Постанова 4806 № 308/7287/20

Справа № 308/7287/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Бисага Т.Ю. суддів: Фазикош Г.В., Готри Т.Ю., за участі секретаря: Волощук В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Блохіної Валентини Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2020 року, головуючий суддя Іванов А.П., про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в особі представника ОСОБА_3 , до Swarog Europe s.r.o., ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, В С Т А Н О В И В: У провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , яка діє в особі представника ОСОБА_3 , до Swarog Europe s.r.o., ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Денис Володимирович про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння. Разом із позовом до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,499 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 407833821101, кадастровий номер 2110100000:46:001:0256, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та забороною всім без виключення суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки. Заява вмотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову можуть бути порушені права позивача або буде існувати реальна загроза їх порушення, що надалі утруднить чи зроблять неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 28 липня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,499 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 407833821101, кадастровий номер 2110100000:46:001:0256, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,499 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 407833821101, кадастровий номер 2110100000:46:001:0256, що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Не погоджуючись з ухвалою ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу, а заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову залишити без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку. Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 149 Цивільного процесуального Кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» зазначено, що право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача. Апеляційний суд звертає увагу, що забезпечення позову у даній справі не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Щодо доводів апеляційних скарг, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній цивільній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,499 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 407833821101, кадастровий номер 2110100000:46:001:0256, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та витребування майна з чужого незаконного володіння. Між сторонами дійсно винник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Надаючи оцінку доводам заявника щодо необхідності задоволення заяви у вказаний вище спосіб слід констатувати, що заявником належним чином обґрунтовано можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в справі, зокрема шляхом попередження можливого подальшого відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки третім особам. Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає. Керуючись ст. 374, 375, 381-384ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Блохіної Валентини Юріївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови суду складено 16 червня 2021 року. Головуючий Судді