Постанова 4824 № 760/31277/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 760/31277/20 № апеляційного провадження: 22-ц/824/8186/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Болотова Є.В., суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І., при секретарі Маштаковій Т.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Букіної О.М.,- встановив: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом. Просила розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 червня 2011 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №

714. Зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося, сім`я фактично розпалась, шлюбно-сімейні відносини припинені. З серпня 2014 року сторони мають різні бюджети та не ведуть спільного господарства. Позивач зазначає, що збереження шлюбу суперечить її інтересам. Спору щодо місця поживання доньки немає. Донька зареєстрована та фактично проживає з позивачем. Спір щодо аліментів відсутній. Спільне майно сторони мають намір поділити добровільно. Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 714 від 10 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги є надуманими та не відповідають дійсності. Позивач зазначила, що не бажає в подальшому підтримувати сімейні стосунки з відповідачем та наполягає на розлученні. У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник проти апеляційної скарги заперечили. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що шлюб має ґрунтуватися на вільній згоді жінки та чоловіка, подальше збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, збереження сім`ї неможливе. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції. Встановлено, що 10 червня 2011 року між сторонами укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 , виданим повторно. Від шлюбу сторони мають дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обґрунтовуючи поданий позов, ОСОБА_1 зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося, сім`я фактично розпалась, шлюбно-сімейні відносини припинені та збереження шлюбу суперечить її інтересам. З серпня 2014 року сторони мають різні бюджети та не ведуть спільного господарства. Спільне майно сторони мають намір поділити добровільно. Спору щодо визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів немає. Позивач зазначає, що примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливо. Відповідно до ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Частинами третьою та четвертою статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України). Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Розглядаючи справу, суд першої інстанції, встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, правильно дійшов висновку про розірвання шлюбу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтвердила своє бажання розірвати шлюб. Позивач стверджує, що не бажає в подальшому підтримувати сімейні стосунки з відповідачем, а шлюбні відносини між ними припинені. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не з`ясовано, з якого саме часу і чи дійсно сторони не підтримують подружнього життя, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене не впливає на право позивача розірвати шлюб. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано об`єктивних, належних та допустимих доказів, що сторони тривалий час не підтримують шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть та між ними втрачено взаєморозуміння, колегія суддів не приймає, оскільки відповідачем не доведено зворотнє. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не вжив заходів щодо примирення подружжя, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне. Одночасно згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено ч. 7 ст. 240 ЦПК України. Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Колегія суддів бере до уваги, що з дати звернення до суду з позовом і до розгляду справи в суді апеляційної інстанції пройшов значний проміжок часу, проте жодна з сторін не вживала будь-яких заходів до примирення. Враховуючи, що з моменту винесення рішення про розірвання шлюбу (липень 2020) і до розгляду справи апеляційним судом (червень 2021 року) минуло більше 11 місяців, призначення подружжю строк для примирення не призведе до покращення стосунків між сторонами. Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 17 липня 2020 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2021 року. Суддя-доповідач Є.В. Болотов Судді: С.В. Кулікова В.І. Олійник