Постанова 4813 № 523/4032/19

Номер провадження: 22-ц/813/4553/21 Номер справи місцевого суду: 523/4032/19 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.06.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В. за участю секретаря судового засідання: Рибачук О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Загризлої Валентини Петрівни, В С Т А Н О В И В: У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Загризлої Валентини Петрівни. Скарга обґрунтована тим, що на примусовому виконанні державного виконавця Загризлої Валентини Петрівни знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 08 жовтня 2012 року. Вподальшому, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 24.09.2015 було укладено нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів, за умовами якого ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_4 20 491,50 гривень, що є еквівалентом 950 доларів США, згідно курсу НБУ станом на 24.09.2015 року, але не менше 20 000 грн, щомісячно до досягнення сином повноліття, або досягнення ним 23-річного віку у випадку продовження навчання. Разом з тим, сторони домовилися, що у разі зміни (зменшення, збільшення) національної грошової одиниці України протягом строку дії цього договору платник зобов`язується виплачувати одержувачу аліменти у національній грошовій одиниці України, гривні, в еквіваленті 950 доларів США. За умовами цього договору аліменти повинні сплачуватися не пізніше 10 числа кожного місяця у безготівковій формі, шляхом перерахування на банківську картку, починаючи з 01.10.2015 року. Проте, з 01 серпня 2016 року боржник припинив щомісячно сплачувати аліменти у встановленому договором розмірі. Так, 08.07.2016 року боржник перерахував на утримання сина - 23 700 грн, 04.11.2016 року - 17 100 грн, 19.07.2017 року - 1 500 грн, 05.09.2017 року - 4 500 грн. Після 05 вересня 2017 року боржник повністю припинив виплачувати аліменти за договором на утримання дитини. 04.10.2017 року державним виконавцем було зроблено розрахунок заборгованості за яким у ОСОБА_2 за рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 08 жовтня 2012 року є переплата за аліментами у розмірі 366 506 грн. 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернулася до виконавця із заявою про здійснення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів за рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 08 жовтня 2012 року без врахування аліментів, сплачених ОСОБА_5 на виконання договору від 24.09.2015 року, шляхом зарахування коштів на її банківську картку та просила зазначити у розрахунку суму заборгованості на підставі рішення суду станом на 24.09.2015 року, додавши до заяви договір. Проте виконавець повторно надав розрахунок про відсутність заборгованості. Проте, скаржник не погоджується з такими діями виконавця, оскільки вважає, що виконавець неправомірно включив до розрахунку платежі, здійснені боржником на виконання договору, а не рішення суду. Викладене стало підставою звернення до суду. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано відмову державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни викладену у відповіді № 10599 від 28.02.2019 року на заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 року неправомірною. Визнано дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни щодо включення в розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на дитину на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року платежів, які були здійснені ОСОБА_5 за період з жовтня 2015 року по теперішній час на банківську картку "Універсальна № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 на виконання договору про сплату аліментів від 24.09.2015 року неправомірними. Зобов`язано державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлу Валентину Петрівну протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду: зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 , починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час та вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року. В решті вимог відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Перший Суворовський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2020 року скасувати та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії (бездіяльність) виконавця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: -неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; -недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; -невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; -порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті. Визнаючи відмову державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни викладену у відповіді № 10599 від 28.02.2019 року на заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 року - неправомірною, визнаючи дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни щодо включення в розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на дитину на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року платежів, які були здійснені ОСОБА_5 за період з жовтня 2015 року по теперішній час на банківську картку "Універсальна № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 на виконання договору про сплату аліментів від 24.09.2015 року - неправомірними, зобов`язуючи державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлу Валентину Петрівну протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду: зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 , починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час та вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості скарги в цій частині, доведеності наведених скаржником обставин та наявності підстав для захисту порушеного