Постанова 4824 № 370/714/19

Справа № 370/714/19 Головуючий в суді І інстанції Косенко А. В. Провадження № 22ц-824/4442/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (у порядку письмового провадження) 25 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В. В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 вересня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: У лютому 2019 року представник АТКБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів заборгованість за кредитним договором № SAMDN44000007933686 від 27 червня 2006 року у сумі 12 631 грн. 89 коп. Мотивуючи позовні вимоги, зазначив, що відповідно до укладеного кредитного договору № SAMDN44000007933686 від 27 червня 2006 року ОСОБА_3 отримав від банку кредит у розмірі 13 000 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Вказує, що банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_3 кредит, однак позичальник своїх зобов`язань не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у сумі 12 631 грн. 89 коп. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцями його майна, в тому числі кредитних зобов`язань, є відповідачі. Банком на адресу відповідачів направлено претензію, яка залишилася без задоволення, тому вимушений звернутися до суду із цим позовом. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 08 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається зокрема на те, що місцевим судом не було враховано, що оскільки відповідачі були зареєстровані за місцем проживання позичальника на час його смерті, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину, а неотримання відповідачами свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні позову банку, тому вважає оскаржуване рішення необґрунтованим. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено, що відповідачі є спадкоємцями померлого, прийняли після нього спадщину та успадкували майно, в межах якого можуть бути задоволені вимоги кредитора, через що суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до кредитного договору № SAMDN44000007933686 від 27 червня 2006 року, ОСОБА_3 отримав від ПриватБанку кредит у розмірі 13 000, 00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору (а.с.9). Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_3 08 вересня 2011 року кредитний ліміт збільшено до 13000,00 грн. (а.с.67). Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі та належним чином, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, передбаченому договором, що підтверджується випискою по рахунку (а.с.62-66). Проте, позичальник своїх зобов`язань за договором виконував не належним чином, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 631, 89 грн. (а.с.47-50). Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.15). З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_3 (а.с.103-105). Разом з тим, у матеріалах відсутні будь-які докази того, що відповідачка ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 внаслідок кровної спорідненості або шлюбу, дійсного на момент відкриття спадщини. З відповіді в.о. завідувача Макарівською районною державною нотаріальною конторою Омельчук К.А. від 17 жовтня 2014 року вбачається, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа № 283/2014 після смерті ОСОБА_3 була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк» (а.с.101). 09 січня 2019 року позивачем на адресу відповідачів направлено листи-претензії, якими до останніх пред`явлено вимоги, які залишені без задоволення (а.с.21-26). В ході розгляду справи суду не було надано доказів того, що відповідачі отримали у спадок після смерті позичальника ОСОБА_3 будь-яке рухоме чи нерухоме майно. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Частинами 1, 2 ст. 1281 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Згідно ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Позивач зобов`язаний довести, що саме відповідачі є спадкоємцями померлого, прийняли після нього спадщину, наявність спадкового майна та його вартість (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, проживання будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого. Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовано виходив із того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що відповідачі є спадкоємцями померлого позичальника, які прийняли спадщину, оскільки позивачем не було доведено проживання відповідачів разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, реєстрація відповідача ОСОБА_2 за однією адресою з померлим не є достатньою підставою вважати, що він проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини, крім того матеріали справи не містять жодних належних, достатніх і допустимих доказів того, що відповідачка ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 внаслідок кровної спорідненості або шлюбу, дійсного на момент відкриття спадщини. Крім того, мотивуючи позовні вимоги щодо покладенням на відповідачів обов`язку сплатити заборгованість в межах вартості спадкового майна, ПАТ КБ «ПриватБанк» не зазначив та не надав жодного доказу про наявність у спадкодавця на праві власності за життя будь-якого рухомого/нерухомого майна та щодо його вартості, яке було успадковане відповідачами, а встановлення факту відсутності за життя у ОСОБА_3 будь-якого майна виключає саму можливість набуття права спадкування. Отже, враховуючи той факт, що в справі відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази наявності у померлого ОСОБА_3 будь-якого майна, визначення ринкової вартості цього спадкового майна на час відкриття спадщини, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог і, посилання позивача лише на проживання відповідачів з спадкодавцем на час його смерті, без наведення конкретних аргументів та надання відповідних доказів, не спростовує ці висновки місцевого суду. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 332/2936/16-ц та від 04 липня 2019 року у справі № 320/5909/16-ц. Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 08 вересня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді: