Постанова 4803 № 199/2996/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/834/21 Справа № 199/2996/21 Суддя у 1-й інстанції - Щербина-Почтовик І. В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко Н. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2021 року м. Дніпро Суддя-доповідач Дніпровського апеляційного суду Коваленко Н.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И В : Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Окрім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 454 грн. 00 коп. Згідно з оскаржуваної постанови, 27.02.2021 о 23:25 годині в м. Дніпро по вул. Калинова, 65, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Daewoo Matiz» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Згідно висновку медичного огляду № 877 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, яке винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього було складено, в порушення вимог закону, з суттєвим проміжком часу після вчинення адміністративного правопорушення та отримання працівниками поліції висновку за результатами медичного огляду, й за відсутності апелянта, належним чином не повідомленого про час, дату та місце складення протоколу, що призвело до порушень його прав й тягне за собою визнання протоколу недопустимим доказом. Окрім того, апелянт звертає увагу, й на порушення його права на захист судом першої інстанції, через винесення оскаржуваного рішення за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час та місце слухання справи, а тому постанова підлягає скасуванню, а справа - закриттю. В судове засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про час, дату та місце розгляду справи, не з`явилися, при цьому, апеляційний розгляд неодноразово було відкладено через його неявну, а тому суд вважає за можливе розглянути справи за відсутністю ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги, дійшов такого висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Ці вимоги закону, судом першої інстанції були виконані в повному обсязі. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим. Цей висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 134804 від 04.04.2021; висновком КП «Обласний медичний психіатричний цент з лікування залежності зі стаціонаром» ДОР" від 04.03.2021 № 877, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння; відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого, зокрема, видно, що будь яких порушень прав ОСОБА_2 не було. Зазначені докази у своїй сукупності є підтвердженням наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає. Разом з цим, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом, зокрема, у стані алкогольного сп`яніння, яка настає за умови наявності відповідного медичного висновку. Твердження ОСОБА_1 про те, що протокол було складено з порушенням строків, передбачених ст. 254 КУпАП, не заслуговують на увагу, оскільки поліцейським після отримання висновку КП «Обласний медичний психіатричний цент з лікування залежності зі стаціонаром» ДОР" від 04.03.2021 № 877, яким встановлено стан алкогольного сп`яніння водія, було викликано ОСОБА_1 на 09-00 годину 04.04.2021 до управління патрульної поліції для оформлення адміністративного матеріалу та того ж дня, узв`язку із його неявкою, було складено відповідний протокол. До того ж ці обставини доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке йому ставиться у провину, не спростовують. Протокол складено з дотриманням вимог ст.ст. 254, 255 КУпАП України й містить усі необхідні відомості, передбачені ст. 256 КУпАП, а дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 № 1452/735. Посилання ОСОБА_1 на порушення судом його права на захист, зокрема бути присутнім у судовому засіданні, свого підтвердження під час судового розгляду також не знайшли. Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього, про що свідчить електронна повістка про виклик його до суду (а.с. 9). Апеляційний суд, враховуючи положення ст.ст 38, 268 КУпАП, погоджується з висновкам суду про можливість розгляду справи без участі ОСОБА_1 , належним чином повідомленого про дату та час судового розгляду. При цьому, беручи до уваги, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та перебування справи в суді, не вжив заходів для явки до суду першої інстанції, апеляційний суд сприймає вказану поведінку, як спробу уникнути покарання за вчинення адміністративного правопорушення. Вищенаведене узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору, а нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Слід також відзначити, що і Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їх судового провадження. З огляду на викладене, порушення процесуального права судом першої інстанції під час апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження. Отже, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст.ст. 279, 280 КУпАП, а докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, та всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Накладаючи адміністративне стягнення, суд також дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням особи ОСОБА_1 , інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни або скасування постанови, апеляційним судом не встановлено. Отже, доводи скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2021 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Н.В. Коваленко