Ухвала КЦС ВС № 545/4960/13-ц

УХВАЛА 25 червня 2021 року м. Київ справа № 545/4960/13-ц провадження № 61-7009ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 05 лютого 2013 року, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 06 листопада 2013 року, рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року, ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року, постанову апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року, ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2019 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, ухвалу Верховного Суду від 11 лютого 2021 року, ВСТАНОВИВ : У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме, заявнику запропоновано: - уточнити вимоги касаційної скарги (прохальну частину), вказавши дати ухвалення оскаржуваних судових рішень; - вимоги касаційної скарги (клопотання) з урахуванням статті 409 ЦПК України; - надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга; - у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначити обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень); - надати до суду касаційної інстанції відповідні докази, які підтверджують причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. У травні 2021 року на адресу Верховного Суду заявник надіслав уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначив підставу, передбачену статтею 389 ЦПК України, на якій подається касаційна скарга, а саме, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Надав довідку сімейного лікаря від 19 травня 2021 року, з якої видно, що ОСОБА_1 в період з 05 по 29 березня 2021 року лікувався в умовах стаціонару на дому. Зазначив, що указана довідка є доказом, який підтверджує причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. Проте, у порушення вимог пункту 4 частини другої статті 392 ЦПК України, не зазначив, яке рішення (ухвала), оскаржується. Не сформулював прохальну частину касаційної скарги відповідно до положень статті 409 ЦПК України, із зазначенням судових рішень, які просить скасувати, а також яке рішення просить ухвалити за результатами розгляду його касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 28 квітня 2021 року. У червні 2021 року на адресу Верховного Суду ОСОБА_1 надіслав уточнену редакцію касаційної скарги, зі змісту якої видно, що заявник оскаржує: - рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 10 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 21 жовтня 2013 року, ухвалені у цивільній справі № 545/1344/13-ц за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області, прокуратури Вінницького району Вінницької області, прокуратури Липовецького району Вінницької області, Липовецького районного суду Вінницької області, Липовецького РВ УМВС України у Вінницькій області, Управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування матеріальної шкоди; - ухвали апеляційного суду Полтавської області від 05 лютого 2013 року та 06 листопада 2013 року, постановлені у справі № 1625/5274/12 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Вінницької області, прокуратури Вінницького району Вінницької області, прокуратури Липовецького району Вінницької області, Липовецького районного суду Вінницької області, Липовецького РВ УМВС України в Вінницькій області, Головного управління державної казначейської служби України у Вінницькій області, Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області, третя особа - Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, зарахування строку перебування під слідством та судом до стажу державної служби; - рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 листопада 2016 року, ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року, постанову апеляційного суду Полтавської області від 31 липня 2018 року, ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2019 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, ухвалу Верховного Суду від 11 лютого 2021 року, ухвалені у справі № 545/4960/13-ц за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України в Полтавській області, треті особи: прокуратура Вінницької області, Вінницька місцева прокуратура Вінницької області, Немирівська місцева прокуратура Вінницької області, Липовецький районний суд Вінницької області, Липовецьке відділення поліції ГУ НП у Вінницькій області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями досудового слідства і суду, зарахування терміну перебування під судом і слідством до трудового стажу. Суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в межах цивільного процесуального законодавства України, його повноваження визначені Главою 2 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України «Касаційне провадження». Відповідно до частини першої статті 25 та частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до норм статті 389 ЦПК України, заявник має право оскаржити до Верховного Суду рішення судів, постановлені у справі. Згідно з пунктами 4, 5, 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено: рішення (ухвала), що оскаржується; в чому полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права; клопотання особи, яка подає скаргу. Статтею 409 ЦПК України визначено повноваження суду касаційної інстанції, а статтею 400 ЦПК України - межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Особа, яка подає касаційну скаргу, має зазначити судові рішення, що оскаржуються, навести доводи щодо незаконності цих судових рішень та викласти клопотання касаційної скарги щодо результатів її розгляду у відповідності до повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України. Зі змісту уточненої редакції касаційної скарги видно, що ОСОБА_1 в одній касаційній скарзі оскаржує судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалені у різних справах (№ № 545/1344/13-ц, 1625/5274/12, 545/4960/13-ц). Касаційна скарга може бути подана на судові рішення судів першої та/або апеляційної інстанцій, ухвалені в одній конкретній справі. Нормами ЦПК України не передбачено можливості оскарження судових рішень за різними цивільними справами в одному касаційному провадженні. За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду касаційну скаргу у новій редакції, зазначивши у ній: судові рішення, що оскаржуються, які мають бути ухвалені в одній цивільній справі; клопотання касаційної скарги щодо результатів її розгляду у відповідності до повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 409 ЦПК України; в чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень в конкретній цивільній справі. Визначення судового рішення, яке є предметом касаційного оскарження та формулювання клопотання (процесуальної вимоги) має суттєве значення. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Враховуючи викладене вище, зазначений в ухвалі Верховного Суду від 28 квітня 2021 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника. Керуючись статтями 127, 185, 393 ЦПК України, УХВАЛИВ: Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 28 квітня 2021 року, до 26 липня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. С. Жданова