Постанова 4857 № 380/21635/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21635/23 пров. № А/857/5957/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., За участі секретаря судового засідання Єршової Ю.С., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Палій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 380/21635/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування рішення, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Мричко Н.І. у м. Львів Львівської області 07 лютого 2024 року у відкритому судовому засіданні о 10:42 згідно з протоколом судового засідання, дата складення повного тексту судового рішення 19 лютого 2024 року), - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» (далі також ТОВ, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (далі також ЗМУ ДПС, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 602/33-00-07-01, № 601/33-00-07-02 від 09.08.2023. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає, його необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. В обґрунтування апеляційних вимог, наводячи норми матеріального права та окремі обставини справи, вказує, що позивач отримує послуги з виготовлення продукції за допомогою персоналу ТОВ «УНГВАЙЕР» (осіб, задіяних у наданні послуг по Договору, які перебувають у трудових та/або цивільно-правових відносинах із ТОВ «УНГВАЙЕР») на виробничих потужностях, належних ТОВ. Враховуючи це, ТОВ надає в безоплатне користування майно, а саме виробничі площі та обладнання, на якому здійснюється виготовлення продукції працівниками ТОВ «УНГВАЙЕР». Перевіркою встановлено, що на безоплатно надане майно ТОВ не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість (далі також ПДВ) та не включено до складу податкових зобов`язань за квітень 2023 року. У відповідь на подану апеляційну скаргу позивач подав відзив, в якому заперечує проти вимог скарги, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, просить відмовити у задоволенні вимог апелянта, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судовому засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. У відповідності до вимог частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що посадові особи відповідача провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої склали акт від 19.07.2023 № 485/33-00-07-02/32269989 (далі також Акт), в якому зафіксовано порушення ТОВ: - пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (далі ПК України), оскільки ТОВ завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 241734,56 грн; - пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, підприємством не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також ЄРПН) протягом граничного строку податкову накладну на загальну суму 1450407,34 грн, в тому числі ПДВ 241734,56 грн; - пункту 201.10 статті 201 ПК України - підприємством порушено граничні терміни реєстрації податкової накладної в ЄРПН протягом за податковий період: квітень 2023 року на загальну суму обсягу постачання (без податку на додану вартість) в розмірі 7807859,05 грн; - пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, абзацу другого пункту 12 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 (далі також Порядок № 1307). На підставі Акта відповідач прийняв: 1) податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 602/33-00-07-01 за порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 241734,56 грн; 2) податкове повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 601/33-00-07-02 за порушення пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 120867,28 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила наступне. Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК України. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Згідно з пунктом 44.2 статті 42 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Як встановлено підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є: а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору; б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку; в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі; г) передача результатів виконаних робіт, наданих послуг платнику податку, уповноваженому згідно з договором вести облік результатів спільної діяльності без утворення юридичної особи, а також їх повернення таким платником податку після закінчення спільної діяльності; ґ) передача (внесення) виконаних робіт, наданих послуг як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також повернення послуг; д) постачання послуг з розміщення знаку відповідної торгової марки або самого товару чи послуги в кінофільмі, серіалі або телевізійній програмі, які є візуальними (глядачі лише бачать продукт або знак торговельної марки, продукт чи торговельна марка згадується у розмові персонажа; товар, послуга чи торговельна марка органічно вплітаються в сюжет і є його частиною); Відповідно до підпункту 14.1.183 пункту 14.1 статті 14 ПК України під послугою з надання персоналу слід розуміти господарську або цивільно-правову угоду, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін. Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також Закон № 996-XIV) господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У пункті 185. 1 статті 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Відповідно до підпункту «ґ» пункту 186.3 статті 1861 ПК України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать, зокрема, надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Відповідно до абзацу першого пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). Як встановлено пунктами 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: - покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; - покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця. Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць. Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі: - здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника); - виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв`язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; - надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; - для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; - для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; - для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що ТОВ при отриманні послуг з виготовлення продукції по Договору про надання послуг від 04.02.2022 № 1 за допомогою персоналу ТОВ «УНГВАЙЕР» надає в безоплатне користування майно для ТОВ «УНГВАЙЕР», а саме: виробничі площі та обладнання, на якому здійснюється виготовлення продукції працівниками ТОВ «УНГВАЙЕР», а тому ТОВ не нараховано податкові зобов`язання з ПДВ та не включено до складу податкових зобов`язань за квітень 2023 року на безоплатне користування майном. Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини справи, колегія судді відхиляє такі доводи відповідача та зазначає, що ТОВ отримувало від ТОВ «УНГВАЙЕР» послуги з надання персоналу, що не є тотожним послугам з виготовлення продукції. Тому висновок відповідача про отримання ТОВ від ТОВ «УНГВАЙЕР» послуг з виготовлення продукції є безпідставним та зумовлений помилковим трактуванням договірних умов. Висновок податкового органу щодо надання позивачем в безоплатне користування майна, а саме виробничих площ та обладнання, на якому здійснюється виготовлення продукції працівниками ТОВ «УНГВАЙЕР», також є необґрунтованим, оскільки Договором про надання послуг від 04.02.2022 № 1 не передбачено надання ТОВ «УНГВАЙЕР» права використання обладнання ТОВ, його виробничих приміщень чи будь-якого іншого майна, натомість визначено, що спорядження Замовника має право використовувати персонал Виконавця виключно для виготовлення продукції для Замовника у місці надання Послуг. Надання позивачем залученому від ТОВ «УНГВАЙЕР» персоналу доступу до приміщення та виробничого обладнання для використання під час виготовлення продукції пов`язано винятково з даною послугою, а тому є невід`ємною та необхідною частиною процесу надання послуги, і не передбачає надання ТОВ «УНГВАЙЕР» (як окремій юридичній особі) або направленим працівникам (як окремим фізичним особам) майнових прав на таке обладнання та приміщення ТОВ «ЯДЗАКІ Україна» чи можливості використовувати їх на правах орендаря (або позичальника). Підсумовуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичними обставинами підтверджується здійснення ТОВ «ЯДЗАКІ Україна» з ТОВ «УНГВАЙЕР» виключно господарських операцій щодо отримання послуг з надання персоналу. З огляду на безпідставність висновків відповідача про безоплатне надання позивачем послуг по передачі в користування майна на загальну суму 1450407,34 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість висновків відповідача щодо невиконання позивачем обов`язку скласти та зареєструвати в ЄРПН протягом граничного строку податкові накладні на загальну суму 1450407,34 грн, тобто порушення вимог пунктів 201.1, 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведені норми означають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. У розрізі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.08.2023 № 602/33-00-07-01 та від 09.08.2023 № 601/33-00-07-02 є протиправними та підлягають скасуванню. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах. У розрізі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Інших доводів на підтвердження правомірності своїх дій відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін. Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 380/21635/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 17.05.24