Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/3487/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3487/20 пров. № А/857/15072/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В., суддів Гудима Л.Я., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 500/3487/20 (головуючий суддя Баб`юк П.М., час ухвалення 13 год. 58 хв., м.Тернопіль, повний текст рішення складений 19 липня 2021 року) за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської ради, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю ,,ВВС-БУД, Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : 09 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської міської ради, за участі третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариства з обмеженою відповідальністю ,,ВВС-БУД, Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської міської ради від 18 серпня 2015 року за №6/61/59. Рішенням від 07 липня 2021 року Тернопільський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його неправомірним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що скасування оскарженого рішення міської ради не породить наслідків для ТОВ ,,ВВС-БУД, оскільки в частині оренди земельної ділянки воно реалізоване шляхом укладення відповідного договору, а в частині укладення договору сервітуту вже не може бути реалізоване у з`язку із сплином визначеного у рішенні строку. Позивач мотивує свої доводи тим, що земельна ділянка надавалась не заради виключно її оренди, а саме для обслуговування викупленого приміщення та будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, гаражами та стоянками для автотранспорту. Позивачу на праві власності належить гараж, який розташований на АДРЕСА_1 . Затверджуючи спірним рішенням проект землеустрою, міська рада погодилась з тим, що проектом передбачено, зокрема знесення гаража позивача та гаражів третіх осіб на стороні позивача. Поза належною увагою суду залишилась і та обставина, що згідно відповіді міської ради від 08.10.2020 № 10466/08-Ф інформація стосовно того коли земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 присвоєний кадастровий номер 6110100000:12:003:0015 в Тернопільській міські раді відсутня. Таким чином, міська рада прийняла рішення від 18.08.2015 № 6/61/59, у п. 1 резолютивної частини якого вказаний кадастровий номер земельної ділянки, більш як через 5-ть років потому не мала офіційної інформації про те, коли цій ділянці був присвоєний кадастровий номер. Крім того, внаслідок прийняття міською радою оскарженого рішення позивач та треті особи не можуть приватизувати земельні ділянки під належними їм на праві власності гаражами. З огляду на викладене позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Тернопільська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошує на тому, що під час затвердження проекту землеустрою міська рада не вирішувала питання щодо знесення належних позивачу та третім особам на стороні позивача гаражів. Державним кадастровим реєстратором відділу Держгеокадастру у місті Тернополі Тернопільської області 17.08.2015 відкрита Поземельна книга на земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000:12:003:0015 площею 0,1400 га, місце розташування: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови для обслуговування викупленого приміщення та будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, гаражами та стоянками для автотранспорту. Отже, спірна земельна ділянка зареєстрована державним кадастровим реєстратором 17.08.2015, а оскаржене рішення міська рада прийняла 18.08.2015. Рішення Тернопільської міської ради від 18.08.2015 № 6/61/59 є ненормативним актом індивідуальної дії, котрий вичерпує свою дію шляхом його виконання. Право оскарження рішень органів самоврядування мають особи щодо яких застосоване відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти. В даному випадку у позивача таке право відсутнє, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Позивач та його представник, а також треті особи на стороні позивача в судовому засіданні апеляційного суду, яке проводилось в режимі відеоконференції, підтримали вимоги апеляційної скарги та просять їх задовольнити в повному обсязі. Представники відповідача та ТОВ ,,ВВС-БУД заперечили вимоги апеляційної скарги та просять її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав. Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 18 серпня 2015 року Тернопільська міська рада прийняла рішення №6/61/59 ,,Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1400 га за адресою: АДРЕСА_1 ТОВ ,,ВВС-БУД (а. с. 36, том ІІ), яким вирішено:

1. Затвердити Товариству з обмеженою відповідальністю ,,ВВС-БУД проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1400 га для обслуговування викупленого приміщення та будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, гаражами і стоянками для автотранспорту за адресою: АДРЕСА_1 ;

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю ,,ВВС-БУД земельну ділянку площею 0,1400 га (кадастровий номер 6110100000:12:003:0015) в оренду терміном на десять років для обслуговування викупленого приміщення та будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, гаражами і стоянками для автотранспорту за адресою: АДРЕСА_1 ;

3. Віднести земельну ділянку, вказану в п.2 даного рішення, до земель житлової та громадської забудови; 4 Дати дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю ,,ВВС-БУД на укладання договору земельного сервітуту, терміном на п`ять років, на земельну ділянку площею 0,0373 га для проходу та проїзду за адресою: АДРЕСА_1 ;

5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ВВС-БУД в двомісячний термін здійснити державну реєстрацію договору. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №232704660 від 16.11.2020, що за орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ВВС-БУД 18.12.2015 зареєстроване право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000120030015 площею 0,1400 га, місце розташування: АДРЕСА_1 (а.с. 14-15, том І). Також суд першої інстанції встановив, що державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у місті Тернополі Тернопільської області відкрита 17.08.2015 Поземельна книга на земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000120030015 площею 0,1400 га, місце розташування: : АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови для обслуговування викупленого приміщення та будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, гаражами та стоянками для автотранспорту (а.с. 99-107, том ІІІ). Крім того, матеріали справи свідчать, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить гараж за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав №31970023 від 19.11.2011 (а.с. 213, том І). Третім особам, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на праві власності теж належать гаражі за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6105186802018 від 26.10.2018, виданого ОСОБА_4 , земельній ділянці площею 0,0033 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000120030022 (а.с. 147, том ІІІ). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6105445342019 від 16.01.2019, виданого ОСОБА_3 , земельній ділянці площею 0,0027 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000120030023 (а.с. 150, том ІІІ). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6105445432019 від 16.01.2019, виданого ОСОБА_2 , земельній ділянці площею 0,0036 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000120030024 (а.с. 153, том ІІІ). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6105445522019 від 16.01.2019, виданого ОСОБА_1 , земельній ділянці площею 0,0015 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000120030025 (а.с. 156, том ІІІ). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6103284492017 від 06.03.2017, виданого ОСОБА_5 , земельній ділянці площею 0,0033 га по АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 6110100000120030005 (а.с. 123, том ІІ). В матеріалах справи наявна Поземельна книга на земельну ділянку за кадастровим номером 6110100000120030015 площею 0,1400 га та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ ,,ВВС-БУД,в яких, зокрема, є генплани та матеріали геодезичних вишукувань. Дослідивши зазначені документи, суд першої інстанції не встановив факту накладення земельних ділянок під гаражами, що належать позивачу та третім особам на стороні позивача із земельною ділянкою за кадастровим номером 6110100000120030015, що належить ТОВ ,,ВВС-БУД на праві оренди. Також, в матеріалах справи міститься лист Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 23.10.2020 №31-19-0.202-26/286-20, в якому зазначено, що в Державному земельному кадастрі відсутня можливість накладання земельних ділянок, які не внесені до Державного земельного кадастру, також, відсутні перетини земельної ділянки за кадастровим номером 6110100000120030015 площею 0,1400 га із земельними ділянками з кадастровими номерами 6110100000120030022, 6110100000120030023, 6110100000120030024, 6110100000120030025, 6110100000120030026 (а.с. 57-58, том І). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення Тернопільської міської ради №6/61/59 від 18.08.2015 є ненормативним актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію шляхом його виконання. Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки, таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Окрім того, на думку суду першої інстанції, право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб`єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти. Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. Так, відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад входить вирішення відповідно до закону питань з врегулювання земельних відносин. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. За загальним правилом рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, встановлених законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням (стаття 59 зазначеного Закону). Отже, право органів місцевого самоврядування видавати нормативно-правові акти є однією з найважливіших гарантій їх діяльності та формою реалізації принципу правової автономії місцевого самоврядування. Вони є основною юридичною формою реалізації завдань і функцій органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Шляхом видання акта орган місцевого самоврядування вирішує те чи інше питання (загальне чи індивідуальне), що виникає в процесі його діяльності, в інтересах реалізації завдань та функцій територіальних громад. Акт може створювати юридичну основу для виникнення, зміни чи припинення адміністративно-правових відносин або є юридичним фактом, що безпосередньо створює умови для виникнення, зміни чи припинення певних правових відносин. Відповідно до статті 4 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово. Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію». У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржене рішення Тернопільської міської ради №6/61/59 від 18.08.2015 є ненормативним актом індивідуальної дії, який вичерпує свою дію шляхом його виконання. При цьому колегія суддів зазначає, що положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з позовом, у публічно-правових відносинах. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в своєму Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Це означає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Колегія суддів зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Рішення суду не може бути прийнято на майбутнє, не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, котрі на момент ухвалення рішення ще не відбулись, оскільки таке рішення суперечитиме законодавча визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства. Метою та завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист та поновлення порушених прав. Судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2019 року у справі №1340/4630/18, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 653/845/17 (провадження № К/9901/16964/18). З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що підставою для звернення до суду позивач зазначив те, що оскаржене рішення перешкоджає йому та третім особам набути право власності на земельні ділянки під гаражами за адресою: АДРЕСА_1 , що належать їм на праві приватної власності. Крім того, позивач вважає, що у разі будівництва житлового будинку, він, а також, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача не зможуть користуватись належними їм гаражами, які відповідно до проекту землеустрою взагалі підлягають знесенню. На час розгляду судом першої інстанції спору позивач та треті особи оформили право власності на земельні ділянки, на яких розташовані їх гаражі, а тому рішення міської ради від 18.08.2015 № 6/61/59 жодним чином не порушує права позивача, що свідчить про відсутність порушеного права та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Щодо можливості перешкод у користуванні належними позивачу та третім особам гаражами в майбутньому, такі вимоги також задоволенню не підлягають, оскільки на час прийняття міською радою спірного рішення таких обставин не існувало та не існує на даний час, що також свідчить про відсутність порушеного права. Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. В силу приписів ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Стаття 286 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі не може бути оскаржена. Керуючись ч.3 ст. 243, ст. ст. 272, 286, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі № 500/3487/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим Н. В. Ільчишин У зв`язку з перебуванням судді Ільчишин Н.В. у відпустці, постанова в повному обсязі складена 29 жовтня 2021 року.