Постанова 4803 № 210/6882/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3740/21 Справа № 210/6882/20 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року, яке постановлено суддею Вікторович Н.Ю, у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту судового рішення, відсутні,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, посилаючись на те, що 15 лютого 1999 року, близько 10.20год. з ним під час виконання трудових обов`язків з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичного роздавлення лівої стопи і травматичного шоку І-ІІ ступеня. Висновком МСЕК від 10.06.1999 року позивачу встановлено первинно втрату професійної працездатності в розмірі 60% та другу групу інвалідності. Повторно 22.05.2001 року встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 60% та встановлено третю групу інвалідності безстроково. У зв`язку з вказаним трудовим каліцтвом порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває біль в нозі та недостатність рухливості, переносить больові відчуття та змушений проходити численні лікування, що призводить до зниження якості життя, зменшення благ, які він мав до моменту втрати професійної працездатності. Внаслідок отриманої травми постійно відчувається психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Крім того, соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини, що також завдає йому моральних страждань. Просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 170 028 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», , на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом 95 000 гривень, без урахування податків, зборів та інших платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», в дохід держави судовий збір у розмірі 950 гривень. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, збільшивши її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Судом першої інстанції в достатній мірі не враховано, що у зв`язку з отриманою травмою внаслідок трудового каліцтва, позивачу систематично спричиняється фізичний біль, позивач вимушений регулярно проходити медичне лікування, внаслідок нещасного випадку був вимушений неодноразово щорічно проходити огляди експертних, професійне захворювання призводить до істотної зміни звичного способу життя, суттєвого зниження життєвої активності, стало причиною нераціональної втрати життєвого часу та енергії, супроводжується больовими відчуттями та дискомфортом. На сьогоднішній день позивач в значній мірі позбавлений можливості повноцінно працювати, реалізовувати свої наміри в професійній сфері, реалізовувати свої звички та бажання, змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя. Внаслідок втрати працездатності, отриманої за наслідком нещасного випадку на підприємстві відповідача, позивач постійно відчуває біль в нозі, наразі в нього порушено функції опори та руху. Зазначені обставини переконливо доводять, що вже протягом 20 років життя позивача переповнене болю та страждань, він потребує систематичного лікування, постійно відчуває біль, обґрунтовану важкістю самопочуття, професійне захворювання призводить до суттєвого обмеження можливостей організму, порушення його функцій, має наслідком втрату позивачем охоронюваного законом блага здоров`я, істотно знижує якість його життя, призводить до втрати блага повноцінно працювати, повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, забезпечувати сім ю, радіти життю, а також істотно знизило активність життя останнього. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови, що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" просить в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менша розміру ста мінімальних заробітних плат. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, наданого відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 29.09.1978 року працював слюсарем-ремонтником, цех блюмінг-1 на Криворізькому державному заводі «Криворіжсталь-прокат», яке 01.04.1999 року реорганізовано шляхом приєднання до КДГМК «Криворіжсталь» (наказ Мінпромполітики України №69 від 23.02.1999 року,правонаступником КДГМК «Криворіжсталь» є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 10.06.1999 року позивач звільнений за ч.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я (а.с. 10) Відповідно до Акту № 4/1 про нещасник випадок від 22.02.1999 року форми Н-1, встановлено, що 15 лютого 1999 року близько 10:20год. з позивачем під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок - під час виконання переміщення вантажу машиніст крану ОСОБА_2 не впевнилася у відсутності людей у безпечній зоні, почала рух, під час якого з коробу на ногу слюсаря ОСОБА_1 випав шмат обрізка розміром 300х300х400 (вагою 300кг), внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичного роздавлення лівої стопи і травматичного шоку І-ІІ ступеня. (а.с.11). В п. 7 зазначено, причини нещасного випадку - порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин, механізмів; невиконання вимог інструкції з охорони праці У відповідності до п.10 акту про нещасний випадок - особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці є працівники підприємства - ОСОБА_3 . - в.о. змінного майстра виробничої дільниці по ВППМ який порушив вимоги п.3.25. посадової інструкції, ОСОБА_4 - майстер по ремонту механічного обладнання, який порушив вимоги п.3.34 посадової інструкції, ОСОБА_2 - машиніст крану металургійного виробництва, яка порушила вимоги п.3.11. типової інструкції по безпечному веденню робіт для машиністів кранів мостового типу ДНАОП 0.00-5.18-96 п.3.11, ОСОБА_1 - слюсар-ремонтник порушив вимоги Інструкції з охорони праці типу БПІ-071-34-96 для стропальників п.4.2г (а.с.12). Висновком ЛТЕК від 10.06.1999 року позивачу первинно встановлено 60 % втрати професійної працездатності та встановлено другу групу інвалідності, з наступним переоглядом 01.07.2000 року (а.с.13). При повторному переогляді висновком МСЕК від 22.05.2001 року позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 60% трудове каліцтво - з 01.07.2001 року - безстроково, третя група інвалідності. Рекомендовано лікування у травматолога, протезування. (а.с.14, 15). Спір виник з приводу відшкодування роботодавцем моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок нещасного випадку на виробництві при виконанні трудових обов`язків. Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених Законом України «Про охорону праці», для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності 10.06.1999 року, тобто встановлено наявність ушкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року (з наступними змінами). Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР,в редакції1963року,було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил). Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14,№ 6-188цс14та №6-207цс14від 24 грудня 2014 року. Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 00 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 23 615,00 грн., а максимальний - 944600,00 грн. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з травмуванням на виробництві внаслідок нещасного випадку, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, внаслідок чого переносить моральні страждання. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачеві ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування . Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/ здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня 2004 ушкодження втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача та вважає, що він визначений без урахування роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. . Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер отриманого ним трудового каліцтва, відсоток втрати професійної працездатності в розмірі 60% та встановлення третьої групи інвалідності безстроково. У зв`язку з вказаним трудовим каліцтвом порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває біль в нозі та недостатність рухливості, переносить больові відчуття та змушений проходити численні лікування, що призводить до зниження якості життя, зменшення благ, які він мав до моменту втрати професійної працездатності. Внаслідок отриманої травми постійно відчувається психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 95 000 грн. до 200 000,00 грн. Посилання позивача, як на приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн. Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 60%, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди слід змінити та збільшити з 95 000 грн. до 200 000 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації. Крім того, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмірі з 950 грн. до 2000,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року змінити, збільшивши розмір моральної шкоди стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 з 95 000 гривень до 200 000 ( двісті тисяч) гривень. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2021 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судового збору з 950 гривень до 2000 (дві тисячі) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає Повний текст постанови складено 29 червня 2021 року. Головуючий: Судді: