Постанова 4851 № 520/19451/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2021 р.Справа № 520/19451/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2021, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 17.03.21 року по справі № 520/19451/2020 за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України третя особа: Державний концерн "Укроборонпром" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (далі за текстом також позивач, ДП «Завод імені В.О. Малишева») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), третя особа: Державний концерн "Укроборонпром", в якому просило: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2020 року № 00075950402, яким виявлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету у сумі 4998883,00 грн. Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду замінено Головне управління ДПС у Харківській області на суб`єкта владних повноважень, який представляє інтереси органів ДПС України - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу, (ЄДРПОУ ВП 43983495), як правонаступника. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 00075950402 від 18.12.2020. Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» витрати по сплаті судового збору у сумі 21 020,00 грн. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наводить обставини справи та нормативно-правове обґрунтування, зазначені ним у відзиві на позовну заяву. Вказує, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не було враховано те, що станом на момент подання податкової декларації з ПДВ за вересень 2020 року платником податків було порушено строки сплати самостійно нарахованих грошових зобов`язань по розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, і оскільки такі грошові зобов`язання набули статусу заборгованості, декларування бюджетного відшкодування ПДВ саме у рахунок сплати грошових зобов`язань з частини чистого прибутку (доходу) є неправомірним. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У письмових поясненнях щодо апеляційної скарги ДК «Укроборонпром» з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, погодився та зазначив, що такі узгоджуються з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 13.10.2020 у справі № 640/19757/19. За результатами апеляційного розгляду ДК «Укроборонпром» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України). Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що після отримання поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2020 року відповідачем складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Завод імені В.О. Малишева» (код ЄДРПОУ 14315629) з питань правомірності і визначення суми від`ємного значення ПДВ задекларованої до відшкодування ПДВ у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, за вересень 2020 року від 18 листопада 2020 року № 4324/20-40-04-02-08/14315629 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та в подальшому прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2020 року № 00075950402, яким встановлено відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету у розмірі 4998883,00 грн. Характеризуючи вчинене позивачем порушення, відповідач в акті перевірки (стор. 6) зазначив, що в порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем безпідставно задекларовано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету України, за вересень 2020 року у розмірі 4998883,00 грн. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2020 року № 00075950402 про відмову у наданні бюджетного відшкодування ПДВ на суму 4998883,00 грн (т. 1 а.с. 13). Скориставшись правом на оскарження рішення відповідача у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 18 грудня 2020 року № 00075950402. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи спірне рішення, відповідач вийшов за межі повноважень, визначених п. 200.14 ст. 200 ПК України, та встановив для позивача відповідальність, не передбачену законом, а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого. Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України «Про управління об`єктами державної власності», статтею 11-1 якого встановлені особливості відрахування державними підприємствами частини прибутку (доходу). Частиною першою цієї статті передбачено, що державні унітарні та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України Постановою від 23 лютого 2011 року № 138 відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями. Пунктом 1 Порядку в редакції, яка діяла до 27 квітня 2019 року, встановлено, що частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків. Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 24 квітня 2019 року № 363 (набрала чинності 27 квітня 2019 року) внесені зміни до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року за № 138, замінено в абзаці першому слова і цифри "у розмірі 75 відсотків" словами і цифрами "за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 року у розмірі 90 відсотків для підприємств, обсяг чистого прибутку яких фактично у відповідному звітному періоді становить більше 50000 тис. гривень, і 50 відсотків - інших підприємств". Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету (частина третя статті 45 Бюджетного кодексу України). Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 за № 138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі - Порядок № 138). Згідно з пунктом 3 Порядку № 138, який затверджено відповідно до статті 29 БК України та статей 5 і 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств. Пунктом 20.1.43 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, зокрема, мають право проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» встановлено, що перелік податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету визначається відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, саме на податковий орган покладено контроль, що у відповідності до Наказу Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» віднесений до платежу «частина чистого прибутку (доходу) комунальних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до відповідного місцевого бюджету» (21010000). Відповідно до пункту 61.1. статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з статтею 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового. Повноваження контролюючого органу щодо наслідків перевірки даних податкової декларації з ПДВ за відповідний період визначені п. 200.14 ст. 200 ПК України, а саме: якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Відповідно до підпункту 14.1.157. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Підпунктом 54.3.2. пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Пунктом 58.1 статті 58 ПК України визначено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки. Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Аналізуючи викладені вище вимоги нормативно-правових актів, слід дійти висновку, що в розумінні ПК України платіж «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону (код бюджетної класифікації 21010100) є грошовим зобов`язанням позивача, що сплачується до державного бюджету та підлягає контролю з боку відповідача. Судовим розглядом установлено, що позивач правильно розрахував суму від`ємного значення ПДВ за вересень 2020 року в розмірі 193787468,00 грн, яку зазначено у рядку 19 декларації, а також суму від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зазначена позивачем у рядку 20 декларації - 193787468,00 грн. За умови наявності податкового боргу з податку на додану вартість сума від`ємного значення, зазначена в рядку 20 декларації, зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні звітні (податкові) періоди та відображається у рядку 20.1 декларації, який позивачем не заповнений. В рядку 20.2 декларації позивач мав право визначити суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню: або на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації); та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (рядок 20.2.2 декларації). Як свідчать фактичні обставини (дані додатку 4 до податкової декларації), позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України в розмірі 4998883,00 грн в рахунок погашення зобов`язань з платежу «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до Державного бюджету відповідно до закону (код бюджетної класифікації 21010100). Залишок від`ємного значення в розмірі 188788585,00 грн (рядок 19 рядок 20.2) позивач зарахував до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що відображено у рядку 21 декларації. Відповідач не ставить під сумнів правильність визначення позивачем показників, зазначених у рядках 19-21 декларації, але наполягає на відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України в розмірі 4998883,00 грн. з платежу «Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону (код бюджетної класифікації 21010100). Станом на 18 листопада 2020 року заборгованість позивача з цього платежу складає 161114607,00 грн. Як убачається з матеріалів справи, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким на підставі Акту про результати камеральної перевірки № 4324/20-40-04-02-08/14315629 від 18.11.2020 та пункту 200.4 статті 200 ПК України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період вересень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету у розмірі 4 998 883 грн, прийняте податковим органом за формою «ВЗ». Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку надсилання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам, затвердженого Наказом МФ України від 28.12.2015 № 1204, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за формою «ВЗ» у разі відмови у наданні бюджетного відшкодування (додаток 7). Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3). Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Тобто, положення зазначеної статті регулюють підстави для відмови у бюджетному відшкодуванні, проте Актом перевірки на підставі пункту 200.4 статті 200 ПК України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період вересень 2020 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашень податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету у сумі 4 998 883 гри. Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, податковий орган протиправно застосував наслідки, не передбачені пунктом 200.4 статті 200 ПК України та прийняв податкове повідомлення-рішення № 00075950402 від 18.12.2020, встановивши відсутність права позивача на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2020 року та на врахування суми в розмірі 4 998 883,00 грн у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкової боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Приймаючи спірне рішення, відповідач вийшов за межі повноважень, визначених п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України та встановив для позивача відповідальність, не передбачену законом. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність оскарженого позивачем податкового повідомленнярішення, що є підставою для задоволення позову, є обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються наведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Враховуючи положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 по справі № 520/19451/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 29.06.2021 року