Постанова 4851 № 520/18220/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2021 р.Справа № 520/18220/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКЕНЕРГОМЕРЕЖПРОЕКТ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/18220/2020 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКЕНЕРГОМЕРЕЖПРОЕКТ" про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Позивач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькенергомережпроект, в якому просив: - стягнути до бюджету України кошти у розмірі 342 299,55 гривень у рахунок погашення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькенергомережпроект (податковий номер 35586363), місцезнаходження: вулиця Молодої гвардії, буд. 15/17 м. Харків, 61001, суму податкового боргу з усіх відкритих розрахункових рахунків. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 року задоволено позов. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькенергомережпроект (податковий номер 35586363, місцезнаходження: вулиця Молодої гвардії, буд. 15/17 м. Харків, 61001) до бюджету України суму податкового боргу з усіх відкритих розрахункових рахунків в загальному розмірі 342299 (триста сорок дві тисячі двісті дев`яносто дев`ять) грн. 55 коп. Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином. Представник позивача надіслав на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, крім того клопотав про заміну сторони позивача у справі. Під час апеляційного розгляду справи судом замінено відповідача з Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43983495) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020р. № 893 «Про деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» та витягу з Єдиного державного реєстру України. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з випискою з інтегрованої картки платника податків за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у Товариства з обмеженою відповідальністю Донецькенергомережпроект наявна несплачена сума податкового боргу 342299,55 грн. Вказана заборгованість не була погашена відповідачем по справі у строки, визначені діючим законодавством. Оскільки відповідачем свого податкового обов`язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України, не виконано, а на момент звернення до суду податковим органом вжито всі заходи на погашення суми заборгованості, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки на час розгляду справи податковий борг у добровільному порядку не сплачений, доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідачем до суду не надано. Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (застосований у справі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Платник податків серед іншого зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України). Відповідно до п. 59.1, п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до пп. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За приписами пп.19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів. Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно п. 95.4 ст.95 ПК України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З огляду на вказані приписи та на те, що вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, тому предметом доказуванні у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність податкового боргу. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 22.08.2018 по справі 820/1878/16 у разі коли предмет позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у такій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав з якими законодавець пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту. При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом такого позову, оскільки податкове повідомлення рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду такої справи здійснювати їх правовий аналіз. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач має несплачений податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 342299,55 грн. Зазначена сума заборгованості підтверджується випискою з інтегрованої картки платника податків, податковими повідомленнями-рішеннями, корінцем податкової вимоги. Так, матеріалами справи встановлено, що відносно відповідача прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.02.2020 №0000490501 у розмірі 86250,00 гривень; від 21.02.2020 №0000480501 в розмірі 215625,00 гривень (основний платіж - 172500,00 гривень, штрафна санкція 43125,00 гривень); пеня, нарахована у порядку ст. 129 ПКУ у розмірі 40424,55 гривень. Оскільки вказані вище суми податкового зобов`язання не були сплачені у строк, визначений Податковим кодексом України, тому згідно ст. 14.1.175 Податкового кодексу України суми податкового зобов`язання визначені платником набули статусу податкового боргу. З метою погашення податкового боргу позивачем було сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 30271-58 від 07.04.2020 року на суму 342299,55 грн. Податкова вимога відповідачем не оскаржена. Податковий борг з часу направлення вищевказаної податкової вимоги не переривався, податкова заборгованість не погашалася. Отже, судом встановлено, що узгоджені суми податкових зобов`язань своєчасно та в повному обсязі відповідачем не були сплачені і сума податкового боргу ТОВ «Донецькенергомережпроект» за узгодженими податковими зобов`язаннями становить з податку додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 342299,55 грн., що підтверджується випискою з інтегрованої картки платника податків, податковими повідомленнями-рішеннями, корінцем податкової вимоги. Доказів погашення суми боргу матеріали справи не містять, а відповідачем зазначена несплачена податкова заборгованість визнається. Таким чином, зважаючи на наявність у відповідача податкового боргу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог щодо наявності підстав для стягнення податкового боргу з усіх відкритих розрахункових рахунків відповідача. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відтак, відсутні підстави для його скасування. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКЕНЕРГОМЕРЕЖПРОЕКТ" - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2021 року по справі № 520/18220/2020 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 25.06.2021 року