Постанова 4818 № 619/3210/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 619/3210/20 Головуючий суддя І інстанції Якименко Л.О. Провадження № 22-з/818/240/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: заява про ухвалення додаткового рішення ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевський О.М., за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шевченко Дар`ї Станіславівни на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Якименко Л.О., по цивільній справі № 619/3210/20, за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, встановив: Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», суму по виплаті страхового відшкодування в розмірі 200000 (двісті тисяч) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», понесені судові витрати судовий збір у розмірі 3000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», понесені витрати за надання правничої допомоги у розмірі 6000 грн. В апеляційній скарзі адвокат Шевченко Д.С. просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Постановою Харківського апеляційного суду від 09 червня 2021 року апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката Шевченко Дар`ї Станіславівни-залишити без задоволення, а рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2021 року залишено без змін. 10 червня 2021 року від Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» надійшла заява про фактичне понесення судових витрат пов`язаних із розглядом справи в апеляційній інстанції. Обґрунтовуючи заяву, зазначено, що увідзиві на апеляційну скаргу Позивач просив компенсувати за рахунок відповідача витрати, які вони понесли у зв`язку із отриманням правової допомоги при розгляді справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн. та надає відповідні докази Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Заслухавши суддю-доповідача, за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлялись про розгляд заяви, чия неявка відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню. У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено, що «для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

37. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК Українипередбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». Частиною 1 статті 133 ЦПК Українивизначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Положеннями статті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Частиною першою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI договірпро надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру»визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору. Згідно з ст.30 вказаного Законугонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц. У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить компенсувати за рахунок відповідача витрати, які вони понесли у зв`язку із отриманням правової допомоги при розгляді справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 6000 грн. Відповідно до ст. 134 ЦПК Україниразом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Колегія суддів при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує позицію Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17. Так, суд касаційної інстанції встановив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до вимог ч.6 ст.137 ЦПК Україниобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено. Колегією суддів враховано, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. У відповіді на відзив ОСОБА_2 зазначила, що підготовка відзиву на апеляційну скаргу з дублюванням правової позиції, що була викладена в суді першої інстанції не вартує заявлені 6000,00 грн. З наданої позивачем заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача, випливає, що особиста участь адвоката у розгляді справи сторонами не обумовлена, та не підлягає стягненню сума 4000,00 грн. за участь у судових засіданнях. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування надані наступні документи: копією Договору про надання правової допомоги №1 від 02 січня 2020 року (а.с.106-108,243-246) укладеного між АТ «Просто-страхування та адвокатським бюром «Синюк та партнери»; ордером від 12 травня 2021 року, попереднім розрахунком судових витрат позивача в суді апеляційної інстанції (а.с.237-238,) реєстр справ від 2020 року, акт виконаних робіт від 31 травня 2021 року; платіжне доручення № 7659 від 06 травня 2021 року, рахунок фактура №10 від 06 травня 2021 року. Разом з тим, наведеною вище процесуальною нормою визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у ст. 137 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зазначене кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06 жовтня 2020 року справа №922/376/20. Разом з тим, колегією суддів враховано, що фактично правова допомога у даній справі надавалась адвокатом лише на стадії апеляційного розгляду, спірні правовідносини виникли у сфері відшкодування шкоди, завданої внаслідок дтп, що є однією із найпоширеніших категорій судових спорів, а тому формування правової позиції, як і пошук та дослідження відповідної судової практики, не потребують значних часових та інтелектуальних затрат для особи, яка надає професійні юридичні послуги. Також судом взято до уваги, що сума витрат на правову допомогу була визначена з урахуванням консультації, участі адвоката у судових засіданнях апеляційного суду, складенням відзиву на апеляційну скаргу, його копіювання та надсилання документів з додатками в суд сторонам по справі. У даному випадку суд апеляційної інстанції враховує той факт, що представник позивача надавав наступні юридичні послуги: консультації, участі адвоката у судових засіданнях апеляційного суду, складенням відзиву на апеляційну скаргу, його копіювання та надсилання документів з додатками в суд сторонам по справі, тому витрати у розмірі за участь у судовому засіданні не підлягають задоволенню. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача за надані наступні послуги, з урахуванням складності справи та часу, достатнього, з урахуванням цього, для вчинення цих дій: консультація 1000,00 грн., аналіз судової практики 1000,00 грн., складання відзиву на апеляційну скаргу, його копіювання та надсилання документів з додатками в суд сторонам по справі -2000,00 грн., а в іншій частині суми слід відмовити. Близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18. Отже, юридичні послуги, включені до акту прийому-передачі виконаних робіт частково є не обґрунтованими, колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування їх вартості у повному обсязі. Враховуючи складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, час, затрачений на надання таких послуг, що частково підтверджено належними доказами, колегія суддів вважає, що заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, у розмірі 4000 грн. З огляду на викладене, заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню. Керуючись ст.ст. 133,134,137,141,259,270,382-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції постановив : Заяву Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування», код ЄДРПОУ 24745673, юридична адреса 04050 м. Київ вул. Герцена 10,) понесені у суді апеляційної інстанції судові витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 25 червня 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді колегії І.В. Бурлака. О.М.Хорошевський.