Постанова Волинський апеляційний суд № 159/4004/20

Справа № 159/4004/20 Головуючий у 1 інстанції: Панасюк С. Л. Провадження № 22-ц/802/704/21 Категорія: 70 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С. І., суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач та відповідач перебувають з 09 червня 2009 року у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач будь-якої допомоги на утримання сина не надає. Просить стягувати з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 всіх видів доходів та заробітку, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 серпня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць звернуто до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати у справі в сумі 840,80 грн. Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Вказує, що дитину повинні виховувати та забезпечувати двоє батьків, позивачка має такі ж обов`язки по утриманню дитини як і відповідач. Однак, проживають вони у квартирі відповідача у якій всі речі придбані за кошти батьків відповідача та подаровані батьками відповідачу. Заробітна плата відповідача 12 років використовується на потреби сина та сім`ї, свою заробітну плату позивачка відкладає на депозитні рахунки, які відкриті не на її ім`я. Позивачка змінила замки у квартирі, не пускає відповідача у належну йому квартиру, шантажуючи тим, що напише заяву у поліцію про домашнє насилля. Десять років відповідач займався вихованням сина, коли позивачка працювала у нічні зміни, разом виконували домашнє завдання, ходили на риболовлю, на футбол, але зараз позивачка налаштовує сина проти нього. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити позовну заяву без розгляду. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що відповідач самоусунувся від виховання сина, коштів на утримання дитини не надає, вона з сином справді проживають у квартирі, що належить відповідачу, а відповідач проживає з іншою жінкою і її дитиною. У відповідача немає інших дітей, яким би він сплачував аліменти, осіб, які перебували б на його утриманні, він здоровий, працездатного віку, має офіційний заробіток, а тому спроможний сплачувати аліменти у розмірі про який просить позивач. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи як малозначна відповідно до норм ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи вік дитини, матеріальне становище сторін, з відповідача необхідно стягнути аліменти у розмірі 1/4 частки зі всіх видів його заробітку (доходу). Судом першої інстанції встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. В силу ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно вимог ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. За ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частиною 5 ст. 183 СК України визначено стягнення аліментів у розмірі: на одну дитину однієї чверті; на двох дітей однієї третини; на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН Про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідач не надав суду доказів, які відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України доводили б ті обставини, що він в силу матеріального становища не спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини в розмірі, визначеному судом першої інстанції. Суд враховує те, що відповідач є працездатним за віком, він не є платником аліментів на інших дітей, непрацездатних членів сім`ї та інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати немає, працює, має постійний дохід. Судом встановлено, що на час пред`явлення позову про стягнення аліментів і ухвалення судового рішення дитина проживає разом з матір`ю позивачкою по справі ОСОБА_1 . Аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову. Сама по собі та обставина, що дитина проживає чи зареєстрована разом з відповідачем, не доводить, що він реально її утримує. Відповідач ніяких доказів утримання ним дитини не надав. Відповідач не спростував твердження позивача, що він фактично у місці своєї реєстрації не проживає. У цьому місці фактично проживає лише відповідач разом з дитиною. Виходячи з вищенаведених обставин виник та існує спір між матір`ю та батьком дитини щодо її утримання і суд правильно вирішив спір про розмір аліментів. Визначений розмір аліментів не є надмірним і є необхідним для забезпечення розвитку дитини. У апеляційній скарзі відповідач викладає обставини, що стосуються права користування житлом, спільним майном, права власності, проте це не відноситься до предмету спору у цій справі про стягнення аліментів. У даній справі суд вирішував лише питання утримання дитини. На підставі поданих сторонами доказів, фактичних обставин справи та вищевказаних норм матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення аліментів з відповідача. Зміст оскаржуваного судового рішення та доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також про невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд першої інстанції дійшов правильних висновків. Підстав для скасування рішення немає. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12 березня 2021 року в цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді