Ухвала КЦС ВС № 362/3591/16-ц

УХВАЛА 25 червня 2021 року м. Київ справа № 362/3591/16-ц провадження № 61-8069ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Великосолтанівської сільської ради, третя особа - Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області, про визнання права власності на спадкове майно, ВСТАНОВИВ: У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з вищезазначеним позовом. Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею, 0,101 га, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480901:01:024:0009, що належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ№090951 від 02 серпня 2004 року. В задоволенні решти вимог позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_3 задоволено. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2016 року скасовано. Ухвалено по справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Великосолтанівської сільської ради, третя особа - Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області про визнання права власності на спадкове майно відмовлено. 13 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме запропоновано заявнику надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав); У червні 2021 року на виконання вимог ухвали заявником подано до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги. Недоліки касаційної скарги встановлені ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2021 року заявником не виконано, тому касаційна скарга ОСОБА_1 , з урахуванням уточненої редакції, підлягає поверненню з таких підстав. Як у поданій касаційній скарзі, так і в уточнені редакції касаційної скарги, заявник посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наведено передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. В уточненій редакції касаційної скарги не наведено конкретних підстав касаційного оскарження судових рішень. Тому зазначені посилання заявника не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Інших підстав визначених статтею 389 ЦПК України уточнена редакція касаційної скарги не містить. В ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2021 року детально викладені підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України. Заявнику надано роз`яснення, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт (абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подання цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав). У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Servicesv.France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року). За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику. Оскільки, ОСОБА_1 не усунув недоліків касаційної скарги, а саме не виконав вимог процесуального закону щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, тому касаційна скарга підлягає поверненню заявнику. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom). Тому повернення касаційної скарги не є порушенням права заявника на доступ до суду за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Великосолтанівської сільської ради, третя особа - Управління Держгеокадастру у Васильківському районі Київської області, про визнання права власності на спадкове майно повернути заявнику. Копію ухвали надіслати учасникам справи, а додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя М. Є. Червинська