.2018 по 27.11.2018, серія НОМЕР_5 за період непрацездатності з 03.12.2018 по 12.12.2018, виданих ОСОБА_6 , серія АДС №191249 за період непрацездатності з 04.12.2018 по 07.12.2018, серія НОМЕР_6 за період непрацездатності з 14.01.2019 по 18.01.2019, серія НОМЕР_7 за період непрацездатності з 05.02.2019 по 11.02.2019, серія НОМЕР_8 за період непрацездатності з 18.02.2019 по 01.03.2019, серія НОМЕР_9 за період непрацездатності з 16.07.2019 по 19.07.2019, серія НОМЕР_10 за період непрацездатності з 23.09.2019 по 27.09.2019, серія НОМЕР_11 за період непрацездатності з 25.11.2019 по 29.11.2019, виданих ОСОБА_7 , серія НОМЕР_12 за період непрацездатності з 22.07.2019 по 31.07.2019, виданому ОСОБА_8 , серія АДС №042651 за період непрацездатності з 09.08.2019 по 14.08.2019, виданому ОСОБА_9 , серія АДС №043458 за період непрацездатності з 23.08.2019 по 29.08.2019, серія НОМЕР_13 за період непрацездатності з 03.01.2020 по 08.01.2020, виданих ОСОБА_10 , серія АДС №287808 за період непрацездатності з 22.08.2019 по 31.08.2019, серія НОМЕР_14 за період непрацездатності з 01.09.2019 по 13.09.2019, серія НОМЕР_15 за період непрацездатності з 01.11.2019 по 06.11.2019, виданих ОСОБА_11 , серія НОМЕР_16 за період непрацездатності з 02.02.2019 по 11.02.2019, серія НОМЕР_17 за період непрацездатності з 26.08.2019 по 05.09.2019, серія НОМЕР_18 за період непрацездатності з 25.09.2019 по 02.10.2019, серія АДЛ №780155 за період непрацездатності з 05.12.2019 по 11.12.2019, серія АДЛ №780220 за період непрацездатності з 23.12.2019 по 30.12.2019, виданих ОСОБА_12 матеріальне забезпечення по тимчасовій непрацездатності нараховано не у відповідності зі встановленим страховим стажем. Вказані порушення зафіксовані актом перевірки, який підписано представниками підприємства, та який містить підпис головного бухгалтера про отримання примірника акту 09.07.2020. Заступник начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, розглянувши матеріали документальної планової перевірки ТОВ «Логістик Юніон» з питань використання страхових коштів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняв Рішення № 389/02 від 23.07.2020 про повернення коштів Фонду у сумі 50 504,30 грн. та застосування до ТОВ «Логістик Юніон» штрафу у розмірі 50 % - 25 252,15 грн., всього 75 756, 45 грн., яке частково сплачено підприємством у сумі 46 998,91 грн., у тому числі: неправомірні витрати у сумі 33 332,61 грн., штраф у сумі 15 666,30 грн. Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «Логістик Юніон» звернулося до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області зі скаргою №А-2020-001424 від 07.08.2020, в якій просило переглянути та скасувати рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності № 389/03 від 23.07.2020 в частині порушень, зафіксованих актом перевірки, які стали підставою для застосування фінансових санкцій. Проте, рішенням комісії з питань вирішення спорів при управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у задоволенні скарги підприємства відмовлено. ТОВ «Логістик Юніон» звернулося до Фонду соціального страхування України зі скаргою від 10.09.2020 № Л-2020-001548 на рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності №389/02 від 23.07.2020 та рішення комісії з питань вирішення спорів при управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про результати розгляду скарги від 26.08.2020 року №

12. Листом від 08.10.2020 № 2440-04-1 Виконавча дирекція Фонду соціального страхування України повідомила підприємство, що рішення управління виконавчої дирекції Фонду в Дніпропетровській області про повернення коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності від 23.07.2020 № 389/02 у частині неправомірно витрачених страхових коштів Фонду на суму 17 171,69 грн. та штрафу у розмірі 50 відсотків неправомірно витраченої суми страхових коштів у сумі 9 585,85 грн., є правомірним. Правомірність рішення № 389/02 від 23.07.2020 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності в частині нарахованої суми 14 366,67 грн. (в т.ч. неправомірно використані кошти 9577, 78 грн., штрафна санкція 4788,89 грн.), є предметом спору у межах цієї адміністративної справи. При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що спір між сторонами виник з питання правомірності визначення ТОВ «Логістик Юніон» страхового стажу його працівників, що призвело до помилкової надмірної виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності. Зокрема, скаржник посилається на протиправне включення ТОВ «Логістик Юніон» до страхового стажу періодів перебування працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 на військовій службі у період з квітня 2015 по жовтень 2016 року. З цього питання колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було вірно враховано, що п. 12 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.08.2010, в редакції, що діяла з 15.03.2015 року по 01.01.2016) визначено, що платниками єдиного внеску, зокрема, є особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 4 Закону № 