Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/158/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/158/21 пров. № А/857/8531/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Пліша М.А., Ніколіна В.В. за участю секретаря судового засідання Юник А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, прийняте суддею Мірінович У.А., в м. Тернополі, о 10 годині 18 хвилині, повний текст складено 22 березня 2021 року, у справі № 500/158/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним рішення другої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради від 18 грудня 2020 року "Про надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту за адресою АДРЕСА_1 ФО-П ОСОБА_1 " та його скасувати; зобов`язати Тернопільську міську раду надати дозвіл інваліду війни, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на укладання договору земельного сервітуту за адресою АДРЕСА_1 відповідно до заяви і доданих документів станом на 18 липня 2019 року. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про надання дозволу на укладення земельного сервітуту на земельну ділянку площею до 0,0040 га, що прилягає до орендованої ним земельної ділянки для заїзду до продовольчого магазину за адресою АДРЕСА_1 . Однак, рішенням другої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради від 18.12.2020 Про надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту за адресою АДРЕСА_1 , ФОП ОСОБА_1 позивачу четвертий раз відмовлено відповідачем в наданні дозволу на укладення земельного сервітуту. Позивач не погоджується із таким рішенням, вважає його протиправним, оскільки на його переконання, він має право на укладення земельного сервітуту на земельну ділянку, позаяк він є володільцем сусідньої земельної ділянки. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення другої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради від 18 грудня 2020 року "Про надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту за адресою АДРЕСА_1 ФО-П ОСОБА_1 ". Зобов`язано Тернопільську міську раду повторно розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 02.11.2020 про надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано на те, що суд своїми рішеннями двічі, 15.01.2020 року та 06.07.2020 року визнавав незаконними відмови Тернопільської міської ради про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту інваліду війни. Вважає, що якщо міська рада діє протиправно по відношенню до нього, то наведені судом причини про відмову в зобов`язанні відповідача надати дозвіл на укладення сервітуту не можуть бути ним реалізовані. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою позов задоволити повністю. Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті. Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача, який просить задоволити апеляційну скаргу, представника відповідача, яка просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 23.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міського голови із заявою про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту земельної ділянки площею 0,0026 га для під`їзду до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 . Листом від 21 травня 2019 року №1028/08 виконавчий комітет Тернопільської міської ради повідомив позивача що його клопотання не може бути задоволене у зв`язку із неподанням розрахунку площі, та графічних матеріалів (викопіювання з чергового плану міста 1:2000, план земельної ділянки 1:500 з описом меж, на яких зазначено місце розташування та розмір земельної ділянки). 18 липня 2019 року позивач повторно звернувся до відповідача про надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту та долучив необхідні документи. Листом від 29 серпня 2019 року № 1765/05 виконавчий комітет Тернопільської міської ради відмовив у цьому ОСОБА_1 , оскільки рішенням Тернопільської міської ради від 24 липня 2019 року № 7/36/144 дано дозвіл громадянам на розроблення проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 . Беручи до уваги те, що на час розгляду звернення позивача не узгоджено питання щодо погодження меж земельних ділянок, виконавчий комітет Тернопільської міської ради вважав передчасним розгляд питання надання дозволу на укладення договору земельного сервітуту. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №500/2161/19 визнано протиправною відмову виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 29 серпня 2019 року № 1765/05 в розгляді звернення ОСОБА_1 щодо надання дозволу на укладення земельного сервітуту. Зобов`язано Тернопільську міську раду розглянути звернення позивача про надання дозволу на укладення земельного сервітуту від 18 липня 2019 року та прийняти відповідне рішення. 27.02.2020 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою до відповідача, в якій просив надати дозвіл на укладення договору земельного сервітуту. Розглянувши звернення позивача, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 у справі №500/2161/19, сорок сьома сесія сьомого скликання Тернопільської міської ради 13.03.2020 прийняла рішення №7/47/163 про відмову в наданні дозволу на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0040 га для влаштування проїзду до магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 визнано протиправним та скасовано рішення Тернопільської міської ради від 13.03.2020 № 7/47/163. Зобов`язано Тернопільську міську раду повторно розглянути звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на укладення земельного сервітуту від 18 липня 2019 року та прийняти відповідне рішення. 02.11.2020, позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на укладення договору земельного сервітуту (а. с. 58-60). Розглянувши звернення позивача, друга сесія Тернопільської міської ради восьмого скликання 18.12.2020 прийняла рішення відмовити ФОП ОСОБА_1 в наданні дозволу на укладення договору земельного сервітуту на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 61). Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення другої сесії восьмого скликання Тернопільської міської ради від 18 грудня 2020 року "Про надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту за адресою АДРЕСА_1 ФО-П ОСОБА_1 " і скасував його, оскільки відповідач не вказав мотивів, з яких відмовлено позивачу у наданні дозволу на укладення договору земельного сервітуту. Також, вважав, з метою відновлення порушеного права позивача, зобов`язаио Тернопільську міську раду повторно розглянути заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 02.11.2020 про надання дозволу на укладання договору земельного сервітуту земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду. Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Як визначено у пункті 7 частини 1 статті 4 КАС України, вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17. Зі змісту ст.12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальної громади у тому числі надання їх у користування належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу. Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Ст.99 Земельного кодексу України визначено, що власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення земельного сервітуту на право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху. У частині другій статті 402 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Відповідно до частини другої статті 404 ЦК України особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Аналіз частини другої статті 402, частини другої статті 404 ЦК України дозволяє зробити висновок, що вимога про встановлення сервітуту має пред`являтися до власника (володільця) земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут. Колегія суддів вважає, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, в даному спорі виступає, як власник землі, т.я. позивач ставить вимогу про укладення договору земельного сервітут, а тому дані правовідносини є цивільними. Відповідно до частини першої статті 319 КАС порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги. З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 500/158/21, скасувати, а провадження у справі закрити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 29.06.2021