Постанова Київський апеляційний суд № 757/4781/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 757/4781/19 Головуючий у суді першої інстанції - Писанець В.А. Номер провадження № 22-ц/824/5179/2021 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Яворського М.А., суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., за участю секретаря - Владімірової О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерський міст», треті особи: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, Державне підприємство «ЕКО», про визнання недійсним рішення засновників та скасування державної реєстрації, - ВСТАНОВИВ: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСББ «Печерський міст» про визнання недійсним рішення засновників та скасування державної реєстрації, відповідно до якої просив суд визнати недійсними рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 17 червня 2016 року щодо створення ОСББ «Печерський міст» та скасувати запис № 1 070 102 0000 067901 від 16 березня 2017 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію створення ОСББ «Печерський міст». Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі, а оригінал позову з додатками направлено засобами поштового зв`язку. Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2019 року скасовано ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 червня 2019 року позов було залишено без руху та у встановлений строк виявлені у ньому недоліки позивачем усунуто, а тому ухвалою від 10 липня 2019 року відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, яким роз`яснено підстави, час та черговість подання заяв по суті справи. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року справу прийнято до провадження, та її розгляд призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року клопотання представника відповідача - ОСББ «Печерський міст» від 30 липня 2019 року про закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України задоволено та закрито провадження у справі . Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказує, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, крім того неправильно застосовані норми матеріального права, що підтверджується наступним. Так, апелянт посилається на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2018 року у справі №910/14585/18, якою відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Печерський міст» про визнання недійсним рішення засновників та скасування державної реєстрації. Вказана ухвала набрала законної сили та в ній суд роз`яснював, що спір між сторонами не є корпоративним, не є спором, що виник з господарських правовідносин, та з врахуванням положень ст. 20 ГПК України не відноситься до юрисдикції господарських судів. Вказував, що даний спір виник з цивільних правовідносин між фізичною особою - співвласником багатоквартирного будинку та ОСББ, позивач у справі не є суб`єктом господарювання. Враховуючи вказане, апелянт ОСОБА_1 вважає, що дана справа відноситься до юрисдикції саме загальних судів та має розглядатись в порядку цивільного судочинства, оскільки господарським судом йому відмовлено у розгляді вказаного спору в порядку господарського судочинства, а тому у разі залишення і цієї ухвали без змін він буде позбавлений права на судовий захист. 16 квітня 2021 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСББ «Печерський міст», відповідно до якого просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Відповідач вказує, що процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність даного типу спорів, однак постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, заповнюючи цю прогалину закону, зазначено, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому повинні розглядатись за правилами господарського судочинства. Отже, відповідач вважає, що даний спір має вирішуватись за правилами ГПК України незалежно від суб`єктного складу, за місцем знаходження юридичної особи, а тому ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року є законною, обґрунтованою та прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду справи по суті. Представники відповідача у справі ОСББ «Печерський міст» Сільчина О.Л. та Гнатуш Н.В. заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити її без задоволення, оскільки ухвала, що постановлена у справі, відповідає положенням ЦПК України та відповідним правовим висновкам, зробленим Великою Палатою Верховного Суду. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, суд першої інстанції закриваючи провадження у вказаній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України мотивував свій висновок тим, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем, як власником квартири в будинку АДРЕСА_1 оспорюється рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерський міст», тобто спір між сторонами виник з приводу правомірності створення та подальшого функціонування об`єднання власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , тому вказаний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі відповідає з наступних підстав. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Печерський міст», оформлене протоколом від 17 червня 2016 року та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань реєстраційний запис від 16 березня 2017 року за № 10701020000067901. В обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що спірні збори ОСББ «Печерський міст» скликані та проведені з порушенням вимог закону та чинного на час їх проведення статуту об`єднання, що призвело до порушення його права співвласника на прийняття участі в управлінні цим ОСББ. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Під терміном «судом, встановленим законом» у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який суд, утворений безпосередньо на підставі закону та який діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції (справи «Coeme та інші проти Бельгії», «Gurov проти Молдови», «Олександр Волков проти України», «DMD Group A.S. проти Словаччини»). Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. У ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України). Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені ст. 19 ЦПК України, відповідно до ч. 1 якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України). Так, вказаною нормою передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Таким чином, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена у ст.20 ГПК України. Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Відповідно до ст. 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». Згідно термінів, визначених у ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. В одному багатоквартирному будинку може бути створено тільки одне об`єднання. Власники квартир та нежитлових приміщень у двох і більше багатоквартирних будинках, об`єднаних спільною прибудинковою територією, елементами благоустрою, обладнанням, інженерною інфраструктурою, можуть створити одне об`єднання. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Згідно з ч. 1 ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Отже, закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник має право брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (ч. 1 ст. 98 та ч. 1 ст. 99 ЦК України). Оскільки позивач є власником нерухомості у приміщеннях, яке обслуговує відповідач ОСББ «ПЕЧЕРСЬКИЙ МІСТ», а спір стосується захисту його права як співвласника майна на управління цим об`єднанням, порушеного, на його думку, спірними зборами ОСББ, тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06.02.2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18), 02.10.2019 року 510/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19). Враховуючи викладене вище, висновок суду першої інстанції проте, що позов ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів ОСББ «Печерський міст» та запису про проведення державної реєстрації щодо цього об`єднання не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства є правильним. Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують. Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 листопада 2018 року у справі №910/14585/18, позивачу відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Печерський міст» про визнання недійсним рішення засновників та скасування державної реєстрації, не може бути підставою для скасування оскаржуваної в даній справі ухвали суду першої інстанції, оскільки зазначена ухвала господарського суду не була предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанції в порядку господарського судочинства, а тому не призведе до позбавлення права позивача на судовий захист. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя : М.А.Яворський Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв