Постанова 4807 № 333/5976/17

Дата документу 17.06.2021 Справа № 333/5976/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №333/5976/17 Головуючий у 1 інстанції: Наумова І.Й. Провадження № 22-ц/807/1870/21 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., при секретарі: Семенчук О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2021 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про роз`яснення рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», треті особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта-Банк», Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», Національний банк України, про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Омега Банк», треті особи: ПАТ «Дельта-Банк», ПАТ «Альфа-Банк», Національний банк України, про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2018 року відмовлено у задоволенні позову. 20 січня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про надання роз`яснень. В заяві зазначено, що під час ознайомлення представником позивача з матеріалами справи, ним були встановлені факти, що потребують роз`яснення, а саме: До матеріалів справи (т. 2, а.с 16 - 26) судом приєднано надані представником ПАТ «Альфа-Банк» копію Додатку №1 та копію Додатку №2 до кредитного договору від 17.01.2008 року № 0706/0108/45-001, що є невід`ємними частинами цього кредитного договору. Зазначені додатки з боку банку підписано директором Запорізького відділення №1 ВАТ « Сведбанк» Шек Т.В. Додатки № 1 та № 2 до вказаного кредитного договору з боку позичальника підписані позичальником ОСОБА_1 20.11.09 року, що підтверджується її особистим підписом. Окрім того, зазначав, що згідно з інформацією, яка надана НБУ - ОСОБА_3 призначений на посаду в.о. директора Запорізького відділення №1 ВАТ «Сведбанк» 23.07.2009 року, а звільнено з посади 16.03.2010 року. Тобто ОСОБА_3 станом на момент укладання вказаного кредитного договору 17.01.2008 року не мав повноважень на підписання вказаних додатків. Керуючись ст. 43 ЦПК України, на підставі ст. 271 ЦПК України, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 просила суд надати роз`яснення з наступних питань, а саме: - Чому судом визнано належними, допустимими докази, що надані представником ПАТ «АЛЬФА БАНК», а саме: Додаток № 1 та Додаток №2 до кредитного договору № 0706/0208/45-001, у разі якщо ці додатки підписані особою на те не уповноваженою; - Чи є не підписання сторонами на момент укладання кредитного договору невід`ємних додатків до кредитного договору підтвердження факту недодержання сторонами письмової форми кредитного договору. - Чи є укладеним кредитний договір у разі недодержання усіх істотних умов договору позики. ОСОБА_1 зверталася до суду з позовною заявою до ПАТ « ОМЕГА БАНК» визнання договору дарування удаваним. 20 січня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 також подана до суду заява про надання роз`яснень, в якій зазначено, що час ознайомлення представником ОСОБА_2 з матеріалами вищевказаної цивільної справи ним встановлені наступні факти, що потребують роз`яснення, а саме: 1) У протоколі судового засідання від 14.06.2018 року (а.с.34, т.2), що складений секретарем судового засідання Кунець В.В., зазначено, що у судовій залі №5 розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОМЕГА БАНК» про визнання договору дарування удаваним. 2) У протоколі судового засідання від 15.08.2018 року (а.с.54, т.2), що складений секретарем судового засідання Кунець В.В., зазначено ,що у судовій залі №5 розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ « ОМЕГА БАНК» про визнання договору дарування удаваним. 3) У протоколі судового засідання від 06.09.2018 року (а.с.69, т.2), що складений секретарем судового засідання Кунець В.В., зазначено ,що у судовій залі №5 розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ « ОМЕГА БАНК» про визнання договору дарування недійсним. Керуючись ст. 43 ЦПК України, на підставі ст. 271 ЦПК України, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 просила суд надати роз`яснення з наступних питань, а саме: - Коли ОСОБА_1 зверталася до суду з позовною заявою до ПАТ « ОМЕГА БАНК» про визнання договору дарування удаваним. - Коли ОСОБА_1 зверталася до суду з позовною заявою до ПАТ « ОМЕГА БАНК» про визнання договору дарування недійсним. - Що є предметом договору дарування за вказаними договорами дарування. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про роз`яснення рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2018 року по цивільній справі №333/5976/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОМЕГА БАНК», треті особи: ПАТ «ДЕЛЬТА-БАНК», ПАТ «АЛЬФА-БАНК», Національний банк України про захист права споживача, визнання кредитного договору недійсним. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для роз`яснення рішення, оскільки рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2018 року є зрозумілим, його резолютивна частина є чіткою і зрозумілою, і не потребує додаткового тлумачення. Також суд зазначив, що заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 фактично містить вимоги щодо повторної оцінки досліджених при ухваленні рішення доказів. Заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про надання роз`яснень від 20 січня 2021 року щодо протоколу судового засідання, залишена судом без задоволення оскільки ст. 271 ЦПК України не передбачено роз`яснення протоколів судового засідання. На вищевказану ухвалу, посилаючись на те, що вона прийнята судом з порушенням основних засад судочинства, викладених у ст. 129 Конституції України та ч. 3 ст. 2 ЦПК України, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2021 року, постановивши нове рішення, за яким повернути справи до суду першої інстанції для нового розгляду справи у відповідності до вимог процесуального законодавства. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 зазначає, що 17 січня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» в особі директора Запорізького відділення №1 АКБ « TAC - Комерцбанк» Рибки К.