Постанова 4851 № 621/3198/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 р. Справа № 621/3198/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ральченка І.М. суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є. за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01.04.2021, суддя Бібік О.В., повний текст складено 02.04.2021, по справі № 621/3198/20 за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника начальника Слобожанської митниці Державної митної служби Остапчука Валерія Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення Слобожанської митниці Держмитслужби № 0922/80700/20 від 17.11.2020. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 01.04.2021 позовні вимоги задоволено. Постанову у справі про порушення митних правил № 0922/80700/20 від 17.11.2020 про порушення ОСОБА_1 митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 630 076,2 грн - скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - відповідач), не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, що спірна постанова ґрунтується на фактах, підтверджених матеріалами справи про порушення митних правил, якими встановлено наявність у діях позивача порушення вимог ст. 485 МК України. Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу. 11.05.2021 від Слобожанської митниці Держмитслужби надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням основного працівника у відпустці, а інших працівників - в судових засіданнях, раніше призначених на вказану дату. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду, зазначених в клопотанні про відкладення розгляду справи, відповідачем не надано, тому враховуючи можливість розгляду справи без надання пояснень представником відповідача, з метою дотримання строку розгляду справи, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, докази по справі, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 29.10.2020 Слобожанською митницею Держмитслужби складено протокол про порушення митних правил № 0922/80700/20 відносно ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що в його діях вбачається порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України (а.с. 21-22). 17.11.2020 відповідачем винесено постанову в справі про порушенням митних правил № 0922/80700/20, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України - протиправні дії, спрямовані на використання транспортного засобу марки Opel Frontera, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 630 076,2 грн (23-24). В постанові зазначено, що 26.05.2020 згідно вимог ст.ст. 491, 558 Митного кодексу України до Слобожанської митниці Держмитслужби з Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення про протиправне використання гр. України ОСОБА_1 транспортного засобу «OPEL FRONTERA» держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 . Так, 24.05.2020, під час виконання службових обов`язків співробітниками Чугуївського відділу поліції ГУНП в Харківській області за адресою: м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 1, був зупинений автомобіль «OPEL FRONTERA» держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням гр-на України ОСОБА_1 , який як підставу для використання зазначеного автомобіля, надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в Литві НОМЕР_3 . . Під час перевірки вказаного транспортного засобу було встановлено, що згідно даних ЄАІС Держмитслужби та АСМО «Інспектор» автомобіль марки «OPEL FRONTERA» держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 (країна реєстрації - Литва), був ввезений на мигну територію України 08.11.2017 громадянином ОСОБА_2 , через пункт пропуску "Виступовичі -Нова Рудня " Житомирської митниці ДФС в митному режимі «транзит» з наданням пільги під час ввезення його на митну територію України. Під час зупинки зазначеного транспортного засобу громадянин ОСОБА_2 був відсутній. 29.10.2020 відносно громадянина України ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил № 0922/80700/20 за статтею 485 Митного Кодексу України. Під час складання протоколу ОСОБА_1 надав пояснення, в якому повідомив, що вказаний автомобіль він отримав від малознайомого чоловіка для розміщення його на стоянці. По дорозі його зупинили співробітники поліції та склали протокол. Через добу після складання протоколу він отримав автомобіль із шграфмайдаичика в м. Чугуїв та повернув своєму знайомому. Ніякого відношення до вказаного автомобіля він не має. Однак до свідчень ОСОБА_1 слід ставитись критично, оскільки після складання протоколу, із штрафмайданчика, через добу, саме він отримав вилучений автомобіль, а не його знайомий, крім того відповідно до листа публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" від 04.11.2020 №08-03-11/10775 гр. ОСОБА_1 був оформлений страховий поліс №АР 8754108 на вищевказаний транспортний засіб. На дату розгляду справи факту вивезення або оформлення в митному відношенні автомобіля «OPEL FRONTERA», держаний реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов: НОМЕР_2 , не встановлено. Не погодившись з постановою відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 485 Митного кодексу України. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції, зазначає наступне. Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно ч. 1 ст. 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. В свою чергу, згідно зі статтею 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Згідно до п. 3 ч. 1 ст. 292 МК України митні платежі не сплачуються, зокрема при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму. Відповідно до ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 276 МК України платниками мита є, зокрема особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу). Частиною 1 ст. 485 МК України визначено, що, зокрема, використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Враховуючи вищевикладене та ті обставини, що спірний автомобіль був ввезений ОСОБА_2 на митну територію України в режимі "транзит" з наданням пільги під час ввезення його на митну територію України, та ОСОБА_1 користувався ним, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбачене ст. 485 МК України. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що розмір стягнення, який повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів. За змістом п.1 ч.1 ст.50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів. Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. За нормами ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про митну вартість товару (спірного транспортного засобу), який ввозився. Разом з тим, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою від 26.10.2020 № 7.14-15/172, згідно якої сума митних платежів, яка підлягає сплаті при ввезенні на митну територію України автомобіля Opel Frontera, державний реєстраційний номер - НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_2 , становить 210 025,40 грн, загальну вартість транспортного засобу визначено у гривнях - 34 022,82 грн. Таким чином, митну вартість товару було визначено не на підставі основного методу, тобто за ціною договору, а шляхом застосування другорядних методів. Враховуючи орієнтовну ціну транспортного засобу у розмірі 34 022,82 грн та визначений на цій підставі розмір митних платежів - 210 025,40 грн, митним органом винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 630 076,2 грн. Проте відповідачем не зазначено обґрунтованих доводів для підтвердження дотримання митним органом вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, та приписів МК України при визначенні митної вартості товару та обрахування розміру штрафу. Також відповідачем не надано доказів звернення до експертів автотоварознавців, відмови позивача надати транспортний засіб для проведення експертизи. Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що відомості зазначені у службовій записці та розрахунку є інформативними та орієнтовними, і не можуть бути повністю достовірними. В той же час, митним органом не було проведено консультацій з позивачем та не запропоновано здійснити обмін наявною інформацію. Жодних доказів наявності підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості транспортного засобу матеріали справи не містять. Отже, оскільки службова записка по даній справі має інформативний характер і визначена в ній сума не є точною, а орієнтовною, на її підставі не може бути визначено митну вартість транспортного засобу, що має суттєве значення для правильного вирішення справи, оскільки санкція ст. 485 МК України передбачає стягнення у розмірі 300% саме несплаченої суми митних платежів. При цьому, жодних доказів в підтвердження обґрунтованості визначеного відповідачем розміру несплачених позивачем митних платежів та спростування доводів позивача відповідачем, в порушення вимог ст. 77 КАС України, не надано. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №725/1583/17. Колегія суддів зазначає, що митним органом встановлено порушення позивачем митних правил, в той же час, у постанові про адміністративне стягнення за порушення митних правил, визначено розмір штрафу без дотримання встановлено законодавством порядку. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що дії митного органу під час притягнення позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами, у зв`язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - задовольнити частково Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01.04.2021 по справі № 621/3198/20 змінити в частині підстав та мотивів прийнятого рішення. В іншій частині рішення Зміївського районного суду Харківської області від 01.04.21 по справі № 621/3198/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов