Постанова Донецький апеляційний суд № 241/309/21

22-ц/804/1473/21 241/309/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2021 року місто Маріуполь справа № 241/309/21 провадження № 22-ц/804/1473/21 Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Пономарьової О.М., суддів Зайцевої С.А., Мальцевої Є.Є., секретар судового засідання Лазаренко Д.Т., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП БАНК» на рішення Першотравневого районного суду Донецької області у складі судді Демочко Д.О. від 23 березня 2021 року, повний текст рішення складено 30 березня 2021 року, в с т а н о в и в: Описова частина Короткий зміст позовних вимог 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування. Позовна заява мотивована тим, що 04 березня 2008 року ОСОБА_2 під час свого шлюбу з ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1473 придбав базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2 454,8 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1 . Факт шлюбу на час придбання вказаної нерухомості підтверджується паспортом ОСОБА_2 , в якому на сторінці 10 відмічене, що 17 серпня 1974 року ОСОБА_2 одружився з ОСОБА_3 , яка після шлюбу взяла прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідач з дружиною ніколи не повідомляли позивачку про подробиці укладання договору купівлі-продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». ОСОБА_1 було невідомо про їх домовленості стосовно визнання права власності за одним з них чи за двома на вказане майно та чи відмовлялася ОСОБА_3 від своєї ? частки на майно, яке було придбане під час шлюбу. ОСОБА_3 була інвалідом 1-ї групи, тяжко хворіла неврологічним захворюванням, у неї були паралізовані ноги та частково руки, тому вона не могла самостійно займатися своїми справами, а відповідач, не маючи юридичного досвіду, не приділяв належної уваги оформленню всіх договорів згідно з законодавством. У 2014 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після її смерті позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею на усе майно померлої матері, яке належало їй на праві власності. Однак право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на ? частку бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » не було зареєстровано, тому позивачці було невідомо, чи належить ця частка матері, та чи є вона її спадщиною. Тільки у березні 2019 року під час розгляду справи № 0541/4463/2012 позивачці стали відомі подробиці укладання договору купівлі-продажу, а саме те, що її мати ОСОБА_3 не відмовлялася від своєї частки у будь якому придбаному під час шлюбу майні, не була присутня при укладенні договору купівлі-продажу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », стан її здоров`я не дозволяв їй самостійно оформити право власності на належну їй ? частку цієї нерухомості. Позивач звернулася до приватного нотаріуса Сахової М.А., у якої знаходиться спадкова справа № 57158660 від 26 лютого 2015 року, що відкрита після смерті її матері - ОСОБА_3 , з проханням видати свідоцтво на право власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Але у зв`язку з відсутністю реєстрації у спадкодавця ОСОБА_3 зареєстрованого права власності на це майно, у видачі свідоцтва було відмовлено, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 23/ 02-31 від 12 січня 2021 року. З метою отримання належної позивачу за законом спадщини вона звернулася з даною позовною заявою до суду та просила визнати за нею право власності на ? частку бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2 454,8 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 23 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності та визнання права власності в порядку спадкування задоволено в повному обсязі та визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частку бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої по АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи позивачки є обґрунтованими та підтверджені належними доказами. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 26 квітня 2021 року Акціонерне товариство «ОТП БАНК», яке не приймало участь у справі, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що 04 березня 2003 року між ЗАТ «ОТП БАНК», правонаступником якого є АТ «ОТП БАНК», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 600 000 доларів США. Для забезпечення повного та своєчасного виконання умов кредитного договору між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП БАНК» того ж дня, 04 березня 2008 року, укладений договір іпотеки, згідно з яким позичальник надав в іпотеку майно, а саме, базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 25 травня 2009 року, яке переглядалось за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та залишено без змін, звернено стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, з правом надання ЗАО «ОТП БАНК» права продажу від імені ОСОБА_2 будь-яким способом з будь-яким покупцем з проведенням справедливої експертної оцінки за загальними правилами. 07 вересня 2009 року АТ «ОТП БАНК» звернулось до Першотравневого районного суду Донецької області з позовом про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. 25 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області із зустрічним позовом до ОСОБА_2 та АТ «ОТП БАНК» про визнання недійсним договору іпотеки, проте, Постановою Верховного Суду від 20 травня 2020 року у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 08 грудня 2020 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частку бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Зазначені обставини заявник АТ «ОТП БАНК» вважає достатніми підставами для скасування рішення суду та закриття провадження у справі. Крім того, АТ «ОТП БАНК» вважає, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності та не наведено поважних причин його пропуску. Заявник вважає, що, подаючи безпідставні позови, ОСОБА_1 має на меті виведення предмету іпотеки з-під процедури звернення стягнення за ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Доводи інших учасників справи 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про закриття апеляційного провадження у справі, посилаючись на те, що АТ «ОТП БАНК» не є стороною у справі, яка стосується визнання права власності в порядку спадкування майна, яке придбано подружжям ОСОБА_2 під час шлюбу. Рух справи у суді апеляційної інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Мальцева Є.