Постанова 4816 № 589/1948/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2021 року м.Суми Справа №589/1948/20 Номер провадження 22-ц/816/765/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Левченко Т. А. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава, Сумська обласна прокуратура, розглянув в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Сумської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава, на рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2021 року в складі судді Лєвші С.Л., ухвалене в м. Шостка, повний текст якого складено 09 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: 23 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава, Сумської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди, завданої надмірною тривалістю досудового розслідування. Свої вимоги мотивувала тим, що слідчим відділом Сумської обласної прокуратури здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2017 року відносно колишнього начальника Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_2 за ст. 368-2, 366-1, 263, 357, 358, 369-2, 191 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Дане кримінальне провадження було виділено в окреме провадження з іншого кримінального провадження щодо отримання цим начальником хабара. Позивач в кримінальному провадженні № 42017200000000511 має статус потерпілої. 02 січня 2019 року позивач, як потерпіла у іншому кримінальному провадженні № 12014200110002137, яке порушене 19 листопада 2014 року за ч. 1 ст. 115 КК України, приймала участь у слідчій дії, а саме впізнання речей, які були викрадені з помешкання її сім`ї під час здійснення розбійницького нападу на позивача (кримінальне провадження № 12015200000000175, розпочате 17 жовтня 2015 року за ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України) та впізнала кільце, яке належить її сім`ї. Заява про залучення ОСОБА_1 як потерпілої у кримінальному провадженні № 42017200000000511 зареєстрована Сумською обласною прокуратурою 21 січня 2019 року. Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми, постановленою 10 квітня 2019 року у справі № 591/1853/19, скасовано постанову слідчого в ОВС СВ Прокуратури Сумської області від 23 січня 2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні № 42017200000000511. В подальшому позивачем, як потерпілою було подано декілька клопотань. Однак, не розглянувши клопотання, 18 квітня 2019 року слідчий в ОВС СВ Прокуратури Сумської області завершив досудове слідство в кримінальному провадженні № 42017200000000511, шляхом прийняття постанови про закриття кримінального провадження, яка була скасована ухвалою Сумського апеляційного суду, постановленою 08 липня 2019 року. В подальшому, листом від 14 серпня 2019 року за вих. № 15/2-3681-19 Прокуратурою Сумської області позивача було проінформовано про те, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), з 14 серпня 2019 року підслідність у кримінальному провадженні № 42017200000000511 визначено за слідчими ТУ ДБР у м. Полтаві. Позивач знову звернулась з клопотаннями щодо допиту осіб, допиту осіб з використанням поліграфу СБУ, призначення ОСОБА_1 часу та місця для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 42017200000000511, але у їх задоволенні було відмовлено слідчим Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві. ОСОБА_1 оскаржила такі дії слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві і ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду м. Полтава, постановленою 18 грудня 2019 року скарга позивача була задоволена частково, а саме, зобов`язано слідчого Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Полтаві розглянути письмові клопотання про вчинення процесуальних дій та повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду клопотань. Але 31 жовтня 2019 року слідчим ТУ ДБР у м. Полтаві прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 42017200000000511 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 отримано копію постанови від 31 жовтня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42017200000000511, яка була оскаржена позивачем до слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава. Ухвалою слідчого судді Октябрьського районного суду м. Полтава, постановленою 02 червня 2020 року скарга позивача була задоволена, постанова слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві від 31 жовтня 2019 року скасована. Надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511 та не вирішенням клопотань ОСОБА_1 фактично втрачена доказова база, адже єдиною слідчою дією, яку можливо натепер провести - це допит свідків. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511 триває близько трьох років (на час пред`явлення позову до суду). За цей час дане кримінальне провадження слідчими два рази було закрито, однак ухвалами слідчих суддів ці постанови слідчих були скасовані. Матеріали кримінального провадження передавались із одного досудового органу до іншого, що негативно вплинуло на якість самого розслідування, оскільки з моменту прийняття і до 31 жовтня 2019 року (дата закриття кримінального провадження) слідчим Першого слідчого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві не було вчинено жодної процесуальної дії. Протягом трьох років (на час пред`явлення позову до суду) позивач вимушена спонукати слідчих до вчинення процесуальних дій, звертатися із скаргами на неодноразову бездіяльність та неправомірні дії слідчих, що завдає їй значних хвилювань, витрат особистого часу, зміни звичного ритму та розпорядку її життя. Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути з Державного бюджету України на її користь моральну шкоду в розмірі 84000 грн, завдану надмірною тривалістю досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42017200000000511. Рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511 в сумі 5000 грн 00 коп. Стягнуто в дольовому порядку з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава та Сумської обласної прокуратури судовий збір на користь ОСОБА_1 в сумі 50 грн 2 коп., по 25 грн 1 копійці з кожного. Не погодившись з рішенням суду, всі учасники справи подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду змінити, стягнувши з Державного бюджету України на її користь моральну шкоду в заявленому нею в позові розмірі в сумі 84000 грн. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких вона зазнала внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неодноразового звернення з клопотаннями та скаргами, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність та з урахуванням вимог розумності і справедливості, місцевий суд мав визначити розмір компенсації в сумі 84000 грн. В апеляційній скарзі Сумська обласна прокуратура, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про доведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що в силу вимог статті 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача. В апеляційній скарзі Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність заподіяної відповідачами шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача. Зокрема, в матеріалах справи відсутні рішення, якими визнано дії чи бездіяльність посадових та службових осіб ТУ ДБР у м. Полтаві незаконними або протиправними (яке може мати преюдиційне значення для справи). Також не вказано за яких обставин діями (бездіяльністю) відповідачів спричинено моральну шкоду. Позивачем факт заподіяння шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та шкодою не доведено. У відзиві на апеляційну скаргу Сумська обласна прокуратура просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що згідно із ухвалою Зарічного районного суду м. Суми, постановленої 10 квітня 2019 року у справі № 591/1853/19, скаргу ОСОБА_1 на постанову про відмову у визнанні потерпілою задоволено частково та скасовано постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області Бережного Б.О. від 23 січня 2019 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні № 42017200000000511 (а.с. 6). Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду, постановленої 08 липня 2019 року, провадження № 11-сс/816/242/19, ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Сум від 24 травня 2019 року щодо відмови у задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - скасовано у зв`язку з істотним порушеннями вимоги кримінального процесуального закону. Постановлено нову ухвалу, якою задоволено скаргу потерпілої ОСОБА_1 та скасовано постанову слідчого в ОВС СВ прокуратури Сумської області Авєріна О.М. від 18 квітня 2019 про закриття кримінального провадження №42017200000000511 від 17 жовтня 2017 року (а.с. 7-9). Із ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми, постановленої 13 серпня 2019 року у справі № 591/1853/19, вбачається, що скаргу адвоката Страшок Є.В. щодо бездіяльності слідчого та процесуального керівника щодо не розгляду клопотання потерпілої в порядку ст. 220 КПК України та зобов`язання вчинення певних дій - задоволено та зобов`язано процесуального керівника - прокуратури Сумської області у кримінальному провадженні № 42017200000000511 розглянути клопотання представника потерпілої ОСОБА_1 - адвоката Страшок Є.В. від 11 липня 2019 року та від 30 липня 2019 року відповідно до вимог ст. 220 КПК України (а.с. 10). Листом № С-6757/02-1 Слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві від 05 листопада 2019 року, повідомлено ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ст. 220 КПК України під час досудового розслідування розглядаються лише клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження. 15 квітня 2019 року в порядку ч. 5 ст. 55 КПК України винесено постанову про відмову у визнанні потерпілим, а тому клопотання про вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні № 42017200000000511 не підлягають розгляду у строки та порядку, передбачених ст. 220 КПК України (а.с. 11). Аналогічна інформація викладена у листі Слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтаві від 04 грудня 2019 року за № С-7515/02-1 до ОСОБА_1 (а.с. 12). Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, постановленої 17 січня 2020 року у справі № 757/60501/19 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Генеральної прокуратури України (Офіс Генерального прокурора), яка полягає у не розгляді клопотання, відповідно до положень ст. 220 КПК України задоволено частково та зобов`язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури (Офіс Генерального прокурора України) розглянути клопотання адвоката Сомок О.П. від 26 вересня 2019 року в кримінальному провадженні № 12017200000000511 відповідно до ст. 220 КПК України прийняти вмотивоване рішення (а.с. 13). Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, постановленої 18 грудня 2019 року у справі № 554/10496/19, скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві щодо не розгляду клопотань потерпілого в порядку ст. 303 КПК України, задоволено частково та зобов`язано слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, в якого перебувають матеріали кримінального провадження № 42017200000000511 від 17 жовтня 2017 року, в порядку ст. 220 КПК України розглянути клопотання ОСОБА_1 про проведення процесуальних слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні, про результати розгляду якого повідомити заявника. Крім того, в мотивувальній частині ухвали зазначено: «В зазначеному кримінальному провадженні з січня 2019 року ОСОБА_1 було заявлено ряд клопотань, а саме: клопотання про одночасний допит її та ОСОБА_2 ; допит ОСОБА_2 з використанням поліграфу СБУ; призначення часу та місця ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами кримінального провадження. Проте на час розгляду скарги клопотання слідчим та прокурором в порядку, визначеному ст. 220 КПК України не розглянуто (не повідомлено заявника про задоволення клопотання, не винесено вмотивованої постанови про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання)» (а.с. 14,15). Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, постановленої 02 червня 2020 року у справі № 554/10496/19, скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження в порядку ст. 303 КПК України задоволено, постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві Удовиченка В.А. від 31 жовтня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42017200000000511, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2017 року скасовано. Крім того, в мотивувальній частині ухвали зазначено: «…постанова слідчого є недостатньо мотивованою і при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження слідчим не дотримано вимоги ст. 284 КПК України, ст. 55 КПК України та не були перевірені всі вказані у скарзі обставини, що виключає можливість об`єктивного з`ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення і позбавляє слідчого можливості прийняти правильне процесуальне рішення. Зокрема, в ході досудового слідування слідчим фактично не виконано ухвалу Сумського апеляційного суду від 08 липня 2019 року, не вирішені клопотання ОСОБА_1 , не перевірено в повній мірі обставин, на які заявник посилається в своїй скарзі, зокрема: не допитано усіх свідків, не проаналізовано їх показів, не вивчено обставин наявності в діях працівників ВП ГУНП в Сумській області складу іншого злочину. Також необхідно зазначити, що слідчим з моменту прийняття до свого провадження зазначеного кримінального провадження і до його закриття не було проведено жодних слідчих, процесуальних дій. Слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова була прийнята передчасно, оскільки слідчим не були належним чином перевірені доводи, викладені в заяві про злочин, не було надано їм оцінку, а відтак, не спростовано доводи скаржника» (а.с. 16,17). Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми, постановленої 17 квітня 2019 року у справі № 591/1445/17 клопотання володільця майна ОСОБА_2 про скасування арешту майна задоволено та скасовано у кримінальному провадженні № 42017200000000511 арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 24 березня 2017 року (а.с. 18,19). З постанови про закриття кримінального провадження слідчого Першого слідчого відділу управління ТУ ДБР у м. Полтаві від 30 червня 2020 року вбачається, що кримінальне провадження № 42017200000000511 від 17 жовтня 2017 року закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366-1, ч. 2 ст. 236, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 369-2, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 191 КК України, та прийняттям рішення Конституційного Суду України від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019, яким ст. 368-2 КК України визнано неконституційною та яка втратила чинність з дня ухвалення цього рішення на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 та п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 62-70). Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, постановленої 24 грудня 2020 року, скаргу ОСОБА_1 на постанову про закриття кримінального провадження в порядку ст. 303 КПК України задоволено. Постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві Удовиченко В.А. від 30 червня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42017200000000511, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 жовтня 2017 року скасовано (а.