права. Відмовляючи у стягненні судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та витрат на професійну допомогу, суд першої інстанції вказав, що скаржником ОСОБА_1 не надано розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, договір про надання правничої допомоги, а також не надано доказів понесених скаржником витрат на професійну допомогу. Проте повністю погодитися з усіма такими висновками суду першої інстанції не можна. Згідно зі ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався і не з`ясувавши всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не надавши їм належної правової оцінки, прийшов до суперечливих, передчасних і помилкових висновків, які вплинули на правильність прийнятого судом першої інстанції судового рішення. Судом встановлено, що: -08.10.2012 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів щомісячного заробітку ОСОБА_2 але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06 липня 2012 року і до повноліття ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів щомісячного доходу ОСОБА_2 щомісячно починаючи з 06 липня 2012 року і до досягнення неповнолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 214 гривень 60 копійок на користь держави (а.с.14-15); -на виконанні у державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої В.П. знаходиться виконавче провадження по примусовому стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року; -07.11.2016 року державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлою В.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 52823081) з примусового виконання виконавчого листа № 1527/10549/12 виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 14.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів (а.с.78); -24 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю., реєстр

611. Відповідно вищевказаного договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 встановили розмір, строки та порядок виплати аліментів на утримання дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ним повноліття. Згідно п.2 Договору,у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде постійно проживати разом з матірю ОСОБА_1 , платник ОСОБА_2 добровільно зобов`язується сплачувати аліменти на його утримання в розмірі 20491,50 грн., що є еквівалентно 950 доларів США, згідно курсу НБУ 2157,5129 грн. до 100 дол. США, але не менше 20 000 грн., щомісячно до досягнення сином повноліття, або досягнення ним 23 років у разі продовження навчання. Згідно п. 3 договору, аліменти повинні сплачуватися Платником щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця, у безготівковій формі, шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 (а.с.15-17); -з жовтня 2015 року, боржник на виконання умов договору сплачував грошові кошти на банківську картку "Універсальна № НОМЕР_1 ; -згідно з випискою з рахунку № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку боржником ОСОБА_2 було зроблено наступні платежі: 08.07.2016 року в сумі 23700 грн., 04.11.2016 року в сумі 17100 грн., 19.07.2017 року в сумі 1500 грн., 05.09.2017 року в сумі 4500 грн. (а. с.18-20); -04.10.2017 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлою В.П. був зроблений розрахунок заборгованості по вказаному виконавчому провадженню за яким у боржника є переплата за аліментами у розмірі 366506,00 грн. (а. с. 9-12); -21.11.2018 року рішенням Суворовського районного суду м. Одеси позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей ОМР, про розірвання договору про сплату аліментів на дитину - залишено без задоволення. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 41055,38 грн. та пеню 10 1639,79 грн. (а.с.25-27); -01 лютого 2019 року Одеським апеляційним судом було прийнято апеляційну скаргу на вказане рішення; -14.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої В.П. із заявою в якій просила зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 , тобто починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час та вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року (а. с. 5-6); -01.03.2019 року державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м.Одеси Загризлою В.П. зроблено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів з примусового виконання виконавчого листа № 1527/10549/12 виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 14.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким чином, що заборгованість станом на 01.03.2019 року складає 0,00 грн. (переплата 334792,50 грн.) (а.с.8); -13.03.2019 року ОСОБА_1 отримала відповідь на свою заяву від 14.02.2019 року відповідно до якого зазначено наступне: «На виконанні у Відділі перебуває ВП № 52823081 з примусового виконання виконавчого листа № 1527/10549/12 виданого Суворовським районним судом м.Одеси від 14.11.2012 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 у розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісяця на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення Суворовського районного суду м. Одеси № 523/16301/17 від 21.11.2018 року, яке надане ОСОБА_1 не набрало законної сили, оскільки була подана апеляційна скарга боржником ОСОБА_2 , у зв`язку з чим, державний виконавець не може зробити розрахунок заборгованості за період з 04.10.2017 року по 06.03.2019 року з урахуванням рішення Суворовського районного суду м. Одеси № 523/16301/17 (а.с.7)». Колегія суддів виходить з такого. За змістом ст. 129,129-1 Конституції України, та у відповідності до ст. 18 ЦПК України, судове рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція). Згідно ч.