2464, платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 2-14 частини першої цієї статті, є застрахованими особами відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є страхувальниками для платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 2, 3, 6-14 частини першої цієї статті. Згідно з абз. 7 п. 1ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9-14 цієї частини. З 01.01.2016 року ст. 4 Закону № 2464 викладена в новій редакції, п.1 ч. 1 ст. 4 якої також визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб, зокрема, осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту. Проте, як вірно зазначено скаржником у апеляційній скарзі, судом першої інстанції не враховано положення Постанови КМУ від 26.11.2014 № 675, якою затверджено Пропорції розподілу ЄСВ, відповідно до яких єдиний внесок для військовослужбовців розподіляється лише на: загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття 2,7488%; загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (до солідарної системи) 97,2512%. Таким чином, на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності частина ЄСВ за військовослужбовців не перераховується. Тобто до страхового стажу для оплати листків непрацездатності час проходження військової служби не зараховується. Отже, висновок скаржника про порушення використання позивачем страхових коштів Фонду у сумі 603,15 грн., у тому числі по працівниках: ОСОБА_2 79,40 грн., ОСОБА_9 76,10 грн., ОСОБА_8 198,90 грн., ОСОБА_10 248,75 грн., є правомірним. Щодо правомірності включення позивачем до страхового стажу ОСОБА_11 періоду її роботи з 2011 по 2012 роки за цивільно-правовим договором колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII були внесені зміни до ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якою врегульовано питання обчислення страхового стажу. Зокрема, внаслідок вказаних змін ч. 4 ст. 21 передбачає, що до страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а також періоди, починаючи з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Тобто, період роботи особи за цивільно-правовим договором підлягає включенню до її страхового стажу лише з 1 січня 2016 року, протягом яких особа не підлягала страхуванню за цим Законом, але нею або роботодавцем за неї сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Судом першої інстанції встановлено, що період нарахування страхових внесків ОСОБА_11 , в тому числі за 2011-2012 роки підтверджено даними довідки «Дані про трудовий та страховий стаж», копія якої міститься в матеріалах справи. Проте, судом першої інстанції не враховано, що згідно редакції ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» до внесення до неї змін згідно із Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII, підстави для включення до страхового стажу ОСОБА_11 періодів роботи за цивільно-правовим договором протягом 2011, 2012 відсутні, навіть за умови сплати нею страхових внесків. З огляду на це, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника щодо протиправності включення позивачем до страхового стажу ОСОБА_11 періоду її роботи з 2011 по 2012 роки за цивільно-правовим договором та порушенням порядку використання страхових коштів Фонду на загальну суму 708,67 грн. Водночас, враховуючи норми ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якими передбачено, що період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску, колегія суддів не погоджується з позицією скаржника щодо не включення до страхового стажу працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 періоду перебування їх у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, твердження скаржника про порушення використання позивачем страхових коштів Фонду у сумі 8 265,96 грн., у тому числі по працівниках: ОСОБА_7 1 250,35 грн., ОСОБА_6 168,36 грн., ОСОБА_4 6 251,01 грн., ОСОБА_12 596,24 грн., є протиправним. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на лист Мінсоцполітики від 27.04.2018 № 613/0/51-18/218 та роз`яснення Фонду соціального страхування України від 15.11.2018, оскільки вказане питання врегульовано прямою нормою закону, що передбачає включення до страхового стажу періоду перебування особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, незалежно від способу обчислення такого стажу. Отже, у цій частині рішення суду першої інстанції є правомірним та скасуванню не підлягає. Інші доводи скаржника, зокрема щодо порушення судом норм процесуального права, що не призвели до неправильного вирішення справи, не мають правового значення та не потребують оцінки суду. Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 160/15107/20 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з втратою працездатності № 389/02 в частині нарахованої суми 1 967 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят сім) грн. 73 коп. (в т.ч. неправомірно використані кошти - 1 311 (одна тисяча триста одинадцять) грн. 82 коп., штрафна санкція 655 (шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 91 коп.) та у задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов суддя В.Є. Чередниченко