Постанова 4857 № 380/7372/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/7372/20 пров. № А/857/8736/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Бруновської Н.В., Улицького В.З., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року, ухвалене суддею Потабенко В.А. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі №380/7372/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання до вчинення дій, - ВСТАНОВИВ: 10 вересня 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача - Адміністрації Державної прикордонної служби України, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у наданні довідки для призначення пенсії за вислугу років з врахуванням при її обчисленні надбавки за бойове чергування та індексації; зобов`язати підготувати та надати нову довідку (з урахуванням раніше зазначених видів грошового забезпечення) з метою нарахування пенсії за вислугу років з включенням до її складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія: надбавки за бойове чергування 4364,00 грн, індексації 964,51 грн, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове держане соціальне страхування, з дати виникнення права на пенсію, тобто з 02.08.2019. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, покликаючись на те, що Адміністрація Державної прикордонної служби України в питаннях пенсійного забезпечення позивача діяла виключно у межах та у спосіб, який визначений законодавством, зазначає про відсутність підстав для виготовлення нової довідки з включенням до неї додаткових видів грошового забезпечення. Виплата, яку просить врахувати позивач, а саме надбавка за бойове чергування, не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія відповідно до ст. 43 Закону 2262-ХІІ, оскільки є винагородою за безпосередню участь в антитерористичній операції та є виплатою, що не має систематичного (щомісячного характеру). Щодо врахування індексації скаржник зазначає, що оскільки з 2007 року сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із нарахованих і виплачених військовослужбовцям сум індексації грошового забезпечення не здійснюється, відповідно до ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ та абз.1 п.7 Постанови Кабінету Міністрів №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхнії сімей» відсутні підстави для включення цих сум до розміру грошового забезпечення, з якого військовослужбовцям виплачується пенсія. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Державній прикордонній службі України. Наказом начальника Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 01.07.2019 №176-ос ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту. Згідно з наказом начальника Мостиського прикордонного загону (93 прикордонний загін) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби від 01.08.2019 № 208-ос, ОСОБА_1 виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення Мостиського прикордонного загону. З додатку до грошового атестату № 84 від 01.08.2019 позивач дізнався про неврахування під час призначення пенсії додаткових видів грошового забезпечення, а саме надбавки за бойове чергування та індексації. Наведене зумовило звернення позивача до пенсійного органу із заявою (вимогою) нарахувати йому з 02.08.2019 пенсію з урахуванням усіх додаткових видів грошового забезпечення, які він отримував перед звільненням і з яких було сплачено внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.07.2020 відмовлено позивачу у задоволенні вимог заяви з покликанням на відсутність довідки про додаткові види грошового забезпечення, наданої уповноваженим органом. 19.07.2020 позивач звертався до відповідача із заявою про підготовку та надання довідки про додаткові види грошового забезпечення за останні 17 календарних місяців. Адміністрація ДПС України листом від 26.08.2020 №11/К-9132 відмовила позивачу у задоволенні вимог заяви у зв`язку з відсутністю підстав для включення до довідки про додаткові види грошового забезпечення, з яких нараховується пенсія, одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Частиною першою статті 15 Закону №2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій. Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ). Відповідно до пункту 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Таким чином, Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним. Таким чином, відсутність підстав для включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманих додаткових видів грошового забезпечення, виплата яких здійснювалася не щомісячно, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ переліку видів грошового забезпечення. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року (справа №522/2738/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду. Велика Палата Верховного Суду у вказаному рішенні, крім зазначеного, вирішила за необхідне відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15). Разом з тим суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідачем не заперечується розмір надбавки за бойове чергування, яку позивач просить включити до складу грошового забезпечення. Відтак, оскільки в матеріалах справи наявні докази, що позивачу щомісячно виплачувалася винагорода за бойове чергування, з яких щомісяця утримувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд апеляційної інстанції поділяє висновок суду першої інстанції про безпідставність не включення відповідачем до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховується пенсія позивача, надбавки за бойове чергування у розмірі 4364,00 грн. Щодо врахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону №2017-ІІІ). Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ). Згідно статей 1 і 2 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення). Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а також те, що здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-ХІІ містить відсилочну норму, колегія суддів вважає, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для призначення пенсії за вислугу років не регулюється положеннями Закону №2011-XII або Закону №2262-ХІІ. Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглянувши справу №638/9697/17 при вирішенні питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення, у постанові від 03 квітня 2019 року відступив від раніше висловленої з цього питання правової позиції Верховного Суду у справах №522/11262/16-а та №522/7855/17 та сформулював наступний правовий висновок. Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2262-ХІІ та відповідних підзаконних нормативних актів, якими врегульовуються відносини щодо обчислення (призначення, перерахунку) пенсій військовослужбовцям та наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-ХІІ, яким імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ, та Порядку №1078. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення. Зазначений висновок щодо перерахунку та виплату пенсії з урахуванням індексації узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 643/212/17 та від 12 вересня 2019 року у справі № 235/6160/16-а, від 14 серпня 2020 року у справі 343/1112/17. Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій в постанові від 06.02.2019 у справі №522/2738/17, оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 10.03.2015 у справы №21-70а15 щодо наявності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та сформулювала критерії включення до нього саме тих складових, які передбачені Законом №2262-ХІІ. Разом з тим, питання включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої індексації грошового забезпечення, не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №522/2738/17. Правовий висновок аналогічного змісту був сформований у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17. Разом з цим, до моменту отримання належної довідки у пенсійного органу не виникає обов`язку з перерахунку пенсії позивача. Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи скаржника на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в строки, встановленні статтею 309 КАС України. Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 380/7372/20 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська В. З. Улицький