Є., Лопатіна М.Ю. Ухвалою апеляційного суду від 05 травня 2021 року у справі відкрито апеляційне провадження. Ухвалою апеляційного суду від 17 травня 2021 року у справі закінчено проведення підготовчих дій та призначено справу до розгляду. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 червня 2021 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Мальцева Є.Є., Зайцева С.А. Фактичні обставини справи, встановлені судом 04 березня 2008 року ОСОБА_2 під час свого шлюбу з ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1473 придбав базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 2 454,8 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1 ( а.с.10-12). Факт перебування у шлюбі відповідача зі спадкодавцем на час придбання вказаної нерухомості підтверджується свідоцтвом про шлюб, який укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 17 серпня 1974 року № 488391 та печаткою в паспорті відповідача на сторінці 10 ( а.с.15 ). ОСОБА_3 була інвалідом 1-ї групи, тяжко хворіла неврологічним захворюванням, потребувала постійного стороннього нагляду про що свідчить довідка Міжрайонной МСЕК № 2 м. Маріуполь серії ДОН-07 № 102459 ( а.с.28 ) Позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею на усе майно померлої матері, яке належало їй на праві власності, що зазначено в матеріалах спадкової справи. Позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Сахової М.А., у якої знаходиться спадкова справа № 57158660 від 26 лютого 2015 року, що відкрита після смерті її матері - ОСОБА_3 , з проханням видати свідоцтво на право власності на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Але у зв`язку з відсутністю реєстрації у спадкодавця ОСОБА_3 зареєстрованого права власності на це майно, у видачі свідоцтва відмовлено, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 23/ 02-31 від 12 січня 2021 року (а.с. 7-8).

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника АТ «ОТП БАНК» Безух А.М., який підтримав доводи апеляційної скарги, відповідача ОСОБА_2 , який заперечував проти доводів апеляційної скарги та вважав рішення суду першої інстанції обгрунтованим та правильним, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (стаття 317 ЦК України). Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до частини першої статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини. Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Суд встановив, що 04 березня 2008 року ОСОБА_2 під час свого шлюбу з ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу нерухомого майна № 1473 придбав базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2 454,8 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1 . Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Стаття 63 СК України закріплює рівні права дружини та чоловіка на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 12 Постанови Пленуму Верховного України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №712, за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. Розглядаючи спори, пов`язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. 26 лютого 2015 року до майна ОСОБА_3 заведена спадкова справа за заявою єдиного спадкоємця за законом ОСОБА_1 (а.с.18). Постановою приватного нотаріуса Сахової М.А. від 12 січня 2021 року відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на базу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2 454,8 кв.м, яка розташована по АДРЕСА_1 , після смерті її матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки спадкодавець ОСОБА_3 свою частку у спільній сумісній власності подружжя за життя не виділила та не існує документ, який посвідчував право власності померлої на зазначене нерухоме майно. З урахуванням встановлених обставин та вимог закону, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування права власності на ? частку бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованої по АДРЕСА_1 , яка була придбана ОСОБА_2 підчас перебування в шлюбі зі спадкодавцем ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги АТ «ОТП БАНК» про те, що база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » передана банку в іпотеку, а тому не можна змінювати власника предмета іпотеки, не впливають на правильність судового рішення, оскільки відповідно до до частин першої та другої статті 23 Закону «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Отже відповідно до норм Закону «Про іпотеку» іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна. Доводи апеляційної скарги про закриття провадження у справі з підстав п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не можуть бути задоволені, оскільки в грудні 2020 року суд відмовив в задоволенні вимог позивачки про визнання права власності на спадкове майно у зв`язку з відсутністю відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, про що також зазначено в постанові апеляційного суду від 10 лютого 2021 року. Посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем ОСОБА_1 строку позовної давності не впливають на правильність судового рішення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що остання в установлений законом строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а строк оформлення спадкових прав та отримання свідоцтва про право на спадщину законодавством не визначений. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до частини 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апеляційної інстанції не надано. Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог здійсненні з дотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Щодо розподілу судових витрат Розподіл судових витрат між сторонами врегульовано статтею 141 ЦПК України. Відповідно до положень частини першої зазначеної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно до положень частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, питання про розподіл судових витрат апеляційний суд не вирішує. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОТП БАНК» залишити без задоволення. Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 23 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 18 червня 2021 року. Суддя-доповідач О.М. Пономарьова Судді С.А. Зайцева Є.Є. Мальцева