Постанова 4807 № 333/7033/20

Дата документу 16.03.2021 Справа № 333/7033/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер 333/7033/20 Головуючий у 1-й інстанції Піх Ю.Р. Номер провадження 22-ц/807/915/21 Суддя-доповідач Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2021 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Полякова О.З., суддів: Крилової О.В., Кухаря С.В., при секретарі Бабенко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя,- В С Т А Н О В И ЛА: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя, в якому просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частину рухомого майна транспортний засіб марки Hyundai модель Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, тип легковий загальний/CAR-GENERAL седан - В, номер шасі НОМЕР_2 , колір сірий, та стягнути з відповідача судові витрати. Разом з позовною заявою, ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти щодо рухомого майна транспортний засіб марки Hyundai модель Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, тип легковий загальний/CAR-GENERAL седан - В, номер шасі НОМЕР_2 , колір сірий, будь-які дії щодо відчуження, право власності на яке оформлено на ім`я відповідача ОСОБА_1 . В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_2 посилалась на те, що невжиття заходів забезпечення позову, тягне за собою реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Заборонено вчиняти щодо рухомого майна, а саме транспортний засіб марки Hyundai модель Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, тип легковий загальний/CAR-GENERAL седан - В, номер шасі НОМЕР_2 , колір сірий, будь-які дії щодо відчуження, право власності на яке оформлено на ім`я відповідача ОСОБА_1 . Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року та прийняти нове рішення. Яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що застосувавши забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження транспортного засобу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про існування реального ризику відчуження відповідачем спірного майна. Підставою для забезпечення позову є реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Достатньою підставою для забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача мають бути виключно докази про те, що відповідач вчиняє дії, спрямовані на реалізацію такого майна чи підготовчі дії до його реалізації. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що спірний автомобіль куплено за частину грошей у розмірі 2500 доларів США, які відповідач накопичував під час перебування у шлюбі , а отже він згоден компенсувати ОСОБА_2 кошти у розмірі 1250 доларів США. Проте, інша частина грошових коштів у розмірі 7500 доларів США, надана його батьками, а отже позивач не має до них відношення. Крім того, скаржник зазначив, що автомобіль ним було придбано в період, коли подружжя вже припинило шлюбні стосунки, що визнається позивачем. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 зазначає, що не погоджується з твердження відповідача про те, що автомобіль купувався під час припинення фактичних шлюбних відносин. Судом першої інстанції здійснено обмеження щодо відчуження рухомого майна, без обмеження користування ним, а отже права ОСОБА_1 , не порушено. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому ухвала суду першої інстанції, на думку позивача, підлягає залишенню без змін. У відповіді на відзив на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на те, що стороною позивача не надано будь-яких доказів або обґрунтованих доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову у майбутньому може ускладнити виконання рішення суду, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Само по собі пред`явлення позовних вимог про поділ майна подружжя не вбачає підстав для застосування судом заходів забезпечення позову. ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити її з вищевказаних підстав. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 73), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та на підставі вимог ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження рухомого майна, а саме транспортного засобу марки Hyundai модель Sonata, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, тип легковий загальний/CAR-GENERAL седан - В, номер шасі НОМЕР_2 , колір сірий, право власності на яке оформлено на ім`я відповідача ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір щодо поділу рухомого мана, і в цьому випадку заходи забезпечення будуть сприяти забезпеченню виконання можливого рішення суду. З зазначеними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується. Відповідно до частини 1статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, як підприємець. Відповідно до пункту 6 зазначеної Постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просив заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі, для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення. Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Судова колегія вважає, що обраний вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки йдеться лише про заборону проведення дій направлених на відчуження майна до розгляду справи по суті і не порушує прав ОСОБА_1 на володіння та користування майном. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на недостатність доказів для вжиття заходів забезпечення позову, висновків суду не спростовують. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. З огляду на наведене, враховуючи те, що відчуження майна може мати негативний вплив та в подальшому унеможливить ефективний захист прав позивача та те, що такий захід забезпечення позову має тимчасовий характер та діятиме до прийняття рішення по суті справи, колегія суддів приходить до висновку що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстав для її скасування з доводів, викладених у апеляційній скарзі немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2020 року по цій справі - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 24 березня 2021 року. Головуючий: Судді: