Постанова 4850 № 360/2668/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року справа №360/2668/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів: Міронової Г.М., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Свирид Тараса Степановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 360/2668/21 (головуючий І інстанції К.Є. Петросян) за позовом ОСОБА_1 до Марківської селищної територіальної виборчої комісії Старобільського району Луганської області, треті особи - Регіональна організація політичної партії "Опозиційний Блок" в Луганській області, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: В травні 2021 року ОСОБА_3 (далі-представник позивача), який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Марківської селищної територіальної виборчої комісії Старобільського району Луганської області (далі-відповідач), в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову Марківської селищної територіальної виборчої комісії Старобільського району Луганської області № 15 Про дострокове припинення повноважень депутата Марківської селищної ради Старобільського району Луганської області Меженської І.І., висунутої Регіональною організацією політичної партії «ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК» в Луганській області та обраної депутатом на перших виборах депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року»; - визнати протиправною та скасувати постанову Марківської селищної територіальної виборчої комісії Старобільського району Луганської області № 16 від 10 травня 2021 року Про визнання обраним депутатом Марківської селищної ради Старобільського району Луганської області, після дострокового припинення повноважень депутата ОСОБА_1 в єдиному виборчому списку Регіональної організації політичної партії «ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК» в Луганській області за черговістю, встановленою з урахуванням результатів голосування виборців- ОСОБА_2 »; - зобов`язати Марківську селищну територіальну виборчу комісію Старобільського району Луганської області утриматися від прийняття рішення про дострокове припинення повноважень позивача як депутата Марківської селищної ради Старобільського району Луганської області у зв`язку із відкликанням депутата місцевої ради за народною ініціативою. Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Марківської селищної територіальної виборчої комісії Старобільського району Луганської області № 15 «Про дострокове припинення повноважень депутата Марківської селищної ради Старобільського району Луганської області ОСОБА_1 , висунутої Регіональною організацією політичної партії «ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК» в Луганській області та обраної депутатом на перших виборах депутатів сільських, селищних, міських рад територіальних громад відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2020 року» та постанови Марківської селищної територіальної виборчої комісії Старобільського району Луганської області № 16 від 10 травня 2021 року Про визнання обраним депутатом Марківської селищної ради Старобільського району Луганської області, після дострокового припинення повноважень депутата ОСОБА_1 в єдиному виборчому списку Регіональної організації політичної партії «ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК» в Луганській області за черговістю, встановленою з урахуванням результатів голосування виборців- ОСОБА_2 ». В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача, зокрема, зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав, оскільки може призвести до реєстрації депутатом іншої особи замість позивача, та неможливістю в подальшому виконання рішення суду та поновлення на посаді депутата, оскільки відповідні норми відсутні у Виборчому кодексі. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Представник позивач не погодився з вказаною ухвалою суду першої інстанції, та подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права права, просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав, оскільки може призвести до реєстрації депутатом іншої особи замість позивача, та неможливістю в подальшому виконання рішення суду та поновлення на посаді депутата, оскільки відповідні норми відсутні у Виборчому кодексі. Посилається на постанову ЦВК від 9 березня 2021 року № 110 «Про окремі питання діяльності Павлоградської районної територіальної виборчої комісії Дніпропетровської області» в якій зокрема зазначено, що на сьогодні законодавством України не передбачено ефективного механізму поновлення порушених виборчих прав у разі визнання такими, що не відповідають вимогам законодавства про вибори, порушують права та законні інтереси суб`єктів виборчого процесу, рішень територіальної виборчої комісії щодо результатів виборів та скасування їх Центральною виборчою комісією під час виконання контрольних вункцій за діяльністю територіальних виборчих комісій або судом. Також зазначив, що незрозумілим є позиція суду щодо надання належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача, оскільки позивачем надано постанови відповідача, в якій зазначено про дострокове припинення повноважень депутата та визнання обраним депутатом наступного за черговістю. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Суд, заслухав суддю доповідача, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Положеннями частини першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб. При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі №826/16269/17 зазначив наступне: «…В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам». Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що станом на час розгляду вказаної заяви про забезпечення позову, позивач не надав доказів очевидної протиправності дій суб`єкта владних повноважень та не доводить, що невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову. Колегія суддів вважає, що у межах розгляду заяви про забезпечення позову, судом не може даватись оцінка доводам заявника про очевидну протиправність рішення відповідача, адже встановлення ознак протиправності рішення, у даному випадку, без розгляду справи по суті, є неприпустимим, оскільки саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи. Окрім того, на переконання суду, очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень - це прийняття ним таких рішень, які не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері. Суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб, а тому судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 360/2668/21 залишити без задоволення. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі № 360/2668/21 залишити без змін. Повний текст постанови складений та підписаний 29 червня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач: Т.Г. Гаврищук Судді: Г.М. Міронова І.В. Сіваченко