Ухвала КАС ВС № 640/3778/20

УХВАЛА 29 червня 2021 року Київ справа №640/3778/20 адміністративне провадження №К/9901/21909/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Данилевич Н.А., суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О. Р. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 640/3778/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги, УСТАНОВИВ: 14 червня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв`язку 11.06.2021). Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора про стягнення з відповідача вихідної допомоги при звільненні у розмірі 50002,42 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року, яке було залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 50022,42 грн (п`ятдесят тисяч двадцять дві гривні, 42 копійки). Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Оскаржуючи вказані судові рішення, скаржник вказав на наявність підстав, викладених у пункті 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, заявник указує, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, №380/1662/20 від 27 січня 2021 року, №420/4581/20 від 17 березня 2021 року, відповідно до якого внесені Законом №113-ІХ до КЗпП України зміни не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості установлюються спеціальним законом. Зазначає, що частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП при вирішенні цього питання. При цьому Верховним Судом зауважено, що під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин. Звертає увагу, що Верховним Судом викладено й інші висновки щодо застосування норм статей 40, 44 КЗпП України. Зокрема, у постанові від 31 січня 2018 року (справа №820/1119/16) зазначено, що оскільки позивача звільнено з підстав та в порядку, визначених Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання. Зазначає, що статтею 44 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків або юридичних фактів, з якими закон пов`язує виплату вихідної допомоги, а саме: при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2, 6 статті 40 цього Кодексу; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36); внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39). Вказує, що ні Законом №113-ІХ, ні Законом України «Про прокуратуру» не передбачено виплати вихідної допомоги у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 цього Закону. У свою чергу стаття 44 КЗпП України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Так, указує, що аналіз зазначених положень законодавства вказує на те, що вихідна допомога є виплатою, яка за своїм характером пов`язана зі звільненням з незалежних від працівника обставин. Вихідна допомога виплачується з метою матеріальної підтримки особи, яка втрачає роботу та стабільний заробіток за власним рішенням і настання таких подій може бути для неї неочікуваним та незапланованим. Враховуючи викладене, Верховний Суд приходить до висновку, що обґрунтування скаржника наявності підстави для касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів. Скаржник зазначає, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки існує низка рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а також постанов Верховного Суду у аналогічних справах з різними правовими висновками. Разом з касаційною скаргою відповідачем подано клопотання про зупинення виконання судових рішень до закінчення їх перегляду у касаційній інстанції. Проте, як убачається з вимог пункту 4 частини першої статті 340 КАС України, питання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, вирішується суддею-доповідачем у порядку підготовки справи до касаційного розгляду, а не на стадії відкриття касаційного провадження. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 329, 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 640/3778/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги. Витребувати із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/3778/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів. Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи. Встановити строк для подачі заперечень на заяву про зупинення виконання судових рішень - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Н.А. Данилевич Судді В.Е. Мацедонська О.Р. Радишевська