Постанова 4813 № 495/10916/19

Номер провадження: 22-ц/813/6279/21 Номер справи місцевого суду: 495/10916/19 Головуючий у першій інстанції Мишко В. В. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.06.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 495/10916/19 Номер провадження: 22-ц/813/6279/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О. за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І., учасники справи: - позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро», - відповідачі 1) ОСОБА_1 , 2) Дочірнє підприємство «Нова Царичанка 1», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» до ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Нова Царичанка 1» про визнання договору недійсним, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Мишко В.В. 04 листопада 2020 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» звернулось до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із вищезазначеною позовною заявою, в якій просить визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 25/10/17 від 25.10.2017 року, укладений між Дочірнім підприємством «Нова Царичанка 1» та ОСОБА_1 . Товариство з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» обґрунтовує свої вимоги тим, що між Дочірнім підприємством «Нова Царичанка-1» та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до розділу першого якого, ОСОБА_1 одержує право (замість ДП «Нова Царичанка-1») вимагати від ТОВ «Бессарабія Агро» стягнення спричиненої матеріальної шкоди, яка була завдана шляхом знищення посівів останнім на суму - 135 353,60 грн.. Згідно з нормами чинного законодавства, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. ДП «Нова Царичанка- 1» передало ОСОБА_1 право вимагати стягнення спричиненої матеріальної шкоди, яка була предметом позову ДП «Нова Царичанка-1» у справі № 495/4417/16-ц і ще не існувала у ДП «Нова Царичанка-1» на момент переходу цих прав до ОСОБА_1 (а. с. 1 - 2). 2.2Позиція відповідача в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що факт завдання особі шкоди, якщо ця особа не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 31.10.2017 року встановлено, що саме з вини позивача ТОВ «Бессарабія Агро» восени 2015 року була завдана матеріальна шкода ДП «Нова царичанка-1» у зв`язку зі знищенням озимих посівів. Договір про відступлення права вимоги № 25/10/17 був укладений між ОСОБА_1 та ДП «Нова Царичанка-1» 25.10.2017 року, тобто вже після виникнення вказаного деліктного зобов`язання та відповідно, права вимагати стягнення спричиненої шкоди (а. с. 47 - 49). 2.3Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» до ОСОБА_1 та Дочірнього підприємства «Нова Царичанка 1» про визнання договору недійсним. Рішення суду мотивоване тим, що позивач у своєму позові не вказав якій конкретній вимозі, передбаченій ст. 203 ЦК України, не відповідає оскаржуваний договір відступлення права вимоги. Договір про відступлення права вимоги №25/10/17 від 25.10.2017 року ніяк не міг порушити і не порушує права та законні інтереси ТОВ «Бессарабія Агро» (а. с. 123 - 128). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушення норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) відступлення права вимоги можливе здійснювати тільки відносно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав; 2) на момент укладання договору відступлення 25.10.2017 року вимога ще не існувала, оскільки жодним правоохоронним органом факт завдання шкоди не був встановлений; 3) відшкодування шкоди було предметом розгляду справи № 495/4417/16ц. Оспорювати правочин може не тільки сторона договору, але і треті особи які не є стороною правочинну і мають юридичну заінтересованість в цьому (а. с. 130 - 132). 2.6 Узагальнені доводи відповідачів в апеляційному суді ОСОБА_1 та Дочірнє підприємство «Нова Царичанка 1» не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. 2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.02.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року. (а. с. 141). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.02.2021 року вищезазначену справу було призначено до судового розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 142 ). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 31.10.2017 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області частково задоволено уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ТОВ «Бессарабія Агро» про стягнення шкоди (а. с. 7 - 11). Постановою апеляційного суду Одеської області від 24.10.2018 року вищевказане рішення залишено без змін. Ухвалою Верховного суду від 21.12.2018 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Бессарабія Агро» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.10.2017 року та постанову апеляційного суду Одеської області від 24.10.2018 року відмовлено у зв`язку із малозначністю справи. 25.10.2017 року між Дочірнім підприємством «Нова Царичанка-1» та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги №25/10/17, відповідно до розділу першого якого ОСОБА_1 одержує право (замість ДП «Нова Царичанка-1») вимагати від ТОВ «Бессарабія Агро» стягнення спричиненої матеріальної шкоди, яка була завдана шляхом знищення посівів останнім на суму - 135 353,60 грн.. Відповідно п. 1.1 вказаного договору зобов`язання з відшкодування шкоди, як і право вимоги по відшкодуванню шкоди виникає в момент заподіяння шкоди. Отже, незважаючи на невизнання боржником свого обов`язку відшкодувати завдану шкоду, кредитор у зобов`язанні (потерпілий) має право в будь-який час поступитися виниклою у нього вимогою до боржника, уклавши договір цесії. За передане право вимоги до ТОВ «Бессарабія Агро» ОСОБА_1 сплачує ДП «Нова-Царичанка-1» суму у розмірі - 50 000 грн.. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують. Згідно із ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора здійснюється без згоди боржника. Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін обов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро». 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу Доводи апелянта про те, що відступлення права вимоги можливе здійснювати тільки відносно дійсної вимоги, що існувало на момент переходу цих прав, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне. 31 жовтня 2017 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області ухвалив рішення по цивільній справі №495/4417/16-ц. Зазначене рішення набрало законної сили 24.10.2018 року. У вказаному рішенні судом було встановлено, що саме з вини ТОВ «Бессарабія Агро» восени 2015 року Дочірньому підприємству «Нова Царичанка - 1» була завдана матеріальна шкода у зв`язку зі знищенням озимих посівів. Оскільки деліктне зобов`язання, як було вказано вище, виникає з факту нанесення шкоди у момент нанесення такої шкоди, восени 2015 між Дочірнім підприємством «Нова Царичанка - 1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» виникло позадоговірне деліктне зобов`язання, в рамках якого ДП «Нова Царичанка - 1» володіло правом вимагати стягнення спричиненої матеріальної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір про відступлення права вимоги №25/10/17 був укладений між ОСОБА_1 та ДП «Нова Царичанка - 1» 25 жовтня 2017 року, тобто вже після виникнення вказаного деліктного зобов`язання та відповідно, права вимагати стягнення спричиненої шкоди. Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора здійснюється без згоди боржника. Отже, права боржника щодо нового кредитора залишаються такими саме, як і його права щодо первісного кредитора, у зв`язку з чим, заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг і порядок виконання боржником своїх обов`язків, не погіршує його становище та не зачіпає його інтересів. Окрім того, як вбачається з позовної заяви первинний Позивач у справі №495/4417/16-ц тобто - ДП «Нова Царичанка - 1» мало право стягнути з ТОВ « Бессарабія Агро» матеріальну шкоду у розмірі - 135 353,60 грн. і за оскаржуваним договором ОСОБА_1 передавалось право вимагати такий самий розмір матеріальної шкоди. З огляду на викладене, договір про відступлення права вимоги №25/10/17 від 25.10.2017 року ніяк не міг порушити і не порушує права та законні інтереси ТОВ «Бессарабія Агро». Так як жодні права та законні інтереси позивача не могли бути порушені оскаржуваним договором, то визнання цього договору недійсним ніяк не вплине на майнові інтереси ТОВ «Бессарабія Агро». Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу оскільки зводяться до переоцінки доказів, а тому не мають собою наслідків скасування рішення суду першої інстанції. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» відсутні. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 23 червня 2021 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк С. О. Погорєлова