с. 92-93). Як вбачається з консультаційної довідки хворої ОСОБА_1 , остання зверталася до Комунального некомерційного підприємства «Шосткинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Шосткинської міської ради (а.с. 96). З рахунку-фактури № 28-2019 від 08 квітня 2019 року, виданого ТОВ «Десна-СВ» ОСОБА_1 , вбачається що пакет туристичних послуг коштує 26500 грн 00 коп. (а.с. 97). Квитанцією № 40340335 від 08 квітня 2019 року ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Десна-СВ» сплачено суму 26500 грн 00 коп. (а.с. 98). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511, позивачу завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у розмірі 5000,00 грн. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно ст.1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» від 12 листопада 2015 року за № 794-VIII (далі - Закон №794-VIII), Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції. Згідно із ст. 5 Закону № 794-VIII Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування: 1) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України; 2) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; 3) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України. Органом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511 спочатку був з 17 жовтня 2017 року слідчий відділ Сумської обласної прокуратури, а в подальшому, з 14 серпня 2019 року і по теперішній час ТУ ДБР у м. Полтаві. Повноваження прокурора під час здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням передбачені ч. 2 ст. 36 КПК України. Зокрема, прокурор - процесуальний керівник має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування; має право особисто проводити слідчі та процесуальні дії. З урахуванням встановлених по справі обставин щодо надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511, а також наданих позивачем доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди, суд правильно визначив розмір у сумі 5000,00 грн. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу необхідно було протягом тривалого часу звертатися з відповідними заявами спочатку до слідчого у кримінальному провадженні № 42017200000000511, а в подальшому до слідчого судді, щоб її визнано було у цьому провадженні потерпілою. ОСОБА_1 було визнано потерпілою через півтора року з дня внесення кримінального провадженні № 42017200000000511 до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Органом досудового розслідування це кримінальне провадження двічі закривалось і двічі ухвалами слідчого судді було констатовано передчасність рішень органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження. Щоб досудове слідство у кримінальному провадженні № 42017200000000511 було відновлено позивачу доводилось витрачати свій час, докладати зусиль, а саме, звертатися із відповідними скаргами до слідчого судді. ОСОБА_1 зверталася з клопотаннями до ТУ ДБР у м. Полтаві про проведення слідчих дій, які не були розглянуті, внаслідок чого також була вимушена звертатися зі скаргою до слідчого судді, який в свою чергу зобов`язав слідчого ТУ ДБР у м. Полтаві розглянути такі клопотання. Все це приводило до затягування часу досудового розслідування, і як наслідок викликало хвилювання у позивача щодо подальшої долі кримінального провадження. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511 триває майже три з половиною роки. Протягом цього часу ОСОБА_1 вимушена була витрачати особистий час для переписки з органом досудового розслідування, написання скарг, що приводило до змін у її повсякденному житті, і як наслідок відображалось на її самопочутті. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких вона зазнала внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неодноразового звернення з клопотаннями та скаргами, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність та з урахуванням вимог розумності і справедливості, місцевий суд мав визначити розмір компенсації в сумі 84000 грн., колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Так, при визначенні розміру моральної шкоди судом правильно враховано положення ст. 23 ЦК України, зокрема характер правопорушення у відношенні позивача, глибину його фізичних і душевних страждань, а також вимоги розумності та справедливості. Доводи апеляційних скарг Сумської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, не заслуговують на увагу, оскільки враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_1 внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017200000000511, численні скасування судами постанов слідчих як незаконні, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неодноразове звернення з клопотаннями та скаргами, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, визначаючи розмір компенсації в сумі 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи і надав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для його зміни чи скасування відсутні. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Сумської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтава залишити без задоволення. Рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 04 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко Т.А. Левченко