В., який діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С. та зареєстрованої в реєстрі під № 786, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0706/0108/45-001. Аналіз вказаного кредитного договору від 17 січня 2008 року свідчить, що на момент укладення ОСОБА_5 не мав належних повноважень на укладання цього кредитного договору, а саме довіреність від голови правління ВАТ «Сведбанк», а також банком не надано відповідну ліцензію НБУ на здійснення банківської діяльності ВАТ « Сведбанк». Окрім того, підпис ОСОБА_5 засвідчена печаткою вже неіснуючого відділення банку, а саме Запорізьке відділення № 1 АКБ « TAC - Комерцбанк». Крім того, додаткові угоди до кредитного договору № 0706/0108/45-001 від 17 січня 2008 року №1 - Бюлетень продукту «Кредит на купівлю житлової нерухомості на вторинному тинку» для мережі «ТАС - Банк»; №2 - розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту - підписано Директором Запорізького відділення №1 АТ « Сведбанк» (публічне) ОСОБА_3 . При цьому, за відомостями НБУ - лист НБУ за № 20-0007/57652 від 05 листопада 2019 року - ОСОБА_3 призначений на посаду в.о. директора Запорізького відділення №1 ВАТ «Сведбанк» 23 липня 2009 року, а тому ОСОБА_3 не мав права на підписання 17 січня 2008 року невід`ємних додатків №1 та №2. Окрім того, скаржниця зазначає, що підписала додаток №1 20.11.09. Отже, на момент укладання кредитного договору станом на 17 січня 2008 року сторони не узгодили усі істотні умови кредитного договору. Також в апеляційній скарзі зазначено, що документи, додані заявником в якості доказів, не мають юридичної сили, оскільки не завірені у відповідності до вимог Національного стандарту України «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003». Внесення до офіційних документів судового розгляду справи завідомо недостовірних відомостей та залишення цих фактів головуючим у справі без належного реагування, скаржниця вважає прямим порушенням ч. 2 ст. 214 ЦПК України: головуючий у відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Залишення без належного реагування фактів внесення секретарем судового засідання недостовірної інформації до протоколів судових засідань що є кримінальним злочином у відповідності до приписів ст.358 КК України, є дисциплінарним проступком головуючого судді. 21 квітня 2021 року від Національного банку України на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі їх представника (т. 3 а.с. 203-204). 17 травня 2021 року від АТ «Альфа-Банк» надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а фактично лише відображають незгоду Заявника з рішенням суду. Вважають, що ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2021 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про роз`яснення рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2018 року по цій справі прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права, із повним з`ясуванням обставин, на основі умов Кредитного договору та норм цивільного законодавства. Також, 17 травня 2021 року від АТ «Альфа-Банк» надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності їх представника (т. 3 а.с. 221). ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити її з вищевказаних підстав. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися відповідно до вимог чинного законодавства, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2018 року відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Омега Банк», треті особи: ПАТ «Дельта-Банк», ПАТ «Альфа-Банк», Національний банк України про захист права споживача, визнання кредитного договору недійсним. 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подано до суду зауваження щодо технічного запису судових засідань (т. 3 а.с.95-96). Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 жовтня 2018 року відхилено зауваження представника позивача ОСОБА_2 щодо технічного запису судових засідань по цій справі (т. 3 а.с. 100). 20 січня 2021 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулась до суду із заявами про надання роз`яснень в порядку ст. 271 ЦПК України. Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу. Тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз`яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення, а тому підставою для роз`яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. За змістом зазначеної норми процесуального права рішення суду може бути роз`яснено у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі. Якщо у заяві про роз`яснення рішення фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення. Отже, суть роз`яснення судового рішення полягає в тому, що суд не повинен давати відповідь на нові питання та вирішувати невирішені вимоги, він лише має роз`яснити положення ухваленого ним рішення, які нечітко ним сформульовані, що позбавляє можливості його реалізації. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, враховуючи те, що вимоги заяви про роз`яснення рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2018 року фактично зводяться до переоцінки наявних в матеріалах справи доказів щодо правомірності укладення кредитного договору № 0706/010845-001 між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 , що суперечить вимогам закону, встановивши, що рішення викладено зрозуміло, труднощів для розуміння не викликає, обґрунтовано вважав, що відсутні підстави встановлені статтею 271 ЦПК України для задоволення заяви. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у роз`ясненні судового рішення, оскільки зміст резолютивної частини рішення є чітким і зрозумілим, однозначним, не допускає подвійного трактування та викладений відповідно до повноважень суду першої інстанції, а тому не підлягає роз`ясненню в порядку ст. 271 ЦПК України. При цьому, будь-яких доводів щодо наявності утруднень чи неможливості виконання оскаржуваного рішення заявником не наведено. Апеляційна скарга не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при вирішенні заяви про роз`яснення рішення, а зводиться до незгоди заявника із рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04 жовтня 2018 року. Також, вірним є висновок суду першої інстанції щодо залишення без задоволення заяви про надання роз`яснень відносно протоколів судового засідання від 14 червня 2018 року, від 15 серпня 2018 року, від 06 вересня 2018 року, оскільки нормою ст. 271 ЦПК України не передбачено роз`яснення протоколів судового засідання. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2021 року у цій справі - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає. Повна постанова складена 29 червня 2021 року. Головуючий: Судді: