Постанова 4803 № 210/6674/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3733/21 Справа № 210/6674/20 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач-Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг», розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року, ухваленого суддею Чайкіною О.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 21 січня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 (надалі - Позивач) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - Відповідач) про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позову зазначив, що він працював на підприємстві Відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» машиністом коксових машин. Під час виконання Позивачем своїх трудових обов`язків 20 травня 2020 року о 20 год. 15 хв., при установці гумової підкладки, кисть лівої руки ОСОБА_1 була короткочасно затиснута між рухомими частинами фрикційної накладки на сталевому профілі трамбувального молотка 2 та обертовими частинами ексцентрика приводу підйомного механізму трамбувального молотка 2 ТЗВМ

8. ОСОБА_1 сам зупинив роботу трамбувального механізму за допомогою пульта ручного управління розташованого на майданчику для обслуговування механізму та по рації попрохав змінного майстра основної виробничої дільниці коксового цеху №1 про допомогу. Після надання першої допомоги ОСОБА_1 був направлений до КП «Криворізька міська лікарня № 2» КМР». У зв`язку із отриманою травмою було встановлено діагноз: Травматичне розтрощення лівої кисті, травматичний шок 1 ст. 20.05.2020р. була проведена операція ампутація лівої кисті на рівні променево-зап`ясткового суглобу. Травма відноситься до категорії "тяжка". По факту нещасного випадку було створено комісію з розслідування нещасного випадку. За результатами розслідування комісією було складено Акт розслідування нещасного випадку пов`язаного з виробництвом за формою Н-1 №19 від 20 травня 2020р. Після тривалого лікування, за первинним висновком МСЕК від 16.09.2020р. ОСОБА_1 було встановлено 50 % втрати працездатності безстроково та третя група інвалідності. З обґрунтування позовних вимог вбачається, що від моменту отримання травми та по теперішній час немає жодного дня, щоб отримана травма не давала про себе знати. Частина кісті, що вціліла постійно болить та опухає. В результаті отриманих травм Позивачу доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, побуту та відпочинку. Він потребує періодичного лікування в стаціонарі, де після травми перебуває на диспансерному обліку. Здоров`я з часом лише погіршується. Лікарі зазначають на проведенні повторних операцій. Просив суд стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди за отримане на виробництві відповідача трудове каліцтво 150 000 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задоволені повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень). Відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», будучи незгодним з ухваленим судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, ставить питання при його зміну в частині зменшення розміру моральної шкоди до 80 000 грн. При цьому, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги при визначенні розміру моральної шкоди вину самого позивача у настанні нещасного випадку, окрім того на думку відповідача позивачем не надану суду доказів, які б підтверджували факт спричинення позивачу моральної шкоди. Відповідач наголошує на тому, що визначений судом до відшкодування розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості та критеріям ст.23 ЦК України, є надто завищеним. Також на думку скаржника судом надано більшу перевагу доказам Позивача, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо покладення на Відповідача обов`язку з відшкодування моральної шкоди, та як наслідок винесення незаконного рішення. Відзив на апеляційну скаргу відповідача не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , перебуваючи в трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», на посаді машиніста коксових машин, 20 травня 2020 року близько о 20 год. 15 хв., при установці гумової підкладки, кисть лівої руки ОСОБА_1 була короткочасно затиснута між рухомими частинами фрикційної накладки на сталевому профілі трамбувального молотка 2 та обертовими частинами ексцентрика приводу підйомного механізму трамбувального молотка 2 ТЗВМ

8. У зв`язку із отриманою травмою було встановлено діагноз: Травматичне розтрощення лівої кисті, травматичний шок 1 ст. Даний факт підтверджується актом №194 Форми Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку (далі-акт Форми Н-1/П), випискою із медичної картки стаціонарного хворого У-5192 та трудовою книжною на ім`я Позивача (а.с. 5-21, 25, 29-31). З Акту №19 Форми Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку встановлено, що 20 травня 20020 року, виконуючи свої трудові обов`язки, ОСОБА_1 згідно наряду (зміна з 15-00 до 22-00 год) виконував роботи з видачі коксу з коксових печей коксової батареї №

6. Робота по видачі коксу з коксових печей виконувалась за допомогою ТЗВМ №

8. О 20 год. 05 хв. в трамбувальному відділенні ТЗВМ 8 зникло освітлення, про що ОСОБА_1 по рації доповів черговому електромонтеру. О 20 год. 06 хв. ОСОБА_1 приступив до виконання роботи по трамбуванню вугільного бруса та підготовки ТЗВМ 8 до видачі коксу. О 20 год. 10 хв. ОСОБА_1 побачив, що на пульту управління ТЗВМ 8 загорівся сигнал про несправність в роботі трамбувального молотка №

2. Усунути несправність в роботу трамбувального молотка № 2 з пульта управління ТЗВМ 8 ОСОБА_1 не зміг. Переключивши режим трамбування вугільного бруса в налагоджувальний (ручний) режим на пульту управління ТЗВМ 8, ОСОБА_1 перейшов з кабіни поста управління ТЗВМ 8 в трамбувальне відділення ТЗВМ, де на той момент було відсутнє освітлення. При огляді трамбувального механізму за допомогою ручного ліхтаря, ОСОБА_1 виявив причину несправності в роботі трамбувального молотка 2, спробував усунути несправність за допомогою пульта ручного правління, розташованого на майданчику для обслуговування трамбувального механізму, але несправність усунути не вийшло. ОСОБА_1 вирішив самостійно підкласти під рухомі частини між фрикційною накладкою на сталевому профілі трамбувального молотка 2 та обертовими частинами ексцентрику (кулачкова шайба) приводу підйомного механізму трамбувального молотка 2 гумову підкладку для можливості зчеплення між цими механізмами. О 20 год. 15 хв., при установці гумової підкладки, кисть лівої руки ОСОБА_1 була короткочасно затиснута між рухомими частинами фрикційної накладки на сталевому профілі трамбувального молотка 2 та та обертовими частинами ексцентрика приводу підйомного механізму трамбувального молотка 2 ТЗВМ

8. ОСОБА_1 сам зупинив роботу трамбувального механізму за допомогою пульта ручного управління розташованого на майданчику для обслуговування механізму та по рації попрохав змінного майстра основної виробничої дільниці коксового цеху № 1 про допомогу (а.с.15). З Акту №19 Форми Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, судом встановлені дві причини нещасного випадку, а саме: основна причина організаційна порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин, механізмів тощо, невиконання вимог п.6, р.6 Правил охорони праці в металургійній промисловості, а також супутня: організаційна невиконання вимог інструкції з охорони праці, порушено вимоги п. 2.3, п. 3.26, п. 3.52 інстуркції з охорони праці для машиніста коксових машин коксового цеху № 1 коксохімічного виробництва (а.с.18). Крім того, причиною виникнення нещасного випадку комісією з розслідування встановлено невідповідність механізмів та устаткування ТЗВМ 8 вимогам нормативних актів з охорони праці, зокрема, було відсутнє огородження рухомих частин ексцентрика та трамбувального молотка № 2 ТЗВМ 8. (а.с.11) Таким чином, нещасний випадок стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників Відповідача та обумовлений неналежним виконанням Відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. Позивачу 20.05.2020р. проведена операція ампутація лівої кисті на рівні променево-зап`ясткового суглобу. Травма відноситься до категорії "тяжка". За первинним висновком МСЕК від 16.09.2020р. ОСОБА_1 встановлено 50 % втрати працездатності безстроково та третя група інвалідності (а.с.22-23). Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходив з того, що нещасний випадок із Позивачем стався під час виконання трудових обов`язків в результаті взаємодії з джерелом підвищеної небезпеки, яке належить Відповідачу, тому відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди завданої позивачу, незалежно від того, чи є вина потерпілої особи. Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, і не може погодитись із доводами відповідача щодо завищеного розміру відшкодування моральної шкоди, стягнутої в Відповідача на користь позивача, з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно з частин 3-4 статті 153 КЗпП України умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України "Про охорону праці", роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів,а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України). Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України). Оскільки закон покладає обов`язок створення безпечних і нешкідливих умов праці, власник або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерплому внаслідок фізичного чи психічного впливу небезпечних умов праці. Власник звільняється від відшкодування шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його вини. Відповідно до статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнським об`єднанням профспілок. Згідно статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Так, Актом №19 Н-1/П розслідування хронічного професійного захворювання від 20 травня 2020 року встановлено та підтверджено, що факт настання нещасного випадку відбувся при виконанні ОСОБА_1 трудових обов`язків на підприємстві відповідача. При цьому, чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, наявність фізичного болю, що викликають складність при звичайних життєвих умовах підтверджуються зібраними матеріалами справи (а.с. 24-28). Виходячи з норм частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами 1 та 5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, в даному випадку відповідач несе прямий обов`язок по виплаті позивачу відшкодування з приводу спричинення моральної шкоди. Рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 року у справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування), моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Матеріалами справи підтверджено, що Позивач працював у відповідача, нещасний випадок стався при виконанні ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача. Актом №19 за формою Н-1/П дійсно дійсно встановлено, що Позивач ОСОБА_1 не перевірив справність усіх механізмів та агрегатів ТЗВМ машини та огороджень, та при порушенні режиму трамбування шахти не доповів змінному майстру, усував неполадки машини під час роботи механізму. Поряд із цим, встановлена вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - змінного майстра та старшого змінного майстра, які перед початком роботи не перевірили устаткування щодо безпеченої роботи на ньому, а також наявності та цілісності огороджень (а.с. 19). Цим же актом встановлено, що на момент настання нещасного випадку, механізми та устаткування ТЗВМ № 8 не відповідали вимогам нормативних актів з охорони праці - відсутнє огородження рухомих частин ексцентрика та трамбувального молотка № 2 ТЗВМ № 8 (а.с. 14, 17) Під джерелом підвищеної небезпеки розуміють діяльність, пов`язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для осіб, які цю діяльність здійснюють, та інших осіб (статті 1187 ЦК України). Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку Судом встановлено, що нещасний випадок із Позивачем стався під час виконання трудових обов`язків в результаті взаємодії з джерелом підвищеної небезпеки, яке належить Відповідачу, тому відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди завданої позивачу, незалежно від того, чи є вина потерпілої особи. Згідно частин 1-2 стаття 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_4 виконуючи свої обов"язки, намисно порушив правила охорони праці та вимоги інструкції з безпеки, а так само що ним допущено грубу необережність. Констатуючи цю обставину, суд враховує, що Відповідачем не забезпечено безпечне функціонування машин та устаткування, під час роботи яких стався нещасний випадок, що підтверджено Актом № 9 за результатами розслідування нещасного випадку. Акт, складений за фактом настання нещасного випадку підприємством Відповідача не оскаржувався. Відповідач не скористався обов`язком доведення відсутності своєї вини, та не надав до суду доказів, які б доводили відсутність вини підприємства. Доводи відповідача щодо вини самого позивача у настанні нещасного випадку, колегія суддів з наведених вище підстав відхиляє, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Матеріалами справи встановлено, що позивач постійно переживає як фізичні так і моральні страждання. Через травму порушені нормальні життєві зв`язки, він не може реалізувати своє бажання повноцінно працювати, матеріально забезпечувати себе, свою родину, відпочивати. Через ампутацію кисті він постійно відчуває себе неповноцінною людиною. Його постійно пригнічує увага оточуючого люду на руку і він вимушений постійно ховати покалічену руку до кишені. Тепер він відчуває складнощі, навіть, при вдяганні та шнуруванні взуття, не кажучи вже про тримання предметів рукою та про фізичну працю, взагалі. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв`язку із чим відхиляє доводи відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди, стягнутої судом з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь позивача ОСОБА_1 . Так, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, врахував ступінь втрати ним професійної працездатності 50% з встановленням третьої групи інвалідності безстроково, тривалість перенесених страждань; невідворотні зміни в житті, викликані ампутацією лівої кістки та, виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, визначив до стягнення компенсацію у сумі 150 000 грн., з розміром якої повністю погоджується і суд апеляційної інстанції. Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З огляду на вищезазначене суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню позивачеві моральної шкоди, інші доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Колегія суддів вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Оскільки судове рішення залишається без змін, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення складено 30 червня 2021 року. Головуючий: Судді: