Постанова 4851 № 591/2357/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 р. Справа № 591/2357/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Любчич Л.В. суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11.05.2021 (суддя Ніколаєнко О.О., повний текст складено 11.05.21) по справі № 591/2357/21 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби України ( далі відповідач, Слобожанська митниця), у якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати постанову по справі про порушення митних правил №0048/80700/21 від 04.03.2021, якою його визнано винним у вчиненні порушень митних правил за ознаками ст. 485 Митного кодексу України (далі - МК України) і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 8 332,23 грн. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Скасовано постанову від 04 березня 2021 року в справі про порушення митних правил № 0049/80700/21, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 485 МК України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 332,23 грн. Закрито справу про адміністративне правопорушення за ст. 485 МК України відносно ОСОБА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн. Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в які, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11.05.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що склад правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Апелянт наголошує, що ст. 458 МК України вказує, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. 10.06.2021 ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні справу №591/2357/21 за апеляційною скаргою Слобожанської митниці. Згідно ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів , на які позивач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорено сторонами. 25.01.2021 посадовою особою Слобожанської митниці складено протокол про порушення митних правил №0049/80700/21, відповідно до якого ОСОБА_1 було заявлено у митній декларації неправдиві відомості про товар (опис товару), на підставі чого заявлено недостовірний код товару згідно УКТЗЕД з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру у сумі 2777,41 грн. Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого ст. 485 МК України. Призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення на 04 березня 2021 року о 15:00 год. 04.03.2021 складено постанову у справі про порушення митних правил №0049/80700/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України. Накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300% несплаченої суми митних платежів, що складає суму 8332,23 грн. Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент митного оформлення товару в діях позивача був відсутній прямий умисел для ухилення від сплати митних платежів та надання недостовірних відомостей щодо товару. Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), МК України. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 466 МК України адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Додержання митними органами вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України. Згідно із частиною 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Положення статті 489 МК України визначають обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил. За вимогами цієї статті посадова особа посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 510 МК України посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації. За змістом статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Суть виявленого порушення митних правил, що слугувала підставою для притягнення позивача до відповідальності згідно спірної постанови за статтею 485 МК України, полягає у зазначенні в митній декларації ІМ40АА №UA807290/2020/030360 неправдивих відомостей про товар (опис товару), на підставі чого заявлено недостовірний код товару згідно УКТ ЗЕД з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Частиною 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. За правилами частини 7 статті 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів. Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), що є товарною номенклатурою Митного тарифу України. Згідно із частиною 4 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Стаття 485 МК України, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності, передбачає, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Отже згідно диспозиції даної норми порушення митних правил має місце у разі зазначення декларантом: неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту); неправдивих відомостей щодо ваги або кількості товару, країни походження, відправника та/або одержувача товару; неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Відповідно до частин 1 - 6 статті 69 МК України, якою встановлений порядок класифікації товарів, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються митними органами виключно у разі, якщо прийняте митним органом рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Отже, наведені положення МК України передбачають, що контрольну функцію стосовно правильності визначення декларантом коду товару за УКТ ЗЕД здійснює митний орган і законодавцем відповідальність для заявника (декларанта) встановлена не за неправильне визначення декларантом певного коду товару за УКТ ЗЕД (у разі чого митниця самостійно приймає рішення про визначення коду товару), а за заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, тобто недостовірних даних (інформації) стосовно товару, які враховуються при його класифікації до тієї чи іншої позиції за УКТ ЗЕД. Під час судового розгляду встановлено, що декларантом ТОВ «Текстильхол» ОСОБА_1 подана митна декларація UA 807290/2020/030360, у якій зазначено 5 позицій товарів, які підлягають декларуванню. У графі 31 товару №4 вказано опис товару: «мотузки з синтетичних волокон, плетені, шнур» виробник не відомий, торгівельна марка відсутня, країна походження: CN. Код товару за УКТЗЕД зазначено - 560750110, ставка ввізного мита 2%. У ході митного контролю з метою встановлення характеристик, визначальних класифікацій товарів згідно з УКТ ЗЕД відібрано проби та зразки товару. 06.01.2021 Харківським управлінням експертиз та досліджень спеціалізованої лабораторії експертизи та досліджень ДМС України складено висновок №14200003500-0002 відносно проби товару, заявленого у поданій позивачем декларації за позицією №4. На підставі вказаного висновку Слобожанською митницею прийнято рішення про визначення коду товару від 15.01.2021 №KT-UA8070000-2002-2021, яким визначено опис товару, зазначеного у графі 31 ВМД № UA 807290/2020/030360 - «Мотузка. Являє собою кручений виріб з текстильних матеріалів у вигляді шнура (93,0+-0,5мас%) до якого нитками пришита тканина з комплексних ниток (7,0+-0,5мас%). Шнур складається з трьох сплетених (скручених по спіралі) ниток, кожна з яких виготовлена шляхом обплетення комплексних ниток золотистого кольору з поліефіру (масова частка у шнурі 26,0+-0,5мас%), навколо осердя з жмута ниток (масова частка у шнурі 74,0+-0,5мас%). Нитки, які скомпоновані з осердя, переважно з однієї чи декількох текстильних ниток. Навколо яких інша нитка чи нитки обвиваються спірально нитки позументні. «Осердя з жмута ниток» виготовлено з штапельних синтетичних поліефірних волокон 53,3+-0,4 мас%, штапельних синтетичних поліакрилонітрильних (акрилових) волокон 1,5+-0,1мас% штапельних штучних волокон віскози 7,9+-0,5мас% та волокон бавовни 37,3+-0,2 мас%. Просочення, дублювання та покриття пластмасами виробу, що спостерігається неозброєним оком, не виявлено. Торгівельна марка відсутня. Країна виробництва: CN». Визначено новий код товару 5808900000. Відповідно до розрахунку платежів ставка ввізного мита за вказаним кодом УКТ ЗЕД склала 5,3%. Судом першої інстанції встановлено та не заперечувалося сторонами, що декларант до митного оформлення імпортованого товару надав митному органу належні товаросупровідні документи, необхідні як для ідентифікації самого товару, так і для підтвердження заявленої митної вартості, утому числі контракт №АТТ20 та інвойс №100000861. Задекларовані позивачем відомості щодо ввезеного товару узгоджувалися з відомостями про цей товар, які зазначено у товаросупровідних документах. Колегія суддів звертає увагу на те, що ані в протоколі про порушення митних правил від 25.01.2021 №0049/80700/21, ані в постанові у справі про порушення митних правил №0049/807000/21 від 04.03.2021 митним органом не зазначено про встановлення недостовірності або невідповідності даних, наданих декларантом, їх невідповідності первинним документам або надання позивачем неповного переліку документів. За встановлених в цій справі обставин колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили саме про умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про товар) сам факт неправильного визначення коду згідно з УКТ ЗЕД (який декларант вказав на основі наявних в нього товаросупровідних документів, не маючи можливості при декларуванні перевірити достовірність цих відомостей з фактично поставленим товаром), не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил відповідно до статті 485 МК України. Вищевикладене узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 18 червня 2020 року у справі №638/10546/16-а. Посилання апелянта на практику Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №359/1615/16-а колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду. Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 травня 2021 року по справі № 591/2357/21 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова Постанова складена в повному обсязі 30.06.21.