І ст.189 Сімейного кодексу України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Судом вірно встановлено, що платник аліментів за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.10.2012 року, яке вступило в законну силу (1/4 частини від усіх видів щомісячного заробітку), ОСОБА_2 , 24.09.2015 року уклав крім того ще й договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гончаровою С.Ю., реєстр 611, згідно з яким добровільно взяв на себе зобов`язання сплачувати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 20491,50 грн., що є еквівалентно 950 доларів США, згідно курсу НБУ 2157,5129 грн. до 100 дол. США, але не менше 20 000 грн., щомісячно до досягнення сином повноліття, або досягнення ним 23 років у разі продовження навчання. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Одеського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у справі № 523/16301/17, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2018 року в частині стягнення пені за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Суд апеляційної інстанції в обґрунтування набутого висновку та прийнятого рішення за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку у справі № 523/16301/17 визнав висновок суду про відсутність підстав для розірвання договору між сторонами таким, що відповідає встановленим обставинам і вимогам законодавства, а відтак є вірним. Також апеляційний суд зазначив, що відповідальність у вигляді пені в розумінні ст. 196 СК України застосовується за умов наявності вини. Таке саме правило визначено і пунктом 13 договору, яким передбачено, що пеня сплачується в разі виникнення заборгованості по аліментах з вини батька. Встановлено, що ОСОБА_2 припинив виплату аліментів за договором та здійснював сплату аліментів за рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.10.2012, оскільки між сторонами виник спір, тому за таких обставин ознак вини у простроченні зобов`язань зі сплати аліментів за договором не вбачається. 01.12.2016 ОСОБА_1 , працевлаштувалася, що підтверджується відповідною довідкою із зазначенням розміру заробітної плати, отже, за умовами договору з 10.10.2015 по 10.12.2016 ОСОБА_2 повинен сплачувати ОСОБА_1 аліменти щомісячно до 10 числа кожного місяця в гривнях в еквіваленті 950 доларів США, а з 11.01.2017 по теперішній час грошові кошти в еквіваленті 950 доларів США за вирахуванням 1/3 заробітної плати ОСОБА_1 . Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо договір про надання аліментів не виконується платником, їх одержувач має право звернутися до державного виконавця для примусового виконання договору, якщо ж він звертається до суду з позовом про стягнення аліментів у судовому порядку на загальних підставах, передбачених законодавством, його позов не підлягатиме задоволенню, оскільки укладенням аліментного договору сторони вже пов`язані зобов`язанням з надання аліментів, і для таких осіб встановлений спеціальний порядок виконання договору і стягнення аліментів. Якщо угода порушує інтереси дитини, можливе звернення до суду з позовом про його примусову зміну або розірвання, а за наявності передбачених законом підстав і визнання його недійсним. Проте у справі, яка переглядається в апеляційному порядку, хронологічно рішення суду про стягнення аліментів було ухвалено раніше, ніж сторонами укладено договір про сплату аліментів на дитину. Зі змісту даного договору не вбачається, що аліменти визначені сторонами, будуть сплачуватися понад розмір аліментів, встановлений рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.10.2012 року у вигляді 1/4 частини від усіх видів щомісячного заробітку. Оскільки сторони погодили розмір аліментів незалежно від розміру аліментів, які стягуються за рішенням суду, а само по собі укладення договору не скасовує дію рішення суду, платник аліментів в даному випадку зв`язаний як рішенням суду, так і договірними зобов`язаннями. Тобто, стягувач аліментів в інтересах дитини, формально не обмежена, як у праві здійснювати примусове стягнення аліментів за рішенням суду, так і у праві звернутися до державного виконавця для примусового виконання договору, який будучи посвідченим нотаріально, має силу виконавчого документу і є підставою для стягнення державним виконавцем коштів на утримання дитини в безспірному порядку. Платником аліментів ОСОБА_2 під час розгляду справи № 523/16301/17 за його позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору про сплату аліментів, не заперечувалося, що він добровільно до 01.08.2016 року сплачував аліменти відповідно до умов договору про сплату аліментів на дитину від 24.09.2015 року. Оскільки, як вже зазначалося з умов договору про сплату аліментів на дитину від 24.09.2015 року не вбачається, що аліменти, які визначені сторонами даного договору, будуть сплачуватися понад розмір аліментів, встановлений рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08.10.2012 року у вигляді 1/4 частини від усіх видів щомісячного заробітку, а станом на 13.03.2019 року договір про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року у встановленому законом порядку розірваним або визнаний недійсним не був, державний виконавець мав враховувати умови даного договору в контексті здійснених боржником платежів, витребувати за необхідності у боржника та стягувача відповідні пояснення з приводу перерахованих коштів та з`ясувати призначення здійснених платежів у порівнянні з призначенням платежів, здійснених платником аліментів у період, коли він здійснював добровільне перерахування аліментів за укладеним договором від 24.09.2015 року, а також з`ясувати ідентичність призначення перерахувань за аліментами після того, як платник аліментів вирішив припинити сплату за договором і продовжити сплату аліментів за рішенням суду без уточнення призначення платежів шляхом зазначення - за рішенням суду тощо. Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що державний виконавець не вчинивши зазначених дій відмовив у заяві ОСОБА_1 про розрахунок заборгованості по сплаті аліментів за рішенням суду від 08.10.2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року з посиланням на не набрання законної сили рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21.11.2018 року через подання апеляційної скарги і відкриття виконавчого провадження, зазначену відмову не можна вважати обґрунтованою та такою, що здійснена у відповідності до законодавства. Крім того, заявник у поданій до державного виконавця заяві просила крім зазначеного вище, також визначити яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року (дата укладення договору про сплату аліментів). Відсутність судового рішення про визнання договору про сплату аліментів недійсним з часу його укладення - 24.09.2015 року, жодним чином не перешкоджало державному виконавцю зазначити у відповіді на заяву стягувача про розмір заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року або про відсутність заборгованості і у разі наявності переплати за аліментами - вказівкою розміру такої переплати. Втім державний виконавець без врахування наведених обставин необґрунтовано відмовив у заяві про визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року або про відсутність такої (наявність переплати). Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду в частині задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання відмови державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни викладену у відповіді № 10599 від 28.02.2019 року на заяву ОСОБА_1 від 14.02.2019 року неправомірною та про визнання неправомірними дій державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни щодо включення в розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів на дитину на виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року платежів, які були здійснені ОСОБА_5 за період з жовтня 2015 року по теперішній час на банківську картку "Універсальна № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 на виконання договору про сплату аліментів від 24.09.2015 року та про розрахунок заборгованості по сплаті аліментів за рішенням суду від 08.10.2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року та про визначення розміру заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року. Доводи апеляційної скарги в цій частині висновок суду першої інстанції не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком райсуду без наведення будь-яких обставин, які б дійсно ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, внаслідок чого не можуть бути достатньою обставиною для скасування або зміни судового рішення в цій частині. Разом з тим, колегія суддів враховує, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення в частині зобов`язання державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду: зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 , починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час та вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року, постановою державного виконавця від 19.03.2019 року виконавчий лист повернуто стягувачеві за її заявою від 13.03.2019 року. Враховуючи наведене, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення скарги в частині зобов`язання державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни на протязі 10 днів з дня отримання ухвали суду: зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 , починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час та вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року. Тому ухвала районного суду в цій частині не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з залишенням скарги без задоволення. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції помилково ототожнив відшкодування судових витрат у вигляді витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді та витрат на правничу допомогу, про які просила скаржник з самими вимогами скарги. Колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги в частині скасування ухвали суду першої інстанції щодо зобов`язання державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду: зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 , починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час та вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року та постановлення в цій частині нового судового рішення про залишення скарги в цій частині без задоволення. В іншій частині ухвала суду підлягає залишенню без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити частково. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2020 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Загризлої Валентини Петрівни про зобов`язання державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Загризлої Валентини Петрівни протягом 10 днів з дня отримання ухвали суду: зробити розрахунок заборгованості по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року без врахування платежів, які були здійснені боржником на виконання договору про сплату аліментів від 24 вересня 2015 року, а саме шляхом зарахування грошових коштів на банківську картку "Універсальна" № НОМЕР_1 , відкриту в ПриватБанку на ім`я ОСОБА_1 , починаючи з жовтня 2015 року по теперішній час та вказати у розрахунку, яка була заборгованість по сплаті аліментів на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 жовтня 2012 року станом на 24 вересня 2015 року скасувати та в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Загризлої Валентини Петрівни в цій частині - відмовити. В іншій частині ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 23 червня 2021 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: А.П. Заїкін О.В. Князюк