Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/9347/21

Справа № 308/9347/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 26 жовтня 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача), суддів: Бисаги Т.Ю. і Кожух О.А., з участю секретаря Кекерчень М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 23 липня 2021 року (у складі судді Данка В.Й.) за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у липні 2021 р. Разом із позовною заявою ним було подано заяву про забезпечення позову. Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на незавершене будівництво, житловий будинок АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,1631 га за кадастровим номером: 2124881201:01:002:0074 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). На обґрунтування заяви вказав, що звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. і третіх осіб із вимогами: - визнати недійсним договір іпотеки № 014/4070/81/39875 від 11.07.2008 р., укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_3 ; - визнати недійсним договір про зміни до договору іпотеки № 014/4070/81/39875 від 11.07.2008 р.; - визнати недійсним договір відступлення прав за договором іпотеки від 29.01.2020 р.; - визнати незаконним і скасувати рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кузьо Г.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 52267627 від 18.05.2020 р.; - визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності подружжя на незавершене будівництво, житловий будинок 91% готовності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,1631 га за кадастровим номером: 2124881201:01:002:0074 за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка). Правочини, які просить визнати недійсними позивач, порушують його законні права та інтереси. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 23 липня 2021 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено. Адвокат Орбан Н.Л. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати цю ухвалу, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого: -автоматизований розподіл матеріалів позовної заяви в цивільній справі № 308/9347/21, які надійшли до суду 20.07.2021 р., здійснено не в той самий день, а на наступний, тобто з порушенням п. 2.2.1, 2.3.1 Положення та ч.2 ст.14 ЦПК України. Крім того, станом на 20.07.2021 р. суддя Данко В.Й. перебував у відпустці до 20.07.2021 р. включно; -розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд перебував у нарадчій кімнаті, розглядаючи її без вирішення питання про відкриття провадження у справі; -висновки суду про недостатність підстав для задоволення такої заяви є безпідставними. Письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, із таких мотивів. Суд виходив із того, що заява позивача ґрунтується на припущеннях, у заяві не зазначено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Посилання представника позивача в заяві на той факт, що у випадку виконання рішення суду про задоволення позову, заявник не матиме можливість відновлення прав на право без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Учасники справи не з`явилися у судове засідання, від представника АТ «Райффайзен Банк» надійшла заява про розгляд справи без їх участі. 26.10.2021 р. від адвоката Орбан Н.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , теж надійшла заява про розгляд справи без їх участі. Відтак розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи на підставі наявних матеріалів. Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Так, ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1). Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76ЦПК України). Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 76ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. За приписами частини 1 статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Статтею 77ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 2 статті 78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Проте, як видно з матеріалів справи, подаючи заяву про забезпечення позову, сторона заявника цитує зміст позовної заяви, цитує норми процесуального закону, що регулюють питання забезпечення позову і в кінці заяви наводить речення: «Отже, у випадку виконання рішення суду про задоволення позову, заявник не матиме можливість відновлення прав на право». Тобто позивач жодним чином не обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову у справі. Позивачем не наведено у заяві про забезпечення позову обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій, спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ним коштів, приховування активів тощо. Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів учинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги про неправильність автоматизованого розподілу матеріалів позовної заяви в цивільній справі № 308/9347/21 та перебування судді-доповідача у нарадчій кімнаті взагалі не стосуються суті спірних правовідносин і колегією суддів апеляційного суду не аналізуються. Єдиним доводом який має відношення до суті спірних правовідносин є довід апеляційної скарги про те, що висновки суду про недостатність підстав для задоволення заяви є безпідставними, однак, чому вони є безпідставними, скаржник не наводить. Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції відтак не заслуговують на увагу. Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 23 липня 2021 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. 4.Повне судове рішення складено 08 листопада 2021 р. Судді: