Постанова 4851 № 520/162/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 р.Справа № 520/162/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Бартош Н.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 24.09.20 по справі № 520/162/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області про скасування вимог та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України, в якому просить суд зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1056-23; зобов`язати Державну податкову службу України внести коригування в особисту картку платника податків позивача, а саме скасувати пені та недоїмку у розмірі 34726,81 грн.; зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області вчинити дії щодо закриття виконавчого провадження стосовно податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1056-23. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1056-23 сформована контролюючим органом без врахування приписів чинного законодавства. При цьому, позивач вважає, що йому неправомірно нарахована заборгованість. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 р. у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовлено. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що судом проігноровано наявність приюдиційного зв`язку між обставинами справи № 520/162/20 і судовим рішенням по справі № 820/4412/18, яке набрало законної сили. Просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 скасувати, прийняти нове рішення , яким позовні вимоги задовольнити. Головне управління ДПС у Харківській області заперечує проти задоволення апеляційної скарги , вважає рішення суду правомірним та прийнятим з урахуванням всіх обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 залишити без змін. Головним управлінням ДПС у Харківській області подано до суду клопотання про заміну сторони відповідача по справі, в якому просило замінити відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, до якого, у тому числі, включено Головне управління ДПС у Харківській області. Згідно з абз.4 п.3 вказаної постанови Державна податкова служба повинна забезпечити утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 21-1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади. Абзацом 3 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій. Згідно з абз.4 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи. Наказом ДПС України від 30.09.2020 року №529 утворено як відокремлені підрозділи ДПС України територіальні органи за переліком згідно з додатком, до якого, зокрема, включено Головне управління ДПС у Харківській області. 14.12.2020 року було проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу юридичної особи-ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис за №1000741030008085321. Згідно з наказом ДПС України від 24.12.2020 року №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС України, утвореними як її відокремлені підрозділи, повноважень і функцій територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року №

893. Таким чином, повноваження і функції територіальних органів ДПС України, що ліквідуються відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 893 передано територіальними органами ДПС України, утвореним як її відокремлені підрозділи, зокрема, Головному управлінню ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне клопотання про заміну відповідача у справі задовольнити, замінити Головне управління ДПС у Харківській області на суб`єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код в ЄДРПОУ ВП: 43983495), як правонаступника. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на загальній системі оподаткування. Позивач є платником податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 08.02.2016 року позивачем до контролюючого органу подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, в якій самостійно визначено загальну суму річного доходу у розмірі 380 735,00 грн. та суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб 9 912,46 грн. Згідно розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору і доходів, отриманих самозайнятою особою за 2015 рік, який є додатком до податкової декларації про майновий стан і доходи, сума чистого оподатковуваного доходу позивача визначено у розмірі 66 083,00 грн. Також, 08.02.2016 року позивачем до контролюючого органу було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік з таблицею №1 нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами - підприємцями, відповідно до якого ним самостійно визначено суму нарахованого єдиного внеску у розмірі 22 930,80 грн. (66 083,00 грн. - сума чистого оподатковуваного доходу x 34,7% розмір єдиного внеску). Згідно даних інтегрованої картки позивача, станом на 09.02.2016 року у позивача утворилася недоїмка зі сплати ЄСВ за 2015 рік, яка з урахуванням переплати складає 17 787,86 грн. Під час судового розгляду даної справи, судом встановлено, що контролюючим органом відносно позивача складені вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-1056-23 від 12.03.2018 р., №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року, №Ф-1056-23 від 15.08.2019 року, №Ф-1056-23 від 05.11.2019 року. Вимогу №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року пред`явлено на примусове виконання. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2018 р. по справі № 820/4412/18 було скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області. Вказане рішення залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 року. Тобто, вимога №Ф-1056-23 від 04.03.2019 року виставлена до набрання рішенням по справі № 820/4412/18 законної сили. Судом встановлено, що 10 жовтня 2019р. позивачем подано інформаційний запит, щодо невиконання відповідачем до цього часу рішення суду. На зазначений запит позивачем було отримано відповідь № 2996/ФОП/20-40-57-08-18 від 21.10.2019р., в якому повідомлено, що вимога від 12.03.2018 року № Ф-1056-23 є відкликаною, водночас решта вимог складені внаслідок безперервності боргу позивача. Спірні правовідносини виникли внаслідок того, що за факту скасування у судовому порядку в рамках справи № 820/4412/18 вимоги №Ф-1056-23 від 12.03.2018 р. відповідач, на думку позивача, не повинен був в подальшому виносити інші вимоги. Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того , що Головним управлінням ДПС у Харківській області, доведено, що у спірних правовідносинах він діяв правомірно, у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тобто правомірно сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № Ф-1056-23 від 04.03.2019 року, № Ф-1056-23 від 15.08.2019 року, № Ф-1056-23 від 05.11.2019 року. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон № 2464-VI). Відповідно до положень ч.1 ст. 25 вказаного вище Закону № 2464-VI (в редакції від 07.01.2016 року, яка діяла на момент винесення вимоги від 02.03.2016 року), орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами (далі - фіскальні органи) визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Мінфіну України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449), згідно п.2 розділу IV "Порядок стягнення заборгованості з платників" (в редакції від 29.05.2015 року, яка діяла на момент винесення вимоги від 02.03.2016 року) якої, у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску (п.3 розділу VI Інструкції № 449). На підставі положень Закону № 2464, Інструкції № 449 та даних інтеграційної картки платника податків, Київською ОДПІ було винесено податкову вимогу № Ф-1056-23 про сплату боргу (недоїмки) від 02.03.2016 року на суму 17 787,86 грн., яка направлялася поштою ФОП ОСОБА_1 , проте ним не отримана, що підтверджується копією поштового конверту (а.с. 82, 125). Згідно п.4 розділу VI Інструкції № 449, у разі коли неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. З матеріалів справи вбачається , що 28.03.2016 року ФО-П ОСОБА_1 було подано до Київської ОДПІ уточнену податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, в якій в результаті уточнень визначено зменшену суму чистого оподатковуваного доходу у розмірі 14 358,00 грн. (а.с. 42 - 44). Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції № 449, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції. Матеріалами справи підтверджено, що 12.03.2018 року ГУ ДФС у Харківській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-1056-23 на суму 17 787,34 грн. (а.с. 9). Формуючи оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 12.03.2018 року № Ф-1056-23 на суму 17 787,34 грн., Головне управління ДФС у Харківській області виходило з того , що станом на дату її формування в інтегрованій картці позивача існував борг зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 17 787,34 грн., який виник згідно зобов`язання самостійно визначеного у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до органів доходів і зборів за 2015 рік . Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018р. у справі № 820/4412/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019р., скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області. Приймаючи такі рішення , суди виходили з наступного. Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим кодексом та законами з питань митної справи. Згідно п.2 ст.1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 (в редакції, яка діяла у звітному періоді позивача), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно положень ч.2 ст.6 вказаного вище Закону, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності (ч.5 ст. 8 Закону № 2464). Відповідно до положень ч.11 ст. 8 Закону № 2464, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.4 ст. 8 Закону № 2464). Згідно п.3 розділу ІІІ "База нарахування та розміри єдиного внеску" Інструкції № 449 (в редакції від 29.05.2015 року, яка діяла у звітному періоді позивача), для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Як підтверджено матеріалами справи, єдиний внесок для позивача у звітному періоді встановлено у розмірі 34,7% бази нарахування єдиного внеску, з якого і виходив позивач при визначенні суми єдиного внеску за 2015 рік згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску. Згідно з пп.2 п. 5 розділу ІV "Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску" Інструкції № 449, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток). Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується відповідна ставка, зазначена в пункті 3 розділу III цієї Інструкції. Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою до органів доходів і зборів за результатами календарного року та повинен бути сплачений у встановлені законодавством строки. Відповідно до ч.8 ст. 9 Закону № 2464, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Як підтверджено матеріалами справи, недоїмка позивача зі сплати ЄСВ за 2015 рік утворилася у зв`язку із несплатою самостійно визначеної суми єдиного внеску у розмірі 22 930,80 грн. згідно звіту за 2015 рік, поданого до податкового органу у лютому 2016 року. Дана сума сформована виходячи із суми чистого оподатковуваного доходу 66 083,00 грн. Подавши до контролюючого органу уточнену декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, а також уточнений розрахунок податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою за 2015 рік позивач визначив нову суму чистого оподатковуваного доходу: замість 66 083,00 грн. встановлено 14 358,00 грн., чим змінив та зменшив базу нарахування єдиного внеску за звітний період. Таким чином, суди при розгляді справи № 820/4412/18 дійшли висновку , що зміна бази нарахування єдиного внеску та скорегована сума єдиного внеску за 2015 рік у сторону зменшення свідчить про відсутність у відповідача підстав для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 17 787,34 грн., яка зазначена в оскаржуваній вимозі. Обставини встановлені цими рішенням не підлягають доказуванню в силу ч. 4 ст. 78 КАС України. Тобто , податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23, винесена Головним управлінням ДФС у Харківській області є скасованою. В силу п.6 розділу VІ Інструкції вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі; орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки); вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили. Згідно з п.7 розділу VІ Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Враховуючи наведені вимоги п.6 розділу VІ Інструкції податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23, винесена Головним управлінням ДФС у Харківській області є відкликаною з дня набрання судовим рішенням законної сили. Однак , як свідчать матеріали справи , проігнорувавши рішення судів по справі № 820/4412/18, відповідачем складено вимог про сплату боргу (пені) зі сплати єдиного внеску за № Ф-1056-23 від 04 березня 2019 року на суму 27562,05 грн.; від 15 серпня 2019 року на суму 36390,91 грн.; від 05 листопада 2019 року на суму 39145,09 грн. , в які включено суму боргу (недоїмки) у розмірі 17 787,34 грн, яка була у податковій вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23. Підставою для винесення вказаних вимог про сплату суми боргу (недоїмки) за № Ф-1056-23 від 04.03.2019, від 15.08.2019 та від 05.11.2019 слугувала наявність в інтегрованій картці ОСОБА_1 , як платника єдиного внеску за кодом 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність), заборгованості станом на 04 березня 2019 року в сумі 27562,05 грн., на 15 серпня 2019 року в сумі 36390,91 грн., на 31 жовтня 2019 року в сумі 39145,09 грн. Зазначу, що наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі за текстом - Порядок № 422). Відповідно до пункту 1 підрозділу 4 «Відображення в інформаційній системі органів ДФС адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП» розділу V Порядку № 422 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР. Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв`язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій. Такими матеріалами є, зокрема, рішення суду, прийняте по суті. Залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень- рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами, у тому числі, інформація з рішення суду, прийнятого по суті. Статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку»/ «Вручено, судовий розгляд»/ «Анульовано»). У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться. Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_1 по сплаті єдиного внеску станом на 28 лютого 2018 року в розмірі 17787,34 грн., яка визначена вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 № Ф-1056-23, є анульованою разом із скасуванням вказаної вимоги. Внаслідок скасування судом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 № Ф-1056-23 на суму 17787,34 грн. податковий орган повинен був вчинити дії щодо коригування суми вказаної в цій вимозі, а саме шляхом виключення з картки особового рахунку платника цієї суми з урахуванням нарахованої пені на суму вимоги. Однак , податковим органом такі дії не вчинено , тому колегія суддів дійшла висновку, що Головним управлінням ДПС у Харківській області безпідставно при прийнятті вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-1056-23 від 04.03.2019, від 15.08.2019 та від 05.11.2019 включено суму заборгованості за попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 № Ф-1056-23, яка є скасованою в судовому порядку рішенням від 12.08.2018 по справі № 820/4412/18, що суперечать Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, і, як наслідок, призводять до повторного нарахування контролюючим органом позивачу суми єдиного внеску за наявності судового рішення про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 28 лютого 2018 року в розмірі 17787,34 грн. Вищенаведене та наявність рішень судів по справі № 820/4412/18 спростовую доводи податкового органу, що надання уточнюючих звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5) Порядком № 435 не передбачено та чинним законодавством не передбачено, що подання ФОП ОСОБА_1 уточнюючої податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік зміняє та зменшує базу нарахування єдиного соціального внеску . Наведене безпідставно не враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення . Колегією суддів витребувано у відповідача письмові пояснення та документи в підтвердження наявності у позивача боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску з вказанням періодів його виникнення та документи в підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної податкової вимоги. Так, як вбачається з пояснень податкового органу станом на 09.02.2016р. (граничний термін сплати єдиного внеску) в інтегрованій картці платника податків існує переплата у сумі 5 142,94 грн., якої недостатньо для погашення задекларованих сум з єдиного соціального внеску у розмірі 22 930,80 грн. внаслідок чого виник борг (недоїмка) з єдиного соціального внеску у сумі 17 787,86 грн. 28.03.2016р. позивачем до контролюючого органу подану подано уточнюючу декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік, в якій задекларовано чистий оподатковуваний дохід у сумі 14 358,00 грн. 09.02.2017р. в інтегрованій картці платника податків відбулись нарахування з єдиного соціального внеску у сумі 4299,47 грн., які були сплачені платіжним дорученням від 02.03.2017р. на суму 4300 грн. Станом на 12.03.2018р. (дату формування вимоги від 12.03.2018р. №Ф-1056-23) в інтегрованій картці позивача існує борг з єдиного соціального внеску у сумі 17 787,34 грн. Відповідно до положень ст. 25 Закону № 2464-УІ Відповідачем сформовано та направлено Позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018р. №Ф-1056-23. В 1С «Податковий блок» нараховано суми єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за 2017, та І-ІІІ квартали 2018 року зокрема: 09.02.2018 - 8448 грн за І - IV квартали 2017 року; 19.04.2018 - 457,18 грн за І квартал 2018 року; 19.07.2018 - 2457, 18 грн за II квартал 2018 року; 19.10.2018 - 2457, 18 грн за III квартал 2018 року; Нараховано загалом за 2018 рік 15 819,54 грн + недоїмка за минулі роки у сумі 17787,33 грн, позивачем сплачено за 2018 рік 3982 грн, борг на 31.12.2018 склав 29 624,87 гривень. Щодо нарахувань сум єдиного внеску за IV квартал 2018 року та І-ІІІ квартали 2019 року: 21.01.2019 - 2457, 18 грн за IV квартал 2018 року; 19.04.2019 - 2754,18 грн за І квартал 2019 року; 19.07.2019 - 2754,18 грн за II квартал 2019 року; 19.10.2019 - 2754,18 грн за III квартал 2019 року. Нараховано загалом за 2019 рік 12376,12 грн + недоїмка за минулі роки у сумі 29 624,87 грн, позивачем сплачено за 2019 рік 4520 грн, борг на 31,12.2019 склав 37 480,99 гривень. Вказує , що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 року № Ф-1056-23 на суму 17787,34 грн., яка скасована рішенням суду , є відкликаною . В автоматизованому режимі сформовано нову вимогу про сплату борг (недоїмки ) від 04.03.2019 року № Ф-1056-23 на суму 27562,05 грн. Звертає увагу суду на те , що станом на 09.02.2016р. (граничний термін сплати єдиного внеску за 2015 рік) в інтегрованій картці платника податків існує переплата у сумі 5 142.94 грн., якої недостатньо для погашення задекларованих сум з єдиного соціального внеску у розмірі 22 930,80 грн., внаслідок чого виник борг (недоїмка) з єдиного соціального внеску у сумі 17 787,86 грн ; надання уточнюючих звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (додаток 5) Порядком № 435 не передбачено; чинним законодавством не передбачено, що подання ФО-П ОСОБА_1 уточнюючої податкової декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік зміняє та зменшує базу нарахування єдиного соціального внеску . У контролюючого органу відсутні повноваження щодо коригування єдиного соціального внеску на підставі поданої платником податків уточнюючої декларації про майновий стан та доходи за 2015р. Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень позивача , наданих до суду апеляційної інстанції вбачається , що станом на 09.02.2017 позивачу було нараховано єдиний соціальний внесок в розмірі 4299,47, який був сплачений 02.03.2017 в сумі 4300 грн. , за 2017 рік та І-ІІІ квартали 2018 року ОСОБА_1 сплачено 3982 грн. єдиного внеску, за IV квартал 2018 року та І-ІІІ квартали 2019 року сплачено 4520 грн. єдиного внеску, що також підтверджено відповідачем. В той же час, на вимогу апеляційного суду податковим органом не надано будь-якого розрахунку наявності заборгованості у ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, документів в підтвердження наявності у позивача боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску з вказанням періодів його виникнення та документів в підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної податкової вимоги, а також не надано розрахунку штрафів та пені, оскільки з матеріалів справи взагалі неможливо встановити на які суми вони нараховувались, в яких розмірах та з якого часу. Відповідно до вимог положень п.7 розділу 6 Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Згідно п.6.9. Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09.09.2013 року (наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449) (далі - Інструкція № 455), якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу. Таким чином, платнику ЄСВ в разі зростання суми боргу протягом наступного базового періоду направляється вимога про сплату недоїмки виключно на суму зростання боргу (недоїмки). Отже, колегія суддів зауважує, що позивачу повинна була бути направлена вимога лише на суму зростання боргу. З огляду на те, що податковим органом внесено до вимог за № Ф-1056-23 від 04.03.2019, від 15.08.2019 та від 05.11.2019 суму за попередньою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 № Ф-1056-23, яка є скасованою в судовому порядку рішенням від 12.08.2018 по справі № 820/4412/18, колегія суддів приходить до висновку, що на час винесення вищевказаних вимог, Головним управлінням ДФС у Харківській області порушено вимоги Інструкції, згідно з п.6.9 якої платнику єдиного внеску в разі зростання суми боргу протягом наступного базового періоду направляється вимога про сплату недоїмки на суму зростання боргу. Відповідно до ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до вимоги про сплату недоїмки додається розрахунок суми недоїмки і в разі незгоди з розрахунком зробленим ДПІ платник має право на узгодження її з органами ДПІ або оскаржити вимогу в судовому порядку. Колегія суддів звертає увагу на те, що всупереч вимогам зазначеної норми, до надісланих позивачу вимог за № Ф-1056-23 від 04.03.2019, від 15.08.2019 та від 05.11.2019 не було додано повідомлення-розрахунок суми заборгованості, зробленого у відповідності з чинним законодавством в сфері державного соціального страхування. Такого розрахунку не надано і до суду апеляційної інстанції. Враховуючи те , що остання вимога за № Ф-1056-23 прийнята 05.11.2019 та сума в цій вимозі збільшена , то в силу п.6 розділу VІ Інструкції вимоги за № Ф-1056-23 від 04.03.2019, від 15.08.2019 є відкликаними. На підставі вище встановленого, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування вимоги про сплату боргу № Ф-1056-23 від 05.11.2019. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України. З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної вимоги, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів зауважує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття вимоги про сплату боргу № Ф-1056-23 від 05.11.2019. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкової вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 № Ф-1056-23. Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України внести коригування в особисту картку платника податків позивача, а саме скасувати пені та недоїмку у розмірі 34726,81 грн. та зобов`язання Головного управління ДПС у Харківській області вчинити дії щодо закриття виконавчого провадження стосовно податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-1056-23 , колегія суддів звертає увагу на те , що скасування судом вимоги за № Ф-1056-23 від 05.11.2019 в силу вимог Податкового кодексу та відповідних Інструкцій у податкового органу виникає обов`язок відкоригувати вказану у вимозі суму в особовій картці фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та вчинити інші відповідні дії пов`язані з виконанням вказаної вимоги , тому такі позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи, доводи апеляційної скарги спростовують висновку суду першої інстанції. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За вищевказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права, тому судове рішення - підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі № 520/162/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково. Скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2019 № Ф-1056-23. В іншій частині в задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя З.Г. Подобайло Судді І.С. Чалий Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 29.06.2021 року