Постанова 4803 № 192/2053/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2914/21 Справа № 192/2053/19 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року, - В С Т А Н О В И В: 31 жовтня 2019 року АТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між АТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем було підписано Заяву про приєднання №1363565 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Шляхом підписання вказаної заяви позивач приєднався до Договору в редакції, яка на день підписання цієї заяви була розміщення на офіційній інтернет-сторінці www.oschadbank.ua та уклав з банком Договір, складовою частиною якого є умови Договору банківського рахунку, Кредитного договору (п.п. 3.1 п. 3 «Умова про приєднання до Договору Заяви про приєднання). У свою чергу, відповідно до умов договору, банк відкрив на ім`я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) за дебетово-кредитною схемою (п.п. 3.2 п.3 «Умов про приєднання до Договору» Заяви приєднання). Відповідно до п.п.6.1 п. 6 «Умови кредитування» Заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії, підписанням цієї заяви на встановлення відновлювальної кредитної лінії, відповідач ініціював одержання та погодився з умовами користування кредитом, відповідно до умов договору, та підтвердив укладання між ним та банком кредитного договору. У відповідності до умов договору банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі та видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 02 вересня 2019 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 24066 грн. 09 коп.,з яких 13401 грн. 83 коп. заборгованість за основним боргом (кредитом); 6462 грн. 79 коп. проценти за користування кредитом; 57 грн. 50 коп. комісія; 2344 грн. 11 коп. пеня за несвоєчасне погашення боргу (кредиту); 1475 грн. 08 коп. пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом; 199 грн. 32 коп. 3 відсотки річних за несвоєчасне погашення основного боргу (кредиту); 125 грн. 46 коп. 3 відсотки річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, 00 грн. 04 коп. - втрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом, від сплати яких відповідач ухиляється, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в примусовому порядку (а.с.1-4). Заочним рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року позов АТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України», за кредитним договором №1363565 від 12 лютого 2018 року станом на 02 вересня 2019 року: заборгованість за основним боргом (кредитом) в розмірі 13401 грн. 83 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» 1921 грн. витрат по сплаті судового збору. В задоволені іншої частини позову АТ «Державний ощадний банк України» - відмовлено (а.с.53-55). Не погодившись із рішенням суду, АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до суду з апеляційною скаргою, просило скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.66-69). Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Матеріалами справи встановлено, що 14 лютого 2018 року між АТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем був шляхом підписання Заяви про приєднання №1363565 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (а.с. 8-12) укладений Договір, складовою частиною якого є умови Договору банківського рахунку, Кредитного договору. На підставі заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту) (далі Заява). відповідач виявив бажання про отримання наступних максимальних параметрів кредитування: бажаний розмір кредиту 13500 грн., максимальний розмір кредиту 50000 грн. строк кредитування 60 місяців (п. 6.3), процентна ставка за кредитом фіксована 38% (п. 6.6) (а.с. 12). Згідно п. 6.7 Заяви клієнт щомісячно здійснює часткове повернення в розмірі мінімального платежу, розмір якого встановлений договором. Відповідно до п. 6.9 заяви, датою укладення Кредитного договору є дата підписання цієї Заяви, уповноваженим працівником банку, датою надання кредиту (частини кредиту), є дата використання позичальником кредитного ліміту (кредитних коштів), але не раніше дати першого зарахування заробітної плати ( умови застосовуються до зарплатних карток). Про встановлення кредиту позичальник повідомляється шляхом направлення смс повідомлення. Датою встановлення кредиту є дата направлення позичальнику смс повідомлення. Згідно п. 6.10 заяви всі інші умови кредитного договору в тому числі порядок його зміни, містяться в договорі. Позичальник усвідомлює і погоджується, що дана заява, яка є складовою частиною заяви про приєднання, договір, розміщений у вільному доступі на інтернет сторінці www.oschadbank.ua, та інші документи, які є їх невід`ємними частинами, разом є кредитним договором. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що підлягає стягненню документально підтверджена сума отриманих коштів в межах заявлених вимог, в розмірі 13401 грн. 83 коп., яка зазначена в заяві на встановлення відновлювальної кредитної лінії (Кредиту) як бажаний розмір кредиту, щодо стягнення інших сум, то позивачем, в порушення положень ст. 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів, на підтвердження вказаних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення інших сум задоволенню не підлягають. Рішення суду оскаржується лише в частині незадоволених позовних вимог, тому в іншій частині рішення суду не переглядається. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, а також сплата неустойки. Відповідно до ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення зміну, або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією із різновидностей зобов`язання є кредитний договір, який укладається між сторонами відповідно до вимог ст. 1046-1050, 1054-10561 ЦК України та відповідно до ст. 629 цього Кодексу є обов`язковим до виконання сторонами. Згідно ч. 1 ст. 1054 та ч. 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, при цьому кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Державний ощадний банк України»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Крім того, у заяві, підписаній сторонами, відсутні умови щодо нарахування комісій, умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, комісію, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 02 вересня 2019 року, посилався Договір розміщений на сайті: https:// www.oschadbank.ua як невід`ємні частини спірного договору, але позивачем вказаний договір до позову не доданий. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що договір саме в цій редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії та щодо сплати неустойки (пені) та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, розміщений на сайті позивача договір належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи. Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Договір, що розміщений на офіційному сайті позивача (www.oschadbank.ua) міг неодноразово змінюватися самим позивачем в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14 лютого 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (31 жовтня 2019 року). Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Вказаний позивачем Договір, з огляду на його мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві приєднання, та в заяві на встановлення відновлюваної кредитної лінії (кредиту) позичальника, які безпосередньо підписані останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. За таких обставин та без наданих підтверджень про обговорення сторонами суми кредиту (тіла кредиту), доказів отримання такої суми, що конкретні запропонований відповідачу Договір, відсутність у заяві-приєднання домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії пені за несвоєчасне погашення кредиту, зазначений банком Договір не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Дані висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною в постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17. Вимоги банку щодо стягнення з відповідача заборгованість за процентами, комісії за розрахунково - касове обслуговування рахунку, пеня, відповідно до умов Договору не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у заяві від 12.02.2018 року, оскільки, як вже зазначалося, витяг з Договору Комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який викладений на банківському сайті, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. Оскільки відсутні докази на підтвердження того, що процентна ставка за кредитом узгоджена сторонами, відповідно до задоволення не підлягають також вимоги в частині стягнення 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом та витрат від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом. За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині оскарження. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. При вирішенні справи, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині має бути залишено без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - залишити без задоволення. Заочне рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2020 року в оскарженій частині - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: